Справа №2-9952/2010р.
29 жовтня 2010 року Єнакіївський міський суд Донецької області
у складі: головуючого судді - Шульженко Л.Б.
при секретарі - Харибіної Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Єнакієве справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 і просив визнати за ним право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 7 серпня 1998 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, мають доньку ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1.
В період сумісного проживання у зареєстрованому шлюбі, тобто 22 жовтня 2007 року, він придбав житловий будинок АДРЕСА_1, який було зареєстровано на відповідачку.
Після припинення подружніх стосунків, відповідачка відмовилась розділити житловий будинок, у зв»язку з чим виникла необхідність звернутися до суду з даним позовом.
Відповідачка позов не визнала та стверджувала, що спірний будинок вона придбала за кошти своїх батьків, тому вважає, що позивач ніяких відносин до цього будинку не має.
Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до слідуючого висновку.
Як вбачається з матеріалів справи сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 7 серпня 1998 року.
Згідно наданої довідки Єнакіївського міжміського бюро технічної інвентаризації будинок АДРЕСА_1 зареєстровано на праві власності за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 22 жовтня 2007 року (а.с.7,8), тобто набуто право власності в період перебування у зареєстрованому шлюбі з позивачем.
Відповідно до ст..60 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Виходячи з вищевказаного, ні дружина, ні чоловік не зобов»язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі. Таке майно вважається таким, що належить подружжю. Крім того, якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього, в тому числі і на житловий будинок, лише на одного із подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя. Та обставина, що власником будинку вказана тільки відповідачка, не означає, на думку суду, що вона є одноособовим власником майна.
У судовому засіданні відповідачка стверджувала, що вона одноособово придбала спірний будинок за особисті кошті своїх батьків, однак вказана обставина належним чином не підтверджена.
Відповідно до ст..70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У судовому засіданні сторонами не надано даних, що мають істотне значення про можливість відступлення від рівності часток, тобто зменшення частки одного з подружжя і відповідно збільшення частки другого з подружжя.
Суд не може прийняти до уваги посилання відповідачки на ту обставину, що вона придбала будинок одноособово за грошові кошти її батьків, які передали їй 7000 доларів США, оскільки суду не надано вчинення вказаного правочину у письмовій формі, як того вимагає закон.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі наведеного та керуючись ст..10,11,60,212-215 ЦПК України, ст..60,69,70 Сімейного Кодексу України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку - задовольнити у повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Єнакіївський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: