Постанова
Іменем України
04 серпня 2010 року Справа № 2-29/1055-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гоголя Ю.М.,
суддів Волкова К.В.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
представник позивача, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Гєнуя - Тур";
представник відповідача, не з'явився, дочірнє підприємство "Пансіонат "Зеніт";
розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Пансіонат "Зеніт" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 08 червня 2010 року у справі № 2-29/1055-2010
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гєнуя - Тур" (вул. Самокіша/ вул. Пушкіна,буд. 24/23, кв.5,Сімферополь,95011)
до дочірнього підприємства "Пансіонат "Зеніт" (вул. Пушкіна, 1,Морське, м. Судак,98033)
про стягнення 1 284 691,90 грн.
У лютому 2010 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Гєнуя - Тур" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом про стягнення з відповідача - дочірнього підприємства "Пансіонат "Зеніт" заборгованості з урахуванням індексу інфляції в сумі 1 266 015,90 грн. та 3% річних за користування грошовими коштами в сумі 18 676,00 грн. Також просив суд стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивачем, у виконання умов укладених договорів, було перераховано відповідачу грошові кошти за надання туристичних послуг, однак відповідачем свої зобов'язання виконані повністю не були, і як наслідок за ним утворилася заборгованість на суму не наданих послуг. Також, у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України нараховано індекс інфляції та три відсотки річних.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 березня 2010 року було здійснено заміну відповідача -дочірнього державного унітарного підприємства Пансіонат „Зеніт” на його правонаступника -дочірнє підприємство „Пансіонат „Зеніт” (том 2, а. с. 22-23).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 червня 2010 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Гєнуя - Тур" задоволений.
Не погодившись з рішенням суду, дочірнє підприємство "Пансіонат "Зеніт" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
В апеляційній скарзі заявник наполягає на тому, що доводи суду про те, що грошові кошти у розмірі 4 044 750,00 грн. перераховані позивачем у вигляді попередньої оплати за договорами від 04.11.2006 та від 04.11.2008 не відповідають дійсності. Також заявник вважає, що судом не встановлена кількість виконаних послуг за кожним договором, а також розмір заборгованості за ними.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28 липня 2010 року розгляд апеляційної скарги відкладався на 04 серпня 2010 року.
28 липня 2010 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Гєнуя - Тур" надійшло заперечення на апеляційну скаргу, яким просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У судове засідання, яке відбулось 04 серпня 2010 року, сторони не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.
Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, 04 листопада 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Гєнуя - Тур" та дочірнім державним унітарним підприємством Пансіонат „Зеніт” був укладений договір №1. Відповідно до якого відповідач (пансіонат за договором) доручає, а позивач (туристичний оператор за договором) приймає на себе зобов'язання по реалізації комплексу туристичних послуг шляхом циклічних заїздів або разових заявок.
Об'єм та зміст туристичних послуг визначається сторонами відповідно до заявок або виділеної квоти місць (пункт 2.1 договору). Конкретні умови туристичних послуг обумовлювались додатками до договору, у яких вказувалось: вартість туристичного обслуговування, перелік додаткових послуг (том 1, а. с. 11).
Строк дії договору був встановлений до 31 грудня 2007 року (пункт 1.2 договору). У подальшому строк дії договору продовжувався до 04 листопада 2008 року (додаткова угода №2 до договору) (том 1, а. с. 13).
Також між сторонами по справі 04 листопада 2008 року було укладено договір №1, у відповідності з умовами якого, відповідач (пансіонат за договором) доручає, а позивач (туристичний оператор за договором) приймає на себе зобов'язання по реалізації комплексу туристичних послуг шляхом циклічних заїздів або разових заявок. Об'єм та зміст туристичних послуг визначається сторонами відповідно до заявок або виділеної квоти місць (підпункт 2.1 договору). Конкретні умови туристичних послуг обумовлювались додатками до договору, у яких вказувалось: вартість туристичного обслуговування, знижки, графік заїздів та квота місць, умови окремих видів обслуговування, перелік додаткових послуг (том 1, а. с. 16). Строк дії цього договору було визначено до 31 травня 2009 року.
Пунктами 4.3 вказаних договорів було визначено, що оплата пансіонату здійснюється туристичним оператором шляхом безготівкового або готівкового розрахунку в українських гривнях.
Попередня оплата туристичних послуг здійснюється туристичним оператором на підставі рахунків пансіонату, згідно виділеної квоти місць не пізніш ніж за 3 дні до початку кожного заїзду (пункт 4.4. договорів).
У виконання умов пунктів 4.4 вказаних договорів, позивачем на підставі виставлених рахунків (том 1, а. с. 17-56) було перераховано відповідачу грошові кошти у загальній сумі 4044750,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи (том 1, а. с. 57-111) та квитанціями до прибуткових касових ордерів (том 1, а. с. 112-113).
Однак вартість туристичних послуг, що були надані відповідачем за договором від 04 листопада 2006 року, склала 2783273,00 грн. відповідно до актів обслуговування (том 1, а. с. 127-137).
Крім того, вартість туристичних послуг наданих відповідачем за договором від 04.11.2008 склала 26556,40 грн., згідно актів обслуговування підписаних сторонами (том 1, а. с. 127-137).
Таким чином, заборгованість відповідача за не надані туристичні послуги становить 1234920,60 грн.
Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем на вказану суму підтверджується актом звірки розрахунків станом на 01.06.2009, який підписано керівниками обох сторін та скріплених печатками (том 1, а. с. 116).
Доказів надання послуг на суму заборгованості, а також доказів повернення позивачу сплачених ним грошових коштів у сумі 1234920,60 грн. відповідачем не подавалось.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання цивільних обов'язків згідно статті 14 Цивільного кодексу України здійснюється у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за ненадані послуги у сумі 1234920,60 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи відповідача про необхідність оформлення ваучерів не приймаються судом, оскільки згідно Закону України „Про туризм” ваучер є документом, який підтверджує існування відносин між туристом і суб'єктом туристичної діяльності, який надає туристичні послуги, в зв'язку з чим ваучер не може бути доказом, який підтверджує виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем. Більш того, згідно зі статтею 20 зазначеного закону застосування ваучерів при здійсненні туристичної діяльності не носить обов'язкового характеру, а є тільки однією із форм укладання договору.
Відповідач не довів судовій колегії обґрунтованість своїх заперечень проти позову, а тому судова колегія вважає, що господарським судом Автономної Республіки Крим правильно застосовані норми процесуального і матеріального права, рішення суду відповідає вимогам процесуального закону, встановлені в ньому обставини підтверджуються наявними матеріалами справи, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні, підстав для задоволення апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не вбачається.
Також судова колегія зазначає, що до апеляційної скарги, всупереч частині 3 статті 94 цього Кодексу, не додано доказів сплати державного мита у встановленому законодавством розмірі.
Так, відповідно до підпункту "г" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" державне мито із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами справляється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Як вбачається з матеріалів справи, дочірнім підприємством "Пансіонат "Зеніт" було сплачено державне мито за подачу позовної заяви у сумі 12 846,92 грн., тобто за подачу апеляційної скарги дочірнє підприємство "Пансіонат "Зеніт" повинно сплатити державне мито у сумі 6423,46 грн.
Севастопольський апеляційний господарський суд вважає необхідним стягнути з дочірнього підприємства "Пансіонат "Зеніт" державне мито в розмірі -6423,46 грн.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Пансіонат "Зеніт" залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08 червня 2010 року у справі № 2-29/1055-2010 залишити без змін.
3.Стягнути з дочірнього підприємства "Пансіонат "Зеніт" (місто Судак, с. Морське, вул.. Пушкіна, 1; код ЄДРПОУ 24693663) на користь держави (ОТК Ленінський район міста Севастополя, Код отримувача 24035598, Банк ГУДК України у місті Севастополі, Код банку отримувача 824509) державне мито в розмірі -6423,46 грн. (шість тисяч чотириста двадцять три грн. 46 коп.).
Головуючий суддя Ю.М. Гоголь
Судді К.В. Волков
І.В. Черткова