27 травня 2024 року м. Дніпросправа № 280/5958/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року
у справі № 280/5958/23
за позовом ОСОБА_1
до Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у якому просив зобов'язати Хортицький відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт з нерухомого майна позивача, накладений постановою Хортицького ВДВС ЗМУЮ від 16 вересня 2009 року серії АМ №097397 (реєстраційний номер обтяження: 9060286, зареєстроване 16 вересня 2009 року державним реєстратором Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради) і вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року у справі №280/5958/23 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Хортицького відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Судом зазначено, що документи про фактичне виконання виконавчих документів за виконавчими провадженнями №№ 12410296, 49122115, 51609388 до відповідача не надходили. А відтак, постанови про закінчення виконавчих проваджень, наслідком яких є зняття арешту з майна боржника, уповноваженими особами відповідача не виносились. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Також, суд зазначив, що будь-які докази на підтвердження факту наявності підстав для зняття арешту боржника, перелік яких визначено частиною 4 статті 59 Закону №1404 в матеріалах справи відсутні. При цьому, повернення виконавчого документа, у зв'язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, не є підставою для зняття арешту з майна боржника. З огляду на вказане, суд вважав, що у державного виконавця були відсутні правові підстави для зняття арешту з майна позивача.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року у справі № 280/5958/23, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Скаржник вказує, що станом на цей час у відповідача відсутні виконавчі провадження про стягнення будь-яких боргів з позивача, а тому немає підстав для забезпечення виконання будь-яких рішень шляхом накладення арешту на майно позивача. Вважає, що закінчення виконавчого провадження і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження. Зазначає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача. Вказує, що відповідач не зміг надати йому відомості про стягувача, розмір заборгованості та іншу інформацію, згідно якої він би міг сплатити заборгованість у разі її існування. Зазначає, що можливість зняття арешту судом передбачена ч.5 ст. 59 Закону №1404.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, та зазначає:
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, на примусовому виконанні в Хортицькому відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебували виконавчі провадження щодо позивача, а саме:
- виконавче провадження № 12410296 відкрите 15 квітня 2009 року державним виконавцем Юдіною Л.М., на підставі постанови № 020222 від 26.12.2008, видана ВДАІ м. Запоріжжя;
- виконавче провадження № 49122115 відкрите 28 жовтня 2015 року державним виконавцем Васіним П.В., на підставі постанови № 885487 від 23 грудня 2013 року, видана ВДАІ м. Запоріжжя;
- виконавче провадження № 51609388 відкрите 13 липня 2016 року державним виконавцем Васіним П.В., на підставі постанови № 382016 від 03 травня 2016 року, видана ДПП м. Запоріжжя.
Згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копія якої міститься в матеріалах справи, державним виконавцем Юдіна Л.М. винесено постанову АМ № 097397 від 16 вересня 2009 року (обтяження № 9060286) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме: особа, майно/права якої обтяжуються - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина відсутності коду: інша причина відсутності, адреса: АДРЕСА_1 , у виконавчому документі відсутні відомості щодо ідентифікаційного номеру, об'єкт обтяження: квартира, частина квартири АДРЕСА_2 .
Представник позивача звернувся із відповідним запитом до відповідача, в якому просив надати можливість ознайомитись з матеріалами відповідного виконавчого провадження та зняти арешт з майна.
Однак, листом відповідача від 18 липня 2023 року №47357 позивача повідомлено про відсутність змоги надати копії документів виконавчих проваджень або матеріалів виконавчих проваджень, оскільки неможливо ідентифікувати, за яким виконавчим провадженням було накладено вищевказаний арешт та рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання по суті.
Вважаючи, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо не зняття арешту з майна позивача, останній звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Матеріалами справи підтверджено, що на примусовому виконанні в Хортицькому відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження щодо позивача № 12410296 відкрите 15 квітня 2009 року державним виконавцем Юдіною Л.М., на підставі постанови № 020222 від 26.12.2008, видана ВДАІ м. Запоріжжя.
Згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним виконавцем Юдіна Л.М. винесено постанову АМ № 097397 від 16 вересня 2009 року про арешт майна боржника, власник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , об'єкт обтяження: квартира, частина квартири АДРЕСА_2 .
Законом України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі Закон №606-XIV, в редакції, яка була чинна станом на час завершення виконавчого провадження №12410296) врегульовано умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону №606-XIV виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Приписами ч. 5. ст. 40 Закону №606-XIV встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2-6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону.
Відповідно до статті 37 Закону №606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у передбачених частиною першою цієї статті випадках. При цьому у ній не зазначено такого випадку, як повернення виконавчого листа стягувачу у зв'язку з відсутністю майна у боржника.
Згідно статті 38 Закону №606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом
Таким чином, у разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є закінченим, після якого могли наступити правові наслідки, передбачені приписами статті 38 Закону №606-XIV.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження № 12410296 було завершено, виконавчий документ повернуто з тієї підстави, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення.
Колегія суддів зазначає, що повернення виконавчого документа з цієї підстави не є закінченням виконавчого провадження, після якого могли наступити правові наслідки передбачені приписами статті 38 Закону №606-XIV, а отже в цьому випадку у державного виконавця відсутні підстави для скасування арешту.
Доводи апеляційної скарги, зокрема стосовно відсутності у відповідача виконавчих проваджень по стягненню будь-яких боргів з позивача, цей висновок не спростовують.
Крім того, як правильно встановив суд першої інстанції, відомості про фактичне виконання виконавчого документу за виконавчим провадженням № 12410296 до відповідача не надходили, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку відсутня бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту з майна позивача, а отже позовні вимоги не підлягають задоволенню. Натомість, зворотні доводи скаржника про наявність підстав для зобов'язання відповідача зняти арешт свого підтвердження не знайшли.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підсумовуючи, апеляційний суд дійшов висновку, що в межах доводів апеляційної скарги, які не спростовують висновки суду першої інстанції, немає підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року у справі № 280/5958/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.ст.328,329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко