29 травня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/15974/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу №440/15974/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якій просить про:
- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи: з 19.10.1977 по 17.04.1978; з 01.10.1984 по 02.08.1985; з 09.02.1988 по 04.08.1992; з 05.08.1992 по 30.06.1994; з 01.07.1994 по 10.10.1994; з 11.10.1994 по 14.08.1999;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи у районах Крайньої Півночі: з 21.07.1983 по 01.10.1984; з 01.10.1984 по 02.08.1985; з 24.10.1985 по 20.06.1986; з 10.10.1986 по 04.02.1988; з 09.02.1988 по 04.08.1992; з 05.08.1992 по 30.06.1994; з 01.07.1994 по 10.10.1994; з 11.10.1994 по 14.08.1999 із розрахунку один рік за один рік і шість місяців роботи;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.08.2023 про призначення пенсії за віком.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду 31 жовтня 2023 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Позивач усунула недоліки позовної заяви 03.11.2023.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
21.08.2023 позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.
28.08.2003 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області винесено рішення №164350004279 про відмову у призначенні пенсії за віком.
Згідно цього рішення до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи за трудовою книжкою від 23.11.1977 серії НОМЕР_1 :
- з 01.01.1992 по 04.08.1992, з 01.07.1994 по 10.10.1994, з 11.10.1994 по 14.08.1999, оскільки трудова діяльність проходила на території російської федерації;
- з 19.10.1977 по 04.04.1978 оскільки запис про звільнення зроблено з порушенням вимог пункту 4.1 Інструкції, а саме відсутній підпис відповідальної особи.
Зазначено, що страховий стаж складає 16 років 9 місяців 29 днів. Відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 20 років.
Позивач не погоджується із таким рішенням відповідача звернулася до суду з цим позовом, вважає, що вказані періоди роботи підлягають зарахуванню до страхового стажу, окрім цього, вважає, що періоди роботи починаючи з 21.07.1983 по 14.08.1999 необхідно зараховувати в пільговому обчисленні (один рік і шість місяців за один рік роботи), як стаж роботи в районах Крайньої Півночі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував такі обставини справи та положення чинного законодавства України.
Як вбачається з рішення про відмову у призначенні пенсії, до страхового стажу позивачки не зараховано її періоди роботи у російській федерації.
Згідно зі ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Частиною 1, 2 статті 4 Закону №1058-IV встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди визначено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Відповідно до частин другої та третьої статті 6 Угоди, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в дію цієї Угоди. Обчислення пенсій здійснюється виходячи із заробітної плати (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Згідно з частинами другою та третьою статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами.
Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Зі змісту трудової книжки НОМЕР_1 від 23.11.1977, позивачка працювала у с.Вітім Ленського р-ну Республіки Саха (Якутія) з 1983 року, проте певні періоди не враховані відповідачем до страхового стажу періоди: з 01.10.1984 по 02.08.1985 (запис у трудовій книжці № 10,11), з 09.02.1988 по 04.08.1992 (запис у трудовій книжці № НОМЕР_2 ) (додатково підтверджено архівною довідкою) з 05.08.1992 по 30.06.1994 (запис у трудовій книжці № НОМЕР_3 ) з 01.07.1994 по 10.10.1994 (запис у трудовій книжці № 23,24) ( додатково підтверджено архівною довідкою) з 11.10.1994 по 14.08.1999 (запис у трудовій книжці № 25,26).
Записи про періоди роботи позивачки в російській федерації, зроблені в трудовій книжці, засвідчені відтисками печатки, не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості, крім того, деякі з них підтверджуються архівними довідками (додаються).
Отже, обчислення стажу за період роботи в с.Вітім здійснюється згідно з законодавством російської федерації, на території якої у відповідний період відбувалась трудова діяльність позивачки, а пенсійне забезпечення громадян держав учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають.
Таким чином, позивачкою було подано відповідачу усі документи для підтвердження стажу її роботи на території іншої держави - російської федерації, при цьому такий стаж підлягає визнанню на території України відповідно до вищевказаних міжнародних договорів.
Посилання відповідача на припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення є необґрунтованими, оскільки позивачка набула трудовий стаж до введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Отже, всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, тільки з тих міркувань, що Україною у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною агресором.
Таким чином, увесь офіційно набутий трудовий стаж позивачки на території російської федерації підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Щодо вимог позивача зобов'язати відповідача зарахувати період її роботи в районах Крайньої півночі з розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців роботи, суд зазначає наступне.
Положеннями статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Пунктом 7 Порядку №637 визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до пункту 7 параграфу «б» цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Пункт 3 Порядку №637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
При цьому пункт 7 Порядку №637 доповнює, що у якості документів про стаж, які передбачені вищезазначеним Порядком підтвердження наявного трудового стажу, за період роботи до 1 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген можуть надаватись договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.
Підпунктом «д» пункту 5 Указу Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
Указом Президії ВР СРСР від 29 вересня 1967 року було скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, а саме: зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах строком на три роки.
Пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 1 березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу 1 Інструкції №530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 "Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" і від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.
З огляду на системний аналіз вказаних положень, суд дійшов висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність таких обставин, зокрема:
1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;
2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10 лютого 1960 року та від 29 вересня 1967 року та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Отже, для обчислення пільгового стажу роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Таким чином, достатньо одного із перерахованих документів для підтвердження пільгового стажу, а не їх сукупності.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 22.02.2021 року у справі №266/258/16-а, від 18.06.2020 року у справі №537/1415/17, від 18.06.2020 року у справі №140/1319/16-а, від 10.09.2019 року у справі № 348/2208/16-а, які враховуються судом при вирішенні даної справи відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Матеріали справи свідчать, що відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , в періоди: з 21.07.1983 по 01.10.1984 (запис у трудовій книжці № НОМЕР_4 ) з 01.10.1984 по 02.08.1985 (запис у трудовій книжці № 10,11) з 24.10.1985 по 20.06.1986 (запис у трудовій книжці № 12,13) з 10.10.1986 по 04.02.1988 (запис у трудовій книжці № 14,15) з 09.02.1988 по 04.08.1992 (запис у трудовій книжці № НОМЕР_2 ) з 05.08.1992 по 30.06.1994 (запис у трудовій книжці № НОМЕР_3 ) з 01.07.1994 по 10.10.1994 (запис у трудовій книжці № 23,24 з 11.10.1994 по 14.08.1999 (запис у трудовій книжці № НОМЕР_5 ) позивачка працювала у с.Вітім Ленського р-ну Республіки Саха (Якутія) який, відповідно до Переліку районів Крайньої Півночі та місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР, як в редакції від 10 листопада 1967 року N 1020, так і в новій редакції від 3 січня 1983 року N12 входить до районів Крайньої Півночі та місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Отже, періоди роботи ОСОБА_1 в районах Крайньої Півночі належним чином підтверджені записами в трудовій книжці, а також наданими підтверджуючими архівними довідками (додаються). Вказані документи були наявні у розпорядженні відповідача, однак безпідставно не враховані при визначенні страхового стажу.
У пункті 2 Розділу І Інструкції №530/П-28 зазначено, що пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26.09.1967, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.
Спору, що місцевість, де працював позивач, відносилась до районів Крайньої Півночі, між сторонами не існує.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що стаж роботи позивача у місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, підтверджується записами в трудовій книжці, а тому повинен розраховуватися із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців роботи.
Щодо незарахування періоду роботи відповідачем з 19.10.1977 по 17.04.1978 з підстав того, що запис про звільнення зроблений з порушенням вимог пункту 4.1 Інструкції,а саме відсутній підпис відповідальної особи, суд звертає увагу, що вказаний період роботи, відомості про який некоректно внесено до трудової книжки, позивачка підтвердила додатково поданими архівними довідками від 30.10.200 №05- 64/406 та №05-64/405, проте вказані документи відповідачем не були взяті до уваги.
З огляду на викладене, відмова/рішення відповідача у зарахуванні спірних періодів роботи позивачки є протиправними, та підлягають скасуванню.
Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб'єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, наданими, ч.2 ст.245 КАС України суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 28.08.2023 №164350004279 про відмову у призначенні пенсії, а також зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 23.11.1976: з 19.10.1977 по 17.04.1978, з 21.07.1983 по 01.10.1984 з 01.10.1984 по 02.08.1985 з 24.10.1985 по 20.06.1986 з 10.10.1986 по 04.02.1988 з 09.02.1988 по 04.08.1992 з 05.08.1992 по 30.06.1994 з 01.07.1994 по 10.10.1994 з 11.10.1994 по 14.08.1999, з яких періоди роботи позивачки у районах Крайньої Півночі: з 21.07.1983 по 01.10.1984 з 01.10.1984 по 02.08.1985 з 24.10.1985 по 20.06.1986 з 10.10.1986 по 04.02.1988 з 09.02.1988 по 04.08.1992 з 05.08.1992 по 30.06.1994 з 01.07.1994 по 10.10.1994 з 11.10.1994 по 14.08.1999 зарахувати на пільгових умовах, із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців роботи.
Покладення такого обов'язку на Пенсійний орган не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Дослідивши матеріали справи, слід зазначити, що Пенсійним органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності прийнятого рішення про відмову у призначенні пенсії.
За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Позивач звільнена від сплати судового збору, підстави розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна,7а, м.Кропивницький, код ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 28.08.2023 №164350004279 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 23.11.1976: з 19.10.1977 по 17.04.1978, з 21.07.1983 по 01.10.1984 з 01.10.1984 по 02.08.1985 з 24.10.1985 по 20.06.1986 з 10.10.1986 по 04.02.1988 з 09.02.1988 по 04.08.1992 з 05.08.1992 по 30.06.1994 з 01.07.1994 по 10.10.1994 з 11.10.1994 по 14.08.1999, з яких періоди роботи у районах Крайньої Півночі : з 21.07.1983 по 01.10.1984 з 01.10.1984 по 02.08.1985 з 24.10.1985 по 20.06.1986 з 10.10.1986 по 04.02.1988 з 09.02.1988 по 04.08.1992 з 05.08.1992 по 30.06.1994 з 01.07.1994 по 10.10.1994 з 11.10.1994 по 14.08.1999 зарахувати на пільгових умовах, із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців роботи.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 21.08.2023, з урахуванням висновків суду при винесенні даного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.С. Бойко