29 травня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/18747/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження позивачу виплати пенсії максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної позивачу пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" без обмеження її максимального розміру та з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що рішенням органу про перерахунок пенсії позивача на умовах статті 54 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розмір пенсії з надбавками склав 22397,13 грн, з обмеженням максимальним розміром - 20930,00 грн (2093 грн. х 10). Позивач не погоджується із застосуванням до нього обмеження в розмірі десяти прожиткових мінімумів.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), витребувано докази.
11.01.2024 відповідач надав відзив на позов. У наданому до суду відзиві представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 №1307 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 і від 26.09.2012 №886" з 01.12.2022 проведено індивідуально (масовий) перерахунок пенсії в зв'язку з індексацією пенсій особам з інвалідністю із числа учасників ЛНА на ЧАЕС із заробітної плати, взятої за два повних календарних місяці роботи по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Зазначив, що відсутні підстави для здійснення виплати нарахованої пенсії без обмеження граничного розміру.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію по інвалідності 2 групи в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З 01.12.2022 позивачу проведено індивідуально (масовий) перерахунок пенсії в зв'язку з індексацією пенсій особам з інвалідністю із числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно з протоколом від 25.02.2023 позивачу проведено перерахунок пенсії. Розмір пенсії з надбавками складає 22397,13 грн. Проте обмежена виплата максимальним розміром - 20930,00 грн.
На звернення позивача листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 22.11.2023 повідомило позивача, що, враховуючи норму статті 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір пенсійної виплати з обмеженням її граничного розміру на рівні десяти прожиткових мінімумів.
Позивач вважає дії відповідача щодо обмеження виплати пенсії максимальним розміром протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" частину третю статті 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено в такій редакції: "Максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 зазначені зміни дійсно було визнано такими, що не відповідають Конституції України. Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
У подальшому обмеження максимального розміру пенсії були введені Законом України "Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".
Згідно з частиною першою статті 2 наведеного Закону максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", Закону України "Про судову експертизу", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" положення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були викладені в такій редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
Суд зазначає, що Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" був прийнятий 08.07.2011 та набув чинності 01.10.2011.
У пункті 2 розділу ІІ цього Закону визначений перелік виключень, за яких обмеження щодо виплати пенсії не застосовується.
Так, згідно із пунктом 2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Суд зазначає, що позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи". Водночас зазначена обставина не виключає можливість обмеження пенсії позивача максимальним розміром, що встановлений цим Законом.
Особливості застосування пункту 2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" були предметом дослідження Верховним Судом у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду. У постанові від 24.06.2020 у справі №580/234/19 Верховним Судом сформульовано правову позицію, відповідно до якої норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону. Разом з тим із часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України.
Отже, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Вирішуючи спір з урахуванням правової позиції Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, суд виходить з того, що за змістом пункту 2 розділу ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" розмір пенсії позивача не міг бути обмеженим, якщо на момент набрання чинності вказаним Законом нарахована йому сума перевищувала десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Однак пенсія позивача також не підлягала перерахунку до того моменту, коли сума, що дорівнює десяти прожитковим мінімумам, установленим для осіб, які втратили працездатність, не перевищить розмір раніше нарахованої йому пенсії. Після настання такого моменту позивач набуває право на перерахунок пенсії, однак її розмір підлягає відповідному обмеженню.
Як вбачається з матеріалів справи, обмеження максимального розміру пенсії було застосовано до позивача 01.12.2022 після проведення перерахунку на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2021 №1307 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 і від 26.09.2012 №886".
При цьому із встановлених у справі обставин вбачається, що внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний.
Подібна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 06.03.2017 у справі № 490/5309/16-а, Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 183/342/17, від 03.04.2018 у справі №361/4922/17, від 08.07.2020 у справі №607/7115/17 та відповідає правовій позиції, висловленій в постанові Верховного Суду, ухваленій у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 24.06.2020 у справі № 580/234/19.
Таким чином, суд дійшов висновку, що законні підстави для виплати позивачу пенсії в більшому, ніж граничний розмір - відсутні.
Правові підстави не застосовувати до пенсії позивача обмеження максимального розміру, встановлені частиною третьою статті 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та статтею 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" у відповідача були відсутні.
Водночас, Конституційний Суд України, в рамках розгляду справи №3-123/2023(229/23), у Рішенні від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами.
У пункті 2 Рішення Конституційного Суду України зазначено, що припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, правова позиція Конституційного Суду України щодо неконституційності припису статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII зі змінами має пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення Конституційним Судом відповідного рішення, тобто з 20.03.2024.
Враховуючи викладене, у діях Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром при її перерахунку до 19.03.2024 відсутня протиправність.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Отже, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(ІІ)/2024, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження позивачу з 20.03.2024 виплати пенсії максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 20.03.2024 перерахунок та виплату раніше призначеної позивачу пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" без обмеження її максимального розміру та з урахуванням виплачених сум.
З огляду на викладене, оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Підстави розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 243-246, 255, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обмеження ОСОБА_1 з 20.03.2024 виплати пенсії максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 20.03.2024 перерахунок та виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" без обмеження її максимального розміру та з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.С. Канигіна