Справа № 420/7809/24
29 травня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Міністерство оборони України, Одеська міська рада, Одеське квартирно - експлуатаційне управління (квартирно - експлуатаційний відділ м. Одеса) Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду 11 березня 2024 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи - Одеське квартирно - експлуатаційне управління (квартирно - експлуатаційний відділ м. Одеса) Міністерства оборони України, Міністерство оборони України, в якій позивач просить суд:
1. Визнати протиправною та скасувати вимогу Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, яка викладена в її листі від 17.02.2024 за вих. № 0420/01-20, в частині вимагання надати до листа (клопотання) Одеського квартирно-експлуатаційного управління від 07.02.2024 за вих. № 567 витягу з протоколу засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, про виключення квартири АДРЕСА_1 із числа службових;
2. Зобов'язати Хаджибейську районну адміністрацію Одеської міської ради та Одеську міську раду, в межах компетенції кожної, виключити з переліку службових квартиру АДРЕСА_1 , в якій проживає родина ОСОБА_1 та визнати його членів родини: дружину ОСОБА_2 , дочок ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наймачами вказаної квартири на підставі клопотання Одеського квартирно - експлуатаційне управління (квартирно - експлуатаційний відділ м. Одеса) Міністерства оборони України від 07.02.2024 за вих.. № 567 та доданих до нього документів, які перелічені в листі Одеське квартирно - експлуатаційне управління (квартирно - експлуатаційний відділ м. Одеса) Міністерства оборони України від 17.02.2024 за вих. № 0420/01-20 за виключенням витягу з протоколу засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, про виключення квартири АДРЕСА_1 із числа службових.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він разом зі своєю родиною постійно проживають в квартирі АДРЕСА_1 та зареєстровані службовій квартирі Одеського квартирно - експлуатаційного управління (квартирно - експлуатаційний відділ м. Одеса) Міністерства оборони України, на підставі службового ордеру № 0791 виданого Приморською районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради 07.07.2003. Позивач та члени його родини перебувають на квартирному обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зважаючи на те, що службовий статус квартири значно обмежує можливість реалізації прав та набуття права на житлову пільгу, звертався до Одеського КЕУ, але отримав відмову, яка в подальшому була оскаржена у межах справи № 420/3979/23. На виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2023 по справі № 420/3979/23, Одеське КЕУ подало до Одеської міської ради та Хаджибейської районної адміністрації ОМР клопотання про виключення квартири АДРЕСА_1 із числа службових, але 17.02.2024 за вих. № 0420/01-20 надійшов лист квартири АДРЕСА_1 із числа службових про надання додаткових документів за переліком. Вважаючи зазначені дії неправомірними, позивач звертається до суду.
18.03.2024 ухвалою судді позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи - Одеське квартирно - експлуатаційне управління (квартирно - експлуатаційний відділ м. Одеса) Міністерства оборони України, Міністерство оборони Українипро визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, залишено без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків.
25.03.2024 на адресу суду надійшла позовна заява (вхід. № 12106/24) в новій редакції, у якій позивач просить суд:
1. Визнати неправомірною та скасувати вимогу Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, яка викладена в її листі від 17.02.2024 за вих. № 0420/01-20, в частині вимагання надати до листа (клопотання) Одеського квартирно-експлуатаційного управління від 07.02.2024 за вих. № 567 витягу з протоколу засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, про виключення квартири АДРЕСА_1 із числа службових;
2. Зобов'язати Хаджибейську районну адміністрацію Одеської міської ради прийняти рішення, про виключення з переліку службових квартири АДРЕСА_1 , в якій проживає родина ОСОБА_1 та визнати його наймачем вказаної квартири.
Ухвалою від 01.04.2024 суддею ухвалено прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 ; відкрити провадження у адміністративній справі; розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
02.04.2024 до суду (вх.№ЕС/13592/24 та ЕС/13596/24) від Одеське квартирно - експлуатаційне управління надійшли пояснення третьої особи у яких заявник просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову та зазначає, що третя особа діяла у межах положень Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380.
19.04.2024 до суду (вх.№15448/24) від Одеської міської ради надійшли пояснення третьої особи, у яких заявник просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову та зазначає, що проміжний лист-запит Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради на адресу Одеського квартирно - експлуатаційного управління є виконанням процедури та, відповідно, не є відмовою уповноваженого органу у виключенні кварти із числа службових. Підкреслює, що перелік документів, необхідних для вирішення спірного питання, передбачений Інструкцією №380, а копія протоколу відповідної комісії є одним із обов'язкових документів, необхідних для розгляду уповноваженим органом питання виключення житла із числа службових. Вказує на відсутність підстав звернення до суду, оскільки вимога надати документ у процедурі виключення житла з числа службових не є порушенням права позивача. Зазначає про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача прийняти рішення про виключення квартири з числа службових.
13.05.2024 до суду (вх.№19075/24) від представника позивача надійшла відповідь на пояснення Одеської міської ради у яких позивач проти доводів третьої особи заперечує та вказує, що відмовляючись розглядати клопотання без витягу з протоколу засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями про виключення квартири АДРЕСА_1 із числа службових, відповідач порушив право позивача на забезпечення постійним житлом, оскільки Одеське квартирно - експлуатаційне управління подало клопотання не на виконання вимог Інструкції №380, а на виконання рішення суду.
Інших зав по суті справи до суду не надходило.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено таке.
Підполковник запасу ОСОБА_1 разом з сім'єю постійно проживає та зареєстрований в службовій квартирі квартирно-експлуатаційного відділу (КЕВ) АДРЕСА_1 , на підставі ордера на службове жиле приміщення № 0791 виданого Приморською районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міської ради 07.07.2003, у зв'язку з проходженням військової служби, що підтверджується доданими копією службового ордера, довідками з місця проживання та копією технічного паспорту від 30.04.2021 (а.с.9-30).
Наказом Головнокомандувача військ Протиповітряної оборони Збройних Сил України від 18.11.2004 №0137 (а.с.31), підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за станом здоров'я, має календарну вислугу на військовій службі повних 27 років 03 місяці, ветеран військової служби, направлений на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до листа квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеса від 23.06.2021 №2352 (а.с.41), підполковник запасу ОСОБА_1 в узагальнених списках військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які перебувають у черзі на поліпшення житлових умов (одержання житла для постійного проживання) перебуває в загальній черзі з 13.07.2001 №925, в першочерговій черзі 13.07.2001 №44, в позачерговій черзі 29.12.2004 №139 зі складом родини 4 особи (він, дружина, донька-86, донька-96).
Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів (а.с.42-50), ОСОБА_1 має право власності на земельну ділянку, ОСОБА_2 (дружина) має право власності на садовий будинок (не є об'єктом житлової нерухомості) та земельну ділянку, ОСОБА_5 (донька) має право власності на земельну ділянку, ОСОБА_6 (донька) має право власності на земельну ділянку.
ОСОБА_1 разом із членами сім'ї скерували на адресу квартирно-експлуатаційного відділу м.Одеси заяву від 06.02.2015 (а.с.71) у якій вказали, що вони згодні отримати для постійного проживання нижче встановленої законодавством норми 3-х кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , житловою площею 31,6 кв.м, із зняттям з квартирного обліку всіх членів сім'ї.
П'ятий апеляційний адміністративний суд прийняв постанову від 11.07.2023 у справі № 420/3979/23 (а.с.58-70), якою постановив визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо погодження у встановленому порядку виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 ; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 погодити виключення з числа службових квартиру АДРЕСА_1 , для забезпечення сім'ї ОСОБА_1 постійним житлом; визнати протиправною відмову квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса від організації у встановленому пунктами 3-7 розділу 7 Інструкції з організації забезпечення - військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України №380 від 31.07.2018р., порядку реалізації права ОСОБА_1 на житлову пільгу - виключення з числа службових квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса квартири АДРЕСА_1 ; зобов'язати квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса подати до Одеської міської ради клопотання про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 , для забезпечення сім'ї ОСОБА_1 постійним житлом.
Одеське квартирно - експлуатаційне управління ІНФОРМАЦІЯ_5 звернулось до ІНФОРМАЦІЯ_6 із листом від 18.12.2023 №3324 (а.с.106) у якому з метою виконання рішення суду по справі №420/3979/23 та відповідно до вимог розділу VII наказу Міністерства оборони України №380 від 31.07.2018, просив надати вказівку житловій комісії щодо направлення до Одеського КЕУ оформленої облікової справи ОСОБА_1 на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання.
Одеське квартирно - експлуатаційне управління ІНФОРМАЦІЯ_5 звернулось до Одеської міської ради та Хаджибейської районної адміністрації із листом від 07.02.2024 №567 (а.с.51, 105) у якому, з метою виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2023 по справі №420/3979/23 клопоче про виключення з числа службової квартири Міністерства оборони України за адресою: АДРЕСА_3 для забезпечення сім'ї ОСОБА_1 постійним житлом.
На вказаний лист від 07.02.2024 №567 Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради надала відповідь від 14.02.2024 №0420/01-20 (а.с.52) у якій вказала, що для розгляду клопотання по суті необхідно надати в Хаджибейську районну адміністрацію Одеської міської ради наступні документи:
-витяг з протоколу засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями про виключення квартири АДРЕСА_1 із числа службових;
-копія розпорядження Малиновської районної адміністрації про включення квартири АДРЕСА_1 до числа службових;
-копію ордеру на вселення в зазначену квартиру;
-довідку про осіб зареєстрованих в квартирі АДРЕСА_1 ;
-копію документів, які підтверджують родинні стосунки (копії свідоцтв про народження та про шлюб) та копії документів, що підтверджують особу (копії паспортів);
-витяг з послужного списку ОСОБА_1 ;
-інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на кожного члена сім'ї, зареєстрованого в квартирі.
Вказаний лист від 07.02.2024 №567 скеровано Хаджибейською районною адміністрацією Одеської міської ради на адресу ОСОБА_1 листом від 27.02.2024 №0515/01-20 (а.с.53).
Вважаючи вимогу Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, яка викладена в її листі від 17.02.2024 протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Статтею 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах визначених законами України.
Згідно ч.1 ст.12 цього Закону Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, у разі звільнення з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, а також звільнені з військової служби особи, які стали особами з інвалідністю I чи II групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, мають право на безплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке вони займають у будинках державного житлового фонду.
Зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов визначає Інструкція з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка затверджена наказом Міністерства оборони України №380 від 31.07.2018 (далі - Інструкція №380).
Відповідно до п.10 Розділу VIІ Інструкції №380, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.
Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.
Положеннями Інструкції №380 передбачено процедуру виключення отриманого військовослужбовцем житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання, складовими частинами якої (процедури) є: розгляд житловою комісією військової частини документів облікових справ військовослужбовців та прийняття відповідного рішення; направлення військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району затвердженого командиром військової частини протоколу засідання житлової комісії військової частини; підготовка КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району списку надання житлової площі та направлення його (з відповідними додатковими матеріалами) до ГКЕУ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю; підготовка ГКЕУ (за умови наявності рішення про погодження) Списку надання постійного житла у Збройних Силах України та подання його на затвердження заступнику Міністра оборони України, після затвердження якого здійснюється оформлення КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району документів для видачі відповідного ордеру, який подається до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради разом з обліковою справою військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об'єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.
Відповідно до п.11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03.08.2006 (далі - Порядок №1081), житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень.
Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
Сукупно проаналізувавши вказані норми, суд приходить до висновку, що у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення про виключення житлового приміщення з числа службового, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова.
Повертаючись до обставин даної справи, судом встановлено, що Одеське квартирно - експлуатаційне управління ІНФОРМАЦІЯ_5 звернулось до Одеської міської ради та Хаджибейської районної адміністрації із листом від 07.02.2024 №567 (а.с.51, 105) у якому клопотало про виключення з числа службової квартири Міністерства оборони України за адресою: АДРЕСА_3 для забезпечення сім'ї ОСОБА_1 постійним житлом.
Суд враховує, що правова процедура («fair procedure» - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тобто особа правомірно очікує отримати у передбачений законом спосіб відповідь на порушене перед суб'єктом, якому адресовано звернення, питання відповідно та у спосіб, передбачений законом.
Суд погоджується з доводами третьої особи Одеської міської ради щодо визначеної процедури виключення житлового приміщення з числа службового, в той же час, за результатом розгляду клопотання Одеського квартирно - експлуатаційного управління Командування сил логістики Збройних Сил України Міністерства оборони України про виключення житлового приміщення з числа службового, Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради мала прийняти рішення про відмову у задоволенні такого клопотання чи про виключення житлового приміщення з числа службового.
Суд підкреслює, що ані Порядок №1081, ані Інструкція №380 не містять такої підстави не розгляду виконавчим органом районної, міської, районної у місті по суті клопотання квартирно-експлуатаційного органу про виключення житлового приміщення з числа службового, як не надання певних документів.
Суд враховує, що приписами законодавства не встановлено певного строку для розгляду клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового виконавчим органом районної, міської, районної у місті ради, в той же час зазначає, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити.
Поряд з цим, бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути визнано протиправною адміністративним судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В свою чергу, справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, окрім іншого, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали повноваження на вчинення певних дій та в подальшому діяли виключно в межах тих повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України), у поєднанні з принципом законності вимагає, щоб такі дії органів державної влади були ще й правовими.
Суд звертає увагу, що легітимні очікування особи у відносинах з публічною адміністрацією неодноразово були предметом розгляду в Європейському суді з прав людини (далі ЄСПЛ, Суд) рішення у справах «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 р., «Україна-Тюмень проти України» від 22 листопада 2007 р., «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 р. В цьому сенсі легітимні очікування безпосередньо випливають із конституційної норми ч. 2 ст. 19 Конституції України про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порушення принципу легітимних очікувань у спосіб вчинення бездіяльності суб'єктом владних повноважень за наявності норм матеріального права, які встановлюють відповідні повноваження органу влади та спосіб їх реалізації є, на думку суду, також порушенням принципу «правової визначеності» та принципу «належного врядування».
Так, зокрема у рішенні ЄСПЛ «Рисовський проти України» від 2 жовтня 2011 року (заява № 29979/04) в пунктах 70,71 цього рішення ЕСПЛ керується «принципом належного урядування» як багатоаспектним принцип, котрий, серед іншого, зводиться до того, що держава зобов'язана організувати роботу державного апарату таким чином, щоб забезпечувалась юридична визначеність у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Понад це «на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок.». Водночас згідно з концепцією «принципу належного урядування», «Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються».
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами сапрви, клопотання від 07.02.2024 №567 Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради по суті не розглянула, про що власне вказує зміст листа від 14.02.2024 №0420/01-20 (а.с.52), рішення про відмову у задоволенні такого клопотання чи про виключення житлового приміщення з числа службового не прийняла, чим допустила протиправну бездіяльність.
Суд зазначає, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями
При цьому, відповідно до положень ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 809/1231/16 викладено висновок, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Наведений висновок, в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Суд не позбавлений можливості скористатись правом, що надано ч.2 ст.9 КАС України та приходить до переконання, що ефективним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача розглянути по суті клопотання Одеського квартирно - експлуатаційного управління ІНФОРМАЦІЯ_5 від 07.02.2024 №567, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Щодо позовної вимоги про забов'язання Хаджибейську районну адміністрацію Одеської міської ради прийняти рішення, про виключення з переліку службових квартири АДРЕСА_1 , в якій проживає родина ОСОБА_1 та визнати його наймачем вказаної квартири, суд у її задоволенні відмовляє, оскільки, на переконання суду, порушені права та інтереси позивача суд захистив шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії та з огляду на те, що клопотання від 07.02.2024 №567 по суті не розглянуто відповідачем.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд, за правилами, встановленими ст. 90 КАС України, перевіривши наявні у справі докази вважає заявлені позовні вимоги та такими, що підлягають до часткового задоволення.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).
Суд вважає, що у даній справі ним було надано вичерпну відповідь на всі питання, які входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному аспектах.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Разом із цим, обов'язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Відповідно до статті 139 КАС України, підстави для розподілу удових витрат відсутні..
Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Міністерство оборони України, Одеська міська рада, Одеське квартирно - експлуатаційне управління (квартирно - експлуатаційний відділ м. Одеса) Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради щодо розгляду клопотання Одеського квартирно - експлуатаційного управління (квартирно - експлуатаційний відділ м. Одеса) Міністерства оборони України від 07.02.2024 №567 виключення з числа службової квартири Міністерства оборони України за адресою: АДРЕСА_3 для забезпечення сім'ї ОСОБА_1 постійним житлом.
Зобов'язати Хаджибейську районну адміністрацію Одеської міської ради розглянути по суті клопотання Одеського квартирно - експлуатаційного управління Командування сил логістики Збройних Сил України Міністерства оборони України від 07.02.2024 №567, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради (65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 22, код ЄДРПОУ 26303175);
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:
- Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022);
- Одеська міська рада (65026, м. Одеса, Думська площа, 1, код ЄДРПОУ 26597691);
- Одеське квартирно - експлуатаційне управління (квартирно - експлуатаційний відділ м. Одеса) Міністерства оборони України (65058, м. Одеса, вул. Армійська, 18, код ЄДРПОУ 08038284).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА