Справа № 420/9976/24
29 травня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та скасувати рішення від 15.01.2024 № 155250026379 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на пенсію, періоди трудової діяльності - період навчання з 01.09.1979 по 01.03.1983, період згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 04.04.1983; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву від 21.12.2023 про призначення пенсії за віком та призначити пенсію за віком з 21.12.2023.
Ухвалою суду від 02.04.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначила, що вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою від 09.01.2024 щодо призначення пенсії за віком. Як вказала позивач, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 та долучених до неї документів Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії №155250026379 від 15.01.2024. Відповідно до цього рішення за результатами розгляду документів ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком, зараховано загальний трудовий стаж 17 років 01 місяць 24 дні; не враховано до стажу періоди роботи: - згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 04.04.1983, оскільки по батькові « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 »; - період навчання з 01.09.1979 по 01.03.1983, оскільки по батькові « ОСОБА_3 » не відповідає свідоцтву про шлюб « ОСОБА_2 ». Позивач, зазначивши, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в призначенні пенсії № 155250026379 від 15.01.2024 є протиправним, оскільки з формальних причин не зараховано до страхового стажу періоди роботи, підтверджені записами трудової книжки, яка є основним документом про трудову діяльність працівника, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
16.04.2024 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позову. Так, відповідач вказав, що до страхового стажу не зараховано періоди: -всі періоди роботи, згідно трудових книжок від 04.04.1983 НОМЕР_1 , оскільки по батькові « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 »; -період навчання з 01.09.1979 по 01.03.1983, оскільки по батькові « ОСОБА_4 » не відповідає свідоцтву про шлюб « ОСОБА_3 » ОСОБА_1 має право на пенсійну виплату з 29.12.2028 року. Отже, як вказав відповідач, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 155250026379 від 15.01.2024, про відмову в призначенні позивачці пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - є законним та обґрунтованим.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою від 09.01.2024 щодо призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.01.2024 № 155250026379 відмовлено ОСОБА_1 у призначення пенсії з підстав, що: «Необхідний страховий стаж статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 30 років. Страховий стаж особи становить 17 років 01 місяці 24 дні. У разі відсутності починаючи з 1 січня 2018 року страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року від 23 до 33 років. У разі відсутності починаючи з 1 січня 2019 року страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2028 року - від 15 до 25 років. До страхового стажу не зараховано періоди: - періоди роботи, згідно трудової книжки від 04.04.1983 НОМЕР_1 , оскільки по батькові « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 »; -період навчання з 01.09.1979 по 01.03.1983, оскільки по батькові « ОСОБА_4 » не відповідає свідоцтву про шлюб « ОСОБА_3 »(а.с.9).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788), Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Відповідно до пункту 1 ч.1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами 1-3 ст. 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Необхідно зазначити, що до 01 січня 2004 року порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений (далі - Порядок №637).
Відповідно до ч.3 Постанови №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, відомості якої підлягають врахуванню при визначенні стажу роботи особи.
Суд погоджується із посиланням відповідача на те, що трудова книжка позивача від 04.04.1983 НОМЕР_1 (титульна сторінка) містить певні недоліки, зокрема, щодо спірних періодів: по батькові « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 ».
Також, щодо періоду навчання з 01.09.1979 по 01.03.1983, по батькові « ОСОБА_4 » вказана в дипломі НОМЕР_2 (а.с.12), а в свідоцтві про шлюб « ОСОБА_3 »(а.с.13)
Однак, суд наголошує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період, а формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист
Так, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
З урахуванням викладеного та того, що недоліки оформлення трудової книжки, документів не з вини позивача не можуть вважатися достатньою і самостійною підставою для відмови позивачеві у зарахуванні спірних періодів роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в порушенні встановленого порядку заповнення документів, відсутня, тому твердження відповідача про наявність вказаних вище недоліків заповнення трудової книжки позивача та документах за спірні періоди як єдиної підстави для не зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.
Водночас, жодних доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи позивача, дипломі про освіту, відповідачем суду не надано, а тому, на думку суду, їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні страхового стажу та не вжито всіх заходів для його перевірки, в тому числі періоди роботи.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення від 15.01.2024 № 155250026379 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на пенсію, періоди трудової діяльності - період навчання з 01.09.1979 по 01.03.1983, період згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 04.04.1983; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву від 21.12.2023 про призначення пенсії за віком та призначити пенсію за віком з 21.12.2023, суд встановив наступне.
Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.
Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Отже, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, зокрема-функції щодо перерахунку пенсії та зобов'язувати відповідача прийняти те чи інше рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 752/20012/16-а, від 12 червня 2018 року у справі № 800/248/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 825/1602/17 та від 05 березня 2019 року у справі № 2040/6320/18.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 10 ч.2 ст.245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення не конкретизував які саме періоди роботи згідно трудової книжки не враховані ним під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії, що свідчить про формальний розгляд заяви особи про призначення пенсії, суд, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, прийшов до висновку про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог позивача шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком 09.01.2024, з урахуванням висновків викладених в рішенні суду.
Поряд з цим, позовні вимоги позивача про зарахування періодів роботи та навчання позивача, призначення позивачу пенсії за віком, є передчасними з урахуванням вищевикладених обставин, та такими, що задоволенню не підлягають.
Саме зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, буде належним способом захисту порушеного права позивача.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача та оскільки вимозі про зобов'язання відповідача вчинити певні дії передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача, судовий збір за другу(похідну) вимогу позивача не стягувався, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 15.01.2024 № 155250026379 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.01.2024 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків викладених в рішенні суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог -відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, м. Одеса, вул. Канатна 83) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра