Справа № 420/13746/24
29 травня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Аракелян М.М.
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529, адреса: вул. Розумовська, 37, м. Одеса, 65091), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови, -
03 травня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (сформований в системі «Електронний суд» 03.05.2024 року) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у якому позивач просить суд (ст.287 КАС України):
визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ВП №74082815 від 18.04.2024 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.;
судові витрати за подання позову стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена на суддю Аракелян М.М.
Ухвалами Одеського окружного адміністративного суду від:
- від 07.05.2024 року залишено позовну заяву без руху;
- від 20.05.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду окремих категорій термінових справ; призначено судове засідання на 28.05.2024 року; витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 по справі №420/20711/23, яке набрало законної сили 09.01.2024, ОСОБА_1 14.02.2024 проведено перерахунок пенсії з 01.03.2023 без обмеження її максимальним розміром Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 становитиме 40829,44 грн Перерахунок пенсії проведено за період з 01.03.202 по 29.02.2024, але доплата пенсії за цей період відсутня, оскільки на підставі рішення суду по справі № 420/14099/23 проведено перерахунок пенсії з 01.03.2023 без обмеження її максимальним розміром та оскільки питання виплати пенсії без обмеження максимальним розміром не розглядалось в зазначеному рішенні суду по справі № 420/20711/23. Розмір пенсії заявника залишився в попередньому розмірі. З огляду на те, що Головним управлінням включено нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії, необхідно дійти висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин; фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості за рішеннями суду, відбувається в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили. Листом Головного управління від 18.04.2024 № 1500-0503-5/59339 здійснено запит до Пенсійного фонду України щодо сформування бюджетного запиту для виділення коштів з Державного бюджету України з метою виплати за постановою суду по справі 420/7784/23. Незважаючи на виконання судового рішення Головним управлінням в межах покладених зобов'язань та не враховуючи роз'яснення щодо виплати коштів після їх виділення Головному управлінню, старшим державним виконавцем 18.04.2024 безпідставно винесено постанову ВП № НОМЕР_2 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду. Старшим державним виконавцем не взято до уваги для застосування відповідальності за невиконання рішення суду у вигляді штрафу повинні мати місце наступні умови: 1) факт невиконання рішення про зобов'язання боржника виконати певні дії; 2) невиконання зумовлено неповажними причинами. Таким чином, покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління
Ухвалою суду від 23.05.2024 року залучено до участі у справі №420/13746/24 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 ; надано ОСОБА_1 строк для надання пояснень щодо позову до 27.05.2024 року; постановлено копію ухвали направити учасникам справи, третій особі направити копію позовної заяви разом із копією ухвали на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до ч.ч.1,2 ст.268 КАС України та з повісткою на 28.05.2024 року. 27.05.2024 року відповідач подав суду копії матеріалів виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2.
Копія ухвали суду від 20.05.2024 року була доставлена до «Електронного кабінету відповідача 22.05.2024 року (а.с.45), у встановлений судом строк відповідачем відзив на позовну заяву надано не було, про поважність причин неподання не повідомлено.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Третя особа, ОСОБА_1 , пояснень щодо позову не надав.
У судове засідання, призначене на 28.05.2024 року учасники справи не з'явились, про місце, дату і час судового засідання повідомлені засобами електронного зв'язку; представник позивача 28.05.2024 року подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Глава 11 КАС України визначає особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ, зокрема категорії термінових адміністративних справ (ст.ст. 268-289).
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначаються статтею 287 КАС України.
Справи з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби відносяться до категорії термінових адміністративних справ, які розглядаються з урахуванням положень ст.ст. 268, 269, 271, 272 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
У справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
З урахуванням вищенаведеного, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд встановив наступне.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.08.2023 року у справі №420/14099/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років максимальним розміром з 01 березня 2023 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року без обмеження її максимального розміру та з урахуванням вже виплачених сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 року у справі №420/20711/23 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження перерахованої з 01.03.2023 року за результатами індексації, проведеної на підставі постанови КМУ №168 від 24 лютого 2023 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023 року пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
16.01.2024 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №420/20711/23.
07.02.2024 року відкрито виконавче провадження №74082815 з виконання виконавчого листа №420/20711/23 (а.с.21-22); вказано боржнику про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
16.02.2023 року на адресу державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ в Одеській області Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області надісланий лист, у якому зазначено, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2023 по справі №420/20711/23, яке набрало законної сили 09.01.2024, ОСОБА_1 14.02.2024 проведено перерахунок пенсії з 01.03.2023 без обмеження її максимальним розміром. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 становитиме 40829,44 грн. Перерахунок пенсії проведено за період з 01.03.202 по 29.02.2024, але доплата пенсії за цей період відсутня, оскільки на підставі рішення суду по справі № 420/14099/23 проведено перерахунок пенсії з 01.03.2023 без обмеження її максимальним розміром та оскільки питання виплати пенсії без обмеження максимальним розміром не розглядалось в зазначеному рішенні суду по справі № 420/20711/23. Розмір пенсії заявника залишився в попередньому розмірі. Враховуючи викладене, відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України від 02.06.2016 № 1404 «Про виконавче провадження» позивач просив закінчити виконавче провадження по виконавчому листу №420/20711/23, виданому 16.01.2024 Одеським окружним адміністративним судом (а.с.24-25).
В додатки до листа були надані копії перерахунків пенсії ОСОБА_1 від 14.02.2024 року з 01.03.2023 року та з 01.03.2024 року.
Згідно цих перерахунків:
- з 01.03.2023 року пенсія ОСОБА_1 визначена у сумі 40849,44грн.; до виплати - 40829,44грн.; підстава проведення перерахунку - рішення суду у справі №420/20711/23;
- з 01.03.2024 року пенсія ОСОБА_1 визначена у сумі 40936,64грн.; до виплати з урахуванням максимального розміру - 40829,44грн.; підстава проведення перерахунку - рішення суду (без зазначення номера справі);
18.04.2024 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) ВП №74082815 за невиконання вимог виконавчого листа №420/20711/23 на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України накладено штраф у розмірі 5100 грн. (а.с.15-16).
Постанова прийнята на підставі норм ст.ст.63,75 ЗУ «Про виконавче провадження».
У постанові, зокрема, зазначено, що за результатами перевірки наданих ГУПФ України в Одеській області протоколів перерахунку пенсії встановлено, що з 01.03.2024 року підсумок пенсії ОСОБА_1 (з надбавками) визначений у розмірі 40936,64грн., при цьому фактична сума пенсії, яка належить до виплати становить 40829,44грн., що становить різницю у сумі 109,20грн., яка безпідставно не виплачується. Таким чином, ГУПФ України в Одеській області вимоги виконавчого документа не виконало, при цьому жодних поважних причин його невиконання не встановлено.
Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку обставинам справи та доказам, суд зважає на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із п.1 ч.1 ст.3 ЗУ «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ч.1 ст.5 ЗУ «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно ч. 4, 8 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Згідно ч. 1, 2 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до п. 16 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
З аналізу вищевикладених приписів Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що державному виконавцю надані повноваження щодо накладення стягнення у вигляді штрафу, проте постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише при умові, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте, не зробив цього.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним на виконання рішення суду здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , перерахунок пенсії проведено за період з 01.03.202 по 29.02.2024, але доплата пенсії за цей період відсутня, оскільки на підставі рішення суду по справі №420/14099/23 проведено перерахунок пенсії з 01.03.2023 без обмеження її максимальним розміром та оскільки питання виплати пенсії без обмеження максимальним розміром не розглядалось в зазначеному рішенні суду по справі №420/20711/23.
На підтвердження викладених обставин представником Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надано протоколи перерахунки пенсії позивача від 14.02.2024 року з 01.03.2023 року та з 01.03.2024 року (а.с.18-19).
Згідно цих перерахунків:
- з 01.03.2023 року пенсія ОСОБА_1 визначена у сумі 40849,44грн.; до виплати - 40829,44грн.; підстава проведення перерахунку - рішення суду у справі №420/20711/23;
- з 01.03.2024 року пенсія ОСОБА_1 визначена у сумі 40936,64грн.; до виплати з урахуванням максимального розміру - 40829,44грн.; підстава проведення перерахунку - рішення суду (без зазначення номера справі);
Отже фактично рішення суду не виконане боржником, оскільки починаючи з 01.03.2024 року пенсія стягувача визначена у розмірі 40936,64грн., проте знов обмежена максимальним розміром 40829,44грн.
Позивач у позовній заяві посилається на те, що Листом Головного управління від 18.04.2024 №1500-0503-5/59339 здійснено запит до Пенсійного фонду України щодо сформування бюджетного запиту для виділення коштів з Державного бюджету України з метою виплати за постановою суду по справі №420/7784/23.
Суд зазначає, що рішення суду у справі №420/7784/23 немає жодного відношення до виконавчого провадження ВП №74082815, оскільки це виконавче провадження відкрите за виконавчим листом №420/20711/23.
Посилаючись на включення нарахованих сум пенсії до реєстру судових рішень та поставлення у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії, ГУПФ України в Одеській області не надало доказів на підтвердження цих обставин ані державному виконавцю, ані суду, при цьому, зазначаючи про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023 року без обмеження максимальним розміром на підставі рішення суду у справі №420/14099/23 не надає суду таких доказів.
Згідно п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п. 7 Положення № 280 Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно п. 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постанова правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Тобто, приписами чинного законодавства чітко визначено, що одним із завдань Головного управління Фонду є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, та здійснення з цією метою перерозподілу коштів між районами (містами).
В той же час, представником Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області не надано належних та допустимих доказів на підтвердження направлення документів до Пенсійного фонду України з метою вирішення питання виділення коштів або ж їх перерозподілу для виплати стягувачу нарахованої доплати ОСОБА_1 за рішенням суду.
Будь-яких доказів на підтвердження неможливості виконання рішення суду у справі №420/20711/23, зокрема щодо відсутності фінансування, позивачем до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не надавалось.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання позивачем рішення у справі №420/20711/23 шляхом оформлення розрахунку до виплати пенсії саме за цим рішенням з 01.03.2023 року. Тому суд відхиляє покликання позивача на те, що заборгованість по виплаті пенсії за цим рішенням фактично відсутня.
Такі докази не були надані також і державному виконавцю.
Боржник зобов'язаний надавати державному виконавцю докази, які достеменно підтверджують невиконання рішення суду з поважних причин, зокрема, через відсутність коштів. Проте, таких доказів позивач державному виконавцю не надав, такі докази не надані і суду.
Відсутність повної інформації у державного виконавця щодо обсягу коштів, які надішли на виконання судових рішень, обсягу коштів, які сплачені позивачем стягувачам в порядку черговості надходження судових рішень, що набрали законної сили, свідчить про непрозорість процесу задоволення позивачем вимог стягувачів у виконавчих провадженнях та робить неможливим для державного виконавця оцінити поважність причини невиконання судового рішення саме в конкретному виконавчому провадженні. При цьому обов'язок доведення поважності причини невиконання у повному обсязі судового рішення покладається на боржника, який повинен надати належні та достатні докази наявності такої поважної причини. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Оцінивши докази у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, підстави для відшкодування позивачу судових витрат за рахунок відповідача відсутні.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 255, 287, 295, 297 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529, адреса: вул. Розумовська, 37, м. Одеса, 65091), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст.287, 293 КАС України, до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 272 КАС України.
Суддя М.М. Аракелян
.