Справа № 420/3925/24
29 травня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивачка звернулася з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (відповідач - 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (відповідач - 2), в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо вимагання подання додаткових документів для підтвердження страхового стажу за періоди роботи з 08.07.1980 по 21.01.1984, з 13.09.1994 по 31.12.1996, з 18.03.1998 по 30.01.1999 та з 01.08.1999 по 31.05.2000 роки, та дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не зарахування до страхового стажу періодів навчання в Севастопольському професійному торгово-кулінарному училищі з 15.06.1980 по роки, періодів роботи у Дитячому яслах-садку № 73 на посаді шеф-кухаря з 24.09.1990 по 13.01.1993 роки, на посаді кухаря ресторану “Микита” з 18.03.1998 по 30.01.1999 роки, на посадах старшого електрика КІА “Сєвєродонецьк” та кухаря ВТР “Джанкой” військової частини НОМЕР_1 з 01.02.2003 по 17.02.2003 роки, у ТОВ “Кафе “Кавказ” на посаді повара з 01.03.2014 по 31.12.2015 роки, на посаді кухаря за трудовим договором з індивідуальним підприємцем ОСОБА_2 з 01.01.2016 по 22.08.2016 роки та у ТОВ “Одеський хліб” на посаді приймальниці-здавальниці харчової продукції (готової продукції) виробничої служби зміни № 2 з 27.09.2018 по роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди навчання в Севастопольському професійному торгово-кулінарному училищі - з 15.06.1980 року по 01.07.1980 роки, періоди роботи у Дитячому яслах-садку № 73 на посаді шеф-кухаря - з 24.09.1990 по 13.01.1993 роки, на посаді кухаря ресторану “Микита” з 18.03.1998 по 30.01.1999 роки, на посадах старшого електрика КІА “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” та кухаря ВТР “Джанкой” військової частини НОМЕР_1 - з 01.02.2003 по 17.02.2003 роки, у ТОВ “Кафе “Кавказ” на посаді повара - з 01.03.2014 по 31.12.2015 роки, на посаді кухаря за трудовим договором з індивідуальним підприємцем ОСОБА_2 - з 01.01.2016 по 22.08.2016 роки, у ТОВ “Одеський хліб” на посаді приймальниці - здавальниці харчової продукції (готової продукції) виробничої служби зміни № 2 - з 27.09.2018 по 19.10.2018 роки.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що до її страхового стажу протиправно не зараховано періоди навчання та роботи згідно із переліком у позовних вимогах. Підставою для відмови у призначенні пенсії за віком слугувала відсутність необхідного страхового стажу, а спірні періоди не зараховано у зв'язку із недоліками записів у трудовій книжці та відсутності даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Позивачка вважає, що вона неповинна нести відповідальність за правильність заповнення трудових книжок та сплати страхових внесків роботодавцем. Позовні вимоги просить задовольнити.
Відповідач - 1 із заявленими вимогами не погоджується та у задоволенні позову просить відмовити. Вважає, що оскільки записи щодо періодів роботи зроблені із порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок № 162 № 58, їх не може бути зараховано до страхового стажу позивачки. Відсутність даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу починаючи з 01.07.2000 року є підставою для відмови у зарахуванні такого періоду до страхового стажу роботи. Враховуючи відсутність необхідної кількості страхового стажу позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Відповідач - 2 також позовні вимоги не визнає та у їх задоволенні просить відмовити. Зазначає, що для призначення пенсії за віком позивачці не вистачило страхового стажу. Спірні періоди роботи зарахуванню не підлягають, оскільки трудова книжка оформлена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок № 58 та відсутні дані в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Для підтвердження цих періодів роботи позивачка має надати уточнюючі довідки.
У відповідях на відзиви позивачка зазначила, що із вказаними у відзивах обґрунтуваннями вона не погоджується. Навела аналогічні доводи тим, які зазначені у позовній заяві.
Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд установив таке.
17.08.2023 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Заяву за принципом екстериторіальності розподілено для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
За результатами розгляду заяви Головне управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийняло рішення №155250024174 від 24.08.2023 року про відмову в призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Так, до страхового стажу позивачки не зараховано наступні періоди:
За результатами розгляду документів, до страхового стажу не зараховано період роботи згідно з трудовою книжкою від 14.07.1980 серії НОМЕР_2 , оскільки трудова книжка оформлена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, а саме:
- з 24.09.1990 по 13.01.1993, оскільки відсутня назва підприємства де працювала заявниця;
- з 01.04.1998 по 30.01.1999, оскільки відсутні підстави;
- з 13.01.2002 по 17.02.2003, оскільки записи про період роботи засвідчено відтиском печатки непридатним для сприйняття змісту. Стаж з 13.01.2002 по 31.01.2003 зараховано згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- з 01.01.2016 по 22.08.2016 та з 27.09.2018 по 19.10.2018, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Окрім того, позивачка зазначає, що відповідач неправильно визначив дату закінчення навчання в Севастопольському професійному торгово-кулінарному училищі, а саме - 14.06.1980 року, замість правильної - 01.07.1980 року. Не зараховано період роботи у ТОВ “Кафе “Кавказ” на посаді повара - з 01.03.2014 по 31.12.2015 року, якому і не надано оцінки у рішенні про відмову у призначенні пенсії.
Позивачка вважає незарахування усіх періодів її трудової діяльності до страхового стажу протиправною.
Відповідачі вважають, що прав позивачки не порушували та обрахували страховий стаж позивачки відповідно до приписів чинного законодавства.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058) та Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі - Закон № 1788).
Згідно зі ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058).
Статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).
Відповідно до Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.
Так, відповідач - 2 відмовив у зарахуванні до страхового стажу позивачки таких періодів:
- з 24.09.1990 по 13.01.1993, оскільки відсутня назва підприємства де працювала заявниця;
- з 01.04.1998 по 30.01.1999, оскільки відсутні підстави;
- з 13.01.2002 по 17.02.2003, оскільки записи про період роботи засвідчено відтиском печатки непридатним для сприйняття змісту. Стаж з 13.01.2002 по 31.01.2003 зараховано згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- з 01.01.2016 по 22.08.2016 та з 27.09.2018 по 19.10.2018, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Також не зараховано період роботи у ТОВ “Кафе “Кавказ” на посаді повара - з 01.03.2014 по 31.12.2015 року, що підтверджується розрахунком страхового стажу та кінцевий період навчання згідно зі свідоцтвом № НОМЕР_3 від 15.07.1980 року у Севастопольському професійному торгово-кулінарному училищі по 01.07.1980 роки.
Дослідивши записи у трудовій книжці позивачки НОМЕР_2 суд встановив, що вищеперлічені періоди трудової діяльності, підтверджуються записами № 9 - 10, 22 - 23, 30 - 32, 37 - 39, 42 - 45, а період навчання записом, який зроблений до запису № 1.
Суд зазначає, що за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані у рішенні підстави для відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи обставини, не можуть бути підставою для позбавлення позивачки конституційного права на соціальний захист в частині зарахування періодів трудової діяльності до страхового стажу.
Подібний правовий висновок був сформований Верховним Судом у Постанові від 30.09.2021 року по справі № 300/860/17.
Окрім того, порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії встановлений статтею 44 Закону № 1058.
Призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Таким чином, саме орган пенсійного фонду України відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058, а не особа, наділений правом, в разі наявності певних розбіжностей у документах, для підтвердження стажу роботи, звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, в тому числі пенсійних органів іноземних держав, та не перекладати на особу обов'язок збирання доказів щодо підтвердження періодів трудової діяльності.
Відповідач доказів вчинення дій на виконання ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 суду не надав.
Відповідно до п. 38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Тобто, у разі виникнення сумнівів щодо правомірності видачі документів або наявності у них неточностей чи неповної інформації, пенсійний орган наділений повноваженнями щодо здійснення перевірки таких документів та відповідно встановлення необхідної інформації, зокрема щодо трудового стажу осіб, які звертаються із заявами про призначення пенсії, що також передбачено статтею 44 Закону № 1058.
У цих спірних правовідносинах пенсійним органом не наведено обставин щодо здійснення ним заходів по встановленню інформації щодо спірних трудових періодів позивачки.
Варто зауважити, що за приписами ст. 21 Закону № 1058 персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування (ч. 1).
Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства (ч. 5).
З аналізу наведених норм суд робить висновок, що позивачка неповинна нести відповідальність у вигляді позбавлення права на призначення пенсії за відсутність відомостей про періоди її роботи в індивідуальних відомостях про застраховану особу, оскільки такі відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями.
Перевіривши записи у трудовій книжці та у свідоцтві про освіту, суд приходить до висновку, що відповідач - 2 протиправно не зарахував до страхового стажу позивачки спірні періоди роботи та кінцеву дату навчання.
З огляду на неправильний обрахунок страхового стажу позивачки рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії є неправомірним та підлягає скасуванню, а спірні періоди трудового стажу підлягають зарахуванню до страхового стажу позивачки із повторним розглядом заяви про призначення пенсії за віком.
Таким чином суд виходить за межі позовних вимог на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України та скасовує рішення про відмову у призначенні пенсії із зобов'язанням відповідача - 1, до якого і було подано заяву, розглянути повторно заяву про призначення пенсії та зарахуванням до страхового стажу спірних трудових періодів.
Суд зауважує, що зміна формулювання позовних вимог та вихід за їх межі необхідні для ефективного захисту прав позивачки.
Судовий збір розподілено відповідно до ст. 139 КАС України та підлягає стягненню з відповідача - 2, оскільки саме цим суб'єктом владних повноважень неправильно обраховано страховий стаж позивачки та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії.
Керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №155250024174 від 24.08.2023 року про відмову ОСОБА_3 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 17.08.2023 року із зарахуванням до страхового стажу наступних періодів:
- навчання в Севастопольському професійному торгово-кулінарному училищі з 01.09.1978 по 01.07.1980 року;
- роботи у Дитячому яслах-садку № 73 на посаді шеф-кухаря - з 24.09.1990 року по 13.01.1993 року;
- роботи на посаді кухаря ресторану “Микита” з 18.03.1998 року по 30.01.1999 року;
- роботи на посадах старшого електрика КІА “Сєвєродонецьк” та кухаря ВТР “Джанкой” військової частини НОМЕР_1 - з 01.02.2003 року по 17.02.2003 року;
- роботи у ТОВ “Кафе “Кавказ” на посаді повара - з 01.03.2014 року по 31.12.2015 року;
- роботи на посаді кухаря за трудовим договором з індивідуальним підприємцем ОСОБА_2 - з 01.01.2016 року по 22.08.2016 року;
- роботи у ТОВ “Одеський хліб” на посаді приймальниці - здавальниці харчової продукції (готової продукції) виробничої служби зміни № 2 - з 27.09.2018 року по 19.10.2018 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, код ЄДРПОУ 20632802) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 968,96 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя В.Ф. Попов