Справа № 420/9032/24
28 травня 2024 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду питання про залишення позову без руху, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор», в якому просить:
-визнати протиправним та скасувати наказ державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від 24.01.2023 № 4/ОС «Про особовий склад» в частині звільнення старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 , молодшого інспектора І категорії відділу режиму і безпеки, 24.01.2023;
-поновити ОСОБА_1 на посаді молодшого інспектора І категорії відділу режиму і безпеки державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» з 24.01.2023.
Відповідно до ч. 13 ст.171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтями 160,161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що наказом Міністерства юстиції України від 13.05.2022 № 1951/5, у зв'язку із тимчасовим знаходженням на непідконтрольній території України, зокрема, в державній установі «Херсонський слідчий ізолятор» оголошено простій з 14.05.2022 до закінчення воєнного стану в Україні.
В подальшому, наказом Міністерства юстиції України від 06.07.2022 № 2829/5 простій оголошений відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 13.05.2022 № 1951/5, припинено з 11.07.2022.
Наказом державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» від 11.07.2022 № 44/ОС-пр, оголошено простій персоналу установи з 11.07.2022 до закінчення дії воєнного стану, дозволено працівникам установи до закінчення простою бути відсутніми на робочих місцях та не виконувати дистанційну роботу поза межами адміністративних будівель установи.
Статтею 12 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці за час простою не з вини працівника належить до мінімальних державних гарантій в оплаті праці.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП, час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Таким чином, норми трудового законодавства передбачають обов'язкову оплату часу простою, який виник не з вини працівника.
Позивачем не заперечується той факт, що йому здійснювалась оплата часу простою, пов'язаного з введенням воєнного стану в Україні.
Водночас з матеріалів позовної заяви вбачається, що оплата часу простою мала припинитись з наступного дня після звільнення позивача відповідно до наказу ДУ «Херсонський слідчий ізолятор» від 24.01.2023 № 4/ОС «Про особовий склад».
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно з даними табелю використання робочого часу та довідки про нараховане і виплачене грошове забезпечення (простою) ОСОБА_1 , остання виплата простою позивачу відбулась у лютому 2023 року у сумі 59096,29 грн.
Таким чином, щонайменше протягом місяця з моменту отримання останньої виплати простою позивач повинен був дізнатись про факт його звільнення, оскільки оплата простою починаючи з 24.01.2023 не проводилась.
Суд зазначає, що у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Дотримання строків звернення до суду з позовом є однією з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов'язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов'язків.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до ч.13 ст.171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху.
Керуючись ст. 123, 160, 161, 169, 171, 241, 246 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Державної установи «Херсонський слідчий ізолятор» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність в 5-денний строк з дня отримання ухвали усунути недоліки та роз'яснити, що в іншому випадку позов буде повернутий позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Хурса