Справа № 420/15890/24
28 травня 2024 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразились у зменшенні у грошовому виразі, вказаних в Довідці №ЮО92809 від 05.02.2024 року про розмір мого грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року, розмірів надбавки за особливості проходження служби, надбавки за таємність та премії;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 оформити і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нові довідки про розмір грошового забезпечення станом на 1 січня 2023 року відповідно до вимог положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року №414 та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260, із зазначенням відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби, надбавки за таємність та премії у грошовому виразі, обчислені виходячи з розмірів посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, вказаних в Довідці №ЮО92809 від 05.02.2024 року про розмір мого грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року.
В позовній заяві позивач зазначає, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 року по справі №420/32120/23, ІНФОРМАЦІЯ_3 підготовлено та надіслано до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Довідку № ЮО92809 від 05.02.2024 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 року. Однак, в даній довідці надбавку за особливості проходження військової служби, надбавку за таємність та премію відповідач вказав у фактичних розмірах, які не відповідають вимогам чинного законодавства України.
Не погоджуючись з діями відповідача позивач звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Отже, спірні правовідносини виникли у зв'язку із виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 року по справі №420/32120/23, що набрало законної сили.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п.п.1, 2, 7 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, зокрема ст.ст.382, 383, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Отже, предмет позову, фактично спрямований на виконання іншого судового рішення (рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 року по справі №420/32120/23).
Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту - визнання протиправними дії відповідача щодо зазначення в довідці надбавку за особливості проходження військової служби, надбавку за таємність та премію у розмірах, які не відповідають вимогам чинного законодавства України - є одним із способів виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду 25.12.2023 року по справі №420/32120/23. Отже, спір у справі є тотожним, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
З урахуванням наведеного, правовідносини у цій справі підлягають вирішенню у порядку виконання ІНФОРМАЦІЯ_3 саме судового рішення, а питання, які виникають у зв'язку із виконанням рішення суду в одній справі не можуть становити окремий/самостійний предмет спору в іншій справі, адже в такий спосіб фактично нівелюється авторитет судового рішення, яке набрало законної сили.
Суд зазначає, що реалізація судового рішення є виключно продовженням судового розгляду справи, що в свою чергу дає підстави вважати, що ця стадія не може становити окреме/самостійне позовне провадження.
Таким чином, обставини, які зумовили звернення із цим позовом до суду, можуть бути предметом судового контролю, який за суттю і призначенням відрізняється від позовного провадження. Процесуальний закон визначає три способи здійснення судового контролю: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення; накладення штрафу за невиконання судового рішення; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду або порушення прав позивача, підтверджених таким рішення суду.
При цьому, невиконання судового рішення може мати місце і у разі фактичного вчинення відповідачем певних дій, але не у відповідності до чинного законодавства.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм адміністративного процесуального законодавства наведена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року по справі №183/3012/16(2-а/183/106/16), від 24 лютого 2020 року по справі №818/1102/18.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
На думку суду, не наведення у судовому рішенні певних етапів його виконання, не може нівелювати обов'язок суб'єкта владних повноважень діяти правомірно, оскільки всі інші дії такого суб'єкта, окрім як проведення перерахунку грошового забезпечення у зв'язку зі зміною розміру посадового окладу не є і не можуть бути правомірними, є такими що прямо витікають з приписів вищенаведеного законодавства.
Інше тлумачення судового рішення, його зобов'язальної частини та порядку виконання, породжує необхідність повторного звернення до суду в порядку позовного провадження, що і здійснив позивач у цій справі і тоді такий спір стає безкінечним, якщо не здійснювати заходи судового контролю та ігнорувати свавільну, протиправну поведінку відповідача/боржника при виконанні судового рішення.
Виходячи із того, що спірні правовідносини випливають із порядку виконання судового рішення, яке набрало законної сили в іншій справі, питання про неправомірну бездіяльність суб'єкта владних повноважень під час виконання відповідного судового акта, а також порядок виконання судового рішення підлягають перевірці згідно із вищенаведеними спеціальними правилами адміністративного процесуального законодавства, зокрема, ст. 382, 383 КАС України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала суду про закриття провадження в адміністративній справі.
Із урахуванням того, що між сторонами у справі, у цих спірних правовідносинах, з одних і тих же підстав, ухвалено рішення, яке набрало законної сили, у відкритті провадження належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 170, 256,294, 383 КАС України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.256 КАС України.
Ухвала оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.294, 295 КАС України.
Суддя Токмілова Л.М.