про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
29 травня 2024 року м. Київ № 320/22529/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., ознайомившись з матеріалами адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про зобов'язання вчинити дії,-
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача з нарахування пенсії позивачу на виконання рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.10.2021 по справі №640/19030/21 в розмірі 21 802,29 , а виплату в розмірі 21 660,69 грн.;
- зобов'язати відповідача здійснити і виплатити позивачу компенсацію втрати частини неотриманої пенсії в розмірі 141,60 грн з 17.01.2021 згідно Закону №2050-ІІІ в порядку, визначеному Постановою №159.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Нормами частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи немає підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Так, як слідує із прохальної частини позовної заяви, предметом даного позову є вимоги позивача про визнання протиправними дії відповідача з нарахування пенсії позивачу на виконання рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.10.2021 по справі №640/19030/21 в розмірі 21 802,29 , а виплату в розмірі 21 660,69 грн та зобов'язання вчинити дії.
При цьому, обґрунтовуючи відповідні вимоги, позивач зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2021 у справі № 640/19030/21 адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексації грошового забезпечення, яка зазначена у довідці Української військово-медичної академії Міністерства оборони України від 15 лютого 2021 року № 30, починаючи з 17 лютого 2021 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації грошового забезпечення, зазначеної Української військово-медичної академії Міністерства оборони України від 15 лютого 2021 року № 30, починаючи з 17 лютого 2021 року, з урахуванням проведених виплат. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2021 по справі №640/19030/21 набрало законної сили 06.06.2022 та відповідно підлягало виконанню.
Відтак, із наведених вище обставин слідує, що спірні правовідносини фактично виникли у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням рішення суду Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2021 у справі № 640/19030/21, яке набрало законної сили.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за Кодексом адміністративного судочинства України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Статтею 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За змістом частини першої статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Виконання судового рішення може відбуватися у добровільному та примусовому порядку, а судовий контроль за виконанням рішення суду здійснює суд, що його ухвалив.
Тобто питання виплати позивачу пенсії охоплюється рішенням суду у справі № 640/19030/21 та належить до предмета його виконання.
За приписами статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
У свою чергу, відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, приписами статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів накладення штрафу (частина друга статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду (частина перша статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд звертає увагу, що зазначені правові норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (статті 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання судового рішення в іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі № 816/2016/17, а також в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 11.12.2020 у справі № 826/13146/18.
Разом із тим, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11.12.2020 у справі №826/13146/18, вирішуючи подібний спір пов'язаний із виконанням судового рішення, у цій справі поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
За вказаних обставин зазначаю, що ініційований позивачем спір не може бути вирішеним як адміністративним судом, так і в інших судових юрисдикціях, оскільки стосується вимог до відповідача виконати у бажаний для позивача спосіб чинне рішення суду.
При цьому, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача при виконанні судового рішення у справі №320/3476/22 порушено його права, свободи чи інтереси, то він повинен звертатися до суду в порядку статей 382,383 КАС України (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), чи ініціювати питання про встановлення способу і порядку виконання судового рішення в порядку статті 378 КАС України, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Відповідно до пункту 2 частини першої статі 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що дана обставина, згідно із пунктом 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для відмови позивачу у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у в м.Києві
На підставі наведеного та керуючись статтями 170, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Колеснікова І.С.