про повернення позовної заяви
28 травня 2024 року м. Київ № 320/31999/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву
ОСОБА_1
до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання протиправними дій та визнання протиправною і скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:
- визнати неправомірними дії державного виконавця Ковальчук Т.П відділу органу державної виконавчої служби Оболонського управління юстиції щодо винесення постанови від 14.01.2015 року у виконавчому провадженні № 46026491 про стягнення виконавчого збору у розмірі 222 387, 27 грн згідно постанову № 35320107, яка видана 10.11.2012 р;
- визнати протиправною та скасувати спірну постанову.
У зв'язку з невідповідністю позовної заяви вимогам процесуального закону, керуючись статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою від 25.09.2023, позовну заяву залишено без руху.
Недоліки позовної заяви мали бути усунені шляхом подання:
- заяви про поновлення строку звернення до суду та докази на підтвердження наявності обставин, що зумовили пропуск позивачем строку звернення до суду;
- позовної заяви, що відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом уточнення другої позовної вимоги із зазначенням дати та номера спірної постанови.
На виконання ухвали суду, представником позивачки була подана уточнена позовна заява та заява про поновлення строку звернення із позовом до суду.
Заявою про уточнення позовних вимог позивачкою були уточнені позовні вимоги, зокрема:
- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Києві Головного територіального Управління юстиції м. Києві Гаркавенко А.В. щодо винесення постанови від 30.08.2018 про прийняття виконавчого провадження № 46026491 з примусового виконання постанови № 35320107, яка видана 10.11.2012 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 222 387,27 грн на користь ВДВС Оболонського РУЮ;
- визнати протиправною та скасувати постанову від 30.03.2018 про прийняття виконавчого провадження № 46026491 з примусового виконання постанови № 35320107, яка видана 10.11.2012 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 222 387,27 грн на користь ВДВС Оболонського РУЮ, яка винесена головним державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Києві Головного територіального Управління юстиції м. Києві.
Разом із уточненою позовною заявою, представником позивачки була подана заява про поновлення пропущеного строку із обґрунтуванням причин пропуску строку звернення до суду.
В обґрунтування доводів щодо строку звернення до суду, представник позивача зазначила, що строк звернення до суду не є пропущеним, оскільки позивач копії постанов ніколи не отримувала, адже останні направлялися на іншу адресу, яка не співпадає з місцем реєстрації і проживання ОСОБА_1 .
Відповідно, своєчасно звернутися до суду за захистом свої порушених прав і інтересів не мала можливості, з огляду на те, що не знала про їх наявність.
Крім того, у заяві зазначено, що позивачка дізналася про порушення своїх прав лише 15.05.2023, коли з банківського рахунку ОСОБА_1 у примусовому порядку були перераховані кошти на рахунок Оболонського відділу державної виконавчої служби в м. Києві. Водночас, звернутися до відповідача з приводу такого стягнення коштів, самостійно не мала можливості, оскільки з початку збройної агресії знаходиться з малолітніми дітьми за кордоном.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що початок перебігу строку звернення до суду у процесуальному законі визначено альтернативно це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд також звертає увагу, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
В рамках даних правовідносин, представником позивача в обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду зазначено, що ОСОБА_1 із березня 2022 року перебуває із дітьми за кордоном у зв'язку із введенням з 24.02.2022 на території України воєнного стану, з приводу чого суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого в подальшому продовжено.
Проте, зміст заяви позивача не містить інформації та доказів про наявність дійсних істотних перешкод, непереборних обставин чи труднощів для своєчасного подання позовної заяви до суду в межах встановлених законом строків, які б були об'єктивними та не залежали від волевиявлення сторони.
Також, суд зазначає, що після накладення арешту на рахунки позивача та списання коштів у травні 2023 року з її банківського рахунку, позивач мала об'єктивну можливість встановити стан її справ у виконавчих провадженнях, де вона виступала боржником.
Проте, позивачем не надано суду жодних доказів, які свідчать про неможливість звернутись до суду без зайвих зволікань з моменту, коли з банківських рахунків позивачки стягнули у примусовому порядку кошти на рахунок відповідача, тобто з 15.05.2023.
Водночас, до суду з позовом про скасування вказаної постанови та оскарження дій державного виконавця позивач звернулася 25.08.2023, засобами поштового зв'язку, пропустивши при цьому десятиденний строк звернення до суду, передбачений частиною другою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України
При цьому, момент отримання листа представником позивача від відповідача з відмовою закінчити виконавче провадження ВП № 46026491 не свідчить про дотримання позивачем строку звернення до суду, позаяк позивачем оскаржується дії посадових осіб ДВС щодо прийняття постанови від 30.08.2018 року.
Щодо твердження позивача, про те, що вона не знала про наявність оскаржуваної постанови, оскільки не отримувала останню, суд зауважує, що позивач - ОСОБА_1 - є боржником у виконавчому провадженні з 2012 року, тобто ще до початку введення воєнного стану в Україні, а відтак мала можливість цікавитися станом її справ щодо примусового виконання виконавчого документа, в якому остання виступала боржником.
Крім того, як зазначає сама позивачка у позовній заяві, вона зверталася до Солом'янського районного суду про скасування заходів забезпечення позову, тобто вчиняла дії щодо відновлення своїх прав у межах правовідносин щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-1644/11, який виданий 24.09.2012 Апеляційним судом м. Києва, а відтак не була позбавлена можливості встановлення порушеного права і у межах даних правовідносин, враховуючи наявність інформації щодо спірної постанови в Автоматизованій системі виконавчих проваджень.
Суд уважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій, є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи і для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема від 08.08.2019 у справі № 127/13736/16-а зазначив, що «незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатись не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.».
Статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачені наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Так, частиною першої цієї статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Зазначені в заяві причини пропуску строку звернення до суду у взаємозв'язку із встановленими обставинами та часовими інтервалами як до 24.02.2022, так і після цієї дати до 25.08.2023 включно, суд не визнає поважними, оскільки у позивача було достатньо необхідного часу на звернення до суду.
Відтак, оскільки позовна заява та заява про поновлення строку не містять обгрунтувань поважності причин пропуску строку на звернення до суду та належних доказів на підтвердження цих обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви.
Згідно з резолютивною частиною ухвали про залишення позовної заяви без руху від 25.09.2023, позивача було попереджено судом, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та повернута заявнику.
Відповідно до пунктів 1 та 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, а також у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
У зв'язку з тим, що позивач не усунув у повному обсязі недоліки, про які зазначено в ухвалі від 25.09.2023 в частині обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, а із позовної заяви та заяви про поновлення строку звернення до суду не встановлено достатніх підстав поважності такого пропуску, позовна заява підлягає поверненню позивачеві.
Керуючись статтями 123, 169, 243, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та визнання протиправною і скасування постанови, - повернути позивачеві.
2. Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Панова Г. В.