печерський районний суд міста києва
Справа № 757/15227/24-к
02 травня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, -
В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 в порядку ст. 174 КПК України, у вимогах якого просять скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.08.2023 у справі № 757/36027/23-к, на майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером:210900000:02:015:0039.
В обґрунтування доводів клопотання зазначив, що арешт майна було накладено необґрунтовано та безпідставно.
В судове засідання адвокат не з'явився, подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність та зазначив, що клопотання підтримує в повному обсязі.
Слідчий, прокурор в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, письмові заперечення на клопотання не подав.
Слідчий суддя, вислухавши пояснення представників власника майна, слідчого, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.
Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000000666 від 21.04.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 1,2 ст. 255, ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190, ч.ч. 1,2 ст. 209 КК України.
14.08.2023 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва в рамках кримінального провадження № 12023000000000666 від 21.04.2023 надано дозвіл на проведення обшуку в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером:210900000:02:015:0039, в якому проживає ОСОБА_4 з метою відшукання речей та документів.
В подальшому, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.08.2023 у справі №757/36027/23-к накладено арешт на майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером:210900000:02:015:0039, а саме: 151350 (сто п'ятдесят одна тисяча триста п'ятдесят) доларів США; 5500 (п'ять тисяч п'ятсот) Євро.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Так, як вбачається із ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.08.2023 у справі №757/36027/23-к, метою арешту майна, є забезпечення збереження речових доказів.
Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів клопотання, на даний час відносно ОСОБА_4 не здійснюється досудове розслідування і не пред'явлено підозру.
Варто зазначити, що законність походження грошових коштів підтверджено довідками про нараховану заробітну плату в період з січня 2019 року до липня 2023 року, що складає в сумі 2101892 грн.
Крім того, 22.02.2019 дружиною ОСОБА_4 - ОСОБА_5 було продано квартиру АДРЕСА_2 за 931500,00 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу №405. 30.09.2022 ОСОБА_4 було продано автомобіль за 1500000,00 грн, що підтверджується договором купівлі продажу №8046/2022/3431453. 18.05.2021 ОСОБА_4 було продано гаражний бокс за 248000,00 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу №1298.
Відповідно до договору позики (безвідсоткової) від 02.06.2023 ОСОБА_4 (позичальнику) надано позику в розмірі 100000 доларів США строком на два роки.
Згідно до абз. 2 п. 2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.
Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, враховує правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого, прокурора.
Разом з тим, стороною обвинувачення не надано суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів що вказують про прямий, або опосередкований зв'язок заявника та інших осіб, які вчинили кримінальне правопорушення з обставинами, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а також відсутні підстави відповідальності заявника за незаконні дії третіх осіб.
Версія органу досудового розслідування, що майно, на яке накладено арешт, відповідає ознакам, визначеним ст. 98 КПК України, тобто відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 12023000000000666 від 21.04.2023, належним чином не доведена та не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами, а спростована наданими доказами в обґрунтування скасування арешту майна.
Саме по собі винесення слідчим постанови про визнання речовим доказом не спростовує цих обставин і не може слугувати підставою для подальшого позбавлення власника майна вільно користуватися ним.
Виходячи з викладеного, враховуючи долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що наданими матеріалами доведено, що арешт накладено необґрунтовано, тому слідчий суддя вважає, що наявні підстави для скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.08.2023 у справі № 757/36027/23-к.
Керуючись ст.ст. 94, 98, 132, 170, 174, 370-372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна - задовольнити.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.08.2023 у справі № 757/36027/23-к, на майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером:210900000:02:015:0039, а саме:
- 151350 (сто п'ятдесят одна тисяча триста п'ятдесят) доларів США;
- 5500 (п'ять тисяч п'ятсот) Євро.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1