22 травня 2024 року
м. Київ
Справа № 902/1076/21
Провадження № 12-15гс24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пількова К. М.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
перевіривши наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи
за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2023 (головуюча Бучинська Г. Б., судді Петухов М. Г. ,Тимошенко О. М.)
за позовом ОСОБА_3
до 1) ОСОБА_2 ,
2) Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (далі - Банк),
3) Приватного акціонерного товариства «Вінницький універмаг» (далі - ПАТ «Вінницький універмаг»),
4) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Торговець цінними паперами «Реєстр-Консалтинг» (далі - Товариство),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 ,
про витребування із чужого незаконного володіння простих бездокументарних іменних акцій та зобов'язання вчинити дії,
1. ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 , Банку, ПАТ «Вінницький універмаг» і Товариства, у якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову просив, зокрема, витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 9 792 474 штуки простих іменних акцій бездокументарної форми існування емітента - ПАТ «Вінницький універмаг», номінальна вартість цінного папера: дві гривні шістдесят копійок (далі - Акції), а також зобов'язати Банк і Товариство провести безумовні облікові операції з Акціями.
2. Позов мотивовано тим, що за договором купівлі-продажу цінних паперів від 04.08.2014 № БВ 156 (далі - Договір № БВ 156), який позивач вважав неукладеним, Акції поза його волею вибули у власність ОСОБА_4 , а вона, у свою чергу, відчужила їх на користь ОСОБА_2 за договором дарування від 30.09.2021.
3. Рішенням від 14.10.2022 Господарський суд Вінницької області задовольнив позов.
Рішення суду першої інстанції мотивовано, зокрема, тим, що Акції вибули з власності ОСОБА_3 поза його волею, оскільки він не підписував Договір № БВ 156, а тому цей правочин є неукладеним. Відтак ОСОБА_4 не набула право власності на Акції та, відповідно, не мала права дарувати їх ОСОБА_2 за договором від 30.09.2021. Таким чином, ОСОБА_2 без відома та згоди позивача незаконно заволоділа належним йому майном. При цьому договір дарування від 30.09.2021 порушує публічний порядок і є нікчемним у силу закону, а визнання його недійсним у судовому порядку не вимагається.
4. Постановою від 17.03.2023 Північно-західний апеляційний господарський суд задовольнив апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та скасував рішення Господарського суду Вінницької області від 14.10.2022 з прийняттям нового - про відмову в задоволенні позову.
Мотивуючи цю постанову, апеляційний суд, серед іншого, визнав неспростованими твердження ОСОБА_4 про підписання Договору № БВ 156 його учасниками 04.08.2014 у місті Вінниці, а також оцінив критично доводи позивача про неможливість особистого підписання цього правочину, на підтвердження яких він посилався на табель обліку відпрацьованого часу народних депутатів України за серпень 2014 року. Також апеляційний суд вважав, що окремі дії сторін Договору № БВ 156 свідчать про його виконання, а тому цей правочин не можна вважати неукладеним. Відтак апеляційний суд виснував про недоведеність вибуття майна за вказаним правочином з володіння позивача поза його волею.
5. Постановою від 12.07.2023 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) скасував постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.03.2023, а рішення Господарського суду Вінницької області від 14.10.2022 залишив в силі.
Мотивуючи цю постанову КГС ВС указав на низку порушень, допущених судом апеляційної інстанції, та підсумував свої висновки тим, що апеляційний суд не спростував висновків суду першої інстанції, який на підставі аналізу встановлених ним обставин у всій сукупності та оцінки наявних у матеріалах справи доказів правильно виснував, що спірне майно вибуло з володіння позивача поза його волею за неукладеним Договором № БВ 156, а також що ОСОБА_4 не набула за цим правочином права власності на Акції і не мала права відчужувати їх на користь ОСОБА_2 , оскільки це майно ОСОБА_4 як дарувальнику не належало.
6. У подальшому рішення Господарського суду Вінницької області від 14.10.2022 в апеляційному порядку оскаржила особа, яка не брала участі в розгляді цієї справи, - ОСОБА_1 .
Так, 24.08.2023 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 , в якій він просив, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 14.10.2022 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3
ОСОБА_1 обґрунтував свою апеляційну скаргу переважно тим, що він не був учасником цієї справи, однак суд першої інстанції вирішив питання про його права та обов'язки, оскільки з 12.09.1993 апелянт перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , яка придбала Акції за спільні кошти подружжя, про що вказано в Договорі № БВ 156, а тому Акції є спільною сумісною власністю подружжя. Крім того, апелянт зауважив, що 30.09.2021 ОСОБА_4 відчужила Акції на користь ОСОБА_2 за договором дарування, згоду на укладення якого він надав у відповідній заяві.
7. Ухвалою від 03.11.2023 Північно-західний апеляційний суд закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , до якої приєдналася ОСОБА_2 , та повернув матеріали справи до Господарського суду Вінницької області.
Ухвала про закриття апеляційного провадження мотивована, зокрема, тим, що в мотивувальній частині рішення Господарського суду Вінницької області від 14.10.2022 відсутні висновки про права, інтереси та/або обов'язки ОСОБА_1 , а резолютивна частина вказаного рішення не містить згадки про права або охоронювані законом інтереси апелянта чи його дружини.
Також апеляційний суд указав, що ОСОБА_4 не надала доказів здійснення нею оплати та отримання ОСОБА_3 грошових коштів за Договором № БВ 156, що спростовує доводи ОСОБА_1 про те, що Акції придбані за спільні кошти подружжя.
Апеляційний суд виснував, що у цій справі виник корпоративний спір між особами, які з 2014 року були акціонерами ПАТ «Вінницький універмаг», однак ОСОБА_1 ніколи не набував корпоративних прав у вказаній юридичній особі, а тому рішення суду в цій справі не приймалось щодо його прав, обов'язків та/або інтересів.
Окрім цього, апеляційний суд виходив з того, що у спірних правовідносинах ОСОБА_4 діяла від імені подружжя, а з матеріалів апеляційної скарги не прослідковується наявності спору щодо спільного майна подружжя або відсутності згоди іншого з подружжя, що могло б свідчити про порушення прав ОСОБА_1 оскаржуваним рішенням. До того ж Акції вибули із власності ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 за згодою чоловіка на підставі безоплатного правочину (договору дарування), що додатково свідчить про відсутність порушених майнових прав апелянта.
Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_4 скористалась своїм правом на оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 14.10.2022. Отже, вона як самостійний суб'єкт, від імені свого подружжя використала можливість захисту своїх прав та законних інтересів, унаслідок чого в цій справі прийняте остаточне рішення.
Таким чином, апеляційний суд виснував, що оскаржуване судове рішення не порушує прав та інтересів її чоловіка ( ОСОБА_1 ), оскільки суд першої інстанції не вирішував питання про його права та обов'язки стосовно сторін у цій справі та не надавав правової оцінки його правам, обов'язкам та правовідносинам зі сторонами у справі. При цьому твердження ОСОБА_1 про те, що рішення суду першої інстанції може вплинути на його права та обов'язки в майбутньому, є припущенням та не є достатньою й належною підставою для оскарження рішення суду.
8. 04.12.2023 до КГС ВС надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій він просить скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2023 та передати цю справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована, зокрема, тим, що апеляційний суд порушив частину сьому статті 4 та статті 2, 7, 17, 20, 50, 254 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також не застосував статті 13, 41, 92 Конституції України, статтю 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 60, 61 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та статті 12, 190, 316, 317, 319, 321, 368, 369, 386, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
На думку ОСОБА_1 , установивши, що його дружина ( ОСОБА_4 ) набула Акції за Договором № БВ 156 у спільну сумісну власність подружжя, суд першої інстанції зобов'язаний був залучити його до участі у справі як третю особу, яка за законом є співнабувачем спірного майна. Однак місцевий господарський суд цього не зробив, а натомість вирішив питання про набуття майна одним зі співвласників без його участі у справі, що й стало підставою для апеляційного оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 14.10.2022. Таким чином, суд першої інстанції без участі ОСОБА_1 вирішив питання про обсяг належного йому майна в період з 04.08.2014 до 30.09.2021 та позбавив його можливості в судовому порядку довести законність набуття і розпорядження вказаним майном.
9. 18.12.2023 до КГС ВС надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , у якій вона просить скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2023 та направити цю справу на новий апеляційний розгляд.
Обґрунтовуючи свою касаційну скаргу, ОСОБА_2 посилається, зокрема, на те, що суд апеляційної інстанції порушив статті 4, 236, 254, 265, 269, 270 ГПК України та неправильно застосував статті 15, 16, 369 ЦК України, статтю 60 СК України, пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, а також статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки не дослідив наявних у матеріалах справи доказів та, відповідно, не встановив факту набуття спірних акцій у спільну сумісну власність подружжя ОСОБА_1, а також факту вирішення судом першої інстанції питання про відповідне майнове право ОСОБА_1 .
10. 29.02.2024 до КГС ВС надійшла заява ОСОБА_4 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 (т. 20, а. с. 50-54), в якій вона з посиланням на статтю 297 ГПК України просила прийняти заяву, скасувати ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2023 та передати цю справу до апеляційного суду для продовження розгляду.
11. У заяві про приєднання ОСОБА_4 повністю підтримала касаційну скаргу ОСОБА_1 , погодилась з наведеними в ній доводами та вказала, що бажає скористатись правом на приєднання до вказаної касаційної скарги і навести свої доводи на її підтримку.
Так, ОСОБА_4 вважає, що суд апеляційної інстанції порушив статті 17 та 254 ГПК України, оскільки дійшов неправильного висновку про те, що суд першої інстанції у своєму рішенні не вирішував питання про права, обов'язки та майно ОСОБА_1 .
Окрім цього, на думку ОСОБА_4 , апеляційний суд неправильно застосував статтю 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтю 4 ГПК України, статтю 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, а також статтю 8 Загальної декларації прав людини, оскільки дійшов хибного висновку про те, що заявниця як самостійний суб'єкт від імені свого подружжя скористалась можливістю захисту прав та законних інтересів ОСОБА_1 , за наслідком чого у цій справі прийняте остаточне судове рішення.
12. 28.03.2024 від ОСОБА_3 надійшли заперечення на заяву ОСОБА_4 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 , які обґрунтовані переважно тим, що заявниця, яка у цій справі є третьою особою, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, не має процесуального права приєднатись до касаційної скарги ОСОБА_1 , який не є відповідачем і не брав участі у цій справі. ОСОБА_4 як учасник справи могла самостійно подати відповідну касаційну скаргу, однак цим правом не скористалась. Заява ОСОБА_4 про приєднання до касаційної скарги свого чоловіка по суті є окремою касаційною скаргою, оскільки містить доводи, яких нема в касаційній скарзі ОСОБА_1 . Однак ОСОБА_4 пропустила строк на касаційне оскарження ухвали Північно-західного апеляційного суду від 03.11.2023, який сплинув 30.11.2023, що зумовлює відмову у відкритті касаційного провадження.
13. Ухвалами від 08.01.2024 колегія суддів КГС ВС відкрила касаційне провадження за скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а ухвалою від 28.03.2024 передала справу разом з касаційними скаргами на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України, оскільки вважала, що під час розгляду заяви ОСОБА_4 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 виникла необхідність відступити від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (далі - КЦС ВС), викладених в ухвалі від 11.01.2024 у справі № 263/9761/20, щодо можливості на підставі статті 297 ГПК України та статті 397 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) приєднувати учасника справи до касаційної скарги особи, яка не була учасником справи та яку не можна вважати особою, на стороні якої виступав учасник справи.
14. Мотивуючи ухвалу про передачу справи, колегія суддів КГС ВС посилається на те, що стаття 297 ГПК України, положення якої є аналогічними до положень статті 397 ЦПК України, передбачає, зокрема, що учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки.
15. Колегія суддів КГС ВС вважає, що вказана норма визначає коло осіб, наділених процесуальним правом на приєднання до касаційної скарги, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки. При цьому учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали.
16. Колегія суддів КГС ВС зауважує, що ОСОБА_4 як учасник справи подала заяву про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_1 , який не був учасником справи, отже, його не можна вважати особою, на стороні якої виступала ОСОБА_4 . Відтак, на думку колегії суддів КГС ВС, приєднання ОСОБА_4. до касаційної скарги ОСОБА_1 на підставі статті 297 ГПК України є неможливим.
17. Водночас колегія суддів КГС ВС установила, що КЦС ВС ухвалою від 11.01.2024 у справі № 263/9761/20 прийняв заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітбудінвест АК» (відповідач за первісним позовом) про приєднання до касаційної скарги Акціонерного товариства «Астана-Фінанс» (особа, яка не брала участі в розгляді справи) на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21.11.2023 у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ТОВ «Елітбудінвест АК» про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ТОВ «Елітбудінвест АК» до ОСОБА_5 про визнання договору недійсним.
18. Таким чином, на переконання колегії суддів КГС ВС, у справі № 263/9761/20 КЦС ВС, застосовуючи норми статті 397 ЦПК України, які є аналогічні нормам статті 297 ГПК України, приєднав учасника справи до касаційної скарги особи, яка не була учасником справи, а тому доцільно відступити від висновку щодо застосування норм права, викладеного в ухвалі КЦС ВС від 11.01.2024 у справі № 263/9761/20.
19. Крім того, колегія суддів КГС ВС зазначає, що таке саме питання щодо можливості учасника справи приєднатись до апеляційної скарги особи, яка не є учасником справи, також постає при розгляді касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2023 в цій справі.
20. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для прийняття цієї справи до свого розгляду з огляду на таке.
21. Відповідно до частини третьої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.
22. При цьому слід враховувати, що правовий висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або низки норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору (див., зокрема, пункт 18.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2024 у справі № 191/4364/21).
23. Обґрунтовуючи передбачену частиною третьою статті 302 ГПК України підставу передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів КГС ВС указує на необхідність відступлення від висновків, викладених в ухвалі КЦС ВС від 11.01.2024 у справі № 263/9761/20, щодо можливості на підставі статті 297 ГПК України та статті 397 ЦПК України приєднувати учасника справи до касаційної скарги особи, яка не була учасником справи та яку не можна вважати особою, на стороні якої виступав учасник справи.
24. Втім висновок такого змісту в ухвалі КЦС ВС від 11.01.2024 у справі № 263/9761/20 відсутній.
25. Ухвалою від 11.01.2024 у справі № 263/9761/20 КЦС ВС, керуючись статтею 397 ЦПК України, дійсно, вирішив процесуальне питання щодо прийняття заяви ТОВ «Елітбудінвест АК» про приєднання до касаційної скарги АТ «Астана-Фінанс» та задовольнив цю заяву з наведених в ухвалі мотивів, не здійснюючи тлумачення норм статті 397 ЦПК України. Наведені в ухвалі мотиви, з яких КЦС ВС вважав прийнятною заяву ТОВ «Елітбудінвест АК» про приєднання до касаційної скарги, в контексті вимог частини третьої статті 302 ГПК України не є правовим висновком щодо застосування статті 397 ЦПК України у подібних правовідносинах, викладеним у раніше ухваленому рішенні іншого касаційного суду, необхідність відступу від якого слугувала б підставою для розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.
26. Окремо слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в пунктах 66-68 своєї ухвали від 06.07.2022 у справі № 32/77т виснувала, що приєднання до касаційної скарги згідно зі статтею 297 ГПК України передбачає реалізацію учасником справи права на підтримання доводів касаційної скарги особи, на стороні якої заявник виступав, без можливості доповнення доводів касаційної скарги новими аргументами та їх обґрунтуванням. Вимоги заяви про приєднання до касаційної скарги є похідними від вимог касаційної скарги, що унеможливлює заявлення в такій заяві самостійних доводів щодо підстав оскарження рішень судів попередніх інстанцій. При цьому Велика Палата вказала, що з огляду на подання до суду заяви про приєднання до касаційної скарги 16.11.2020 з посиланням на приписи статті 297 ГПК України, яка діє у зазначеній редакції з 15.12.2017, приєднання ПАТ «Ірокс» (відповідач 4 у справі) до касаційної скарги було б можливим тільки щодо інших співвідповідачів у справі № 32/77т, з якими ця особа перебувала на одній стороні спору, у зв'язку із чим дійшла висновку про необхідність закриття провадження за заявою ПАТ «Ірокс» про приєднання до касаційної скарги особи, яка не набула у вказаній справі статусу учасника провадження, на підставі пункту 2 частини першої статті 296 ГПК України.
27. Також Велика Палата Верховного Суду mutatis mutandis звертає увагу на постанову від 21.07.2021 у справі № 505/3470/14-ц, у якій КЦС ВС здійснив аналіз частини першої статті 363 ЦПК України та виснував, що учасник справи вправі приєднатися до апеляційної скарги іншого учасника справи, на стороні якого він виступав. Натомість процесуальним законом не передбачена можливість учаснику справи приєднатися до апеляційної скарги особи, яка не була залучена до участі у справі судом першої інстанції, оскільки в такій правовій ситуації учасник справи не міг виступати на стороні такого заявника в суді першої інстанції. Урахувавши, що апелянт не був учасником справи, апеляційну скаргу подано від його імені як особою, прав та інтересів якої стосується рішення суду першої інстанції, КЦС ВС дійшов висновку, що відповідачка не мала процесуального повноваження на подання заяви про приєднання до вказаної вище апеляційної скарги, а апеляційний суд не мав процесуальної можливості відкрити апеляційне провадження за такою заявою відповідачки.
28. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає відсутніми передбачені частиною третьою статті 302 ГПК України підстави для передачі цієї справи на її розгляд.
29. Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала.
30. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі цієї справи на її розгляд, у зв'язку із чим повертає справу для розгляду відповідній колегії КГС ВС у порядку частини шостої статті 303 ГПК України.
Керуючись статтями 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
Справу № 902/1076/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», Приватного акціонерного товариства «Вінницький універмаг» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Фондова компанія «Торговець цінними паперами «Реєстр-Консалтинг» про витребування із чужого незаконного володіння простих бездокументарних іменних акцій та зобов'язання вчинити дії за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.11.2023 повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач К. М. Пільков
Судді:О. О. БанаськоМ. В. Мазур
О. Л. Булейко С. Ю. Мартєв
І. А. ВоробйоваС. О. Погрібний
М. І. ГрицівО. В. Ступак
Ж. М. ЄленінаІ. В. Ткач
І. В. ЖелєзнийО. С. Ткачук
Л. Ю. КишакевичВ. Ю. Уркевич
В. В. КорольЄ. А. Усенко
О. В. КривендаН. В. Шевцова