23 травня 2024 року
м. Київ
справа № 346/2413/21
провадження № 51-7821 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
виправданого ОСОБА_6 ,
в режимі відеоконференції
представника
потерпілої - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції, на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021091180000173, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 червня 2023 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126-1 КК України та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України в зв'язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченими.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні дій, які виразились у домашньому насильстві, тобто в умисному систематичному вчиненні психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.
Відповідно до постанов Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27 серпня та 02 листопада 2020 року, ОСОБА_6 було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУПаП (вчинення домашнього насильства щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_8 ).
Проте, ОСОБА_6 висновків щодо недопущення насильства в сім'ї не зробив та 17 травня 2021 року о 12:45 год по АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_8 . Зокрема перебуваючи в громадському місці, безпричинно вчинив з останньою конфлікт в присутності спільної дитини - сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час якого викрикував образливі слова в сторону колишньої дружини, виражався нецензурними словами в її адресу та погрожував фізичною розправою, що призвело до психологічних страждань потерпілої.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПК України, належним чином не дослідив покази потерпілої. Крім того, всупереч вимогамст. 419 КПК України, апеляційний суд не мотивував належним чином свого рішення про залишення без зміни виправдувального вироку суду першої інстанції. Вважає, що в матеріалах кримінального провадження містяться достатні докази на підтвердження винуватості ОСОБА_6 .
Прокурор під час касаційного розгляду підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
Виправданий ОСОБА_6 під час касаційного розгляду заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора та зазначив, що ухвала апеляційного суду є законною та мотивованою.
Під час касаційного розгляду представник потерпілої - адвокат ОСОБА_7 , вважав за необхідне касаційну скаргу сторони обвинувачення задовільнити, а оскаржуване судове рішення скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За частиною 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Статтею 438 КПК України визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і вони перегляду в касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК України, не підлягають. Натомість, неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень в апеляційному порядку, згідно зі ст. 409 КПК України.
При розгляді доводів касаційної скарги прокурора, колегія суддів виходить із фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судом першої інстанції.
Оскільки обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь, то суди першої та апеляційної інстанцій прийняли законні та обґрунтовані рішення про відсутність в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі і поданих у судовому засіданні.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
В силу ч. 3 ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Колегія суддів вважає, що ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 за ст. 126-1 КК України, суд дотримався зазначених вимог закону.
Як убачається з вироку, у ньому викладено формулювання обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_6 за ст. 126-1 КК України, визнаного судом недоведеним, підстави його виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд у судовому засіданні, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, перевірив зібрані на досудовому слідстві докази винуватості виправданого, на які посилалися органи досудового розслідування та, згідно зі ст. 94 КПК України, оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, надав належну оцінку як окремим доказам, так і їх сукупності, навів детальний аналіз досліджених доказів.
Встановивши, що беззаперечних та переконливих доказів винуватості ОСОБА_6 не здобуто, а обсяг пред'явленого йому обвинувачення не знайшов свого підтвердження, суд дійшов обґрунтованого висновку про виправдання останнього в зв'язку з тим, що не доведено, що саме останній вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення.
Вирок місцевого суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційні скарги прокурора та представника потерпілої - адвоката ОСОБА_7 , відповідно до вимог ст. 419 КПК України, належним чином перевірив всі наведені у них доводи та прийняв правильне рішення про залишення виправдувального вироку щодо ОСОБА_6 за ст. 126-1 КК України без зміни.
Посилання прокурора на невідповідність змісту ухвали суду апеляційної інстанції вимогам ст. 419 КПК України колегія суддів вважає безпідставними. Суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційні скарги ретельно перевірив всі їх доводи та обґрунтовано визнав їх безпідставними.
Так, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що сукупність наданих прокурором доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у вчиненні останнім умисних дій, які виразились у домашньому насильстві щодо потерпілої ОСОБА_8 , які не завдали останній психологічних страждань та погіршення життя потерпілої особи, свідчить про неможливість встановити умисний характер дій обвинуваченого ОСОБА_6 та спрямованість саме на вчинення щодо потерпілої систематичного психологічного насильства, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи. Крім того, стороною обвинувачення не надано доказу настання зазначених вище наслідків.
За таких обставин, враховуючи те, що під час касаційного розгляду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були безумовними підставами для скасування або зміни судового рішення, у зв'язку з чим касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року щодо виправданого ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_10