24 травня 2024 року
м. Київ
справа № 307/1513/22
провадження № 61-6661ск24
Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та встановлення порядку користування нерухомим майном,
У травні 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та встановлення порядку користування нерухомим майном.
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 10 листопада 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 18 березня 2024 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 .
Рішення Тячівського районного суду від 10 листопада 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Визнано житловий будинок загальною площею 148,80 кв. м та земельну ділянку з кадастровим номером - 2124410100:08:003:0115, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 , як титульним власником, спільною власністю подружжя.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
29 квітня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 березня 2024 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 березня 2024 року та залишити в силі рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 10 листопада 2022 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, з огляду на наступне.
Пунктом 3 частини четвертої статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позивач звернулася з позовом до суду у травня 2022 року.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня
2022 року становив 2 481,00 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік»).
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України у позовом про визнання права власності на майно ціна позову визначається вартістю майна.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зробила висновок про те, що судовий збір за подання до суду позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначаються з урахуванням вартості спірного майна, як у спорі майнового характеру.
Підпунктом 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Згідно із статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Проте, касаційна скарга не містить відомостей про ціну позову. Таким чином, суд касаційної інстанції позбавлений можливості визначити розмір судового збору за позовну вимогу майнового характеру, оскільки неможливо встановити вартість спірного майна у справі.
Враховуючи викладене, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги з урахуванням дійсної ціни позову, визначеної на підставі належних доказів щодо вартості спірного майна (позовна заява із визначеною ціною позову станом на день її подання, експертний висновок, інші дані щодо вартості майна тощо).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030102, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007. Найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати до суду оригінал документа, що підтверджує його сплату.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 18 березня 2024 року залишити без руху, надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Ігнатенко