22 травня 2024 року
м. Київ
справа № 643/15633/14-ц
провадження № 61-6490ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Олійник А. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 січня 2015 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 березня 2024 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Московського районного суду м.Харкова від 20 січня 2015 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 березня 2024 року.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду, а отже, питання про відкриття касаційного провадження не може бути вирішено, оскільки заявниця не виконала вимоги пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, а саме: не додала документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону за подання та розгляд касаційної скарги.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюванної суми.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на час звернення позивача до суду) за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» з 01 січня 2015 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1 218,00 грн.
Із позовною заявою простягнення заборгованості за кредитним договором ПАТ «ПриватБанк» звернулося у 2015 році. У позові заявлено вимогу майнового характеру, ставка судового збору за вимогу майнового характеру становить 1,5% ціни позову 773 218,24 грн.
Враховуючи викладене, розмір судового збору за подання та розгляд касаційної скарги становить 23 196,55 грн ((773 218,24 грн х 1,5% ) 11 598,28 грн х 200%).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерський район/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд.055)»; символ звітності банку: 207.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі заявник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Посилаючись у касаційній скарзі на не врахування судами попередніх інстанцій правового висновку, викладеного Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, заявник фактично цитує окремі абзаци тексту постанов суду касаційної інстанції, при цьому не зазначає щодо якої конкретно норми права Верховним Судом зроблено висновок та яка норма, на думку заявника, неправильно застосована судом апеляційної інстанції при розгляді цієї справи.
Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій подібній справі.
Враховуючи наведене, заявнику необхідно подати нову редакцію касаційної скарги, в якій зазначити щодо яких норм права та яких правовідносин відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, або інші, передбачені цивільним процесуальним законом, підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, надати копії нової редакції касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, сплатити судовий збір у розмірі 23 196,55 грн.
Враховуючи наведене, касаційну каргу ОСОБА_1 необхідно залишити без руху.
Відповідно до частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м.Харкова від 20 січня 2015 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 березня 2024 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 20 червня 2024 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернена заявниці.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. С. Олійник