24 травня 2024 року
м. Київ
справа № 279/4969/20
провадження № 61-12230св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Приватне акціонерне товариство «Коростенський завод МДФ», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Коростенський завод МДФ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія»,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ», яка підписана представником Цимбалом Юрієм Івановичем, та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія», яка підписана представником Козуліною Алісою Василівною, на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 вересня 2022 року у складі судді Волкової Н. Я. та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2023 року у складі колегії суддів: Шемети Т. М., Ковальчука О. В., Панасюка О. С.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ» (далі - ПрАТ «Коростенський завод МДФ»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія» (далі - ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія») про припинення діяльності підприємства, стягнення моральної шкоди.
Позов обґрунтований тим, що протягом всього часу від дня будівництва підприємств ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», зазначені суб'єкти господарювання порушують його право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, на безпечні та здорові умови проживання, створюється ризик та загроза життю та здоров'я, ризик виникнення найнебезпечніших хвороб, які в подальшому можуть призвести до смерті.
Позивач звертав увагу на ту обставину, що розташування цих підприємств у місті Коростені, яке віднесено до зони добровільного гарантованого відселення, не узгоджується з нормами статей 16, 17 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення».
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 12 березня
2020 року у справі № 283/518/17-ц, яке залишене без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2020 року, визнано беззаперечне порушення екологічного права ОСОБА_2 на безпечне для життя і здоров'я довкілля, на безпечні і здорові умови проживання та нанесення моральної шкоди, завданої порушенням цього права. У вказаній справі було проведено експертизу. Висновком експертів за результатами проведення комісійної інженерно-екологічної експертизи від 12 липня 2019 року № 5292/18-48/1259/18-23/1507/1923, проведеної на виконання ухвали Малинського районного суду від 01 лютого 2018 року, надано аналіз забруднення хімічними речовинами атмосферного повітря в житловій забудові внаслідок діяльності підприємств, доведено факт порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря та причинно-наслідковий зв'язок між виробничою діяльністю ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», з однієї сторони, та забруднення атмосферного повітря й стану довкілля на території садиби позивачки, з іншої сторони.
Оскільки позивач проживає за тією ж адресою, що й ОСОБА_2 , а всі виміри експертів, фахівців проводились безпосередньо в будинку та у садибі за адресою: АДРЕСА_1 , то він також зазнає значного негативного впливу від діяльності відповідачів: не може повноцінно відпочивати, постійний пил, тирса, сажа, запахи хімії, шум при цілодобових режимах роботи підприємств - все це негативно позначається на його психологічному та фізичному здоров'ї. Крім того, під час дії хімічних речовин, які відповідачі викидають в атмосферне повітря у результаті провадження своєї діяльності, створюється ризик погіршення технічного стану будинку позивача, оскільки під впливом цих речовин спостерігається його псування.
ОСОБА_1 просив:
зобов'язати ПрАТ «Коростенський завод МДФ» припинити діяльність та заборонити здійснювати підприємницьку діяльність з виробництва фанери, дерев'яних плит і панелей, шпону в межах та на території м. Коростеня;
зобов'язати ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» припинити діяльність та заборонити здійснювати підприємницьку діяльність з лісопильного та стругального виробництва, виробництва дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів в межах та на території міста Коростеня Житомирської області;
стягнути з ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» на його користь по 150 000,00 грн як відшкодування завданої моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від
07 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
У задоволенні позовних вимог про припинення діяльності ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» відмовлено.
Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволено частково.
Стягнено з ПрАТ «Коростенський завод МДФ» на користь ОСОБА_1
30 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Стягнено з ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» на користь
ОСОБА_1 30 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
При частковому задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач просив припинити діяльність та заборонити здійснювати підприємницьку діяльність з виробництва MDF s HDF плит на території санітарно захисної зони; зобов'язати ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» припинити діяльність та заборонити здійснювати підприємницьку діяльність з виробництва пиломатеріалів на території санітарно захисної зони за адресою: вул. Жовтнева, 11-Б, м. Коростень .
Згідно з висновком комісійної інженерно-екологічної експертизи від 12 листопада 2019 року № 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 ПрАТ «Коростенський завод» МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» підприємствами витримана нормативна санітарно-захисна смуга 300 м та 100 м відповідно. Тому суд зробив висновок, що підстав для задоволення вимог в цій частині немає, адже суд розглядає спір на підставі наданих доказів, а вони не свідчать про недотримання відповідачами вимог про межі санітарно-захисної зони.
При цьому суд встановив факт негативного впливу на довкілля. Суд врахував, що внаслідок господарської діяльності відповідачів здійснювалось забруднення атмосферного повітря на території садиби, в якій проживає позивач, проте таке проживання не є постійним, а він не є власником садиби, тому має можливість змінити місце проживання та обрати більш безпечне.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оцінивши розмір шкоди в сумі 60 000,00 грн: по 30 000,00 грн з кожного з відповідачів, яка на переконання суду першої інстанції, є співмірною, розумною та справедливою.
Додатковим рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06 жовтня 2022 року стягнено з ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу в сумі по 2 050,00 грн з кожного відповідача.
Відповідно до розпорядження в. о. голови Житомирського апеляційного суду від 08 червня 2023 року справу № 279/4969/20 на підставі частини третьої статті 34, частини четвертої статті 31 ЦПК України передано на розгляд Вінницького апеляційного суду, оскільки у зв'язку із заявленими відводами суддям Житомирського апеляційного суду, які були задоволені, утворити новий склад суду неможливо, а найбільш територіально наближеним до Житомирського апеляційного суду є Вінницький апеляційний суд.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», ПрАТ «Коростенський завод МДФ» залишено без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 вересня 2022 року - без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтовано тим, що:
суд першої інстанції зробив правильний висновок, що позивач довів факт порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства і причинно-наслідковий зв'язок між виробничою діяльністю ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» та забрудненням атмосферного повітря та стану довкілля на території будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
факт проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою доведено належними доказами, зокрема засвідченою копією паспорта позивача, а також показаннями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є сусідами. Аргументи відповідачів про те, що показання свідків не слід брати до уваги, оскільки вони є заінтересованими особами (позивачами в аналогічних справах), надумані, свідки допитані судом під присягою, а тому їх показання є належними та допустимими доказами в розумінні цивільного процесуального закону.
посилання відповідачів на те, що висновок експертизи від 12 липня
2019 року № 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23, проведеної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз в межах цивільної справи № 283/518/17-ц, у цій справі є неналежним та недопустимим доказом, помилкові. Хоча ця експертиза проведена в іншій справі, вона стосується оцінки діяльності відповідачів на предмет дотримання норм радіаційної, санітарної, екологічної безпеки та впливу цієї діяльності на безпечний рівень життя за адресою: АДРЕСА_1 , за якою проживає і позивач в цій справі. Таким чином, цей висновок містить інформацію щодо предмета доказування, отриманий з дотриманням порядку, встановленого законом (статті 77, 78 ЦПК України). Наявність в матеріалах справи неповного тексту експертного висновку, а лише вступу, частини дослідницької частини та висновків, жодним чином не ставить під сумнів висновки, викладені експертами, які не спростовані відповідачами.
суд першої інстанції також обґрунтовано послався і на листи Державної екологічної інспекції, які містять інформацію щодо предмета доказування,
є інформативними, а відповідачі не спростували інформацію, яка в них міститься.
апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову в частині припинення діяльності відповідачів, оскільки сам по собі факт впливу виробничої діяльності на довкілля без встановлення значення такого впливу при наявності всіх належних чинних дозвільних документів, не може бути підставою для припинення чи заборони здійснення такої діяльності. При цьому відповідачі дотримали нормативну санітарно-захисну зону 300 м та 100 м, що підтверджено висновком експертизи в межах цивільної справи № 283/518/17-ц. Будь-яке істотне втручання держави у право чи діяльність повинно відповідати легітимній меті та бути співмірними із застосованими заходами, тому застосування найсуворішої санкції до відповідачів у вигляді заборони здійснювати господарську діяльність (чи припинення діяльності) можливе у разі, коли заходи адміністративного впливу, компетентного органу, у цій справі - Державної екологічної інспекції у Житомирській області, ігноруються і взагалі не виконуються суб'єктом господарювання. Станом на момент вирішення спору судом не встановлено понаднормативного негативного впливу відповідачів на довкілля, виявлені екологічною інспекцією недоліки усувались, а сплата ними застосованих штрафів сама по собі не може слугувати доказом такого впливу на довкілля, який би став підставою для припинення діяльності відповідачів;
оскільки внаслідок господарської діяльності відповідачів протягом 2012-2017 років, а також у 2019 році здійснювалось забруднення атмосферного повітря на території будинку, де проживає позивач, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди. Проте оскільки позивач не є власником садиби, в якій проживає, часто виїжджає для проживання до дочки, забруднення атмосферного повітря відбувалося у 2012-2017, 2019 роках, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної у зв'язку з неправомірними діями відповідачів, у сумі 30 000,00 грн з кожного.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У серпні 2023 року ПрАТ «Коростенський завод МДФ» подало касаційну скаргу, яка підписана представником Цимбалом Ю. І. , у якій просив судові рішення в частині задоволених позовних вимог про стягнення моральної шкоди скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Касаційна скарга ПрАТ «Коростенський завод МДФ» мотивована тим, що:
суди проігнорували те, що кожне підприємство є забруднювачем навколишнього середовища. При встановленні певних нормативів, лімітів та при наданні дозвільних документів на викиди в атмосферне повітря держава визнає цей факт, а також встановлює для підприємства певні обмеження, які визнає допустимими. Не всі забруднення атмосферного повітря є правопорушеннями, а лише у тому випадку, якщо такі забруднення перевищують нормативи гранично допустимих викидів. Проте суди не встановлювали обставин перевищення гранично-допустимих концентрацій пилу на території стаціонарних джерел викидів підприємства. Тому відсутні будь-які достовірні дані, які б дали змогу зробити висновок про походження виявлених перевищень вмісту пилу на території садиби позивача від стаціонарних джерел відкидів відповідачів;
суди не врахували висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року в справі № 372/2493/17, які є подібними до правовідносин у справі, що переглядається;
висновок комісійної інженерно-екологічної експертизи, проведеної в межах розгляду іншої цивільної справи, у якій позивач не брав участі, не міг бути прийнятий як належний і допустимий доказ. До матеріалів справи долучено лише фрагменти висновку експертизи, що не може вважатись ані оригіналом, ані його копією. Крім того, судові експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз доручили проведення вимірювань фахівцям ТОВ «НВО «Екоальянс», тобто мало місце передоручення проведення експертизи. Надалі результати цих вимірів були покладені судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз в основу висновків комісійної судової експертизи. Залучення осіб, які не є судовими експертами до проведення судової експертизи (передоручення проведення експертизи іншій особі) суперечить нормам законодавства. Працівники ТОВ «НВО «Екоальянс» не мають статусу судового експерта, про кримінальну відповідальність за надання неправдивого висновку не попереджались;
на час звернення позивача до суду місцезнаходженням відповідачів згідно
з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було: 01034, м. Київ, Шевченківський район, вул. Ярославів Вал, 38. Тому відповідно до статті 27 ЦПК України позов у цій справі за територіальною юрисдикцією підсудний Шевченківському районному суду м. Києва. Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 13 жовтня 2020 року цю справу передано за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Києва. Суд першої інстанції вказав, що відповідачі, до яких пред'явлено позов, знаходяться в м. Києві, спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу припинення їхньої діяльності, на захист немайнових прав позивача, а тому спір підсудний Шевченківському районному суду м. Києва. Проте постановою Житомирського апеляційного суду від 14 грудня 2020 року зазначена ухвала суду першої інстанції скасована з направленням справи для продовження розгляду до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області. Зазначена постанова апеляційного суду не належить до переліку рішень, які можна оскаржити в касаційному порядку, а тому відповідачі, не погоджуючись з цим рішенням, не мали об'єктивної можливості оскаржити його. За таких обставин представник ПрАТ «Коростенський завод МДФ» вважав за необхідне викласти доводи щодо незаконності постанови Житомирського апеляційного суду від 14 грудня
2020 року у касаційній скарзі. На обґрунтування того, що ця справа підсудна Коростенському міськрайонному суду Житомирської області апеляційний суд вказав, що юридична адреса відповідачів - м. Київ, Шевченківський район, вул. Ярославів Вал, 38. Проте фактичне місце здійснення діяльності відповідачів та розташування офісу, з якого проводиться щоденне керівництво діяльністю ПрАТ «Коростенський завод МДФ», ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» є: Житомирська область, м. Коростень, вул. С. Кемського, 11-Б та 11-Т. Крім того, за вказаною адресою знаходиться майно, а саме виробничі потужності відповідачів, припинити діяльність яких просить позивач. Оскільки позовні вимоги стосуються діяльності виробничих потужностей відповідачів, а саме нерухомого майна, яке знаходиться на території м. Коростень, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про підсудність справи Шевченківському районному суду м. Києва. Апеляційний суд посилався на норми частини другої статті 27 ЦПК України, статті 30 ЦПК України, статті 93 ЦК України. На переконання представника відповідача норма частини другої статті 27 ЦПК України є спеціальною по відношенню до норми статті 93 ЦК України, оскільки врегульовує процесуальні питання визначення територіальної підсудності. Таким чином, місцезнаходження юридичної особи визначається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Крім того, застосування апеляційним судом статті 30 ЦПК України під час вирішення питання щодо підсудності цієї справи є помилковим.
Аналіз змісту касаційної скарги ПрАТ «Коростенський завод МДФ» свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог, тому в іншій частині не оскаржуються та в касаційному порядку не переглядаються.
У серпні 2023 року ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» подало касаційну скаргу, яка підписана представником Козуліною А. В. , у якій просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення моральної шкоди скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Касаційна скарга ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» обґрунтована тим, що:
моральна шкода підлягає відшкодуванню за наявності у діях особи, яка заподіяла таку шкоду складу цивільного правопорушення, елементами якого: є заподіяна шкода, встановлення факту протиправної поведінки такої особи, наявності причинного зв'язку між ними та вини заподіювана шкоди». З метою встановленню причинно-наслідкового зв'язку забруднення домогосподарства позивача з діяльністю відповідачів судам необхідно встановити не лише сам факт забруднення, а й те, що воно відбувається поза відповідними нормами, встановленими державою. З цією метою суди повинні були перевірити: чи було перевищення нормативів якості повітря (перевищення ГДК забруднюючих речовин в атмосферному повітрі в житловій забудові) на момент виявлення порушень природоохоронного законодавства у 2012 - 2016 роках; чи в момент разового виявлення перевищення забруднюючих речовин в атмосферному повітрі у 2019 році в житловій забудові відповідно до витягу з висновку експертів було встановлено перевищення нормативів забруднюючих речовин на джерелах стаціонарних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітрі відповідачів та на санітарно-захисній зоні, яка відмежовує зону впливу діяльності відповідачів від житлової забудови;
суди проігнорували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року в справі № 372/2493/17, від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20стосовно правовідносин, які є подібними до правовідносин у справі, що переглядається;
витяг з висновку експертизи від 12 липня 2019 року № 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23, проведеної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз в межах цивільної справи № 283/518/17-ц, не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами. Такий висновок не доводить факт порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря та причинно-наслідковий зв'язок між виробничою діяльністю відповідачів, з однієї сторони, та ймовірним забрудненням атмосферного повітря й стану довкілля на території домогосподарства позивача, з іншої сторони;
висновок експертизи від 12 липня 2019 року, проведеної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, в межах цивільної справи № 283/518/17-цє неналежним і недопустимим доказом, оскільки під час проведення експертизи допущено порушення встановленого порядку її проведення, а саме передоручення проведення судової експертизи;
апеляційний суд безпідставно (без належного мотивування) відмовив у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи висновку експертів Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України № 11548/14708-14727/14728 за результатами проведення судової комплексної інженерно-екологічної та інженерно-технічної експертизи з безпеки життєдіяльності. Вказане призвело до неможливості встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Зазначений доказ мав виключне значення для правильного вирішення справи.
Аналіз змісту касаційної скарги ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог, тому в іншій частині не оскаржуються та в касаційному порядку не переглядаються.
Рух справи у суді касаційної існтанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 279/4969/20 за касаційною скаргою ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 279/4969/20 за касаційною скаргою ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія».
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2024 року зупинено касаційне провадження у справі № 279/4969/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23).
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2024 року поновлено касаційне провадження у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2024 року у задоволенні клопотань ПрАТ «Коростенський завод МДФ», яке підписане представником Цимбалом Ю. І., та ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», яке підписане представником Козуліною А. В., про участь у судовому засіданні відмовлено.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 22 серпня 2023 року зазначено, що касаційна скарга ПрАТ «Коростенський завод МДФ» містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 вересня
2020 року у справі № 372/2493/17, від 12 жовтня 2021 року у справі
№ 233/2021/19, від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, від 25 травня
2022 року у справі № 487/6970/20, від 25 лютого 2018 року у справі
№ 201/12876/17, від 11 липня 2019 року у справі № 426/7217/18 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 22 серпня 2023 року зазначено, що касаційна скарга ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 вересня
2020 року у справі № 372/2493/17, від 25 травня 2022 року у справі
№ 487/6970/20, від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17, від 12 жовтня 2020 року у справі № 372/2085/16-ц, від 23 березня 2023 року у справі
№ 361/6522/20, від 27 березня 2023 року у справі № 686/9366/20 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що з 2001 року ОСОБА_1 зареєстрований та проживає
за адресою: АДРЕСА_1 .
Поряд з будинком, в якому проживає позивач, здійснюють свою діяльність
ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», в процесі якої в атмосферне повітря потрапляють викиди забруднюючих речовин.
Діяльність ПрАТ «Коростенський завод МДФ» за основним видом КВЕД 16.21 - виробництво фанери, дерев'яних плит і панелей, шпону. Дозвільних документів матеріали справи не містять, проте учасники справи не заперечували їх існування, а позивач не обґрунтовував позов їх відсутністю.
Діяльність ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» за видом КВЕД 16.10 - лісопильне та стругальне виробництво; за видом КВЕД 16.23 - виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів здійснюється на підставі:
сертифікату Державної архітектурно-будівельної інспекції України від
21 лютого 2017 року серії ІV № 165170521474, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта деревообробного комбінату за адресою: вул. Жовтнева, 11-Б, м. Коростень , І черга ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія»;
сертифікату Державної архітектурно-будівельної інспекції України від
11 липня 2017 року серії ІV № 163171920848, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта деревообробного комбінату за адресою: вул. Жовтнева, 11-Б, м. Коростень , ІІ черга ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія»;
дозволу Житомирської обласної державної адміністрації від 26 квітня 2017 року № 1810700000-116 на викиди ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на 10 років із 26 квітня 2017 року до 26 квітня 2027 року.
У листі Державної екологічної інспекції у Житомирській області від 06 липня 2016 року зазначено, що питання дотримання вимог природоохоронного законодавства під час будівництва та експлуатації ПрАТ «Коростенський завод МДФ» у 2012, 2013, 2014, 2015 роках перевірялися в ході планових та позапланових перевірок. Під час проведення перевірок виявлялися ряд грубих порушень, таких як наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, несанкціонований скид забруднюючих речовин за територію підприємства без попередньої очистки, відхилення від норм, встановлених висновком державної екологічної експертизи, невідповідність роботи очисних споруд до робочого проекту, перевищення вмісту забруднюючих речовин у стічних водах, які скидалися на очисні споруди водоканалу. Виявлені порушення фіксувалися актами перевірок, надавалися приписи з метою їх усунення, у 2012 році Державною екологічною інспекцією у Житомирській області винесено рішення про тимчасову заборону діяльності ПрАТ «Коростенський завод МДФ» до повного усунення порушень, а також обраховано збитки за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у розмірі 196 000 гривень, які у подальшому були повністю відшкодовані. Останньою перевіркою інспекції у 2015 році встановлено, що ПрАТ «Коростенський завод МДФ» усі необхідні документи екологічного характеру отримано, грубі порушення вимог природоохоронного законодавства усунено.
Відповідно до листа Державної екологічної інспекції від 06 березня 2017 року № 645/05-16 під час здійсненої в період з 26 жовтня 2016 року до 14 листопада 2016 року планової перевірки ПрАТ «Коростенський завод МДФ» виявлені наступні порушення вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря, а саме: не надано під час перевірки дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів, яким визначено видовий та кількісний склад викидів забруднюючих речовин,
а також позитивний висновок державної експертизи по робочому проекту будівництва відділення підготовки та зберігання смоли, джерело викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (стартова труба відводу димових газів енергоблоку) не обладнано майданчиком для відбору проб викидів та відсутній вхідний отвір для відбору проб. Протягом періоду з 22 до 29 червня 2017 року проводилась позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія». За результатами даної перевірки виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства у галузі охорони атмосферного повітря,
а саме: не пронумеровані джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря; не надані документи у галузі охорони атмосферного повітря: паспорти газоочисних установок на джерелах викидів, інструкцію з експлуатації ГОУ, наказ про призначення осіб, відповідальних за технічний стан ГОУ, журнали проведення поточних та планових ремонтів та обліку робочого часу ГОУ, довідки щодо постановки на державний облік в галузі охорони атмосферного повітря.
Згідно з висновком експертизи від 12 липня 2019 року
№ 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23, проведеної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз в межах цивільної справи
№ 283/518/17-ц:
діяльність ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська лісопильна компанія» (як разом так і окремо) призвела до забруднення навколишнього природного середовища небезпечними хімічними речовинами (пункт 1 висновку);
згідно з наданими для дослідження матеріалами інвентаризації викидів забруднюючих речовин на ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», підприємствами витримана нормативна санітарно-захисна зона 300 м та 100 м відповідно. Разом з тим, відповідно до результатів дослідження повітря населених місць (протоколи вимірювання від 15 та від 25 квітня 2019 року) виявлено перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, характерних для ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» за межами санітарно-захисної зони (пункт 5 висновку);
за результатами досліджень інтенсивності викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», враховуючи свідчення фахівців, які проводили відбір проб та вимірювання, встановлено, що стаціонарні джерела викидів, на яких відбирались проби та проводились вимірювання, не працювали в максимальному режимі (працювали з потужністю 0,25 - 4 % від показників потужності, визначених у матеріалах інвентаризації та дозволі на викиди ПрАТ «Коростенський завод МДФ» та 12 - 18 % від показників потужності, визначених у матеріалах інвентаризації та дозволі на викиди ТОВ «Українська холдингова компанія»). Разом з тим, навіть при такому режимі роботи стаціонарних джерел викидів у житловій забудові спостерігались перевищення гранично допустимої концентрації суспендованих твердих частинок, недиференційованих за складом (пилу) та груп сумацій. Відповідно до протоколу № 04-03 дослідження повітря населених місць від 15 квітня 2019 року у точці № 1 (житлова забудова, АДРЕСА_1) концентрація пилу становить 1,8 мг/м 3 при максимальній разовій граничнодопустимій концентрації 0,5 мг/м 3, що є перевищенням в 3,6 рази. Відповідно до протоколу № 04-03 дослідження повітря населених місць від 15 квітня 2019 року у точці № 2 (житлова забудова, АДРЕСА_1 ) концентрація пилу становить 1,0 мг/м 3 при максимальній разовій граничнодопустимій концентрації 0,5 мг/м 3, що є перевищенням в 2,0 рази. За результатами інструментальних вимірів в точці № 1 (житлова забудова, АДРЕСА_1 ) коефіцієнт комбінованої дії К к.д. для групи сумації 47 (сірчистий ангідрид, вуглецю оксид, діоксид азоту та фенол) перевищує гранично допустимий рівень в 2,19 рази. На підставі вказаного можливо стверджувати, що при звичайних режимах роботи джерел викидів ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» фактичні концентрації досліджуваних забруднюючих речовин в житловій забудові значно вищі за виявлені та, ймовірно, перевищують ГДК м.р. (пункти 6, 8 висновку).
Позиція Верховного Суду
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).
Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм
(див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження
№ 61-2417сво19)).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (частина перша статті 50 Конституції України).
Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу (частина перша статті 275 ЦК України).
Фізична особа має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення. Діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду (стаття 293 ЦК України).
Європейський суд з прав людини вказав, що:
ні стаття 8, ні будь-які інші положення Конвенції не гарантують права на охорону природнього екологічного середовища як такого. Також жодного питання не виникне, якщо оскаржувана шкода є незначною у порівнянні з небезпекою навколишнього середовища, притаманною життю в кожному сучасному місті. Однак, може мати місце небезпідставна скарга за статтею 8 там, де екологічна небезпека досягає такого серйозного рівня, що призводить до суттєвого перешкоджання здатності заявника користуватися своїм житлом, мати приватне чи сімейне життя. Оцінка такого мінімального рівня є відносною і залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність та тривалість шкідливого впливу та його фізичний чи психологічний вплив на здоров'я або якість життя особи;
немає сумніву, що промислове забруднення може негативно вплинути на здоров'я суспільства в цілому і погіршувати якість життя особи, проте часто неможливо визначити у кількісному вираженні його вплив у кожному окремому випадку. Що стосується, наприклад, погіршення здоров'я, то важко вирізнити вплив екологічних ризиків від впливу інших відповідних факторів, таких як вік, професія або особистий спосіб життя. «Якість життя», в свою чергу, є суб'єктивною характеристикою, яка тяжко піддається точному визначенню
(див. DUBETSKA AND OTHERS v. UKRAINE, № 30499/03, § 105, 106, ЄСПЛ, 10 лютого 2011 року).
Європейський суд з прав людини зазначив, що:
для того, щоб порушити питання за статтею 8 Конвенції, втручання, щодо якого скаржиться заявник, має безпосередньо впливати на його житло, приватне або сімейне життя та має досягти певного мінімального рівня, щоб скарги підпадали під дію статті 8 Конвенції. Тому для рішення першочерговим є те, чи може забруднення довкілля, на яке скаржиться заявник, вважатися таким, що достатньо негативно впливає на користування зручностями його житла та якість його приватного і родинного життя;
оцінка такого мінімального рівня є відносною та залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність і тривалість шкідливого впливу та його фізичні
чи психологічні наслідки. Також має братися до уваги загальний контекст довкілля. Суд нещодавно нагадував, що не може бути небезпідставної скарги за статтею 8 Конвенції, якщо шкода, стосовно якої подаються скарги, е незначною
у порівнянні з екологічними ризиками, притаманними життю в кожному сучасному місті;
що стосується погіршення стану здоров'я, то важко відрізнити вплив екологічних ризиків від впливу інших відповідних факторів, таких як вік, професія або особистий спосіб життя. Також що стосується загального контексту довкілля, то немає сумнівів в тому, що сильне забруднення води та ґрунту може негативно вплинути на громадське здоров'я загалом та погіршити якість життя особи, але його фактичний вплив у кожному окремому випадку неможливо визначити у кількісному вираженні; «якість життя», власне, є суб'єктивною характеристикою, яка не піддається точному визначенню (див. DZEMYUK v. UKRAINE, № 42488/02, ЄСПЛ, § 77, 78, 79, від 04 вересня 2014 року).
Юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків. Тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб'єктивних прав та обов'язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18)).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19 (провадження № 61-13787св20).
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 частини третьої статті 23 ЦК України).
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження
№ 61-1382сво23) зазначено, що у справі, що переглядається:
при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилався на те, що він проживає на АДРЕСА_1 , поряд з ОСОБА_2, яка проживає на АДРЕСА_1. Їх сусідом є суб'єкт господарювання ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія». Позивач вказував, що протягом тривалого часу відповідачем порушується його право на безпечне для життя і здоров'я довкілля. Робота підприємства супроводжується значним шумом, значно підвищується концентрація пилу та шкідливих хімічних сполук у повітрі. Він та його сім'я змушені дихати повітрям, наповненим викидами небезпечних забруднюючих речовин. Позивач посилався на те, що у справі № 283/518/17-ц за позовом ОСОБА_2 суд вже встановив факт порушення відповідачами вимог екологічного законодавства та порушення ними права ОСОБА_2 на безпечне довкілля, безпечні і здорові умови проживання, а також факт спричинення їй моральної шкоди на підставі висновку комісійної інженерно-екологічної експертизи № 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 від 12 липня 2019 року. Цією експертизою підтверджено факт порушення відповідачем норм природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря і причинно-наслідковий зв'язок між виробничою діяльністю ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» та забрудненням атмосферного повітря і станом довкілля на території її садиби. Позивач також зазначав, що завдана йому моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою відповідачів, оскільки внаслідок господарської діяльності відповідачів у 2012-2017 роках, а також у 2019 році здійснювалося забруднення атмосферного повітря на території його садиби, він позбавлений права на безпечне довкілля;
при задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» суди зазначили, що грубі порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства виявлені протягом 2012-2017 років, що підтверджуються змістом листів Державної екологічної інспекції у Житомирській області. Крім того суди взяли до уваги висновок комісійної інженерно-екологічної експертизи № 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 від 12 липня 2019 року у справі № 279/2933/20, оскільки при її проведенні експертами здійснювалось дослідження повітря на території двох домогосподарств: АДРЕСА_3. При цьому, як зазначили суди, домогосподарство № 102 розташоване поруч із житловим будинком та садибою позивача й значне перевищення гранично допустимих концентрацій норм викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, а також шумового навантаження, характерних для діяльності відповідачів, беззаперечно вказує на порушення права позивача на безпечні умови проживання та безпечне для життя і здоров'я довкілля. Тому суди зробили висновок про доведеність ОСОБА_1 факту порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства і причинно-наслідковий зв'язок між виробничою діяльністю ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», з однієї сторони, та забрудненням атмосферного повітря й стану довкілля на території його садиби, з іншої сторони;
предметом позову у цій справі є відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення відповідачем прав позивача на безпечне довкілля;
за умови встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини;
моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті;
зі змісту постанови Житомирського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року у справі № 279/2933/20, яка набрала законної сили, суди встановили, що експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз в межах цивільної справи № 283/518/17-ц провели комісійну інженерно-екологічну експертизу та надали висновок від 12 липня 2019 року № 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23, який, зокрема, містить інформацію про дослідження повітря на території домогосподарства позивача на АДРЕСА_4 (протокол 04-03 від 15 квітня 2019 року). У висновку вказаної експертизи встановлено, що діяльність ПАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» (як разом так і окремо) призвела до забруднення навколишнього природного середовища небезпечними хімічними речовинами. Експерти також зазначили, що відповідно до результатів дослідження повітря населених місць (протоколи вимірювання від 15 та від 25 квітня 2019 року) виявлено перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, характерних для ПАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», за межами санітарно-захисної зони;
суди встановили, що у листі Державної екологічної інспекції у Житомирській області від 06 липня 2016 року зазначено, що питання дотримання вимог природоохоронного законодавства під час будівництва та експлуатації ПАТ «Коростенський завод МДФ» неодноразово у 2012, 2013, 2014 та 2015 роках, перевірялися в ході планових та позапланових перевірок. Під час проведення перевірок виявлялися ряд грубих порушень, таких як наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, несанкціонований скид забруднюючих речовин за територію підприємства без попередньої очистки, відхилення від норм, встановлених висновком державної екологічної експертизи, невідповідність роботи очисних споруд до робочого проекту, перевищення вмісту забруднюючих речовин у стічних водах, які скидалися на очисні споруди водоканалу;
суди встановили, що у листі від 06 березня 2017 року Державна екологічна інспекція зазначила, що під час здійсненої в період з 26 жовтня 2016 року до 14 листопада 2016 року планової перевірки ПАТ «Коростенський завод МДФ» виявлені наступні порушення вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря, а саме: не надано під час перевірки дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів, яким визначено видовий та кількісний склад викидів забруднюючих речовин, а також позитивний висновок державної експертизи по робочому проекту будівництва відділення підготовки та зберігання смоли, джерело викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (стартова труба відводу димових газів енергоблоку) не обладнано майданчиком для відбору проб викидів та відсутній вхідний отвір для відбору проб;
суди врахували суттєвий та триваючий характер порушення прав позивача, який протягом тривалого часу був позбавлений права на проживання у безпечному довкіллі, враховуючи, що порушення мали місце з 2012 року й тривали до 2017 року, а також у 2019 році.
За таких обставин, встановивши, що існують умови для компенсації моральної шкоди суди зробили правильний висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія».
У частині першій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У справі, що переглядається:
при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилався на те, що протягом всього часу від дня будівництва підприємств ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», зазначені суб'єкти господарювання порушують його право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, на безпечні та здорові умови проживання, створюється ризик та загроза життю та здоров'я. Він страждає від роботи підприємств: не може повноцінно відпочивати, постійний пил, тирса, сажа, запахи хімії, шум при цілодобових режимах роботи підприємств - все це негативно позначається на його психологічному та фізичному здоров'ї. Крім того, під час дії хімічних речовин, які відповідачі викидають в атмосферне повітря у результаті провадження своєї діяльності, створюється ризик погіршення технічного стану будинку позивача, оскільки під впливом цих речовин спостерігається його псування;
при частковому задоволенні позовних вимог суди встановили факт негативного впливу на довкілля, врахували, що внаслідок господарської діяльності відповідачів здійснювалось забруднення атмосферного повітря на території садиби, в якій проживає позивач, проте таке проживання не є постійним, а він не є власником садиби, тому має можливість змінити місце проживання та обрати більш безпечне. За таких обставин зробили висновок про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оцінивши розмір шкоди в сумі 60 000,00 грн: по 30 000,00 грн з кожного з відповідачів, що є співмірним, розумним та справедливим;
зі змісту постанови Житомирського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року у справі № 279/2933/20, яка набрала законної сили, суди встановили, що експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз в межах цивільної справи № 283/518/17-ц провели комісійну інженерно-екологічну експертизу та надали висновок від 12 липня 2019 року № 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23, який, зокрема, містить інформацію про дослідження повітря на території домогосподарства позивача. У висновку вказаної експертизи встановлено, що діяльність ПАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» (як разом так і окремо) призвела до забруднення навколишнього природного середовища небезпечними хімічними речовинами. Експерти також зазначили, що відповідно до результатів дослідження повітря населених місць (протоколи вимірювання від 15 та від 25 квітня 2019 року) виявлено перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, характерних для ПАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія», за межами санітарно-захисної зони;
суди встановили, що у листі Державної екологічної інспекції у Житомирській області від 06 липня 2016 року зазначено, що питання дотримання вимог природоохоронного законодавства під час будівництва та експлуатації ПАТ «Коростенський завод МДФ» неодноразово у 2012, 2013, 2014 та 2015 роках, перевірялися в ході планових та позапланових перевірок. Під час проведення перевірок виявлялися ряд грубих порушень, таких як наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, несанкціонований скид забруднюючих речовин за територію підприємства без попередньої очистки, відхилення від норм, встановлених висновком державної екологічної експертизи, невідповідність роботи очисних споруд до робочого проекту, перевищення вмісту забруднюючих речовин у стічних водах, які скидалися на очисні споруди водоканалу;
суди встановили, що у листі від 06 березня 2017 року Державна екологічна інспекція зазначила, що під час здійсненої в період з 26 жовтня 2016 року до 14 листопада 2016 року планової перевірки ПАТ «Коростенський завод МДФ» виявлені наступні порушення вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря, а саме: не надано під час перевірки дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів, яким визначено видовий та кількісний склад викидів забруднюючих речовин, а також позитивний висновок державної експертизи по робочому проекту будівництва відділення підготовки та зберігання смоли, джерело викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (стартова труба відводу димових газів енергоблоку) не обладнано майданчиком для відбору проб викидів та відсутній вхідний отвір для відбору проб;
суди врахували суттєвий та триваючий характер порушення прав позивача, який протягом тривалого часу був позбавлений права на проживання у безпечному довкіллі, враховуючи, що порушення мали місце з 2012 року й тривали до 2017 року, а також у 2019 році.
За таких обставин, встановивши, що існують умови для компенсації моральної шкоди, суди зробили правильний висновок про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія».
У касаційних скаргах відповідачі вказували на те, що позивач на обґрунтування позовних вимог долучив до позовної заяви вибіркові копії висновку експертів за результатами комісійної інженерно-екологічної експертизи від 12 липня 2019 року № 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23, що позбавило суди можливості надати належну оцінку висновкам експертизи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша, друга статті 80 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зазначено, що:
«Суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (частина перша статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом (частина третя статті 10, частина перша статті 60 ЦПК України у вказаній редакції). Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплювала стаття 61 ЦПК України у тій же редакції (близькі за змістом приписи визначені у частині третій статті 12, частині першій статті 13, частина перша статті 81, статті 82 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи у Великій Палаті Верховного Суду).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18)».
У постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження
№ 61-1382сво23) зазначено, що: «принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона … висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (частина перша статті 110 ЦПК України). Суди надали оцінку висновку експертів за результатами комісійної інженерно-екологічної експертизи № 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 від 12 липня 2019 року разом із іншими доказами у справі, зокрема, листами Державної екологічної інспекції від 06 липня 2016 року, від 06 березня 2017 року, актом позапланової перевірки № 519 від 10 листопада 2020 року та сертифікатом відповідності закінчених будівництвом об'єктів від 21 лютого 2017 року та від 11 липня 2017 року … Суд, встановивши факт порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря на підставі висновку експерта в іншій справі і причинно-наслідковий зв'язок між виробничою діяльністю ПАТ «Коростенський завод МДФ» та ТОВ «УХЛК», з однієї сторони, та забрудненням атмосферного повітря та стану довкілля де проживали позивачі, з іншої, з посилання на висновок комісійної інженерно-екологічної експертизи № 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23 від 12 липня 2019 року у справі № 283/518/17-ц, зробив висновки про наявність підстав для компенсації моральної шкоди».
Отже, надання оцінки висновку експертизи від 12 липня 2019 року
№ 5292/18-48/1259/18-23/1507/19-23, проведеної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз в межах цивільної справи № 283/518/17-ц, у межах справи, що переглядається, разом з іншими доказами, наявними у матеріалах справи, є законним та обґрунтованим.
Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року в справі № 372/2493/17, зроблених у спірних правовідносинах, які є подібними до правовідносин у справі, що переглядається, безпідставні.
Цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див., зокрема, постанови Верховного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17 (провадження
№ 51-7588км18), від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02 (н.р.Б-7346/2-19),
від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21), від 17 січня 2024 року в справі № 932/9029/23 (провадження № 61-16072св23), від 19 лютого 2024 року в справі № 932/3602/22 (провадження № 61-7598св23)).
Висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року в справі № 372/2493/17 не підлягають до застосування у цій справі, оскільки до спірних правовідносин належить застосовувати висновки, викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження № 61-1382сво23), які мають перевагу над висновками колегії суддів цього суду.
Аргумент касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно (без належного мотивування) відмовив у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи висновку експертів Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України № 11548/14708-14727/14728 за результатами проведення судової комплексної інженерно-екологічної та інженерно-технічної експертизи з безпеки життєдіяльності, складеного 10 квітня 2023 року, є необґрунтованим.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц (провадження № 14-242цс18), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження
№ 61-4848св19), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2023 року в справі № 686/23143/20 (провадження № 61-13878св23)).
Оскільки висновок експертів складений 10 квітня 2023 року, тобто після ухвалення рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 вересня 2022 року, суд апеляційної інстанції правильно відмовив у задоволенні клопотання про його долучення до матеріалів справи.
Посилання ПрАТ «Коростенський завод МДФ» на розгляд справи з порушенням правил територіальної підсудності є безпідставним.
Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (частина друга статті 27 ЦПК України).
Згідно з частиною п'ятнадцятою статті 28 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
У цій справі ОСОБА_1 пред'явив позов до ПрАТ «Коростенський завод МДФ», яке 02 січня 2024 року реорганізовано у ТОВ «Коростенський завод МДФ», і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія».
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ПрАТ «Коростенський завод МДФ», яке надалі реорганізовано у ТОВ «Коростенський завод МДФ», є: Україна, Житомирська область, Коростенський район, м. Коростень, вул. Кемського Сергія, 11-Д, а ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» - Україна, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 38.
Таким чином, ОСОБА_1 як позивач мав право обрати підсудність цієї справи. З урахуванням норм статей 27, 28 ЦПК України під час розгляду цієї справи Коростенським міськрайонним судом Житомирської області правила територіальної підсудності не порушено.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення їх переоцінки, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційних скарг, у зв'язку з необхідністю врахувати висновки Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 279/1834/22 (провадження
№ 61-1382сво23), не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Таким чином, касаційні скарги ПрАТ «Коростенський завод МДФ» і ТОВ «Українська холдингова лісопильна компанія» слід залишити без задоволення, а судові рішення в оскарженій частині - без змін.
Оскільки судові рішення в оскарженій частині підлягають залишенню без змін, то судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання касаційних скарг, покладаються на осіб, які їх подали.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ», правонаступником якого є Товариства з обмеженою відповідальністю «Коростенський завод МДФ», яка підписана представником Цимбалом Юрієм Івановичем, залишити без задоволення.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська холдингова лісопильна компанія», яка підписана представником Козуліною Алісою Василівною, залишити без задоволення.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від
07 вересня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2023 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення моральної шкоди залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
В. І. Крат