28 травня 2024 року
м. Київ
справа № 756/1225/23
провадження № 61-7289ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Будинкоуправління № 1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про визнання незаконними тарифів та визнання нікчемною заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком та послугою з вивезення твердих побутових відходів,
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Будинкоуправління № 1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про визнання незаконними тарифів та визнання нікчемною заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком та послугою з вивезення твердих побутових відходів.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04 липня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04 вересня
2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Будинкоуправління № 1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року апеляційні скаргиОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 липня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 , подану 12 квітня 2023 року про зміну предмету позову у справі залишено без розгляду. Узадоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Додаткове рішення Оболонського районного суду м. Києва від
04 вересня 2023 року змінено в частині стягнутої суми витрат на правову допомогу та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Будинкоуправління № 1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України 10 000 грн витрат на правову допомогу.У задоволенні іншої частини заяви про стягнення витрат на правову допомогу відмовлено.
У касаційній скарзі, поданій 20 травня 2024 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року (повний текст якої складено 17 квітня 2024 року) і направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судове рішення у цій справі не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт2 частини третьої статті 389 Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи та переоцінки доказів, яким було надано належну оцінку судами попередніх інстанцій.
В ухвалі Оболонського районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року про відкриття провадження у справі зазначено, що в силу частини четвертої статті 19 ЦПК України, пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України справа може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження.
Отже, ця справа визнана судом першої інстанції малозначною, і заперечень з приводу цього заявником у касаційній скарзі не висловлено.
Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України. Отже ця справа, в якій позивач оспорює розмір плати за комунальні послуги з утримання приміщення, може бути віднесена до категорії справ незначної складності.
Враховуючи приписи пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, судові рішення у цій справі за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню.Норми процесуального закону, якими врегульовано процедуру доступу до суду касаційної інстанції, слід визнати такими, що відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
У касаційній скарзіОСОБА_1 зазначає що ця справа має виняткове значення для нього та становить значний суспільний інтерес, оскільки суди не вийшли, як виняток, за межі його позовних вимог для ефективного захисту його прав, як споживача житлово-комунальних послуг, а встановлені у незаконний спосіб тарифи на житлово-комунальні послуги з управління багатоквартирним будинком та вивезення твердих відходів стосуються значної кількості людей.
З огляду на предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховним Судом не встановлено обставин, за наявності яких судове рішення у цій справі підлягає касаційному оскарженню.
Колегія суддів враховує мотиви оскарженого судового рішення і доводи касаційної скарги та вважає, що з огляду на встановлення судом апеляційної інстанції усіх обставин справи та надання обґрунтованої правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, незгода позивача з ухваленим за результатами розгляду його позовних вимог судовим рішенням у цій справі не свідчить про те, що така справа має виняткове значення для учасника справи, становить суспільний інтерес або має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Отже, випадків, за наявності яких судове рішення у цій справі підлягає касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення, що згідно з положеннями ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Будинкоуправління № 1 Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про визнання незаконними тарифів та визнання нікчемною заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком та послугою з вивезення твердих побутових відходів.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
О. М. Осіян
В. В. Шипович