Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
(додаткове)
22 травня 2024 року Справа № 922/2223/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
при секретарі судового засідання Пугачові Д.І.
розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобаллоджик Україна" (вх. № 12320 від 13.05.2024) про відшкодування судових витрат (витрат на правничу допомогу), поданого по справі
за позовом Іноземного підприємства "Інтетікс" (адреса: 61072, м. Харків, пр.-т Науки, буд. 43-А; код ЄДРПОУ: 33290063)
до Фізичної особи-підприємця Нарожного Сергія Сергійовича (адреса АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 ) Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобаллоджик Україна" (адреса: 03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 2/1; код ЄДРПОУ 34423473)
про про стягнення 244302,00 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Петрашенко В. П. (ордер серії АА № 1262475 від 27.12.2022);
відповідача - Прудников Я. В. (ордер серії АХ № 1125461 від 11.04.2023);
третьої особи - Томаров І. Є. (ордер серії АІ № 1376760 від 07.04.2023).
У провадженні господарського суду Харківської області перебуває справа № 922/2223/23 за позовом Іноземного підприємства "Інтетікс" (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Нарожного Сергія Сергійовича (далі - відповідач), третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобаллоджик Україна" (далі - третя особа) про стягнення 244302,00 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.05.2024 в задоволенні позову відмовлено.
Третя особа звернулася до Господарського суду Харківської області з клопотанням (вх. № 12320 від 13.05.2024) про відшкодування судових витрат (витрат на правничу допомогу) в якій просить суд стягнути з позивача на свою користь 802689,40 грн. витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних із розглядом справи № 922/2223/23 в Господарському суді Харківської області.
Зазначене клопотання обґрунтоване з посиланням на те, що в зв'язку з розглядом справи № 922/2223/23 третя особа понесла витрати на професійну правничу допомогу які і заявляє до стягнення з позивача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.05.2024 призначено розгляд заяви третьої особи (вх. № 12320 від 13.05.2024) про відшкодування судових витрат (витрат на правничу допомогу) на 22.05.2024.
Позивач надав суду заяву (вх. № 12604 від 14.05.2024) в якій просить суд відмовити третій особі в задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на необґрунтованість відповідних вимог.
Відповідач письмових пояснень на заяву третьої особи не надав.
На судове засідання 22.05.2024 прибули представники позивача, відповідача та третьої особи.
Представник третьої особи наполягає на задоволенні поданого клопотання, та стягнення з відповідача на корить третьої особи витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі.
Представник відповідача повідомив суд що підтримує позицію третьої особи у питанні стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Представник позивача просить суд відмовити третій особі в задоволенні заяви з огляду на завищення витрат, їх непропорційність щодо суми позову, складності розгляду справи та інших критеріїв які мають істотне значення у вирішенні відповідного питання.
Розглянувши заяву третьої особи (вх. № 12320 від 13.05.2024), зазначає наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частина сьома статті 43 Конституції України передбачає, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частинами першою, третьою статті 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Зазначеним приписам Конституції України кореспондує стаття 16 ГПК України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно з вимогами ч. ч. 1-3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Суд зазначає, що у письмових поясненнях від 18.07.2023 третя особа заявляла про відшкодування судових витрат вказавши попередній (орієнтовний) розрахунок таких витрат у розмірі 500 000 грн.
Крім того, в судовому засіданні 07.05.2024 представник третьої особи заявив клопотання про розподіл понесених нею витрат на підставі доказів поданих протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
В подальшому клопотання (вх. № 12320 від 13.05.2024) про відшкодування судових витрат (витрат на правничу допомогу) та додані до нього документи подано третьою особою в межах строку, визначеного ч. 8 ст. 129 ГПК України.
На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу третьою особою надано наступні докази:
1) Договір про юридичні послуги № 760-11 від 20.07.2011 р. (Загальні Умови) та Договір про юридичні послуги № 760-11-27 від 05.06.2023 р. (Спеціальні Умови) укладений між третьою особою (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Юридична фірма «Василь Кісіль і Партнери» (ВКП).
Відповідно до п. 2.1 Загальних Умов, згідно з цим Договором ВКП надасть Клієнту Послуги щодо Проекту та/або згідно з інструкціями Клієнта, які надаються час від часу та прийняті до виконання ВКП, а Клієнт оплатить Гонорари та відшкодує ВКП Витрати.
Відповідно до п. 3.1 Загальних Умов, гонорар розраховується шляхом множення кількості годин, витрачених адвокатами/юристами на надання Послуг, на відповідні ставки.
Відповідно до п. 4 Спеціальних Умов, ВКП надаватиме Клієнту послуги щодо представництва інтересів Клієнта у справі № 922/2223/23, що включає в тому числі, але не виключно: підготовку правової позиції; підготовку та подачу процесуальних документів (заяв, пояснень, заперечень, клопотань тощо), участь у судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи та вчинення інших дій, необхідних для захисту інтересів Клієнта.
Відповідно до п. 5 Спеціальних умов, послуги ВКП Клієнт оплачує за погодинними змішаними ставками адвокатів ВКП, що становлять 200 доларів США, незалежно від посади адвокатів, та фактичною ставкою залучених юристів.
Відповідно до п. 6 Спеціальних умов, Сторони погодили, що Вартість послуг буде визначена відповідно до погодинних ставок адвокатів/юристів ВКП. Рахунок виставлятиметься у гривнях відповідно до курсу гривні до долара США, визначеного НБУ на дату виставлення рахунку. ПДВ буде нараховано додатково до вказаної суми;
2) рахунок № 1955 від 28.08.2023 р. на оплату за представництво інтересів третьої особи у справі 922/2223/23 в сумі 186 061,03 грн з ПДВ, з яких ПДВ становить 31 010,17 грн.;
3) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами у період з червня 2023 року по серпень 2023 року;
4) акт приймання виконаної роботи з юридичного обслуговування ТОВ «Глобаллоджик Україна» від 28.08.2023;
5) платіжну інструкцію № 143291 від 13.09.2023 р., якою підтверджується перерахування коштів у сумі 186 061,03 грн з ПДВ на рахунок АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» як оплати згідно з актом б/н від 28.08.2023;
6) рахунок № 2232 від 10.11.2023 р. на оплату за представництво інтересів третьої особи у справі 922/2223/23 в сумі 92 540,45 грн з ПДВ, з яких ПДВ становить 15 423,41 грн;
7) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами та помічником адвоката за жовтень 2023 року;
8) акт приймання виконаної роботи з юридичного обслуговування ТОВ «Глобаллоджик Україна» від 10.11.2023;
9) платіжну інструкцію № 145317 від 05.12.2023 р., якою підтверджується перерахування коштів у сумі 92 540,45 грн з ПДВ на рахунок АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» як оплати згідно з актом б/н від 10.11.2023;
10) рахункок № 2456 від 11.01.2024 р. на оплату за представництво інтересів третьої особи у справі 922/2223/23 по договору № 760-11-27 від 05.06.2023 в сумі 29 395,28 грн з ПДВ, з яких ПДВ становить 4 899,21 грн;
11) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами за період з грудня 2023 року по січень 2024 року;
12) акт приймання виконаної роботи з юридичного обслуговування ТОВ «Глобаллоджик Україна» від 11.01.2024;
13) платіжну інструкцію № 146738 від 25.01.2024 р., якою підтверджується перерахування коштів у сумі 29 395,28 грн з ПДВ на рахунок АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» як оплати згідно з актом б/н від 11.01.2024;
14) рахунок № 2643 від 05.03.2024 р. на оплату за представництво інтересів третьої особи у справі 922/2223/23 по договору № 760-11-27 від 05.06.2023 в сумі 96872,82 грн з ПДВ, з яких ПДВ становить 16 145,47 грн;
15) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами за період з лютого 2024 року по березень 2024 року;
16) акт приймання виконаної роботи з юридичного обслуговування ТОВ «Глобаллоджик Україна» від 05.03.2024;
17) платіжну інструкцію № 148641 від 25.03.2024 р., якою підтверджується перерахування коштів у сумі 96 872,82 грн з ПДВ на рахунок АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» як оплати згідно з актом б/н від 05.03.2024;
18) рахунок № 2747 від 08.04.2024 р. на оплату за представництво інтересів третьої особи у справі 922/2223/23 по договору № 760-11-27 від 05.06.2023 в сумі 105344,11 грн з ПДВ, з яких ПДВ становить 17 557,35 грн (Додаток № 19);
19) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами за період з березня 2024 року по квітень 2024 року;
20) акт приймання виконаної роботи з юридичного обслуговування ТОВ «Глобаллоджик Україна» від 08.04.2024;
21) платіжну інструкцію № 149383 від 16.04.2024 р., якою підтверджується перерахування коштів у сумі 105344,11 грн з ПДВ на рахунок АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» як оплати згідно з актом б/н від 08.04.2024;
22) рахунок № 2826 від 08.05.2024 р. на оплату за представництво інтересів Третьої особи у справі 922/2223/23 по договору № 760-11-27 від 05.06.2023 в сумі 292475,71 грн з ПДВ, з яких ПДВ становить 48 745,95 грн (Додаток № 23);
23) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами за період з квітня 2024 року по травень 2024 року.
24) платіжну інструкцію № 149984 від 10.05.2024 р., якою підтверджується перерахування коштів у сумі 292 475,71 грн з ПДВ на рахунок АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери» як оплати згідно з рахунком № 2826 від 08.05.2024 р. та акту від 08.05.2024 р.
З посиланням на вказані документи третя особа вказує, що в зв'язку з розглядом справи вона понесла витрати на професійну правничу допомогу в загальній сумі 802689,40 грн.; ці витрати складають вартість виконаних адвокатами та юристами робіт (наданих послуг) у період з червня 2023 року по травень 2024 року.
Третя особа вказує, що загальна кількість годин, витрачених адвокатами та юристами ВКП - 87 год 54 хв, протягом яких представники третьої особи вивчили та проаналізували всі процесуальні документи та докази, які подавали позивач та відповідач, заяви та клопотання позивача та відповідача, а також документи, надані клієнтом у справі, провели дослідження законодавства України та наявної судової практики щодо відшкодування упущеної вигоди у випадку недотримання умов цивільного договору, підготували заяви, клопотання, письмові пояснення які стосуються розгляду справи.
Третя особа також зазначає, що дана справа має важливе значення для неї, оскільки позивач безпідставно заявляв про використання його конфіденційної інформації третьою особою, що може негативно вплинути на ділову репутацію третьої особи та ставить під сумнів добросовісність ведення бізнесу великої ІТ-компанії, відомої серед споживачів ІТ-послуг та ІТ-продуктів як в Україні, так і закордоном. Третя особа зазначає, що Медіа звертались до позивача та відповідача за коментарем щодо обставин справи, тож оскільки справа набула розголосу вона протягом року розгляду справи несе репутаційні ризики.
З посиланням на зазначені документи та обставини, третя особа просить суд стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 802689,40 грн.
Суд констатує, що позивач в заяві (вх. № 12604 від 14.05.2024) та його представник в судовому засіданні просить суд відмовити третій особі в задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на завищення витрат, їх непропорційність щодо суми позову, складності розгляду справи та інших критеріїв які мають істотне значення у вирішенні відповідного питання, а також з огляду на необґрунтоване включення до суми витрат надання певних послуг.
При вирішенні даного питання судом враховується наступне.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.
До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 129 ГПК України, судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Колегія суддів КГС у постанові від 29.07.2022 р у справі № 911/1237/21 зазначила, що відповідно до ч. 13 ст. 129 ГПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги. Колегія врахувала, що право на звернення до господарського суду гарантується, проте реалізація такого права позивачем у будь-якому випадку зачіпає та має вплив на права та інтереси відповідача, а також може вплинути на права та обов'язки осіб третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, яких суд залучив таких осіб до участі у справі, які цілком логічно з метою ефективного захисту своїх прав змушені звертатися за професійною правничою допомогою адвоката, яка є оплачуваною працею.
В даному випадку, суд констатує, що третя особа була залучена до участі в справі на стороні відповідача, та в процесі розгляду справи займала активну позицію в спорі на стороні відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Згідно з ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
У даному випадку, як зазначалось, третя особа просить суд за наслідками розгляду справи стягнути з позивача на свою користь 802689,40 грн. витрат на професійну правничу допомогу
Суд констатує, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16.
Досліджуючи надані третьою особою докази на підтвердження витрат на професійну (правничу) допомогу, суд доходить висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом професійної правничої допомоги третій особі у даній справі.
Разом з тим, дослідивши матеріали справи, враховуючи заперечення позивача щодо заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу не відповідає в повній мірі критерію розумної необхідності та співмірності таких витрат з огляду складність даної справи, ціну позову, обсяг виконаної роботи під час розгляду справи.
Суд зазначає та враховує, що сума заявлених до стягнення витрат є необґрунтовано завищеною, та становить суму яка більше ніж три рази перевищує суму заявлених позовних вимог, що в даному випадку не відповідає я критеріям, встановленим частиною четвертою статті 126 ГПК України, так і засадам добросовісності, розумності та справедливості.
Враховуючи викладені обставини та надані позивачем докази в їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, суд приходить до висновку про зменшення заявлених третьою особою до стягнення витрат на професійну правничу допомогу до 200000 грн., оскільки саме така сума вищенаведеним критеріям.
Оскільки згідно з рішенням від 07.05.2024 в задоволенні позову відмовлено, з урахуванням вимог ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України є підстави для прийняття додаткового рішення та стягнення з позивача на користь третьої особи 200000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, подане третьою особою клопотання (вх. № 12320 від 13.05.2024) про відшкодування судових витрат (витрат на правничу допомогу) підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 244 ГПК України, господарський суд, -
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобаллоджик Україна" (вх. № 12320 від 13.05.2024) про відшкодування судових витрат (витрат на правничу допомогу) задовольнити частково.
Прийняти додаткове рішення.
Стягнути з Іноземного підприємства "Інтетікс" (адреса: 61072, м. Харків, пр.-т Науки, буд. 43-А; код ЄДРПОУ: 33290063) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобаллоджик Україна" (адреса: 03038, м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 2/1; код ЄДРПОУ 34423473) 200000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні іншої частини заяви клопотання відмовити.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на додаткове рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення підписано 28.05.2024
Суддя О.І. Байбак