Рішення від 28.05.2024 по справі 922/2523/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2024м. ХарківСправа № 922/2523/22 (644/1476/24)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі судового засідання Черновій В.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод"

про стягнення коштів в межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод"

за участю сторін:

позивач - ОСОБА_1 - паспорт серії НОМЕР_1 виданий Орджонікідзевським РВ ХМУ УМВС України у Х/обл. 19.12.2000

пр-к відповідача - Подскребалін О.О. (довіреність б/н від 29.12.2023)

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СПРАВИ ТА ДОВОДИ УЧАСНИКІВ.

До господарського суду надійшла справа №644/1476/24 за підсудністю з Орджонікідзевського районного суду м. Харкова (суддя Шевченко С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 103587,10 грн, середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні в сумі 48281,75 грн, витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 1226,20 грн та моральної шкоди в сумі 10000 грн, а всього 168158,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працював у відповідача на посаді шліфувальника і був звільнений за власним бажанням 03.10.2022 на підставі ст. 38 КЗпП України. При звільненні позивача відповідачем не був проведений остаточний розрахунок, а також не повідомлені про нараховані суми, які належать виплаті при звільненні.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова (суддя Шевченко С.В.) від 29.02.2024 позовну заяву (справу) №644/1476/24 передано за підсудністю до Господарського суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області (суддя Міньковський С.В.) від 02.04.2024 позовну заяву (№644/1476/24) ОСОБА_1 залишено без руху; надано позивачу строк 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, та зобов'язано надати суду:

- оригінал доказів доплати судового збору в розмірі 1816,80 грн;

- належні докази відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу.

На виконання вимог ухвали суду позивачем надано суду 10.04.2024 квитанцію про сплату судового збору в сумі 1816,80 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.04.2024 продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви встановлених ухвалою суду від 02.04.2024 року - до 24.04.2024 року.

На виконання вимог ухвали суду позивачем 12.04.2024 надано суду докази направлення копії позовної заяви відповідачу.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.04.2024 р. відкрито провадження з розгляду заяви позивача за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи, призначено судове засідання на 28.05.2024 р.

28.05.2024 р. до суду від відповідача надійшов відзив (вх.№13712), в якому останній частково визнає заборгованість перед позивачем по заробітній платі в сумі 98644,92 грн, стосовно позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі, відповідач визнає їх частково у сумі 45057,60 грн, стосовно вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу відповідач визнає частково в розмірі 4000,00 грн, оскільки на думку відповідача витрати та сума витрат, на які вказує позивач є завищеними та такими, що не відповідають наданим послугам, витрати по сплаті судового збору у сумі 1226,20 грн відповідачем визнані в повному обсязі, а також надав довідку про стан заборгованості.

Присутній в судовому засіданні 28.05.2024 позивач погодився з довідкою відповідача про стан заборгованості із заробітної плати у сумі 98644,92 грн та розрахунком відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі у сумі 45057,60 грн, крім того просив суд стягнути витрати на правничу допомогу у повному обсязі у сумі 5000,00 грн, поштові витрати у сумі 63,00 грн, а також моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн, обґрунтовуючи тим, що останній витрачав свій час на поштові відправлення та судове засідання, а тому позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода.

Присутній в судовому засіданні 28.05.2024 представник відповідача вимоги позивача в частині стягнення заробітної плати визнає частково в розмірі 98644,92 грн, вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі визнає частково у сумі 45057,60 грн, інші позовні вимоги, а саме витрати на професійну правничу допомогу визнає частково у сумі 4000,00 грн, стосовно вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн заперечує в повному обсязі, а поштові витрати в сумі 63,00 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1226,20 грн визнає в повному обсязі.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ВИСНОВОК СУДУ.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 04.04.2012 року працював у ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" шліфувальником в штампо-інструментальному виробництві та був звільнений 03.10.2022 згідно наказу № 92/19 за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Позивач зазначає, що при звільнені останнього відповідачем не був проведений остаточний розрахунок, а також не повідомлені про нараховані суми, які належать виплаті при звільненні, а тому відповідно до розрахункового листа за грудень 2021 р., який позивач додає до матеріалів справи заборгованість із заробітної плати складає 103587,10 грн, проте надалі позивач погодився із довідкою про заборгованість відповідача, відповідно до якої заборгованість із заробітної плати склала 98644,92 грн.

На виконання вимог суду, відповідачем надана довідка №19/04/24-3 від 19.04.2024 р., в якій зазначено, що на момент звільнення заборгованість із заробітної плати ОСОБА_1 складала 104724,85 грн, (сума до виплати з якої вже утримані військовий збір (ВЗ) та податок з доходів фізичних осіб (ПДФО)). Заборгованість було сплачено частково наступними виплатами:

24.10.2022 у сумі 1388,44 грн за квітень 2021 р.,

24.10.2022 у сумі 1000,00 грн за січень 2022 р.,

24.10.2022 у сумі 1000,00 грн за січень 2022 р.,

01.11.2022 у сумі 1000,00 грн за лютий 2022 р.,

31.08.2023 у сумі 890,26 грн за грудень 2021 р.,

08.09.2023 у сумі 801,23 грн за грудень 2021 р.

Станом на 19.04.2024 сума заборгованості із заробітної плати перед ОСОБА_1 складає 98644,92 грн.

Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Так, згідно статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами у сфері державного і договірного регулювання оплати праці, визначено Законом України "Про оплату праці".

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

За приписами ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як встановлено судом, відповідач при звільненні ОСОБА_1 не здійснив виплату всіх сум, що належать йому від підприємства.

Враховуючи вищевикладене, а також погодження позивача з заборгованістю по заробітній платі у розмірі 98644,92 грн, суд приходить до висновку, що позовна вимога стосовно стягнення заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 підлягає задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі, яка підтверджена документально, в розмірі 98644,92 грн.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі за шість місяців затримки в сумі 48281,75 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.117 КЗпП України в редакції на день подання позову, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Матеріалами справи підтверджується, що в день звільнення (03.10.2022) заробітна плата не була виплачена, а відтак відповідач зобов'язаний виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, який на час ухвалення рішення позивачу не виплачений, іншого суду не доведено.

Середній заробіток працівника, відповідно до статті 27 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці", визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Згідно абзацу 3 пункту 2 розділу II Порядку № 100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з абзацами першим, третім пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

У цій справі судом встановлено, що позивач був звільнений з посади 03.10.2022.

Згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Позивачем самостійно розраховано суму середнього заробітку в розмірі 48281,75 грн, однак позивач виходив з розрахунку суми заробітної плати за дванадцять місяців 2021 року у розмірі 96563,50 грн, а отже на думку позивача станом на 03.10.2022 середня заробітна плата з вищевказаної суми становить 8046,96 грн на місяць, що за шість місяців складає 48281,75 грн.

Перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку з виплати заробітної плати, здійснивши власний перерахунок з урахуванням положень вищезазначеного Порядку, суд встановив, що виконаний позивачем розрахунок є невірним, оскільки позивач, виходив з розміру середньої заробітної плати помножений на 12 місяців, що не відповідає положенням вищезазначеного Порядку обчислення середньої заробітної плати, згідно з яким нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів.

Оскільки справа розглядається в межах справи про банкрутство, судом встановлено, що згідно наказу генерального директора підприємства банкрута № 265/80 від 04.03.2019 р. з 03.06.2019 р. постановлено на підприємстві режим неповного робочого часу - чотириденну робочу неділю з робочими днями понеділок, вівторок, середа та четвер, а також згідно наказу генерального директора підприємства від 25.03.2022 р. № 77, призупинено трудові відносини з працівникам підприємства з 15.03.2022 р. та згідно наказу керівника підприємства № 78/40 від 31.05.2022 р. частково відновлено роботу підприємства з 01.06.2022 р.

Згідно довідки відповідача № 19/04/24-4 від 19.04.2024 р., середньоденна заробітна плата позивача становить 429,12 грн/день.

Виходячи з наведених наказів підприємства судом здійснено розрахунок середнього заробітку за період з 04.10.2022 по 04.04.2023 р., який становить 45057,60 грн (429,12 грн середньоденна заробітна плата х 105 робочих днів (жовтень 2022 р. - 16 роб.дні, листопад 2022 р. - 18 роб.днів, грудень 2022 р - 17 роб.днів, січень 2023 р. - 18 роб.днів, лютий 2023 р. - 16 роб.днів, березень 2023 р. - 18 роб.днів, квітень 2023 - 2 роб.дні). Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає частковому задоволенню в сумі 45057,60 грн.

Позивач, також просить суд стягнути з відповідача на його користь 5000,00 грн за надання правової допомоги та поштові витрати в сумі 63,00 грн, оскільки витрати пов'язані з підготовкою позовної заяви до суду.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Понесені позивачем витрати підтверджені наданими до суду доказами (квитанція від 28.02.2024 на суму 5000,00 грн, акт виконаних робіт від 28.02.2024, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №190), у зв'язку з чим є обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Понесені позивачем витрати за користування послугами АТ "Укрпошта" підтверджені наданими до суду доказами, а саме фіскальним чеком АТ "Укрпошта" від 14.02.2024р. та не заперечуються відповідачем, у зв'язку з чим є обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-3 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За змістом частини четвертої статті 23 ЦК України при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди, насамперед першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Обов'язковими підставами відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

У той же час, позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами завдання відповідачем моральної шкоди, яка призвела до погіршення або позбавлення можливості реалізації позивачем своїх звичок і бажань, висновку лікарів про погіршення стану здоров'я позивача, а також рахунків, які б вказували на те, що позивач на протязі 1 року і 7 місяців не сплачував комунальні платежі, або має борги (як позивач вказує в позовній заяві), інших негативних наслідків морального характеру, враховуючи що позовну заяву позивач подав 28.02.2024, тоді як його було звільнено 03.10.2022, тобто з моменту звільнення пройшло 1 рік і 7 місяців.

Враховуючи те, що вимоги позову в цій частині не обґрунтовані належним чином та не доведені жодними доказами, суд дійшов висновку в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 10000,00 грн моральної шкоди відмовити.

ЩОДО СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до ч. 2 статті 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за вимоги про стягнення заробітної плати, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід бюджету судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

А судовий збір, сплачений позивачем за вимогу про стягнення середнього заробітку, враховуючи часткове задоволення позову в цій частині, підлягає стягненню з відповідача в сумі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 13, 14, 74, 76-78, 86, 129, 232, 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, м. Харків, пр. Індустріальний, 3, код ЄДРПОУ 05808853) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 98644,92 грн, без вирахування з цієї суми податків та обов'язкових платежів при її виплаті за період з квітня 2021 по жовтень 2022 року (у тому числі компенсація за невикористані відпустки 6714,23 грн), середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі у сумі 45057,60 грн, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та інших обов'язкових платежів при їх виплаті, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн та витрати Укрпошти у сумі 63,00 грн. Всього на суму 149976,72 грн.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, м. Харків, пр. Індустріальний, 3, код ЄДРПОУ 05808853) в дохід державного бюджету України (одержувач коштів: Головне управління казначейства у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, рахунок UA908999980313111256000026001, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) 3028,00 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

5. Рішення направити позивачу, відповідачу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "28" травня 2024 р.

Суддя С.В. Міньковський