14 травня 2024 року Справа № 915/215/24
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Жиган А.О.,
представника позивача: Мокан О.О.,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт»,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ»,
про: припинення господарських правовідносин шляхом розірвання договору, повернення майна переданого в оренду та стягнення грошових коштів,-
Державне підприємство “Миколаївський морський торгівельний порт” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ” з наступними вимогами:
- припинити господарські правовідносини шляхом розірвання договору оренди №4-А індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, укладений 09.11.2018 між Державним підприємством “Миколаївський морський торговельний порт” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ”;
- повернути Державному підприємству “Миколаївський морський торговельний порт” окреме індивідуально визначене державне рухоме майно, яке було передано Товариству з обмеженою відповідальністю “ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ” відповідно до договору №4-А від 09.11.2018, а саме: ковшовий автонавантажувач KOMATSU WA-200-5H №10, інвентарний №17021, рік випуску 2005; VOLVO F12 вантажний сідловий тягач, державний №036HIA, інвентарний №22434, рік випуску1990; напівпричіп Планморин, державний № НОМЕР_1 , інвентарний №22298, рік випуску 1990;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ” на користь Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт” грошові кошти в загальному розмірі 123335,26 грн, з яких: 102117,42 грн - основний борг за договором №4-А від 09.11.2018 оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності; 9023,87 грн - пеня; 1122,16 грн - інфляційне збільшення боргу; 860,06 грн - 3% річних; 10211,75 грн - 10% штрафу.
Ухвалою суду від 06.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 08.04.2024.
Копія ухвали суду від 06.03.2024 була надіслана 11.03.2024 на адресу відповідача, яка вказана позивачем та зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як місцезнаходження відповідача: 54020, м.Миколаїв, вул.Мала Морська 108, оф.108.
18.03.2024 зазначена ухвала була повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: “адресат відсутній за вказаною адресою”.
Статтею 93 ЦК України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв'язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Крім того, ч.7 ст.120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.
Згідно зі ст.11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону).
Відповідно до приписів п.5) ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, і які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою “Вручити особисто”, рекомендовані листи з позначкою “Судова повістка” приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п.п.11 та 17 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою “Судова повістка”, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (п.99 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Відповідно до п.п.116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.
Отже, з урахуванням приписів ст.11, п.5) ч.6 ст.242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ» копії ухвали суду від 06.03.2024 у справі №915/215/24 є 18.03.2024.
Ухвалою суду від 08.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.05.2024.
Копія ухвали суду від 08.04.2024 була надіслана 10.04.2024 на юридичну адресу відповідача та була повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: “адресат відсутній за вказаною адресою”.
Представник позивача у судовому засіданні 14.05.2024 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач не скористався наданим йому стаття 161,165 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.
Згідно ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 14.05.2024 не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Відповідно до п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні 14.05.2024 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
09.11.2018 між Державним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт», як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ», як орендарем, був укладений договір №4-А оренди індивідуального визначеного майна, що належить до державної власності (надалі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування групу об'єктів окремого індивідуального визначеного державного рухомого майна - авто спецтехніка у кількості 4-х одиниць:
-ковшовий автонавантажувач KOMATUS WA-200-5H №10, інвентарний номер №17021, рік випуску 2005;
- VOLVO F12 вантажний сідловий тягач, державний №0360НІА, інвентарний 22434, 1990 року випуску:
-напівпричіп Планморин, державний № НОМЕР_1 , інвентарний 22298, 1990 року випуску;
- напівпричіп Планморин, державний № НОМЕР_2 , інвентарний 22320, 1990 року випуску, (надалі - Майно), що знаходиться на балансі орендодавця, і вартість його визначена відповідно до Звіту про незалежну експертну оцінку, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська оціночна компанія» станом на 30.06.2018 і становить 860110,00 грн без урахування ПДВ (п.1.1 Договору).
За умовами Договору:
- орендар вступає у строкове платне користування майном після підписання сторонами цього Договору, але не раніше дати підписання сторонами акта приймання-передачі майна (п.2.1 Договору);
- передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Майно залишається у господарському віданні орендодавця, а орендар користується ним протягом строку оренди (п.2.2 Договору);
- орендна плата визначена на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995№786 (із змінами та доповненнями) (надалі - Методика), за ставкою, зазначеною Розрахунку плати за базовий місяць оренди окремого індивідуально визначеного рухомого майна (надалі - Розрахунок), (Додаток №1), який є невід'ємною частиною цього Договору, від вартості Майна, зазначеної в Додатку №1 до Договору і становить згідно з Розрахунком без ПДВ за базовий місяць розрахунку (серпень 2018) 20354,47 грн (п.3.1 Договору);
- розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції від базового до першого місяця оренди включно. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за звітний місяць. (п.3.3 Договору);
- оренда плата перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця до 15-го числа місяця, наступного за місцем нарахування, на підставі рахунку, виставленого орендодавцем до 10-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, але не раніше оголошення індексу інфляції за звітний місяця (п.3.6 Договору);
- своєчасно і у повному обсязі сплачувати оренду плату відповідно до рахунків, наданих орендодавцем. На вимогу орендодавця проводити звіряння розрахунків по орендних платежів і оформлювати відповідні акти звіряння (п.5.3 Договору);
- договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2029, а в частині розрахунків договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.12.1 Договору);
- зміни та доповнення до умов Договору здійснюються Сторонами шляхом укладання додаткової угоди, яка оформлюється в письмовому виді, підписується обома Сторонами та скріплюється печатками. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою Стороною. Одностороння необґрунтована відмова від виконання умов цього Договору не допускається (п.12.3 Договору).
04.12.2018 визначене Договором майно було передано орендодавцем у користування орендаря, що підтверджується актами прийому-передачі (а.с.16-19).
Відповідно до умов Додаткової угоди № 2 від 07.06.2023 до Договору оренди №4-А від 09.11.2018 « 1.1. орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування групу об'єктів окремого індивідуально визначеного державного рухомого майна - авто спецтехніка у кількості 3-х одиниць:
-ковшовий автонавантажувач KOMATSU WA-200-5H №10, інвентарний №17021, рік випуску 2005;
-VOLVO F12 вантажний сідловий тягач, державний №036HIA, інвентарний №22434, рік випуску1990;
- напівпричіп Планморин, державний № НОМЕР_1 , інвентарний №22298, рік випуску 1990».
Керуючись пунктом 8.3 договору сторони домовились, що Договір оренди №4-А індивідуального визначеного майна, що належить до державної власності від 09.11.2018, переданого в користування відповідно до Договору, на підставі підписаних сторонами актів приймання-передавання, складених відповідно до 2.4 Договору, вважати розірваним з дати повернення майна, а в частині розрахунків - Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (Додаткова угода №3 від 22.08.2023).
Договір, додаткові угоди та акт прийому-передачі підписано та скріплено печатками сторін.
У період з серпня по грудень 2023 року орендар користувався вказаним Майном, а орендодавцем направлялись акти виконаних робіт за такий період та рахунки на їх оплату (а.с.22-40).
Позивач зазначає, що відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів за вказаний період не виконано, несплаченими по спірному договору залишились такі рахунки: №13698428 від 31.08.2023 на суму 20175,82 грн; №15368428 від 30.09.2023на суму 20276,70 грн; №17098428 від 31.10.2023 на суму 20438,90 грн; №18788428 від 30.11.2023 на суму 20541,11 грн; №20428428 від 31.12.2023 на суму 20684,89 грн.
Відповідачем вказане твердження позивача не спростовано належними та допустимими доказами.
Загальна сума заборгованості по зазначеним вище рахункам становить 102117,42 грн.
Як вбачається з матеріалів справи позивач 02.10.2023 за вих.№11/956 направив відповідачу листа з вимогою надіслати копії договорів страхування майна та докази сплати страхових платежів (а.с.41). Зазначений лист повернуто відправнику з довідкою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання» (а.с.41 зворотній бік).
Вказані обставини зумовили звернення позивача з даним позовом до суду.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених дослідженими судом доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонам регулюються положеннями чинного законодавства про оренду.
Так, відповідно до змісту частин 1 та 6 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до приписів статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За твердженнями позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ” допущено порушення грошових зобов'язань за Договором, а саме, зобов'язань щодо своєчасної сплати орендних платежів, внаслідок чого перед Державним підприємством “Миколаївський морський торговельний порт” у відповідача утворилась заборгованість із орендної плати за період з серпня по грудень 2023 року у сумі 102117,42 грн.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту належної сплати орендної плати закон покладає на орендаря.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором суду не надав, відповідно доводи позивача не спростував.
Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості з орендної плати в розмірі 102117,42 грн визначено правильно.
Отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми пені та 10% штрафу, суд зазначає таке.
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ч.2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За змістом п.3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати до повного погашення заборгованості.
Судом перевірено розрахунок пені, заявленої до стягнення та встановлено, що позивачем правильно визначено періоди та суми нарахування пені.
На підставі вищенаведеного, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня в сумі 9023,87 грн.
За змістом п.9.4 Договору у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
Оскільки у відповідача заборгованість із орендної плати утворилась за період з серпня по грудень 2023 року, тобто загалом більше ніж три місяці, то суд приходить до висновку про наявність у позивача правових підстав для нарахування відповідачу 10% штрафу.
Судом перевірено розрахунок 10% штрафу, заявленого до стягнення та встановлено, що позивачем правильно визначено суму штрафу.
На підставі вищенаведеного, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 10% штрафу у сумі 10211,75 грн.
Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні втрати, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Інфляційні нарахування на суму боргу не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача нараховані на суму кожного щомісячного грошового зобов'язання інфляційні втрати за період з жовтня 2023 року по січень 2024 року включно в загальній сумі 1122,16 грн та 3% річних за період з 15.09.2023 по 15.01.2024 в сумі 860,06 грн.
Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено, що позивачем правильно визначено періоди та суми нарахувань.
На підставі вищенаведеного, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача інфляційні втрати в сумі 1122,16 грн та 3% річних в сумі 860,06 грн.
Щодо позовних вимог в частині розірвання Договору оренди №4-А індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, укладений 09.11.2018 між Державним підприємством “МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ” та повернення майна, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Частиною 1 ст. 651 ЦК України, передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір па вирішення суду.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди може бути розірвано за згодою сторін або договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до п. 9.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за ним Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Пунктом 8.3. Договору встановлено, що орендодавець має право порушувати питання про дострокове розірвання Договору та стягнення з орендаря заборгованості з орендної плати, при її наявності понад 3 місяці від встановленого у договорі терміну її внесення або у випадках, передбачених чинним законодавством України.
Відповідно до пп.4 п.12.5 Договору, передбачено, що чинність Договору припиняється достроково, зокрема, за взаємною згодою Сторін або за рішенням господарського суду.
Як вбачається з матеріалів справи заборгованість за Договором має місце з серпня по грудень 2023 року, тобто 5 місяців орендар використовує орендоване майно, але не сплачує при цьому орендної плати.
При цьому, відповідно до положень п.8.3 Договору, наявність заборгованості з орендної плати понад 3 місяці від встановленого у Договору терміну її внесення є підставою для порушення орендодавцем питання про дострокове розірвання Договору.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, зазначене свідчить про істотне порушення орендарем такої умови Договору як внесення орендної плати та є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку.
У відповідності до ч.1 ст. 25 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Відповідно до п. 5.10. Договору, у разі припинення, розірвання цього Договору, Орендар (тобто, Відповідач) зобов'язаний повернути в 5-ти денний термін Орендодавцеві (тобто, Позивачу) орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж па момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини Орендаря. У разі, якщо Орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.
Згідно з п. 12.7 Договору встановлено, що у разі припинення дії цього Договору, майно повертається Орендарем Орендодавцю в 5-ти денний термін. Орендар повертає майно Орендодавцю аналогічно порядку, встановленому цим Договором при передачі майна Орендарю. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання Сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення Майна покладається на Орендаря.
Таким чином, відповідно до умов Договору та у зв'язку з тим, що відповідач користується майном виключно на підставі Договору, після припинення (розірвання за рішенням суду) Договору, відповідач зобов'язаний повернути майно позивачу аналогічно порядку, у якому Майно було передано під час підписання Договору, у передбачений Договором строк.
Крім того, п. 5.8. Договору передбачено, що орендар зобов'язаний протягом місяця після укладення цього Договору застрахувати орендоване майно не менше ніж на його вартість за висновком про вартість на користь орендодавця, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження майна, у порядку визначеному законодавством України, і надати орендодавцю копії страхового полісу і платіжного доручення. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застрахованим.
Як зазначено вище, листом від 02.10.2023 № 11/956 позивач звернувся до відповідача з вимогою надати копії договорів страхування майна, яке було передане в оренду за Договором. Лист повернувся до позивача з відміткою про неотримання.
Таким чином, позивач зазначає, що на сьогоднішній день йому невідомо чи існує договір страхування на майно, що, відповідно до пп.3 п.12.5 Договору, є підставою для його дострокового припинення.
Враховуючи зазначене, з огляду на допущені відповідачем порушення істотних умов Договору щодо своєчасного внесення орендної плати за користування державним майном, невиконання відповідачем умов п.5.8. Договору щодо страхування орендованого майна, суд вважає заявлені вимоги щодо розірвання Договору оренди №4-А індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, укладеного 09.11.2018 між Державним підприємством “МИКОЛАЇВСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ ПОРТ” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ” та повернення майна обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.
За такого, позовні вимоги є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того що, згідно ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Розірвати договір оренди №4-А індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, укладений 09.11.2018 між Державним підприємством “Миколаївський морський торговельний порт” та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ”.
3. Товариству з обмеженою відповідальністю «ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ» повернути Державному підприємству «Миколаївський морський торговельний порт» окреме індивідуально визначене державне рухоме майно, яке було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ» відповідно до договору №4-А від 09.11.2018, а саме: ковшовий автонавантажувач KOMATSU WA-200-5H №10, інвентарний №17021, рік випуску 2005; VOLVO F12 вантажний сідловий тягач, державний №036HIA, інвентарний №22434, рік випуску1990; напівпричіп Планморин, державний № НОМЕР_1 , інвентарний №22298, рік випуску 1990.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНТАЖНІ ТЕХНОЛОГІЇ» на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» грошові кошти в загальному розмірі 123335,26 грн, з яких: 102117,42 грн основного боргу; 9023,87 грн пені; 1122,16 грн інфляційних втрат; 860,06 грн - 3% річних; 10211,75 грн - 10% штрафу та 13942,41 грн судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 24.05.2024.
Суддя М.В.Мавродієва