просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
28 травня 2024 року м. Харків Справа № 913/81/24
Провадження №1/913/81/24
За позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м. Київ
до відповідача - фізичної особи ОСОБА_1 , м. Рубіжне Луганської області
про стягнення 440763 грн. 69 коп.
Суддя Зюбанова Н.М.
Секретар судового засідання - Богуславська Є.В.
За участю представника позивача адвоката Якушева С.О. (за довір. від 07.09.2021 № 7756-К-Н-О);
Суть спору: про стягнення 374763 грн. 69 коп. заборгованості за кредитом та 66000 грн. 00 коп. заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії за заявою від 02.11.2021 про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ".
Юрисдикцію цієї справи за участю фізичної особи ОСОБА_1 суд визначив на підставі ч. 1 ст. 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу та з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 13.02.2019 по справі № 910/8729/18 про те, що у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за Безкоштовним запитом, зробленим судом, ОСОБА_1 мала статус фізичної особи-підприємця, однак до Реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, дата запису: 08.06.2022, номер запису: 2003900060001007724, підстава: власне рішення.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого неодноразово продовжувався, зокрема, на підставі Указу Президента України від 06.05.2024 № 271/2024, затвердженого Законом України від 08.05.2024 № 3684-IX - з 05 годин 30 хвилин 14.05.2024 на 90 діб, до 12.08.2024.
Ухвалою від 10.04.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Мінсоцполітики у листі № 7592/0/2-24/3 від 02.04.2024 повідомило господарський суд, що ОСОБА_1 (громадянка України, жінка): фактично проживає: АДРЕСА_1 з 10.03.2022; адреса для листування: АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді від 17.03.2024 № 495565 на запит з Єдиного державного демографічного реєстру, який зроблений судом, за відповідними параметрами підтверджена особа ОСОБА_1 з адресою реєстрації: АДРЕСА_2 .
У відповідності до ст. 27 ГПК України, яка регулює пред'явлення позову за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому порядку місце її проживання або перебування. Таким чином, при визначенні підсудності цієї справи суд виходить з даних Єдиного державного демографічного реєстру, про які суд вказав вище.
Судом враховується, що зареєстрованою адресою відповідача є : АДРЕСА_3 .
Так, у відповідності до ст. 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 № 1207-VII (у редакції Закону від 21.04.2022 № 2217-IХ) якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
У відповідності до наказу № 309 від 22.12.2022 Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затверджений Перелік територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією.
У вказаному переліку значиться Рубіжанська міська територіальна громада (UA44120090000062828) Луганської області (24.02.2022), на території якої зареєстрований відповідач.
Оскільки АТ "Укрпошта" не здійснює пересилання поштових відправлень до м. Рубіжне Луганської області, тому суд з метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи надіслав ухвалу на адресу відповідача у м. Луцьку, проте, поштове відправлення повернулось через закінчення терміну зберігання.
Також ухвали суду від 10.04.2024 та від 14.05.2024 були надіслані на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2, які отримані відповідачем, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (арк. справи № 62, 80) та здійснив відповідне повідомлення через розміщення на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/).
Ухвали суду від 10.04.2024 та від 14.05.2024 своєчасно розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Дослідивши матеріали справи, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, суд дійшов наступних висновків щодо причин виникнення спору між сторонами.
Так, 02.11.2021 фізичною особою ОСОБА_1 із використанням електронного цифрового підпису було підписано Заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" (далі Умови), які разом складають кредитний договір між банком і клієнтом.
Протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 02.11.20214 (арк. справи 40) підтверджує належне підписання кредитного договору уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк за наявності вільних кредитних коштів зобов'язується надати клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та інших винагород в обумовлені цим договором терміни.
Розмір кредиту: 500 000 грн 00 коп. (п. 1.2 кредитного договору).
Згідно з п. 1.3 - строк кредиту: 12 місяців з дати видачі кредитних коштів.
У п. 1.6 кредитного договору сторони узгодили, що графік погашення кредиту (додаток 1 до цієї заяви) є невід'ємною частиною договору.
Так, відповідно до графіку щомісячний платіж за кредитом складає 41666 грн 67 коп., за процентами з 1 по 6 місяць 8000 грн 00 коп., з 7 по 12 місяць 7000 грн. 00 коп.
Відповідно до графіку погашення основної суми боргу та процентів за кредитом термін повернення кредиту - листопад 2022 року.
На виконання умов кредитного договору банком видано позичальнику кредит у сумі 500 000 грн 00 коп., який останній своєчасно та у повному обсязі не повернув.
Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач порушив свої зобов'язання за кредитним договором через припинення щомісячних платежів за графіком.
Оскільки відповідач свої зобов'язання не виконав, утворилась заборгованість за тілом кредиту у сумі 374763 грн. 69 коп. та за відсотками у вигляді щомісячної комісії у сумі 66000 грн. 00 коп. (за період з 02.03.2022 по 02.11.2022), тому позивач звернувся до суду.
Відповідачем відзив на позовну заяву не наданий, позов не оспорений.
У відповідності до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Подібне право передбачається також ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Оцінивши обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та його повне задоволення з огляду на наступне.
Як звісно, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існують кредитні правовідносини, за якими у відповідності до ст. 1054 ЦК України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
В частині 1 ст. 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Пунктом 3.2.2.1. Умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати клієнту строковий "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ", а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до послуги шляхом підписання кваліфікованим електронним підписом заяви в системі Приват24 або сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги. Якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам Національного Банку України, які регулюють кредитні відносини.
Отже, як було вказано вище, відповідна Заява від 02.11.2021 про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" та самі Умови зі всіма додатками складають договір про надання кредиту.
З урахуванням встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, суд вважає цей кредитний договір належно укладеним сторонами у розумінні статей 11, 509 ЦК України та таким, з якого виникли взаємні права та обов'язки сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов кредитного договору від 02.11.2021 позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 500 000,00 грн., що підтверджується випискою банку з рахунку, доданою до справи (арк. справи 22).
З урахуванням вимог ст. 41 Закону України "Про Національний банк України", Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою правління НБУ від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних операцій.
Виходячи із зазначеного, виписки по рахунках є належними доказами підтвердження видачі кредиту та наявності заборгованості.
Отже, позивачем доведений факт видачі фізичній особі ОСОБА_1 кредиту у сумі 500 000 грн 00 коп.
За умовами п. 1.3 кредитного договору сторони передбачили строк кредиту: 12 місяців з дати видачі кредитних коштів, а в п. 1.6 узгодили, що графік погашення кредиту (додаток 1 до цієї заяви) є невід'ємною частиною договору.
Отже, з огляду на дату видачі кредиту 02.11.2021 позичальник зобов'язався повернути його у строк до 02.11.2022 (включно).
Як вбачається із наданих АТ "Приватбанк" виписок по рахунку відповідача, останнім не повернуті кредитні кошти, заборгованість складає 374763 грн 69 коп.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
За змістом ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 02.11.2021 у вказаній сумі.
Згідно з ч. 3 ст. 346 ГК України кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору банк за наявності вільних кредитних коштів зобов'язується надати клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та інших винагород в обумовлені цим договором терміни.
Частиною 2 ст. 1051 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Частиною 2 ст. 10561 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому вказано, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.
У п. 1.4 кредитного договору сторони визначили, що в період з дати підписання заяви процента ставка за користування кредитом перші 6 місяців дії кредиту становить 1,6% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця користування кредитом 1,4% в місяць від початкового розміру кредиту, у т.ч. при достроковому погашенні кредиту.
Відповідно до п. 1.5 кредитного договору проценти за користування кредитом у разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитним договором: 4% в місяць від суми простроченої заборгованості.
Відповідач сплатив відсотки за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії частково у сумі 24000 грн 00 коп.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку суми несплачених відсотків за користування кредитними коштами, заборгованість у сумі 66000 грн 00 коп. утворилась у період з 02.03.2022 по 02.11.2022.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та стягненню з фізичної особи ОСОБА_1 є відсотки за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії у сумі 66000 грн 00 коп. за вказаний період.
Відповідач позов не оспорив, доказів відсутності заборгованості суду не надав.
Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд керується при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, позивачем доведено та належним чином обґрунтовано правомірність заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 374763 грн. 69 коп. заборгованості за тілом кредиту та 66000 грн. 00 коп. заборгованості по відсотках у вигляді щомісячної комісії, тому ці вимоги підлягають задоволенню.
Судовий збір у сумі 5289 грн 16 коп. покладається на відповідача повністю згідно ст.129 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 , 232-233, 236-241 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстр. номер НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (фактично проживає: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк", м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідент. код 14360570 - 374763 грн. 69 коп. заборгованості за тілом кредиту, 66000 грн. 00 коп. заборгованості по відсотках у вигляді щомісячної комісії та 5289 грн 16 коп. судового збору, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення виготовлене 29.05.2024.
Суддя Наталія ЗЮБАНОВА