вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"29" травня 2024 р. м. Київ Справа № 911/498/24
За позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрошина»
про стягнення 135 729, 79 грн
Суддя В.М. Антонова
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
1. Стислий виклад позовних вимог
Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрошина» (надалі - відповідач) про стягнення 135 729, 79 грн, з яких: 39 287, 23 грн пеня та 96 442, 56 грн штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №2308000058 від 17.08.2023, в частині своєчасної поставки товару.
2. Стислий виклад позицій відповідача та інших учасників справи
Відповідач заперечує проти позову просить відмовити в його задоволені та, зокрема, зазначає, що відповідачем на виконання претензії позивача №1001вих-23-9816 від 22.12.2023 сплачено штрафні санкції в сумі 130 907, 67 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2901 від 04.01.2024, зауважує, що позовній заяві кінцевою датою розрахунків штрафних санкцій зазначено 26.12.2023, тоді як у вказаній претензії кінцевою датою розрахунків було вказано 20.12.2023, різницю між розрахунками в розмірі 4 822, 12 грн відповідачем сплачено 22.03.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №3111.
3. Процесуальні дії в справі
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/498/24 та її розгляд постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
22.03.2024 від відповідач надійшов відзив на позов.
01.04.2024 від позивача надійшло клопотання про закриття провадження в справі, в зв'язку із відсутністю предмета спору в даній справі, також в клопотанні просить повернути сплачений судовий збір.
Клопотання позивача про закриття провадження в справі підлягає частковому задоволенню з огляду на наведене нище.
Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
17.08.2023 між позивачем (далі - покупець) та відповідачем (далі - постачальник) укладено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №2308000058 (далі- договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця «Шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності (Шини та камери для автотранспорту та автобусів)» ДК 021:2015-34350000-5» (далі - товари), зазначені у специфікації, яка наведена в додатку №1 до цього договору (далі - специфікація), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити такі товари.
Згідно із п.1.2. договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниці виміру, ціна за одиницю, строк та місце поставки, інші вимоги до товарів зазначаються у специфікації.
Пунктами 3.1., 3.3. договору сторони погодили, що ціна цього договору становить 2 935 440, 00 грн. Ціна за одиницю товару наведена у специфікації.
Згідно із п.7.4. договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10% вартості товарів, поставку яких прострочено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов'язань за цим договором.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє по 31.12.2023, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п.12.1. договору).
Також сторонами підписано технічні вимоги і якісні характеристики товару та специфікацію до договору, в якій погоджено строк поставки товарів за договором протягом 90 днів з дати укладання договору.
Відповідачем здійснено наступні поставки товару:
видаткова накладна №2790 від 30.11.2023 на загальну суму 39 456, 00 грн, який прийнятий позивачем 04.12.2023 згідно акта №360 вхідного контролю ТМЦ від 04.12.2023;
видаткова накладна №2951 від 20.12.2023 на загальну суму 92 064, 00 грн, який прийнятий позивачем 26.12.2023 згідно акта №378 вхідного контролю ТМЦ від 26.12.2023;
видаткова накладна №3067 від 22.12.2023 на загальну суму 872 361, 60 грн, який прийнятий позивачем 26.12.2023 згідно акта №381 вхідного контролю ТМЦ від 26.12.2023.
У зв'язку з порушення відповідачем строків поставки товарів позивачем нараховано до сплати відповідачу 0,1% пені за видатковою накладною №2790 від 30.11.2023 за період з 16.11.2023 по 03.12.2023 в розмірі 710, 21 грн, за видатковими накладними №2951 від 20.12.2023 та №3067 від 22.12.2023 за період з 16.11.2023 по 20.12.2023 в розмірі 33 754, 90 грн. Також за видатковими накладними №2951 від 20.12.2023 та №3067 позивачем нараховану до сплати відповідачу 96 442, 56 грн 10% штрафу.
25.12.2023 позивачем на адресу відповідача направлено претензію за №1001ВИХ-23-9816 від 22.12.2023, в якій останній просив оплатити заборгованість в розмірі 130 907, 67 грн, з яких: 34 465, 11 грн (710, 21 грн + 33 754, 90 грн) пеня та 96 442, 56 грн 10% штраф.
04.01.20223 відповідачем оплачено позивачу 130 907, 67 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2901 від 04.01.2024.
В призначені платежу вказаної інструкції міститься посилання на договір і претензію від 22.12.2023 та зазначено: сплата пені та штрафу за порушення строків поставки товарів.
У подальшому відповідачем сплачено 4 822, 12 грн позивачу, що підтверджується платіжною інструкцією №3111 від 22.03.2024, в призначені платежу зазначено: сплата штрафних санкцій за договором.
Спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за договором поставки, в частині своєчасної поставки товарів, з огляду на що позивач просить стягнути з відповідача 39 287, 23 грн пені нарахованої за загальний період з 16.11.2023 по 26.12.2023 та 96 442, 56 грн 10 % штрафу.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Сторонами у специфікації до договору погоджено строк поставки товарів за договором протягом 90 днів з дати укладання договору.
Як убачається з матеріалів справи договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) №2308000058 укладено 17.08.2023.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, поставка товару за договором повинна бути здійснена до 15.11.2023.
У свою чергу відповідачем здійснено поставки товару з порушенням строку, а саме:
04.12.2023 згідно акта №360 вхідного контролю ТМЦ від 04.12.2023 за видатковою накладною №2790 від 30.11.2023 на загальну суму 39 456, 00 грн;
26.12.2023 згідно акта №378 вхідного контролю ТМЦ від 26.12.2023 за видатковою накладною №2951 від 20.12.2023 на загальну суму 92 064, 00 грн;
26.12.2023 згідно акта №381 вхідного контролю ТМЦ від 26.12.2023 за видатковою накладною №3067 від 22.12.2023 на загальну суму 872 361, 60 грн.
У зв'язку з порушення відповідачем строків поставки товарів позивачем на адресу відповідача направлено претензію за №1001ВИХ-23-9816 від 22.12.2023, в якій останній просив оплатити нараховані за вказаними вище видатковими накладними пеню за загальний період з 03.12.2023 по 20.12.2023 в загальному розмірі 34 465, 11 грн та 10% штрафу в розмірі 96 442, 56 грн, що в загальній сумі складає 130 907, 67 грн.
У даній справі позивач просить стягнути з відповідача 39 287, 23 грн пені нарахованої за загальний період з 16.11.2023 по 26.12.2023 та 96 442, 56 10 % штрафу, що в загальній сумі складає 135 729, 79 грн.
Суд зазначає, що позивач звернувся до суду з даним позовом 22.02.2024, що підтверджується відміткою на конверті.
Як встановлено судом відповідачем до звернення позивача до суду та до відкриття провадження в справі сплачено суму штрафних санкцій в розмірі 130 907, 67 грн, які визначено позивачем в претензії №1001ВИХ-23-9816 від 22.12.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №2901 від 04.01.2024.
Оскільки штрафні санкції в розмірі 130 907, 67 грн (з яких: 34 465, 11 грн пеня нарахована позивачем за період з 16.11.2023 по 20.12.2023 та 96 442, 56 грн 10 % штраф) оплачені відповідачем 04.01.2024, тобто до звернення позивача з даним позовом до суду, то суд відмовляє в задоволені позову в частині стягнення 130 907, 67 грн.
Після відкриття провадження в даній справі позивачем сплачено відповідачу 4 822, 12 грн (135 729, 79 грн - 130 907, 67 грн), що підтверджується платіжною інструкцією №3111 від 22.03.2024.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження в справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Враховуючи те, що сума заборгованості в розмірі відповідачу 4 822, 12 грн сплачена відповідачем після відкриття провадження в справі, суд закриває провадження в справі №911/498/24 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 4 822, 12 грн, у зв'язку з відсутністю предмета спору в цій частині.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у частині стягнення 130 907, 67 грн та закриття провадження в справі у частині стягнення 4 822, 12 грн, у зв'язку з відсутністю предмета спору в цій частині.
Позивач у клопотанні про закриття провадження в справі просив суд повернути йому сплачений судовий збір, розглянувши вказане клопотання суд зазначає таке.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що станом на 01.01.2024 прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 3 028,00 грн.
За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн 00 коп.) та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 059 800 грн 00 коп.).
На момент звернення позивача до суду ціна позову в даній справі складала 135 729, 79 грн.
Відповідно до платіжної інструкції №508 позивачем 09.02.2024 сплачено 3 028, 00 грн мінімальну суму судового збору за звернення з позовом до Господарського суду Київської області. Згідно з випискою ці кошти були зараховані до спеціального фонду державного бюджету України.
Судом відмовлено в задоволені позову в частинні стягнення 130 907, 67 грн, оскільки вказана сума заборгованості була погашено відповідачем до звернення позивача з даним позовом до суду та закрито провадження в справі в частині стягнення 4 822, 12 грн, оскільки вказана сума заборгованості погашена відповідачем у процесі розгляду справи.
Отже, в будь-якому випадку сплаті підлягав мінімальний судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн, а тому суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про повернення йому сплаченого судового збору.
Крім того, як встановлено судом вище 25.12.2023 позивачем на адресу відповідача направлено відповідачу претензію за №1001ВИХ-23-9816 від 22.12.2023, в якій останній просив оплатити заборгованість в розмірі 130 907, 67 грн, яка відповідачем сплачена 04.01.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №2901 від 04.01.2024.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.03.2024 відкрито провадження в даній справі №911/498/24.
22.03.2024 відповідачем сплачено 4 822, 12 грн (різницю між сумою вказаною в претензії позивача та сумою заявленою до стягнення в даній справі) позивачу, що підтверджується платіжною інструкцією №3111 від 22.03.2024.
Враховуючи викладене вище і те, що більша частина штрафних санкцій за несвоєчасну поставку товару сплачена відповідачем до звернення позивача з даним позовом до суду через декілька днів після пред'явлення ним претензії та те, що сума судового збору в даній справі складає мінімальний його розмір, то суд дійшов до висновку, що судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження в справі №911/498/24 в частині позовних вимог про стягнення 4 822, 12 грн - закрити.
2. В іншій частині позову відмовити.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя В.М. Антонова