Справа № 276/408/24
Провадження по справі №2/276/175/24
29 травня 2024 року смт. Хорошів
Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Бобра Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Свиридок А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Директор ТОВ «УМ Факторинг» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УМ Факторинг» заборгованість в розмірі 114296,00 гривень та понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3028,00 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 02.08.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Відповідачем було укладено договір № 3082112 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Даний договір укладено в електронному форматі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. За умовами вказаного договору відповідач отримав позику у розмірі 14000 грн. строком на 360 днів шляхом переказу коштів на банківську картку № НОМЕР_1 з призначенням платежу - поповнення карти та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,49% від суми кредиту за кожен день користування - знижена процентна ставка (застосовується у разі, коли клієнт протягом тридцяти календарних днів сплатить кошти) та 1,99% від залишку суми кредиту за кожен день - стандартна процентна ставка, що обумовлені п.1.4.2. та 1.4.1. Договору. Перерахування кредиту відповідно до умов договору №3082112 здійснювалось поповненням банківської картки № НОМЕР_1 компанією ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яка має відповідний дозвіл та на підставі договору № ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 з ТОВ «Лінеура Україна».
Відповідно до умов договору за користування кредитом були нараховані відсотки, які розраховуються за формулою: «Сума боргу * ставка відсотків * кількість днів = сума відсотків до сплати. За строк дії договору нараховані відсотки, які відповідачем погашені не були. Крім того, згідно п.3.1. Договору нарахування процентів здійснювалось на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та авто пролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто за методом «факт/факт». Тобто, враховуючи те, що відповідач не виконав умови договору №3082112 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 02.08.2022 р. позивачем здійснювалось застосування стандартної процентної ставки 1,99% на строк 360 днів.
Всупереч умовам укладеного з відповідачем договору станом на 01.12.2023 року відповідач борг та нараховані відсотки не погасив, у зв'язку з чим утворилась заборгованість та прострочення за договором споживчого кредитування №3082112 від 02.08.2022 року в розмірі 114296 грн., з яких 14000 грн. - тіло кредиту та 100296 грн. - заборгованість за відсотками.
В подальшому, 10.12.2023 року ТОВ «Лінеура Україна» передало право вимоги за кредитним договором №3082112 від 02.08.2022 року ТОВ «УМ Факторинг» (позивачу) у порядку передачі прав вимоги за існуючим на дату передачі Договором факторингу №10112023 від 10.11.2023 року.
Ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 28.02.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 08.04.2024 року здійснено перехід у справі до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, до суду надав заяву про розгляд справи без його участі. Позов просить задовольнити, у разі неявки відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Згідно із ч.10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання та шляхом розміщення оголошення про виклик особи в судове засідання на офіційному сайті судової влади України.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, який належно повідомлявся про судове засідання, у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.
З огляду на викладене, керуючись положеннями ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.
Відповідно до ч. 2ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що 02.08.2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 (далі - Клієнт) було укладено договір № 3082112 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі - Договір). Вказаний Договір підписано за допомогою електронного підпису ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором.
Згідно з п.1.1 зазначеного Договору укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету.
Згідно з п.п. 1.2., 1.3. вказаного Договору Клієнту на умовах строковості, зворотності, платності надається кредит у розмірі 14000,00 грн. строком на 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів; детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.
Відповідно до п.1.4. Договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка - 1,99% в день та застосовується в межах строку всього кредиту, вказаного в п.1.3. цього Договору; знижена процентна ставка становить 1,49% в день та застосовується у разі виконання зазначених у Договорі умов, зокрема, якщо клієнт отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку. У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах.
Згідно п.1.5 орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредиту 19 652,26 % річних.
Відповідно до п.1.6. Договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою 114 296,00 грн., за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 112 206,50 грн.
Згідно п.п.2.1.-2.2. Договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки Клієнта, реквізити якої надані Клієнтом Товариству з метою отримання кредиту; Суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього Договору. Дата надання кредиту 02.08.2022 або 03.08.2022.
У відповідності з п.п.2.4.-2.5. Договору Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно з п.2.1. Договору; Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом.
Відповідно до п.3.1. Договору проценти, що нараховуються за цим Договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Відповідно до п. 4.1 Договору Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів.
Відповідно до паспорту споживчого кредиту від 02.08.2022 року, підписаного кредитодавцем ТОВ «Лінеура Україна» та споживачем ОСОБА_1 , відповідач підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи з обраних нею умов кредитування.
Умови кредитного договору № 3082112 від 02.08.2022 року відповідають наданій ОСОБА_1 інформації, що міститься в паспорті споживчого кредиту, яка є чинною на момент укладення кредитного договору.
Таким чином, з досліджених матеріалів справи судом встановлено, що між відповідачем та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено кредитний договір № 3082112 від 02.08.2022, у якому були узгоджені істотні умови договору, у тому числі строки повернення кредиту, сплата процентів, їх розмір.
Згідно відомостей листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30.11.2023 р. вих.№3634, адресованого ТОВ «Лінеура Україна», на підставі укладеного між підприємствами договору на переказ коштів №ФК-19/03-21 від 12.03.2019 року, операція з перерахування коштів на банківську карту є успішною та кошти по ній відправлено за відповідним призначенням, дата операції 2022-08-02 15:28:03, сума операції 14000,00, банківська картка № НОМЕР_1 .
Із відповіді на судовий запит, наданої ТОВ «Універсальні платіжні рішення» 20.03.2024 року №232, вбачається, що серед транзакцій по картці № НОМЕР_2 (середина картки), проведених 02.08.2022 року через сервіс платежів «iPay.ua» платіж в системі iPay за №158767227, дата платежу: 2022-08-02, партнер ТОВ «Лінеура Україна», за призначенням: зарахування 14000 грн. на картку № НОМЕР_1 . По даному типу платежів А2С відсутнє платіжне доручення.
Згідно наданої 25.03.2024 р. АТ КБ «Приватбанк» на запит суду виписки по рахунку за карткою № НОМЕР_3 , яка належить ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 за період з 02.08.2022 року по 05.08.2022 року, 02.08.2022 року на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_3 здійснено зарахування переказу в сумі 14000,00 грн.
10.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» укладено Договір факторингу № 10112023, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» (далі - клієнт) зобов'язується відступити ТОВ «УМ Факторинг» (далі - Фактору) Права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (п.2.1 Договору факторингу).
Згідно п.4.1. вказаного Договору факторингу право вимоги переходить від Клієнта до Фактора після підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, та виконання Фактором умов п.3.1.2, 3.1.3 цього Договору (фінансування Фактором на банківський рахунок Клієнта).
Із витягу із Реєстру прав вимог №1 від 10.11.2023 року, що є додатком до договору факторингу №10112023 від 10.11.2023 року, слідує, що ТОВ «УМ Факторинг» та ТОВ «Лінеура Україна» підписали цей Реєстр прав вимог про наступне: на умовах Договору Клієнт відступає Фактору наступні Права вимоги до наступних Боржників: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , номер кредитного договору 3082112, дата кредитного договору: 02.08.2022 року.
Платіжною інструкцією №487 від 13.11.2023 року про безготівковий переказ в національній валюті підтверджується, що ТОВ «УМ Факторинг» здійснило перерахування коштів ТОВ «Лінеура Україна» згідно Договору факторингу №10112023 від 10.11.2023 року та реєстру прав вимог №1.
Згідно з наведеним у позові розрахунком заборгованості за кредитним договором заборгованість відповідача за вказаним договором складає 114296,00 грн., з яких: 14000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 100296,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.
Таким чином, з досліджених матеріалів справи судом встановлено, що між відповідачем та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено кредитний договір №3082112 від 02.08.2022 року.
Наявні у справі розрахунки заборгованості відповідачем в силу принципу змагальності учасників судового процесу не спростовані. При цьому, свій контррозрахунок відповідач суду не надала, позовні вимоги не заперечувала, будь-яких заяв та клопотань не надавала.
Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, передбаченими статями 12, 13, 76, 83, 84, 191 ЦПК України, не надав до суду заперечення щодо вимог позивача та доказів на їх спростування.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач надав належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором №3082112 від 02.08.2022, а також наявність у відповідача грошового зобов'язання та заборгованості перед позивачем.
Відповідачем жодних доказів на спростування факту отримання грошових коштів від ТОВ «Лінеура Україна» за вищезазначеним кредитним договором та розміру заборгованості суду не надано.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов'язань за вказаним кредитним договором. Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконала, після закінчення строків кредитного договору грошові кошти не повернула та не сплатила проценти за користування ними.
Також судом встановлено, що згідно укладеного договору факторингу №10112023 від 10.11.2023 року ТОВ «Лінеура Україна» відступило Позивачу право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором №3082112 від 02.08.2022, однак остання не здійснила погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «УМ Факторинг», ні на рахунки первісного кредитора.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позивач ТОВ «УМ Факторинг» як новий кредитор у встановленому законом порядку відповідно до умов договору факторингу набув права вимоги до боржника за кредитним договором.
Так, згідно з частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.
Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом України, в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.
Пунктом 4.1. Договору факторингу передбачено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора після підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, та виконання Фактором умов п.3.1.2, 3.1.3 цього Договору (фінансування Фактором на банківський рахунок Клієнта).
Наявний в матеріалах справи витяг із Реєстру прав вимог №1 від 10.11.2023 року, що є додатком до договору факторингу №10112023 від 10.11.2023 року, та платіжна інструкцієя №487 від 13.11.2023 року про безготівковий переказ в національній валюті згідно Договору факторингу №10112023 від 10.11.2023 року та реєстру прав вимог №1 на рахунок ТОВ «Лінеура Україна» від платника ТОВ «УМ Факторинг», підтверджують, що ТОВ ««Лінеура Україна» передало, а ТОВ «УМ Факторинг» набуло права грошової вимоги за кредитним договором №3082112 від 02.08.2022, укладеним між ТОВ ««Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Таким чином, право грошової вимоги за кредитним договором №3082112 від 02.08.2022 позивач набув до відповідача з 13.11.2023 року.
Враховуючи, що відповідачем не виконано грошові зобов'язання в строк, передбачений умовами кредитного договору, суд вважає вимоги позивача, який є новим позикодавцем щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором №3082112 від 02.08.2022 за основною сумою боргу в розмірі 14000,00 грн. обґрунтованими.
Крім того, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення відсотків за кредитним договором №3082112 від 02.08.2022 року в розмірі 100296,00 грн. Розмір нарахованих позивачем відсотків за користування кредитом відповідає умовам кредитного договору та їх нарахування здійснено в межах погодженого сторонами договору строку кредитування, що відповідає умовам договору та актам цивільного законодавства.
Виходячи з викладеного, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УМ Факторинг» підлягає стягненню заборгованість: за кредитним договором №3082112 від 02.08.2022 року у розмірі 114296,00 грн., з яких: 14000,00 грн. - сума заборгованості за наданим кредитом; 100296,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Вирішуючи питання стягнення з відповідача судових витрат суд зазначає наступне.
За змістом ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Встановлено, що 01.12.2023 року між адвокатом Судейкіною І.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №15/12/2023.
Згідно пункту 4.1. вказаного Договору сторони погодили, що за правову допомогу, передбачену Договором, Клієнт сплачує Адвокату винагороду (гонорар), розрахований у акті обсягу наданої правничої (правової) допомоги.
Пунктом 4.2. Договору передбачено, що за надання правової допомоги, передбаченої Договором, Клієнт сплачує суму гонорару 1000,00 (одна тисяча) гривень за одну годину роботи Адвоката.
Згідно акта №3 обсягу наданої правничої (правової) допомоги до Договору про надання правничої (правової) допомоги №15/12/2023, складеного 08.12.2023 року, вбачається, що загальний витрачений робочий час адвоката становить 6 годин, загальна вартість послуг адвоката, що сплачується клієнтом на умовах Договору, складає 6000,00 грн.
На підтвердження оплати послуг адвоката Судейкіної І.В. надано копію платіжної інструкції від 12.12.2023 року №556, згідно якої платник ТОВ «УМ Факторинг» перерахував безготівковий переказ на суму 6000,00 гривень ОСОБА_2 згідно акту №3 обсягу наданої правничої (правової) допомоги до Договору про надання правничої (правової) допомоги №15/12/2023 вд 08 грудня 2023 року - ( ОСОБА_1 невиконання кредитного договору №3082112).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу по даній справі в сумі 6000,00 гривень є реальними, підтверджені матеріалами справи, співмірні зі складністю справи та наданими адвокатом послугами і відповідають критерію реальності адвокатських витрат, а тому підлягають стягненню з відповідача.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про задоволення позову у повному обсязі, то судові витрати, понесені позивачем у вигляді сплаченого судового збору в сумі 3028 грн. 00 коп., що документально підтверджені копією платіжної інструкції від 28.01.2024 року за №58, за правилами ст.141 ЦПК України покладаються на відповідача, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 3028 гривень 00 копійок.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 83, 89, 141, 263-265, 279, 280-282 ЦПК України, ст. 512, 514, 516, 526, 610, 611, 625, 1050, 1079, 1082 ЦК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» заборгованість за кредитним договором №3082112 від 02.08.2022 року в розмірі 114296,00 (сто чотирнадцять тисяч двісті дев'яносто шість) гривень 00 копійок, з яких: 14000,00 (чотирнадцять тисяч) гривень 00 копійок - сума заборгованості за основною сумою кредиту, 100296,00 (сто тисяч двісті дев'яносто шість) гривень 00 копійок - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» витрати на професійну правничу допомогув сумі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг», юридична адреса: 04060, м. Київ, вул. Ризька, буд. 73-Г, офіс 7/1, код ЄДРПОУ 40274286.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Суддя Д.О.Бобер