Справа № 159/6076/23
Провадження № 2/159/116/24
про відмову у задоволенні клопотань
28 травня 2024 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Денисюк Т.В.,
з участю секретаря судових засідань - Пустової А.Ф.
прокурора - Романюк Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Голобської селищної ради Волинської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення коштів за користування земельною ділянкою,
У жовтні 2023 року керівник Ковельської окружної прокуратури звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що відповідачам на праві спільної часткової власності належить приміщення коопунівермагу площею 1642,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Приміщення розташоване на земельній ділянці комунальної власності площею 0,2814 га, кадастровий номер 0722155300:01:000:0307. Відповідачі користуються цією ділянкою без укладення договору оренди і відповідно не сплачують коштів за фактичне її використання. Загальний розмір безпідставно збереженою відповідачами орендної плати за період з 02.08.2021 до 30.06.2023 років становить 71763,00 грн.
Посилаючись на положення статті 1212 ЦК України прокурор просив стягнути ці кошти з відповідачів на користь Голобської селищної ради Ковельського району пропорційно до розміру їхніх часток у праві власності на приміщення коопунівермагу, а саме:
- з ОСОБА_1 , як власника 45/100 об'єкта нерухомості - 35487,20 грн,
- з ОСОБА_2 , як власника 9/100 об'єкта - 7097,40 грн,
- з ОСОБА_3 , як власника 37/100 об'єкта - 29178,40 грн.
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Ульчак Б.І. у письмовому клопотанні (а.с.92) просив провадження у справі закрити, посилаючись на підвідомчість вимог, які стосуються ОСОБА_1 , судам господарської юрисдикції. Обґрунтовуючи клопотання зазначив, що ОСОБА_1 з 2003 року зареєстрований як фізична особа - підприємець, нежитлове комерційне приміщення універмагу використовує в господарській діяльності, зокрема, здає в оренду іншим суб'єктам господарювання, а з отриманого прибутку сплачує податок за ставкою для спрощеною системи оподаткування.
Аналогічне за змістом клопотання надійшло від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Самчука А.М. (а.с.117). У клопотанні зазначено, що ОСОБА_2 з 2008 року здійснює підприємницьку діяльність за основним напрямком - надання майна в оренду (КВЕД 68.20) і перебуває на спрощеній системі оподаткування. Належну їй частину універмагу в смт Голоби здає в оренду на підставі нотаріально посвідченого договору від 25.05.2018. На думку представника відповідача суб'єктний склад спору та характер правовідносин виключає можливість розгляду справи в межах цивільного судочинства.
В судове засідання 28.05.2024 відповідачі та їх представники не з'явилися, адвокати Ульчак Б.І. і ОСОБА_4 не заперечили проти розгляду справи у їх відсутності, про що вказали у скерованих через систему «Електронний суд» заявах.
Прокурор Романюк Н.М. проти закриття провадження у справі заперечила, повідомила суду, що скерувала до органів податкової служби запит на інформацію про включення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 прибутку від оренди нежитлового приміщення універмагу в смт Голоби для оподаткування саме як фізичними особами-підприємцями, однак отримала відмову з посиланням на обмежений доступ до інформації. Вважає доводи відповідачів про використання об'єкту в господарській діяльності непідтвердженими, оскільки фактично будь яка торгівельна діяльність в приміщенні на АДРЕСА_1 не здійснюється. Крім того, прокурор просила врахувати висновки апеляційного суду Волинської області у постанові від 12.09.2022 у справі №159/4502/21 з аналогічним предметом спору за період з 01.08.2018 по 01.08.2021.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства.
Правильне визначення юрисдикції є складовою справедливого судочинства с «судом визначеним законом».
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності, на що неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду.
Для розмежування господарського та цивільного судочинства необхідно враховувати приписи статей 20 ГПК України, статті 3 ГК України, статті 19 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 6); вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами; інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.
Відповідно до статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, справи цивільної та господарської юрисдикції відрізняються як суб'єктним складом, так і характером правовідносин.
Спір у цій справі стосується стягнення з відповідачів, як власників приміщенням коопунівермагу за адресою: АДРЕСА_1 , на користь органу місцевого самоврядування коштів за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності.
Доводи відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу належності спору до юрисдикції господарського суду ґрунтуються на статусі відповідачів як фізичних осіб-підприємців, та на комерційному призначенні приміщення коопунівермагу, яке використовується в господарській діяльності.
Що стосується суб'єктного складу, то чинне законодавство не виділяє такого суб'єкта права власності як фізична особа-підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи-підприємця. Отже, суб'єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи.
При цьому, правовий статус фізичної особи-підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності (постанова Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 920/1275/16).
Про нероздільність майна, прав та обов'язків фізичної особи, набутих як у зв'язку із підприємницькою діяльністю та і поза нею, додатково свідчить те, що у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Реєстру запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язанням) за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за зобов'язаною особою, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 916/559/17); господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду спорів у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).
Таким чином, визначальним для розмежування юрисдикції у цій справі є характер спірних правовідносин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18 зазначено : «ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції».
За змістом частин першої - третьої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.
Підставою позову про стягнення з відповідачів коштів за фактичне користування земельною ділянкою під об'єктом нерухомості є право власника на отримання плати за користування землею, і це право не обумовлено господарськими відносинами між власником об'єкта нерухомості й власником землі. Ставка плати також не залежить від статусу відповідача (фізична особа чи підприємець).
Ураховуючи наведене, спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 4, 19, 222, 255 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні клопотань представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ульчака Б.І., представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Самчука А.М. про закриття провадження.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
ГоловуючийТ. В. Денисюк