28 травня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/29384/23
Провадження № 22-ц/4820/962/24
Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П'єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Заворотна А.В.
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №686/29384/23 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2024 року (суддя Павловська А.А.) у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд
Звертаючись до суду із позовом, Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - Банк, АТ «А-Банк») вказувало, що 03 грудня 2019 року відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі анкети-заяви остатньому надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві. АТ «А-Банк» вказує, що свої зобов'язання за договором та угодою виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит. Проте, в порушення умов кредитного договору, ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 10.09.2023 виникла заборгованість у розмірі 36386,51 грн, з них: 21372,01 грн - заборгованість за кредитом; 15014,50 грн - заборгованість по відсоткам.
У зв'язку з цим, АТ «А-Банк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 03.12.2019 у розмірі 36386,51 грн.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2024 року, з врахування ухвали цього ж суду від 29 квітня 2024 року про виправлення описки, позов АТ «А-Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 03.12.2019 у розмірі 14786,18 грн та судовий збір у розмірі 1090,68 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, АТ «А-Банк» оскаржило його в цій частині в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, Банк вказує, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення його з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Позивач вказує, що відповідно до розрахунку заборгованості, боржник користувався кредитом і це означає про його ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодження з ними, оскільки цей кредитний договір є договором оферти. І, на думку Банку, доказом наявності факту виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» є положення частини 2 статті 638, частини 2 статті 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією та сплата періодичних платежів.
Банк вважає, що посилання суду на постанову Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17 в частині відмови у стягненні процентів не обґрунтовано, оскільки правовідносини у справі №342/180/17 та в цій справі є різними. І в цій справі до матеріалів справи додано не тільки тарифи із сайту Банку, а і Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування: строки, процентна ставка та інше. Цей Паспорт продукту підписано боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. А тому, суду слід було використовувати висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 02 грудня 2020 року у справі №284/157/20. Також, на думку представника позивача, сумніви суду першої інстанції щодо розрахунку заборгованості є необґрунтованими, адже на підтвердження вірності розрахунку Банк надав банківську виписку.
Тому, позивач просить скасувати рішення в оскаржуваній частині та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 погоджується із висновками суду першої інстанції та просить відмовити в задоволені апеляційної скарги зазначаючи, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифи ним не підписані і матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та правила розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету - заяву від 03.12.2019.
ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що в заяві позичальника від 03.12.2019 згода останнього щодо встановлення процентної ставки не зазначена. І на думку останнього, міськрайонний суд вірно встановив, що сума зарахувань на його картку склала 707915,95 грн, сума витрат - 743627,30 грн з яких 20925,17 грн нараховані/списані відсотки за користування кредитом. Відповідач вказує, що ним поверталися кошти банку на погашення заборгованості, тому з врахуванням вказаних сум, розмір заборгованості за тілом кредиту становить 14786,18 грн.
Згідно частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Положеннями часини 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Так як позивачем оскаржується рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог, тому апеляційним судом не переглядається судове рішення в частині задоволених позовних вимог АТ «А-Банк» про стягнення з ОСОБА_1 14786,18 грн заборгованості за кредитним договором. Адже, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №186/1743/15-ц слідує, що у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно положень частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення в оскаржуваній частині відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
Так, судом вірно встановлено, що факт укладення між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору підтверджується письмовою Анкетою - заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку від 03 грудня 2019 року, підписаною уповноваженою Банком особою та відповідачем, відповідно до якої останній погоджується, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним і Банком договір про надання банківських послуг.
Також відповідач засвідчив, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і погодився з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг погодився отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту. Відповідач зобов'язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті А-Банку і підтвердив, що ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання послуги накопичення скарбничка і згодний оформити дану послугу (а.с.8).
Як слідує із довідки за картами АТ «А-Банк», відповідачу відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картку: № НОМЕР_2 строком дії до вересня 2026 року (а.с.28 зворот).
Згідно довідки за лімітами АТ «А-Банк» ОСОБА_1 03.12.2019 встановлено кредитний ліміт у розмірі 15000 грн; 25.04.2023 - збільшено до 21400 грн (а.с.29 зворот).
З виписки по карті ОСОБА_1 рахунок НОМЕР_3 за період з 03.12.2019 по 10.09.2023 вбачається, що останній отримував кредитні кошти та користувався ними, періодично погашаючи заборгованість (а.с. 10 зворот-27).
За розрахунком Банку, доданим до позову, станом на 10.09.2023 відповідач має кредитну заборгованість в розмірі 36386,51 грн, із них: 21372,01 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 15014,50 грн - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.5-7).
Відповідно до частин 1, 2 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом частин 1, 2 статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
В силу частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 638 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Як передбачено частиною 1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Із положень частини 1 статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом частин 1, 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
В силу частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 6585,83 грн заборгованості за кредитом та 15014,50 грн заборгованості по відсоткам, суд першої інстанції виходив з недоведеності наявності у позичальника ОСОБА_1 заборгованості по кредиту в розмірі 6585,83 грн та з відсутності підстав для стягнення нарахованої заборгованості по відсоткам, адже надані Банком Умови і правила обслуговування та Тарифи не містять підпису відповідача, тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді такі істотні умови договору, як розмір, порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитними коштами.
Судова колегія вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи.
Так, оцінивши у відповідності до вимог статті 89 ЦПК України надані Банком докази: Анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 03.12.2019, довідку за картами АТ «А-Банк», довідку за лімітами АТ «А-Банк», виписку по картці, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» та Витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD», «Зелена», міськрайонний суд прийшов до вірного висновку про недоведеність позивачем узгодження між сторонами договору №б/н від 03.12.2019 таких істотних умов, як розмір та порядок нарахування і сплати процентної ставки за користування кредитними коштами, адже підписана відповідачем ОСОБА_1 . Анкета-заява від 03.12.2019 не містить узгодженої сторонами розміру процентної ставки, порядку її нарахування та сплати (а.с.8).
Разом з тим, матеріали справи не містять належних доказів, що саме з цією редакцією Витягу з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» та Витягу з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD», «Зелена», що додані до матеріалів справи (а.с. 30 зворот-38), ознайомився і погодився відповідач, підписуючи 03.12.2019 Анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.
А тому, висновок суду першої інстанції про те, що наданий позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, що підписана позичальником.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, апеляційний суд вважає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді анкети - заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
А тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору Банком було дотримано вимог щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження із відповідачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності і розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Згідно частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції вірно виснував, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила частини 1 статті 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України підлягає врахуванню судами при застосуванні норм права.
А тому, голослівними є доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції фактичного прийняття ОСОБА_1 пропозиції (акцепту) до укладення договору (дії останнього та сплата періодичних платежів) та наявність підстав для сплати позичальником відсотків за користування кредитними коштами і їх стягнення в судовому порядку.
Також безпідставними, на думку судової колегії, є твердження в апеляційній скарзі на те, що відмова у стягненні відсотків є неправомірною із посиланням на положення частини 1 статті 1048, частини 1 статті 1054 ЦК України, оскільки предметом спору у цій справі є стягнення процентів, які, як вважає позивач, встановлені договором. Водночас, вимог про стягнення процентів за користування коштами, встановлених законом, позивачем не заявлялося.
Колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що між Банком та ОСОБА_1 узгоджені всі істотні умови кредитування, що підтверджується Паспортом споживчого кредиту, який підписаний останнім електронним підписом, оскільки Анкета-заява від 03.12.2019, що підписана відповідачем, не містить жодних відомостей про паспорт споживчого кредиту, як складову укладеного між сторонами договору.
Слід зазначити, що Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, постановляючи судове рішення 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 та залишаючи без змін судові рішення щодо відмови у задоволенні вимог банку про стягнення боргу, відступив від цілого ряду висновків Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом. При цьому, Об'єднана палата зазначила, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту і його підписання споживачем свідчить виключно про виконання кредитодавцем переддоговірного обов'язку по наданню споживачу передбаченої законом інформації та не означає укладення договору про споживчий кредит і дотримання його форми, бо в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Оцінюючи аргументи АТ «А-Банк», як на підставу скасування судового рішення в оскаржуваній частині про невірне застосування судом першої інстанції норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зазначених в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції, мотивуючи постановлене ним рішення в оскаржуваній частині, вірно застосував висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. А твердження АТ «А-Банк» про неправомірність застосування судом першої інстанції вказаного правового висновку касаційного суду є безпідставними.
Також, апеляційний суд констатує, що оскаржуючи рішення в частині відмовлених позовних вимог, в тому числі і у стягненні 6585,83 грн заборгованості за кредитом, представником позивача у апеляційній скарзі не наведено доводів щодо незаконності оскаржуваного рішення в цій частині.
Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання арреllatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
Зважаючи на вищенаведене, судова колегія вважає, що вирішуючи спір на підставі наданих доказів, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню; повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку; правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення в оскаржуваній частині, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права. І відсутні підстави в межах доводів апеляційної скарги для скасування рішення суду в оскаржуваній частині.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України судові витрати у зв'язку з переглядом судового рішення перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 374, 375, 382 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 28 травня 2024 року.
Судді А.П. Корніюк
І.В. П'єнта
О.І. Талалай