Номер провадження: 22-ц/813/2274/24
Справа № 521/3483/13-ц
Головуючий у першій інстанції Тополева Ю.В.
Доповідач Сегеда С. М.
29.05.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Драгомерецького М.М.,
за участю секретаря Козлової В.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2023 року про заміну сторони у виконавчому провадженні, постановлену під головуванням судді Тополевої Ю.В., у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про захист прав споживача, визнання відсутності права вимоги за договором споживчого кредиту, неукладеності договору споживчого кредиту та припинення іпотеки,
встановив:
27.10.2022 року ТОВ «Консалт Солюшенс» звернулось до суду із заявою про заміну сторони у цивільній справі № 521/3483/13-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Заява була обґрунтована тим, що повторним заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05.10.2017 року з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» солідарно було стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 234 774,39 грн., а також в рівних частках судовий збір у розмірі 2 347,74 грн. У задоволенні зустрічного позову було відмовлено. Зазначене рішення набрало законної сили.
21.07.2020 року між ПАТ «Дельта Баню» та ТОВ «Консалт Солюшенс» було укладено договір № 2292/К про відступлення прав вимоги, у зв'язку з чим ТОВ «Консалт Солюшенс» звернулось до суду з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні.
27.01.2021 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси у справі №521/3483/13ц вказану заяву було задоволено, замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» у виконавчому провадженні по виконанню заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05.10.2017 року на його правонаступника - ТОВ «Консалт Солюшенс».
01.06.2021 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси по справі №521/3483/13-ц було задоволено заяву ТОВ «Консалт Солюшенс» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання.
23.07.2021 року за заявою ТОВ «Консалт Солюшенс» приватним виконавцем Носенко С.Б. було відкрито виконавче провадження (ВП № 66265955) на виконання виконавчого листа № 521/3483/13-ц, щодо стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 кредитної заборгованості і в рівних частках судового збору. Вказане виконавче провадження станом на сьогодні зупинене.
10.08.2021 року, за заявою ТОВ «Консалт Солюшенс», приватним виконавцем Носенко С.Б. було відкрито виконавче провадження (ВП № 66467623) на виконання виконавчого листа № 521/3483/13-ц, щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості і судового збору. Вказане виконавче провадження станом на сьогодні зупинене.
Разом з тим, постановою Одеського апеляційного суду від 27.09.2022 року було скасовано ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 27.01.2021 року по справі № 521/3483/13-ц про заміну сторони виконавчого провадження (т.1, а.с.79-81).
Представник заявника зазначив, що суд апеляційної інстанції, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені у постановах від 15.02.2021 року по справі №911/3411/14, від 08.02.2022 року по справі №2-7763/10, вказав, що заява ТОВ «Консалт Солюшенс» про заміну сторони виконавчого провадження (в порядку ч. 1 ст. 442 ЦПК України) не може бути задоволена, у зв'язку з відсутністю на момент прийняття оскаржуваного рішення відкритого виконавчого провадження. Натомість це не позбавляє ТОВ «Консалт Солюшенс» права звертатись з заявою про заміну сторони у виконавчих документах на підставі ч. 5 ст. 442 ЦПК України.
Таким чином, представник заявника вважає, що у зв'язку з тим, що станом на день звернення з вказаною заявою виконавче провадження, щодо виконання заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05.10.2017 року по справі № 521/3483/13-ц є відкритими, у ТОВ «Консалт Солюшенс» є необхідність звернутися з вказаною заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в порядку ч. 1 ст. 442 ЦПК України.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 24.04.2023 року заяву ТОВ «Консалт Солюшенс» про заміну сторони виконавчого провадження було задоволено.
Замінено сторону стягувача - ПАТ «Дельта Банк» її правонаступником - ТОВ «Консалт Солюшенс» у виконавчому провадженні за виконавчими документами, виданими Малиновським районним судом м. Одеси у цивільній справі № 521/3483/13-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк» про захист прав споживача, визнання відсутності у ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за договором споживчого кредиту, неукладеності договору споживчого кредиту та припинення іпотеки (т.5, а.с.137-140).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 24.04.2023 року, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про заміну сторони, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.5, а.с.199-208).
В поясненнях на апеляційну скаргу представник ТОВ «Консалт Солюшенс» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги (т.6, а.с.60-63).
Вирішуючи питання про слухання справи в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання (т.6, а.с.51-59).
Колегією суддів було також враховано заяву представника ТОВ «Консалт Солюшенс» - адвоката Башука Д.С. про розгляд справи без участі представника ТОВ «Консалт Солюшенс» (т.6, а.с.76).
Крім того, апелянт ОСОБА_1 подала заяви про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою. Разом з тим, доказів на підтвердження доводів викладених у заявах, апелянтом не надано, рівно як і в суді першої інстанції (т.5, а.с.123, 135, т.6, а.с.73-75).
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяв ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи.
Крім того, колегією суддів враховано, що Одеським апеляційним судом 03.05.2024 року було розміщено на офіційному веб-сайті судової влади України оголошення про повідомлення відповідача ОСОБА_2 про слухання справи 15.05.2024 року, о 16 год. 00 хв., що в сенсі ст. 128 ЦПК України є належним повідомлення (т.6, а.с.58-59).
У зв'язку з цим, колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.
На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів.
Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Таким чином, розгляд даної справи здійснений 15.05.2024 року в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, у відсутність учасників справи, оскільки учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, про що вказано вище. У зв'язку з відрядженням судді Громіка Р.Д. (т.6, а.с.79), повний текст судового рішення суду апеляційної інстанції складений 29.05.2024 року.
Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив із того, що встановлено факт вибуття ПАТ «Дельта Банк», як позивача та сторони виконавчого провадження, та необхідність у його заміні належним стягувачем - ТОВ «Консалт Солюшенс» (т.5, а.с.137-140).
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Той факт, що по даній справі вже відкритті виконавчі провадження, підтверджується копіями постанов про відкриття виконавчих проваджень: № 66265955 від 23.07.2021 року і № 66467623 від 10.08.2021 року, відповідно (т.5, а.с.90, 91).
Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов'язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов'язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.
Верховний Суд в своїй постанові від 16.06.2021 року у справі №0417/7776/2012 дійшов висновку, що заміна сторони чи третьої особи у відносинах щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь-якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, незалежно від того чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
У таких висновках необхідно керуватися принципом обов'язковості судового рішення та тим, що виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а незабезпечення виконання рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції.
Сам лише факт правонаступництва у матеріальних правовідносинах, без відповідного судового рішення про процесуальне правонаступництво, не забезпечує повної реалізації прав такої особи на виконання судового рішення, адже лише стягувач має право на отримання виконавчого листа та пред'явлення його до виконання. Таким чином, у правовій ситуації, коли у матеріальних правовідносинах відбулося правонаступництво, проте суд відмовляє у заміні сторони у виконавчому листі сторони стягувача його правонаступником відбувається порушення принципу обов'язковості судового рішення та нівелюється правова мета звернення особи до суду, адже завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України).
Тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст.656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України в постанові від 20.11.2013 року у справі № 6-122цс13.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту ст. ст. 512, 514 ЦК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження». Також треба зауважити, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання не є предметом дослідження при розгляді заяви про заміну сторони.
Верховний Суд України у постанові від 09.10.2019 року у справі №711/10368/2012 зазначив, що сплив строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання не позбавляє права стягувана на його заміну у зобов'язаннях.
Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.
Аналогічна позиція міститься і у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 року по справі №6-1355/10.
Виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11. 2020 року в справі № 916/617/17.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Отже, вина боржників у зобов'язальних правовідносинах презюмується. Крім, того сама апелянт не заперечує того факту, що рішення суду вона не виконує.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність задоволення заяви ТОВ «Консалт Солюшенс» про заміну сторони її правонаступником.
Посилання заявника в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції мав залишити без розгляду заяву ТОВ «Консалт Солюшенс» про заміну сторони, з тих підстав, що стягувач вже звертався з такою заявою, яка мала той самий предмет та підстави, є необґрунтованими, оскільки заявник не позбавлений повторно звернутися із такою заявою до суду.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи заявника апеляційної скарги про те, що ТОВ «Консалт Солюшенс» не надсилало на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 копії заяви про заміну сторони, оскільки в матеріалах справи міститься описи вкладення у цінні листи, які містять поштовий штемпель від 18.10.2022 року, про надсилання боржникам зазначеної заяви (т.5, а.с.104-105).
В матеріалах справи міститься конверт про надсилання на адресу ОСОБА_2 судової повістки про слухання справи на 24.04.2024 року о 10 год.30 хв. Разом з тим, поштове відправлення повернулося до суду з відміткою «адресат відсутній за адресою», що в сенсі ст. 131 ЦПК України є належним повідомленням (т.5, а.с.126).
З аналогічною відміткою повернулась і поштова кореспонденція, направлена на адресу ОСОБА_1 (т.5, а.с.120).
Крім того, в матеріалах справи містяться заяви ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, у зв'язку із хворобою (т.5, а.с.123, 135). Більше того, 15.03.2023 року ОСОБА_1 зверталась до суду із заявою про надання їй копії ухвали про відкриття провадження у справі за заявою ТОВ «Консалт Солюшенс» про заміну сторони її правонаступником і копію заяви ТОВ «Консалт Солюшенс» про заміну сторони її правонаступником та доданих до неї документів (т.5, а.с. 124). Тобто ОСОБА_1 була завчасно обізнана про розгляд даної справи 24.04.2024 року о 10 год.30 хв.
Тому доводи заявника апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не повідомив ОСОБА_1 про розгляд даної справи, спростовуються матеріалами справи.
Щодо доводів апелянта про те, що Малиновський районний суд м. Одеси повинен був зупинити провадження по справі №521/3483/13-ц за заявою ТОВ «Консалт Солюшенс» про заміну сторони її правонаступником до набрання законної сили рішення у справі №522/3733/22 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Консалт Солюшенс» про захист прав споживачів, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (Факти), які є предметом судового розгляду
Колегія суддів зазначає, що заява про заміну сторони її правонаступником розглядалась судом першої інстанції згідно до положень ст. 442 ЦПК України. Чинним цивільно-процесуальним законодавством не передбачено зупинення провадження по справі під час розгляду заяв/скарг/клопотань, які розглядаються у відповідності до розділу VI ЦПК України.
З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що зазначені доводи апеляційної скарги також є необґрунтованими.
Що стосується доводів апелянта про те, що ТОВ «Консалт Солюшенс» не набуло права вимоги за кредитним договорам, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься договір № 2292/к від 21.07.2020 року, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Консалт Солюшенс» про відступлення прав вимоги, у тому числі, за кредитним договором № 500-013/ФКВІП-08 від 24.07.2008 року (т.5, а.с.92-94).
Оскільки у встановленому законом порядку зазначений договір ніким не спростований., то колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апелянта в цій частині також є безпідставними та не обґрунтованими.
Всі інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального й процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду попередньої інстанції, з якими погоджується колегія суддів.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надала суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, оскільки ухвала у справі прийнята у відповідності до вимог процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч. 1 ст. 374. ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2023 року про заміну сторони залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Через з перебуванням судді Громіка Р.Д. у відрядженні повне судове рішення складено 29.05.2024 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький