Номер провадження: 22-ц/813/5037/24
Справа № 522/2679/24
Головуючий у першій інстанції Бондар В.Я.
Доповідач Комлева О. С.
29.05.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді: Комлевої О.С.,
суддів: Сєвєрової Є.С., Таварткіладзе О.М.,
розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2024 року про повернення позовної заяви позивачеві, постановлену під головуванням судді Бондаря В.Я., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором займу, -
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором займу.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2024 року позовна заяваразом з додатками повернута позивачу ОСОБА_1 , у зв'язку з тим, що позивач зловживає процесуальними правами.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду, постановити рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
У обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зловживання правами та повернення позовної заяви.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 369 ч. 2 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи,законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 вперше 30.11.2023 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики (справа №522/23187/23).
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.12.2023 року у справі №522/23187/23ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору, позову заяву залишено без руху, у зв'язку з не сплатою судового збору та відсутності одного примірника позову та копій всіх однакових додатків для кожного з відповідачів.
З електронної пошти «Андрій Чорний» за відсутності електронного підпису до суду 14.12.2023 року надійшла заява ніби від голови правління ОСОБА_1 про повернення документів, та про залишення справи без розгляду, у зв'язку з неможливістю сплати судового збору.
Суд не прийняв вказану заяву не підписану ЕЦП та ухвалою суду від 26.12.2023 року повернув позовну заяву ОСОБА_1 у зв'язку з неусуненням недоліків позову.
ОСОБА_1 18.18.2023 року вдруге звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики (справа №522/23904/24).
Ухвалою суду від 21.12.2023 року у справі №522/23904/24 позовну заяву повернуто ОСОБА_1 , у зв'язку з тотожністю позовних вимог, так як позовна заява по справі №522/23187/23 ще не була повернута позивачу.
ОСОБА_1 23.01.2024 року втретє звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики (справа №522/984/24).
Ухвалою суду від 24.01.2024 року у справі №522/984/24 ОСОБА_1 відмовлено у звільненні від сплати судового збору та з тих самих підстав, що і вперше позовну заяву залишено без руху.
З електронної пошти « ОСОБА_5 » за відсутності електронного підпису до суду 20.02.2024 року надійшла заява ніби від голови правління ОСОБА_1 про повернення документів, та про залишення справи без розгляду, у зв'язку з неможливістю сплати судового збору.
Вищевказана заява також подана не через систему «Електронний суд», а електронною поштою та не підписана електронним підписом, крім того надіслана від ОСОБА_6 , який не є учасником справи, тому не була прийнята судом до уваги, однак ухвалою суду від 22.02.2024 року позовну заяву повернуто ОСОБА_1 через неусунення недоліків позову.
23.02.2024 року ОСОБА_1 вчетверте звернувся до суду з даним позовом.
Згідно з частиною четвертою статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись до суду з однаковим позовом та подаючи заяви про залишення позову без розгляду у зв'язку з неможливістю сплати судового збору, які не відповідають вимогам ЦПК України, ОСОБА_1 зловживає процесуальними правами.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з наступних підстав.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до статті 44 ЦПК України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Зловживанням процесуальними правами в розумінні процесуального закону є, крім іншого, вчинення (або не вчинення) дій, спрямованих на безпідставне затягування розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції і Кодексу.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду слідує, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 3 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Судом вірно встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово звертаючись до суду з тотожними позовами, зловживає своїми процесуальними правами.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
На підставі вищевикладених обставин, суд прийшов до обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви, оскільки, ОСОБА_1 після вперше поданої позовної заяви, при наступних зверненнях до суду жодного разу не були усуненні недоліки позовної заяви, що є зловживанням процесуальними правами.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зловживання правами та повернення позовної заяви, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки звертаючись до суду з однаковим позовом та подаючи заяви про залишення позову без розгляду у зв'язку з неможливістю сплати судового збору, ОСОБА_1 не усунув недоліки позовної заяви, а саме не надав однакові додатки до позову для кожного з відповідачів, не надав докази для звільнення його від сплати судового збору.
Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції, відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права і підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст судового рішення складений 29 травня 2024 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Є.С. Сєвєрова
______________________________________ О.М. Таварткіладзе