Номер провадження: 23-з/813/766/24
Справа № 521/25131/23
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Лозко Ю . П .
27.05.2024 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду судової палати у цивільних справах Лозко Ю.П. ,
за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В. , захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 та захисника Орловського Олега Володимировича
розглянувши заяву захисника Орловського Олега Володимировича , який діє в інтересах ОСОБА_3 про відвід судді Комлевої Олени Сергіївни
у справі про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2024 року
Постановою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2024 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.
Не погодившись із вказаною постановою судді, ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддям від 06 березня 2024 року визначено склад колегії суддів для розгляду зазначеної вище справи: головуючу суддю Комлеву О.С .
20 травня 2022 року захисник ОСОБА_3 , адвокат Орловський О.В. звернувся із заявою про відвід судді Комлевої О.С. , посилаючись на те, що під час підготовки до судового засідання та ознайомлення з матеріалами справи ним було з'ясовано, що апеляційна скарга ОСОБА_3 перебуває у провадженні судді Комлевої О.С. , з якою захисник разом здобував вищу освіту, навчаючись на юридичному факультеті ОНУ ім. І.І. Мечникова в період з 1992 по 1997 роки, періодично зустрічається із суддею на заходах з приводу закінчення ВНЗ (зустрічі випускників), веде з нею переписку у відповідному чаті у застосунку «Viber», завжди перебував із суддею у гарних стосунках. Посилаючись на факт особистого знайомства із суддею та наявність обставин, які як вважає захисник, можуть бути сприйняті як такі, що порушують принцип рівності сторін судового процесу та можуть викликати недовіру та сумніви щодо неупередженості судді, а також негативно впливати на об'єктивність розгляду справи суддею Комлевою О.С. , просить задовольнити подану заяву про відвід судді.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 травня 2024 для розгляду заяви захисника Орловського О.В. про відвід судді Комлевої О.С. , визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Лозко Ю.П .
В судовому засіданні захисник Орловський О.В. підтримав доводи та вимоги, поданої ним заяви про відвід судді Комлевої О.С .
ОСОБА_3 будучи повідомленим про дату та час судового розгляду, в судове засідання не з'явився, із заявою про відкладення судового засідання не звертався, його неявка не перешкоджає розгляду заяви про відвід.
Вислухавши захисника Орловського О.В. , перевіривши матеріали додані до заяви про відвід судді, апеляційний суд вважає, що заява про відвід судді Комлевої О.С. задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Згідно ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення визначається цим Кодексом та іншими законами України (ст. 246 КУпАП).
У відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права. Як встановлено рішенням ЄСПЛ у справі "Швидка проти України" від 30.10.2014 р., провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції. У справі "Надточій проти України" ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.
За викладених обставин, апеляційний суд приходить до висновку про наявність правових підстав при вирішенні питання щодо заявленого відводу, застосувати норми КПК України, які регламентують вирішення питання відвід у кримінальному провадженні.
Положеннями ст. 75 КПК України визначено обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного у кримінальному провадженні. До таких обставин, зокрема, належить наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості слідчого судді, судді або присяжного.
Статтею 80 КПК України передбачено, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.
Частина перша статті 129 Конституції України встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Положеннями статей 75, 76 КПК України передбачено вичерпний перелік обставин, що виключають участь судді в розгляді кримінального провадження.
Пунктом 4 статті 75 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумніви у його неупередженості.
У даному випадку оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні ЄСПЛ у справі "Білуха проти України" (N 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
У справі "П'єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами. У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. При оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.
Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Гаусшильдт проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує як презумпція неупередженості судді, слідчого і прокурора, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.
На підставі викладеного, апеляційний суд акцентує увагу, що для відведення судді з підстав упередженості необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість судді. Водночас, не може слугувати підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Сумніви у неупередженості судді повинні ґрунтуватися на фактичних обставинах, а не на припущеннях (рішення Європейського суду з прав людини від 26 вересня 2019 року у справі "Ilie v. Romania", заява N 26220/10).
Перевіряючи заяву захисника Орловського О.В. про відвід судді Комлевої О.С. на предмет її обґрунтованості, надаючи правову (юридичну) оцінку обставинам, якими захисник обґрунтовує наявність підстав для відводу судді, апеляційний суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення цієї заяви, оскільки доводи захисника не свідчать про існування обставин, які б могли викликати обґрунтований сумнів у неупередженості та об'єктивності судді Комлевої О.С. при розгляді вказаної вище справи про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд констатує, що не встановлено будь-яких підстав стверджувати, що суддя Комлева О.С. має та виявляє особисту упередженість під час розгляду цієї справи. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного. Доказів протилежного захисником Орловським О.В. не надано й судом під час розгляду поданої ним заяви не добуто.
Оскільки обставини, на які посилається захисник, як на підстави для відводу судді, не дають підстав для обґрунтованого сумніву у неупередженості та об'єктивності судді при розгляді цієї справи, апеляційний суд вважає, що заява захисника Орловського О.В. про відвід судді Комлевої О.С. є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 75,76,80 КПК України,
Відмовити у задоволенні заяви захисника Орловського Олега Володимировича , який діє в інтересах ОСОБА_3 про відвід судді Комлевої Олени Сергіївни у справі про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 22 лютого 2024 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.П. Лозко