ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.05.2024Справа № 910/1900/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОКОМПАНІЯ ПРИКАРПАТТЯ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ЛОГИСТИК"
про визнання припиненим зобов'язання
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Патрікеєва Т.В.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОКОМПАНІЯ ПРИКАРПАТТЯ" (далі - позивач, ТОВ "АГРОКОМПАНІЯ ПРИКАРПАТТЯ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ЛОГИСТИК" (далі - відповідач, ТОВ "ГЛОБАЛ ЛОГИСТИК") про визнання припиненим зобов'язання ТОВ "АГРОКОМПАНІЯ ПРИКАРПАТТЯ" перед ТОВ "ГЛОБАЛ ЛОГИСТИК" на суму 795 121,16 грн, що виникли при виконанні Договору № Ж2022/082 від 23.08.2022, у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі заяви № 284/12 від 01.12.2023 про зарахування зустрічних однорідних вимог ТОВ "АГРОКОМПАНІЯ ПРИКАРПАТТЯ" перед ТОВ "ГЛОБАЛ ЛОГИСТИК" на суму 498 813,73 грн, та заяви № 27/1 від 18.01.2024 про зарахування зустрічних однорідних вимог ТОВ "АГРОКОМПАНІЯ ПРИКАРПАТТЯ" перед ТОВ "ГЛОБАЛ ЛОГИСТИК" на суму 296 307,43 грн.
Позовна заява ТОВ "АГРОКОМПАНІЯ ПРИКАРПАТТЯ" сформована в системі "Електронний суд" 16.02.2024 та зареєстрована в КП "Діловодство спеціалізованого суду" 19.02.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 позовну заяву ТОВ "АГРОКОМПАНІЯ ПРИКАРПАТТЯ" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.
Заява про усунення недоліків сформована позивачем в системі "Електронний суд" 23.02.2024 та зареєстрована в КП "Діловодство спеціалізованого суду" 26.02.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 позовну заяву ТОВ "АГРОКОМПАНІЯ ПРИКАРПАТТЯ" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/1900/24, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі №910/1900/24.
13.03.2024 в системі «Електронний суд» відповідачем сформований та 14.03.2024 зареєстрований в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
20.03.2024 в системі «Електронний суд» відповідачем сформоване та 21.03.2024 зареєстроване в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" клопотання про закриття провадження у справі, відповідно до якого відповідач просить суд закрити провадження у справі на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/1900/24 виправлено описки, допущені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 у справі №910/1900/24 та ухвалі Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 у справі №910/1900/24 в найменуванні відповідача, зазначено вірне найменування відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено заяви по суті справи, а також додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд
30.09.2021 між ТОВ "ГЛОБАЛ ЛОГИСТИК" (виконавець) та ТОВ "АГРОКОМПАНІЯ ПРИКАРПАТТЯ" (замовник) укладено Договір №30/09/2021ГЛ про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір №30/09/2021ГЛ від 30.09.2021), відповідно до п.1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконавець зобов?язується організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом (відповідно з товарно-транспортними накладними) до відповідного пункту призначення у встановлений замовленням строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачу) (надалі - послуги), а замовник зобов?язується надати вантаж для перевезення виконавцю та сплатити за організацію перевезення вантажу встановлену плату.
За змістом п.2.3 Договору №30/09/2021ГЛ від 30.09.2021, плата за послуги здійснюється після їх фактичного надання, протягом 21 банківського дня з моменту отримання оригіналів документів, вказаних нижче, факту підписання Актів виконаних робіт (наданих послуг), визначення маси вантажу згідно з п.2.3.2 договору та проведення звірки взаємних розрахунків між замовником та виконавцем.
Відповідно до п. 3.5.3 Договору №30/09/2021ГЛ від 30.09.2021, у разі якщо органами державної податкової служби України чи іншими органами уповноваженими згідно чинною законодавства України (за наслідками винесення податковою повідомлення-рішення, акту перевірки, довідки, внесення коригувань до особового рахунка замовника як платника податків, іншим способом) та/або рішенням (постановою) суду буде зменшено податковий кредит замовника з ПДВ за податковими накладними виконавця, зменшено валові виграти замовника на вартість наданих послуг, донараховано замовнику податки, збори, обов'язкові платежі, нараховані замовнику штрафні санкції за порушення податкового законодавства або судом буде прийнято рішення про стягнення в дохід держави отриманою за угодою визнаною недійсною (нікчемною) виконавець зобов'язується протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дати відправлення замовником відповідної вимоги сплатити замовнику грошові кошти в розмірі рівному сумі, на яку замовнику зменшено податковий кредит по ПДВ, зменшені валові витрати, донараховані податки, збори, обов'язкові платежі, нараховані штрафні санкції, стягнуто в дохід держави отримане за угодою визнаною недійсною.
Згідно з п. 6.1 Договору №30/09/2021ГЛ від 30.09.2021, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до « 31» грудня 2021, а в частині не виконаних зобов'язань, що виникли протягом строку дії цього договору - до повного виконання.
23.08.2022 між ТОВ "ГЛОБАЛ ЛОГИСТИК" (виконавець) та ТОВ "АГРОКОМПАНІЯ ПРИКАРПАТТЯ" (замовник) укладено Договір №Ж2022/082 про надання транспортно-експедиторських послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір №Ж2022/082 від 23.08.2022), відповідно до п.1.1 якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконавець зобов?язується організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом (відповідно з товарно-транспортними накладними) до відповідного пункту призначення у встановлений замовленням строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачу) (надалі - послуги), а замовник зобов?язується надати вантаж для перевезення виконавцю та сплатити за організацію перевезення вантажу встановлену плату.
За змістом п.2.3 Договору №Ж2022/082 від 23.08.2022, плата за послуги здійснюється після їх фактичного надання, протягом 21 банківського дня з моменту отримання оригіналів документів, вказаних нижче, факту підписання Актів виконаних робіт (наданих послуг), визначення маси вантажу згідно з п.2.3.2 договору та проведення звірки взаємних розрахунків між замовником та виконавцем.
Відповідно до п. 3.5.4 Договору №Ж2022/082 від 23.08.2022, у разі якщо органами державної податкової служби України чи іншими органами уповноваженими згідно чинного законодавства України (за наслідками винесення податковою повідомлення-рішення, акту перевірки, довідки, внесення коригувань до особового рахунка замовника як платника податків, іншим способом) та/або рішенням (постановою) суду буде зменшено податковий кредит замовника з ПДВ за податковими накладними виконавця, зменшено валові виграти замовника на вартість наданих послуг, донараховано замовнику податки, збори, обов'язкові платежі, нараховані замовнику штрафні санкції за порушення податкового законодавства або судом буде прийнято рішення про стягнення в дохід держави отриманого за угодою визнаною недійсною (нікчемною) виконавець зобов'язується протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дати відправлення замовником відповідної вимоги сплатити замовнику грошові кошти в розмірі рівному сумі, на яку замовнику зменшено податковий кредит по ПДВ, зменшені валові витрати, донараховані податки, збори, обов'язкові платежі, нараховані штрафні санкції, стягнуто в дохід держави отримане за угодою визнаною недійсною.
Згідно з п. 6.1 Договору №Ж2022/082 від 23.08.2022, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до « 31» грудня 2022, а в частині не виконаних зобов'язань, що виникли протягом строку дії цього договору - до повного виконання.
Позивач зазначив, що на виконання умов Договору №Ж2022/082 від 23.08.2022 відповідач надав позивачу транспортно-експедиторські послуги по перевезенню вантажів автомобільним транспортом за Актами надання послуг №22 від 08.11.2022, №24 від 17.11.2022, №26 від 17.11.2022, №27 від 18.11.2022, №23 від 17.11.2022, №28 від 18.11.2022.
Однак, в порушення умов Договору №Ж2022/082 від 23.08.2022 позивачем не була здійснена оплата за надані відповідачем послуги, у зв'язку з чим, у позивача перед відповідачем виникла заборгованість у загальному розмірі 795 121,16 грн. Відповідач на адресу позивача направив вимоги про стягнення заборгованості, а саме вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 207 728,67 грн за Актами №22 та №24, вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 291 085,06 грн за Актами №26 та №27, вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 296 307,43 грн за Актами №23 та №28.
Крім того, як стверджує позивач, у період з 22.09.2022 по 12.10.2022 ГУ ДПС в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від?ємного значення з податку на додану вартість за лютий 2022 року, яке визначене з урахуванням від?ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах з 2020 по 2021, за наслідком якої було складено Акт № 4314/09-19-07-01/41481188 від 19.10.2022.
Контролюючим органом встановлено порушення позивачем п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.5, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми від?ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 1 201 897,00 грн., в т.ч. в сумі 822 395,97 грн. по взаємовідносинах із відповідачем за Договором №30/09/2021ГЛ від 30.09.2021.
09.11.2022 ГУ ДПС в Івано-Франківській області винесено податкове повідомлення-рішення № 005396/0701, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 1 201 897,00 грн і визначено штрафні санкції в сумі 300 474,25 грн.
Як зазначив позивач, у порядку передбаченому п. 3.5.3 Договору №30/09/2021ГЛ від 30.09.2021, позивач направив на адресу відповідача вимогу № 21/1 від 17.01.2023 про оплату грошових коштів в розмірі 822 395,97 грн, що рівнозначна сумі, на яку позивачу зменшено податковий кредит по ПДВ за наслідком проведеної податкової перевірки по господарських взаємовідносинах із відповідачем.
Зокрема, як стверджує позивач, у період з 24.01.2023 по 14.02.2023 ГУ ДПС в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та від?ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 000 грн по декларації за листопад 2022 з урахуванням періодів декларування від?ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за підсумком якої було складено Акт № 971/09-19-07-05/41481188 від 20.02.2023.
Контролюючим органом встановлено порушення позивачем п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми від'ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 3 527 396,00 грн, в т.ч. в сумі 450 635,49 грн по взаємовідносинах із відповідачем за Договором №Ж2022/082 від 23.08.2022.
22.03.2023 ГУ ДПС в Івано-Франківській області винесено податкове повідомлення-рішення №001824/0705, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 601 762,00 грн і визначено штрафні санкції в сумі 300 881,00 грн.
Як зазначив позивач, у порядку передбаченому п. 3.5.4 Договору №Ж2022/082 від 23.08.2022 позивач направив на адресу відповідача вимогу № 50/2 від 27.02.2023 про оплату грошових коштів в розмірі 450 635,49 грн, що рівнозначна сумі, на яку позивачу зменшено податковий кредит по ПДВ за наслідком проведеної податкової перевірки по господарських взаємовідносинах із відповідачем.
Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області №001824/0705 від 22.03.2023 в адміністративному порядку до ДПС України.
08.06.2023 ДПС України винесла Рішення про результати розгляду скарги №14542/6/99-00-06-01-05-06, яким скаргу позивача задоволено, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області №001824/0705 від 22.03.2023 скасовано.
Зокрема, у період з 18.07.2023 по 24.07.2023 ГУ ДПС в Івано-Франківській області проведена повторна документальна позапланова виїзна перевірка щодо дотримання законодавства при декларуванні за листопад 2022 від?ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено Акт № 8888/09-19-07-05/41481188 від 31.07.2023. На основі акту перевірки винесені нові податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області №008830/0701 від 29.08.2023 та №008832/0701 від 29.08.2023.
Позивач повторно оскаржив податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області №008830/0701 від 29.08.2023 та №008832/0701 від 29.08.2023 в адміністративному порядку до ДПС України.
17.11.2023 ДПС України винесла Рішення про результати розгляду скарги №34324/6/99-00-06-01-04-06, яким скаргу позивача задоволено частково, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області №008830/0701 від 29.08.2023 скасовано, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Івано-Франківській області №008832/0701 від 29.08.2023 залишено без змін.
Таким чином, як зазначає позивач, внаслідок порушення п. 3.5.3 Договору №30/09/2021ГЛ від 30.09.2021 та п. 3.5.4 Договору №Ж2022/082 від 23.08.2022, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у загальному розмірі 1 272 761,46 грн (822 395,97 грн + 450 635,49 грн).
05.12.2023 позивачем направлено на адресу відповідача заяву №284/12 від 01.12.2023 про зарахування зустрічних однорідних вимог, якою здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог, які виникли у позивача та відповідача на суму 498 813,73 грн, на підставі вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 207 728,67 грн (Акт надання послуг № 22 від 08.11.2022 на суму 138 001,15 грн і Акт надання послуг № 24 від 17.11.2022 на суму 143 758,67 грн), вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 291 085,06 грн (Акт надання послуг № 26 від 17.11.2022 на суму 144 371,07 грн і Акт надання послуг №27 від 18.11.2022 на суму 146 713,99 грн), вимоги про оплату грошових коштів №21/1 від 17.01.2023 (на суму 822 395,97 грн.) та вимоги про оплату грошових коштів № 50/2 від 27.02.2023 (на суму 450 635,49 грн).
18.01.2024 позивачем направлено на адресу відповідача заяву №27/1 від 18.01.2024 про зарахування зустрічних однорідних вимог, якою здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог, які виникли у позивача та відповідача на суму 296 307,43 грн, на підставі вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 296 307,43 грн (Акт надання послуг №23 від 17.11.2022 на суму 134 162,17 грн і Акт надання послуг №28 від 18.11.2022 на суму 162 145,54 грн), вимоги про оплату грошових коштів №21/1 від 17.01.2023 (на суму 822 395,97 грн) і вимоги про оплату грошових коштів № 50/2 від 27.02.2023 (на суму 450 635,49 грн).
Отже, у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі вищезгаданих заяв, позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання припиненим зобов'язання позивача перед відповідачем на загальну суму 795 121,16 грн.
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши таке:
- рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/1072/23 від 26.01.2024 стягнуто з позивача заборгованість у розмірі 207 728,67 грн за Актом надання послуг № 22 від 08.11.2022 на суму 138 001,15 грн і Актом надання послуг № 24 від 17.11.2022 на суму 143 758,67 грн;
- стягнення з позивача заборгованості у розмірі 296 307,43 грн за Актом надання послуг №23 від 17.11.2022 на суму 134 162,17 грн і Актом надання послуг №28 від 18.11.2022 на суму 162 145,54 грн є предметом розгляду справи №909/21/24 Господарського суду Івано-Франківської області;
- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 005396/0701 від 09.11.2022 є предметом розгляду справи №300/821/23 що перебуває в провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду;
- дані вимоги не є однорідними та є спірними, одні вимоги базуються на невиконанні зобов?язання, інші стосуються сплати податків до державного бюджету тому не можуть бути зараховані;
- зокрема, відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі, оскільки відсутні підстави для будь - якого зарахування та як наслідок для припинення будь - яких зобов?язань, що вказує про відсутність предмету спору та порушеного права та є підставою для припинення провадження в даній справі.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадженні у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Аналогічні положення закріплені також у статті 601 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України, є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам:
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад грошей. При цьому, правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги;
- безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань.
З огляду на викладене, зобов'язання з оплати заборгованості за договором може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених статтею 601 Цивільного кодексу України, та за відсутності обставин, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.
Однією з важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої із наведених умов виключає проведення зарахування у добровільному порядку.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №914/3217/16, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №910/21652/17, від 11.09.2018 у справі №910/21648/17, від 11.10.2018 у справі №910/23246/17, від 15.08.2019 у справі №910/21683/17, від 11.09.2019 у справі №910/21566/17, від 25.09.2019 у справі №910/21645/17, від 05.11.2019 у справі №914/2326/18, від 01.10.2019 у справі №910/12968/17 та від 11.06.2020 у справі №910/7804/19.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 уточнено висновки Верховного Суду, викладені у вищевказаних постановах, таким чином, що безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.
Отже, питання щодо безспірності вимог, які зараховуються шляхом вчинення стороною одностороннього правочину, є предметом дослідження суду при розгляді спору про визнання припиненим зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог і саме вказані обставини входять до предмету доказування в цій справі.
Матеріалами справи підтверджується, що ГУ ДПС в Івано-Франківській області були винесені вищезгадані податкові повідомлення-рішення у зв'язку з неналежним виконанням саме позивачем вимог Податкового законодавства.
Суд звертає увагу на те, що позивач оскаржує та просить Івано-Франківський окружний адміністративний суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 005396/0701 від 09.11.2022 в межах справи №300/821/23.
Крім того, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/1072/23 від 26.01.2024, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду у справі №909/1072/23 від 26.04.2024, стягнуто з позивача заборгованість у розмірі 207 728,67 грн за Актом надання послуг № 22 від 08.11.2022 на суму 138 001,15 грн і Актом надання послуг № 24 від 17.11.2022 на суму 143 758,67 грн.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/21/24 від 09.04.2024 стягнуто з позивача заборгованість у розмірі 296 307,43 грн за Актом надання послуг №23 від 17.11.2022 на суму 134 162,17 грн і Актом надання послуг №28 від 18.11.2022 на суму 162 145,54 грн.
Отже, вказані обставини свідчать про спірність вимог заявлених у вищезгаданих заявах про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, відмовити у задоволенні позову повністю.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 3 028,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву також наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, який складається з суми витрат на професійну правничу допомогу орієнтовно в розмірі 8 000,00 грн.
Станом на дату розгляду справи по суті, матеріали справи не містять доказів, понесених відповідачем судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та відмову у задоволенні позову, судовий збір у сумі 3 028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн покладаються на позивача.
Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 124, 129, 236 - 238, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 28.05.2024.
Суддя Оксана ГУМЕГА