20 травня 2024 року м. Харків Справа № 917/180/24
Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у складі:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.,
за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Зоря-Агро" (вх. №985 П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.03.2024 (повний текст складено 25.03.2024 суддя Безрук Т.М.) у справі №917/180/24,
за позовною заявою: фізичної особи - підприємця Рябко Віктора Володимировича,
до: Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Зоря-Агро",
про: стягнення 359 350,44 грн,-
До Господарського суду Полтавської області звернувся Фізична особа - підприємець Рябко Віктор Володимирович з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Зоря-Агро" про стягнення 359 350,44 грн за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № 1/0723 від 17.07.2023, з яких 300 000,00 грн основного боргу, 38 202,72 грн пені, 3403,08 грн 3% річних, 17 744,64 інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не в повному обсязі сплатив за надані позивачем послуги з оренди за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 17.07.2023 № 1/0723.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.03.2024 у справі №917/180/24 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Зоря-Агро" (с. Солонці, Миргородський район, Полтавська область, 37662; ідентифікаційний код 35260067) на користь фізичної особи - підприємця Рябко Віктора Володимировича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 300000,00 грн основного боргу за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем № 1/0723 від 17.07.2023, 38181, 85 грн пені, 3400, 65 грн 3% річних, 7263,54 грн інфляційних втрат, 5232, 69 грн відшкодування витрат з оплати судового збору; в іншій частині у позові відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в сумі 300 000,00 грн, суд встановив настання строку для її оплати та відсутність доказів погашення відповідної заборгованості з боку відповідача. Здійснивши перевірку розрахунку пені, суд встановив, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими в сумі 38 181,85 грн та підлягають задоволенню в цій сумі. Одночасно суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача 3400,65 грн 3% річних, 7263,54 інфляційних втрат, з огляду на наявність помилок при розрахунку відповідачем відповідних сум
Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма "Зоря-Агро" з відповідним рішенням суду в частині стягнення 38181, 85 грн пені, 3400, 65 грн 3% річних, 7263,54 грн інфляційних втрат не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його у відповідній частині змінити, визначивши належними сумами до стягнення - 16022,95 грн пені, 3308,40 грн інфляційних втрат, 1576,00 3 % річних.
В обґрунтуванні апеляційної скарги заперечує проти врахування судом часткової оплати відповідачем за оренду сільськогосподарської техніки згідно з рахунком № 15 від 17.08.2023 в якості пред'явлення кредитором вимоги в розумінні цивільного законодавства, апелянт звертає увагу на надіслану позивачем претензію про сплату заборгованості за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 17.07.2023 № 1/0723, яка датована 14.11.2023. За позицією апелянта відлік строку для виконання Товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма "Зоря-Агро" грошового зобов'язання повинен розпочинатись з дати отримання боржником даної претензії.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі №917/180/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Зоря-Агро" (вх. №985 П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.03.2024 у справі №917/180/24, призначено справу до розгляду на 20.05.2024 об 11:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132, запропоновано фізичній особі - підприємцю Рябко Віктору Володимировичу подати відзив на апеляційну скаргу в порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України, роз'яснено учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст. 3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату, запропоновано учасникам справи заздалегідь визначитися із бажанням та можливістю взяти участь у судовому засіданні, про що письмово повідомити Східний апеляційний господарський суд, явку представників учасників справи визнано необов'язковою, витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/180/24.
06.05.2024 від фізичної особи - підприємця Рябко Віктора Володимировича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказує про необґрунтованість апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Зоря-Агро" та законність рішення Господарського суду Полтавської області від 25.03.2024. Позивач звертає увагу суду на несплату Товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма "Зоря-Агро" коштів за надані позивачем послуги з оренди за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 17.07.2023 № 1/0723.
У судове засідання, яке відбулось 20.05.2024, представники сторін не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи.
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини спору.
Між Фізичною особою - підприємцем Рябко Віктором Володимировичем (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма "Зоря-Агро" (далі - відповідач, орендар) укладений договір оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 17.07.2023 № 1/0723 (далі - договір оренди, а.с. 7-8).
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору оренди орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове платне володіння та користування сільськогосподарську техніку з екіпажем, визначену в цьому договорі, а також зобов'язується забезпечити своїми силами його керування та технічну експлуатацію, а орендар зобов'язується прийняти в тимчасове платне володіння та користування сільськогосподарську техніку під керуванням екіпажу (водія/механізатора) орендодавця і зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату. Техніка надається в оренду з метою виконання певного комплексу сільськогосподарських робіт.
За п. 2.1 договору оренди Орендодавець забезпечує виконання необхідного комплексу робіт, передбачених цим договором, із використанням власної техніки, що керується та обслуговується працівниками Орендодавця.
Приймання-передача послуг оренди здійснюється шляхом підписання сторонами Акту приймання-передачі послуг оренди для виконання робіт, що надається Орендодавцем Орендарю в день закінчення оренди (п. 2.5 договору оренди).
За Актом виконаних робіт від 17.08.2023 (а.с. 9) позивач передав, а відповідач прийняв послуги на суму 433 092,00 грн за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 17.07.2023 № 1/0723
В Акті виконаних робіт від 17.07.2023, який підписаний представниками та завірений печатками обох сторін, сторони посвідчили, що виконані роботи повністю відповідають умовам договору, зауваження та претензії по виконаній роботі відсутні.
Вартість робіт та порядок розрахунків погоджені сторонами в розділі 3 договору оренди, зокрема:
-вартість оренди техніки з екіпажем для виконання сільськогосподарських робіт, які Орендодавець зобов'язується виконати за цим договором, встановлюється згідно формули: Орендна плата за користування = Кількість виконаних гектарів х Договірна вартість виконання робіт на одному гектарі без ПДВ в грн (п. 3.1 договору оренди);
-Акт приймання-передачі послуг оренди готується Орендодавцем (п. 3.2 договору оренди);
-сплата орендної плати здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України - гривні, належних до сплати, на поточний рахунок Орендодавця (п. 3.3 договору оренди).
Як зазначає позивач, разом із Актом виконаних робіт від 17.08.2023 відповідачу надано рахунок № 15 від 17.08.2023 на сплату 433 092,00 грн за оренду сільськогосподарської техніки (а.с. 22).
Відповідач оплату за договором оренди здійснив частково, зокрема 15.09.2023 на банківський рахунок позивача перерахував грошові коштів в сумі 133 092,00 грн, що підтверджено банківською випискою від 23.01.2024 (а.с. 10).
Ураховуючи невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг з оренди та із посиланням ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 4.2 договору оренди, позивач заявив до стягнення з відповідача 300 000,00 грн основного боргу, 38 202,72 грн пені, 3403,08 грн 3% річних, 17 744,64 інфляційних втрат.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про таке.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК) України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 627 ЦК України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписом ч. 1 ст. 628 ЦК У країни, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір оренди.
Частинами 1, 6 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Обов'язок наймача здійснювати оплату за передане майно у користування визначений ст. 759 ЦК України.
Наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копією акту виконаних робіт від 17.08.2023 (а.с. 9), підтверджується факт надання позивачем послуг з оренди загальною вартістю послуг 433 092,00 грн, та виставлений відповідачу рахунок № 15 від 17.08.2023 на сплату 433 092,00 грн за оренду сільськогосподарської техніки (а.с. 22).
Відповідно до ч.1 статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Згідно з ч.4 статті 286 ГК України строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Пунктом 3.3 договору оренди встановлено, що сплата орендної плати здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті України - гривні, належних до сплати, на поточний рахунок орендодавця.
Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач надав відповідачу рахунок № 15 від 17.08.2023 на сплату 433 092,00 грн за оренду сільськогосподарської техніки (а.с. 22). Факт отримання відповідачем цього рахунку підтверджується його частковою оплатою (а.с. 10) із призначенням платежу: часткова оплата за оренду сільськогосподарської техніки згідно з рахунком № 15 від 17.08.2023.
З огляду на це, суд першої інстанції суд врахував вказаний рахунок як пред'явлення позивачем вимоги до відповідача про сплату орендної плати.
Заперечуючи проти врахування судом часткової оплати відповідачем за оренду сільськогосподарської техніки згідно з рахунком № 15 від 17.08.2023 в якості пред'явлення кредитором вимоги в розумінні цивільного законодавства, апелянт звертає увагу на надіслану позивачем претензію про сплату заборгованості за договором оренди від 14.11.2023. За позицією апелянта, відлік строку для виконання Товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма "Зоря-Агро" грошового зобов'язання повинен розпочинатись з дати отримання боржником даної претензії.
Колегія суддів зазначає, що відповідний доказ - претензія про сплату заборгованості за договором оренди від 14.11.2023, не був поданий стороною на момент розгляду справи у суді першої інстанції. Отже, даний доказ є новим, поданим стороною лише під час апеляційного перегляду справи.
За змістом статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Діюче процесуальне законодавство не передбачає можливості або права суду апеляційної інстанції здійснювати повторний перегляд справи на підставі доказів, які не були предметом дослідження під час розгляду справи у суді першої інстанції. Тобто, суд апеляційної інстанції обмежений у прийнятті додаткових доказів, які вправі приймати лише за умови, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.
Поряд з цим, при поданні відповідного клопотання стороною не зазначено вмотивованого обґрунтування неможливості подання самостійного таких доказів до суду першої інстанції, як обов'язкової підстави прийняття судом апеляційної інстанції додаткового доказу, що в свою чергу є порушенням вимог статті 269 ГПК України.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма "Зоря-Агро" було обізнано з приводу існування даного судового провадження.
Таким чином, подання відповідних доказів на стадії апеляційного перегляду не обґрунтовується відсутністю можливості у їх наданні до суду першої інстанції з причин, незалежних від особи, а є намаганням сторони вдосконалити власну правову позицію у справі.
Поряд з цим обставина вдосконалення правової позиції у справі не підлягає розгляду в контексті поважності причин неможливості своєчасного подання таких доказів до суду першої інстанції.
Відтак, стороною не доведено існування поважних причин неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції, що виключає можливість їх врахування у справі на стадії апеляційного перегляду. У зв'язку з чим колегія суддів не приймає наданий відповідачем новий доказ на стадії апеляційного перегляду та розгляд справи здійснює без його врахування.
Оскільки факт отримання відповідачем рахунку № 15 від 17.08.2023 на сплату 433 092,00 грн за оренду сільськогосподарської техніки (а.с. 22) підтверджується його частковою оплатою (а.с. 10) із призначенням платежу: часткова оплата за оренду сільськогосподарської техніки згідно з рахунком № 15 від 17.08.2023, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо визнання вказаного рахунку як пред'явлення позивачем вимоги до відповідача про сплату орендної плати.
Отже, згідно до ч.2 ст. 530 ЦК України відповідач мав оплатити суму орендної плати до 24.08.2023 включно.
Відповідач оплату за договором оренди здійснив частково, зокрема 15.09.2023 на банківський рахунок позивача перерахував грошові коштів в сумі 133 092,00 грн (банківська виписка від 23.01.2024, а.с. 10) із призначенням платежу: часткова оплата за оренду сільськогосподарської техніки згідно з рахунком № 15 від 17.08.2023.
Доказів сплати заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 300 000,00 грн сторони не надали.
Відповідно до ст.13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Відтак, матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості в сумі 300 000,00 грн, строк оплати якої настав, відповідач заперечень щодо наявності та розміру суми основного боргу не надав, тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом повністю.
За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Тобто в розумінні статей 173 та 230 ГК України пеня є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, суть якого може полягати як в зобов'язанні сплатити гроші (грошове зобов'язання), так і в зобов'язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов'язання).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
Відповідно до ст. 1, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 4.2 договору оренди за прострочення оплати оренди орендар сплачує орендодавцю пеню у в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку, що діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.
Позивач заявив вимоги про стягнення 38 202,72 грн пені, нарахованої за період з 16.09.2023 по 31.01.2024 (розрахунок штрафних санкцій - а.с. 6).
Здійснивши перевірку розрахунку пені, суд правомірно встановив, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими в сумі 38 181,85 грн та підлягають задоволенню в цій сумі.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі цієї норми позивач заявив вимоги про стягнення 3403,08 грн три проценти річних та 17 744,64 грн інфляційних втрат за період з 16.09.2023 по 31.01.2024 (розрахунок штрафних санкцій - а.с. 6).
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та втрат від інфляції суд першої інстанції правомірно встановив, що розмір вимог позивача в цій частині перевищує розрахований судом, та підлягає задоволенню частково - в розмірі 3400,65 грн 3% річних та 7263,54 інфляційних втрат.
Перевірка правильності розрахунку пені, 3% річних та втрат від інфляції здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи та розрахунок залучений до матеріалів справи.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Таким чином, суд дійшов законного висновку про задоволення позовних вимог частково та стягнення з відповідача 300 000,00 грн основного боргу за договором оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №1/0723 від 17.07.2023, 38 181,85 грн пені, 3400,65 грн 3% річних, 7263,54 інфляційних втрат.
У зв'язку з цим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Зоря-Агро" не підлягає задоволенню з підстав викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 25.03.2024 у справі №917/180/24 має бути залишене без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1 ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Зоря-Агро" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 25.03.2024 у справі №917/180/24 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 29.05.2024.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.С. Хачатрян