вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" травня 2024 р. Справа№ 911/3466/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.
та представників сторін:
позивача - Лисенка В.О.;
відповідача - Гаврись А.С.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 27.02.2024
у справі №911/3466/23 (суддя - Подоляк Ю.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
про стягнення заборгованості.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 650341354,30 грн, з яких: 595422279,85 грн - основний борг, 32990187,55 грн - інфляційні втрати, 14707507,85 грн - 3% річних та 7221379,05 грн - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про постачання природного газу постачальником «останньої надії» на умовах публічного договору в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем за період з 01.05.2022 по 29.06.2022, з 01.07.2022 по 29.08.2022, з 31.08.2022 по 30.09.2022, з 02.10.2022 по 30.11.2022 та з 02.12.2022 по 05.01.2023 природного газу в обсязі 16122,19599 тис. куб. м., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 595422279,85 грн, пеню в розмірі 7221379,05 грн, інфляційні втрати в розмірі 32990187,55 грн та 3% річних в розмірі 14707507,85 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.11.2023 відкрито провадження у справі №911/3466/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Рішенням Господарського суду Київської області від 27.02.2024 (повне рішення складене 29.03.2024) у справі №911/3466/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Центренерго" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права.
В обґрунтування своєї позиції апелянт відмічає, що позивачем на підтвердження позовних вимог не надано: належних та допустимих доказів, які б підтвердили наявність заборгованості через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника та факту укладення договору постачальника «останньої надії» в періоди зазначені в позовній заяві; відображення даного факту на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи.
Також відповідач стверджує про порушення позивачем п. 4.3 договору та не виконання обов'язку щодо надсилання споживачу - Публічному акціонерному товариству "Центренерго" рахунків на оплату природного газу за договором, а отже у відповідача відсутній обов'язок щодо оплати спірних сум відповідно до п. 4.4 договору та зважаючи на ч. 2 ст. 613 ЦК України, в тому числі відсутнє порушення грошового зобов'язання за яке позивач просить стягнути пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 апеляційну скаргу у справі №911/3466/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги, суддею-доповідачем виявлено її недоліки, а саме відсутність доказів сплати судового збору у встановлених законом порядку та розмірs, у зв'язку з чим ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.
02.05.2024 від скаржника через електронний кабінет надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття Північним апеляційним господарським судом постанови у даній справі.
Клопотання мотивоване наявністю критичних обставин у діяльності товариства, які унеможливлюють здійснити оплату значної суми судового збору у короткий 10-ти денний термін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.05.2024 задоволено клопотання відповідача та відстрочено Публічному акціонерному товариству "Центренерго" сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття постанови за наслідками її розгляду. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 27.02.2024 у справі №911/3466/23, справу призначено до розгляду на 28.05.2024 та встановлено позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.
В межах встановлених судом процесуальних строків Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" не було надано відзив на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.
В судове засідання 28.05.2024 з'явилися представники сторін та надали пояснення по суті спору. Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволенні позову. Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав їх необґрунтованості, просив залишити без змін оскаржуване рішення суду.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши думку представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржниками доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.
Як слідує з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №917-р від 22.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу строком на три роки як переможця конкурсу.
Постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу").
Пунктом 3 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496 (далі - Правила), постачальник "останньої надії" здійснює постачання природного газу споживачу (за умови відсутності відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта) та оператору газорозподільної системи (за умови відсутності заборгованості перед постачальником "останньої надії") в таких випадках, зокрема, відсутність побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії (точки комерційного обліку споживача) в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника на інформаційній платформі оператора ГТС (положення цього абзацу застосовується при постачанні природного газу побутовому споживачу та споживачу, що здійснює виробництво теплової енергії).
Відповідно до п. 7 Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №222 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2022 №489) до 30.04.2023 (включно) постачальник "останньої надії" зобов'язаний постачати природний газ споживачам, які не належать до категорії побутових споживачів і виконують життєво важливі функції для забезпечення обороноздатності держави, згідно з переліком, який затверджується центральними органами виконавчої влади відповідно до їх повноважень (далі - перелік споживачів).
Публічне акціонерне товариство "Центренерго" включене до Переліку споживачів електричної енергії та природного газу, які не належать до категорії побутових споживачів і виконують життєво важливі функції для забезпечення обороноздатності України, затвердженого наказом Міністерства енергетики України від 14.11.2022 №385.
Як зазначив позивач у позовній заяві, у зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.05.2022 автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", та відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Згідно відомостей з інформаційної платформи, споживач - Публічне акціонерне товариство "Центренерго" з ЕІС-кодом 56XO0000MPR1900J було закріплене за постачальником "останньої надії" Товариством з обмеженою відповідальністю "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В) у період з 01.05.2022 по 29.06.2022, з 01.07.2022 по 29.08.2022, з 31.08.2022 по 30.09.2022, з 02.10.2022 по 30.11.2022, з 02.12.2022 по 05.01.2023 року.
Включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" підтверджується інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (форма №10) та листами оператора ГТС від 04.07.2023 №ТОВВИХ-23-9006 та від 11.08.2023 №ТОВВИХ-23-10892.
За повідомленням позивача, на адресу відповідача відправлялись рахунки на оплату поставленого природного газу, однак останнім такі рахунки були проігноровані, відповідачем не здійснено жодної оплати за поставлений товар, що стало підставою для звернення позивача до суду із позовом у даній справі.
Відповідач заперечував проти позовних вимог вказуючи на те, що позивачем не доведено факту постачання природного газу відповідачу з ресурсів позивача та відображення даного факту на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи. Також в порушення п. 4.3 договору позивачем не надано відповідачу рахунків на оплату, що вказує на недоведеність основного боргу та відсутність підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з
того, що матеріалами справи доведено факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" природний газ за типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії", що також зумовило правомірність нарахування на суму заборгованості пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно пункту 1 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (зареєстровано МЮУ за №1378/27823) (далі - Кодекс ГТС) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила постачання природного газу), та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.
Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.
Інформаційна платформа щоденно до 06:00 UTC (08:00 за київським часом) години для зимового періоду та 05:00 UTC (08:00 за київським часом) години для літнього періоду газової доби надсилає операторам газорозподільних систем, оператору газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та постачальнику «останньої надії» перелік ЕІС-кодів споживачів, які були в попередній газовій добі зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії».
Оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об'єкта споживача.
Для здійснення діяльності постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі забезпечується функціонування окремого Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» (пункт 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Як уже зазначалося, факт включення відповідача до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем у спірному періоді, до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується, зокрема, листами оператора ГТС України; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ; а також відомостями з інформаційної платформи оператора ГТС України щодо споживача з ЕІС-кодом 56XO0000MPR1900J (у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі оператора ГТС).
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається в випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Таким чином, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Центренерго" (споживач, відповідач) було укладено типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії", що спростовує твердження скаржника про не укладення зазначеного договору.
Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (надалі - договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501.
Так, згідно з п. 2.1. договору за цим договором постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Як зазначено у п. 2.3 договору, відносини сторін, що є предметом цього договору, але не врегульовані ним, регулюються згідно із Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2496 (далі - Правила постачання природного газу), Кодексом газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493 (далі - Кодекс газотранспортної системи) та Кодексом газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).
Постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи (п. 3.1 типового договору).
За умовами пунктів 4.1., 4.2., 4.3., 4.4., 4.5. договору постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті. Об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено). Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу. У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно з підпунктом 1 пункту 5.1. та підпунктом 1 пункту 5.2. договору споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у договорі та зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами договору.
У пункті 11.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Відповідно до п. 2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної локації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ в інформаційну платформу оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Як було зазначено, за відомостями з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача - Публічного акціонерного товариства "Центренерго" зазначено ЕІС-код споживача природного газу - 56XO0000MPR1900J.
Так, згідно наявних у матеріалах справи доказів (скріншотів з інформаційної платформи щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56XO0000MPR1900J в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» позивача та щодо остаточної алокації відборів споживача за спірні періоди), обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XO0000MPR1900J у період з 01.05.2022 по 31.05.2022 становив 81959,00 м.куб., з 01.06.2022 по 29.06.2022 - 299545,00 м.куб., з 01.07.2022 по 31.07.2022 - 519592,00 м.куб., з 01.08.2022 по 31.08.2022 - 6757,40 м.куб., з 01.09.2022 по 30.09.2022 - 637875,00 м.куб., з 01.10.2022 по 29.10.2022 - 9203785,88 м.куб., з 02.12.2022 по 06.12.2022 - 5372681,71 м.куб. (т. 1, а.с 33-38, 94-104) і такий обсяг газу правомірно, за відсутності доказів його постачання відповідачу іншим постачальником, віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Згідно пункту 4.1. розділу IV договору постачальником «останньої надії» постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.
Ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price (відповідна роздруківка наявна в матеріалах справи). Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача.
Розрахунок за поставлений постачальником «останньої надії» природний газ здійснюється споживачем в установлений договором термін (пункт 8 розділу VI Правил постачання природного газу).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. ст.. 629, 530 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» належним чином виконало взяті на себе зобов'язання з поставки природного газу відповідно до типового договору за період з 01.05.2022 по 05.01.2023 та поставило Публічному акціонерному товариству "Центренерго" природний газ на загальну суму 595422279,85 грн в обсязі 16122,19599 тис. куб. м., а саме:
- у період з 01.05.2022 по 31.05.2022 в обсязі 81959,00 м.куб. на суму 3587526,56 грн;
- у період з 01.06.2022 по 29.06.2022 в обсязі 299545,00 м.куб. на суму 16157541,61 грн;
- у період з 01.07.2022 по 31.07.2022 в обсязі 519592,00 м.куб. на суму 42961086,83 грн;
- у період з 01.08.2022 по 31.08.2022 в обсязі 6757,40 м.куб. на суму 916238,28 грн;
- у період з 01.09.2022 по 30.09.2022 в обсязі 637875,00 м.куб. на суму 72423382,86 грн;
- у період з 01.10.2022 по 29.10.2022 в обсязі 9203785,88 м.куб. на суму 286650202,38 грн;
- у період з 02.12.2022 по 06.12.2022 в обсязі 5372681,71 м.куб. на суму 172726301,85 грн.
Поставка природного газу за вказані періоди в зазначених обсягах підтверджується також підписаними між сторонами актами приймання-передачі природного газу: №8585 від 31.05.2022 на суму 3587526,56 грн, №9563 від 30.06.2022 на суму 16157541,61 грн, №10420 від 31.07.2022 на суму 42961086,83 грн, №11340 від 31.08.2022 на суму 916238,28 грн, №12611 від 30.09.2022 на суму 72423382,86 грн, №17417 від 31.12.2022 на суму 172726301,33 грн.
Для проведення оплати за отриманий природний газ, постачальником "останньої надії" були сформовані рахунки на оплату №17850 від 13.06.2022 на суму 3587526,56 грн, №19648 від 11.07.2022 на суму 19745068,17 грн, №21498 від 10.08.2022 на суму 62706155 грн, №23400 від 10.09.2022 на суму 63622393,28 грн, №26042 від 10.10.2022 на суму 136045776,14 грн, №29205 від 11.11.2022 на суму 422695978,52 грн та №1334 від 10.01.2023 на суму 172726301,33 грн.
Однак, в порушення умов типового договору, відповідачем не здійснено розрахунку за отриманий природний газ. Водночас відповідач стверджує, що позивачем не було направлено виставлені рахунки споживачу, а відтак у нього відсутній обов'язок щодо оплати спірних сум.
Як було відмічено вище, за умовами типового договору постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу в обумовлений між постачальником та споживачем спосіб (п. 4.3 договору).
Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила, що рахунки на оплату №17850 від 13.06.2022 на суму 3587526,56 грн, №19648 від 11.07.2022 на суму 19745068,17 грн, №21498 від 10.08.2022 на суму 62706155 грн, №23400 від 10.09.2022 на суму 63622393,28 грн та №26042 від 10.10.2022 на суму 136045776,14 грн були направлені Публічному акціонерному товариству "Центренерго" на офіційну електронну пошту kanc@utes.centrenergo.com (т. 1, а.с. 68-84).
Рахунок №29205 від 11.11.2022 на суму 422695978,52 грн направлено засобами поштового зв'язку на адресу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про що свідчить список згрупованих відправлень та фіскальний чек (т. 1, а.с. 87-91).
Отже, позивачем було виконано умови п. 4.3 типового договору та направлено споживачу рахунки на оплату природного газу.
Поряд з цим колегія суддів звертає увагу скаржника, що за умовами типового договору (п. 5.2) та Правил постачання природного газу (п. 11 розділу ІІ) споживач самостійно контролює власне споживання та знімає фактичні показання комерційних вузлів обліку газу. А тому, відповідач споживаючи природний газ та підписуючи акти приймання-передачі природного газу мав можливість звернутися до постачальника про надання такого рахунку у випадку його відсутності.
З огляду на встановлене є неспроможними твердження скаржника про відсутність у нього обов'язку оплати спірних сум відповідно до положень ч. 2 ст. 613 ЦК України
Більше того факт підписання між сторонами актів приймання-передачі природного газу свідчить про обізнаність відповідача про суму оплати, яку він мав здійснити за отриманий товар. Хоча в типовому договорі й зазначено, що оплата за отриманий природний газ здійснюється на підставі рахунку, однак за змістом ст. 692 ЦК України та п. 4.4 договору така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов'язання, який обраховується з дня отримання товару, а не рахунку.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Надання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар (постанови Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18, від 29.04.2020 у справі №915/641/19).
Крім цього, порядок здійснення оплати визначений п. 4.4. договору, яким передбачено, що споживач зобов'язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Відповідно до п. 5.2 договору, споживач зобов'язується: 1) забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору; 2) укласти в установленому порядку договір розподілу природного газу з оператором ГРМ або договір транспортування природного газу з оператором ГТС (для прямих споживачів) для набуття права на правомірний відбір газу із газорозподільної системи та фізичну доставку газу до межі балансової належності об'єкта споживача; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) протягом 5 робочих днів повідомляти постачальника про всі зміни персоніфікованих даних; 5) знімати фактичні показання комерційних вузлів обліку газу та приладів обліку газу (лічильника) станом на 01 число місяця, що настає за місяцем постачання газу, та повідомляти ці дані постачальнику у спосіб, визначений на веб-сайті постачальника. Споживачі, які не є побутовими, на підставі фактичних показань комерційних вузлів обліку газу оформлюють акти приймання-передачі газу та надсилають їх до п'ятого числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Таким чином, обов'язок обрахування власного споживання покладено саме на відповідача. Саме відповідач повинен оформлювати відповідний акт приймання-передачі природного газу за певний період року на підставі фактичних показань свого комерційного вузла обліку та направити його на адресу позивача, до 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки. А отже, несвоєчасне направлен/не направлення позивачем відповідачу рахунку на оплату не звільняє останнього від оплати спожитого природного газу за договором, оскільки виконання даного зобов'язання ставиться в залежність лише від факту постачання природного газу, з огляду на що є неспроможними доводи апелянта про відсутність у нього обов'язку щодо оплати спірних сум.
За таких обставин, беручи до уваги наявність у відповідача доступу до інформаційної платформи та необхідність в силу законодавства контролювати власне газоспоживання, враховуючи підписання між сторонами актів приймання-передачі природного газу (в яких крім іншого, зазначено, що акт є підставою для проведення розрахунків згідно укладеного договору постачання природного газу), споживач, в силу положень п. 4.4 типового договору, був зобов'язаний оплатити спожитий природний газ до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Відповідачем, втім, не надано суду належних доказів на підтвердження оплати спожитого природного газу в розмірі 595422279,85 грн у повному обсязі або частково.
Також відповідачем ні під час розгляду справи судом першої інстанції, ні в апеляційній скарзі не спростовано факт споживання визначеного вище обсягу природного газу із ресурсу постачальника «останньої надії». Зокрема, скаржником не надано доказів того, що у спірний період постачання природного газу здійснювалося йому будь-яким постачальником, не надано актів приймання-передачі природного газу від інших постачальників у спірний період тощо.
Стосовно заперечень скаржника щодо укладення типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії" суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання договір постачання природного газу постачальником укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник "останньої надії" зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
З огляду на наведені норми Правил постачання, а також беручи до уваги інформацію надану оператором ГТС щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56XO0000MPR1900J в реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» позивача та щодо остаточної алокації відборів споживача за спірні періоди, доводи відповідача про неукладання договору з позивачем, є безпідставними.
Крім того, суд апеляційної інстанції визнає безпідставними і доводи Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про неналежність доказів, які підтверджують факт постачання природного газу з ресурсу позивача, його обсяги та вартість з огляду на таке.
Відповідачем не спростовано, що у спірний період з 01.05.2022 по 31.05.2022, з 01.06.2022 по 29.06.2022, з 01.07.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 29.10.2022, з 02.12.2022 по 06.12.2022 він не був включений до реєстру споживачів жодного з постачальників, не надав доказів складання актів прймання-передачі природного газу від інших постачальників у спірний період, а тому спожиті об'єми природного газу автоматично включені оператором газотранспортної системи до портфеля постачальника "останньої надії".
Водночас, позивачем надана інформація щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (форма №10); витяг з інформаційної платформи оператора ГТС щодо фактичних обсягів споживання природного газу споживачем, відомості з інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XO0000MPR1900J (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).
Зазначені докази були обґрунтовано визнані місцевим господарським судом належними, оскільки об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахункові періоди визначаються за даними оператора ГРМ/оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора ГТС та надані споживачу оператором ГРМ відповідно до умов типового договору (п. 4.2 типового договору).
Таким чином, укладений між сторонами публічний типовий договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Виходячи з вищевикладеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ГК «Нафтогаз України» та стягнення з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" основної заборгованості за поставлений природний газ в розмірі 595422279,85 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційні втрати, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з п. 4.5 типового договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач прострочив строки оплати за типовим договором, наявні підстави для стягнення на користь позивача пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Згідно розрахунку позивача, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого йому природного газу, на підставі п. 4.5. типового договору, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати з прострочених сум грошового зобов'язання за загальний період прострочення з 01.07.2022 по 30.06.2023 у розмірі 32990187,55 грн, 3% річних з прострочених сум грошового зобов'язання за загальний період прострочення з 01.07.2022 по 30.09.2023 у розмірі 14707507,85 грн та пеня за прострочення вартості поставленого природного газу в сумі 172726301,33 за період прострочення з 01.07.2023 по 31.07.2023 в розмірі 7221379,05.
Судом першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, перевірено розрахунки позивача щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат та вірно встановлено, що їх розмір за заявлені періоди є правомірним, обґрунтованим та таким, що підтверджується матеріалами справи, арифметично розрахунок проведено також вірно.
Відтак, з огляду на доведеність факту порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем, заявлені ним позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є також обґрунтованими.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
З урахуванням наведеного доводи апелянта по суті його скарги свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування вірного по суті рішення суду.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, Північний апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 27.02.2024 у справі №911/3466/23 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Центренерго" не підлягає задоволенню.
Як слідує з матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.05.2024 відповідачу було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги (у розмірі 1121280,00 грн) до прийняття постанови за наслідками розгляду спору.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Публічне акціонерне товариство "Центренерго" та підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 27.02.2024 у справі №911/3466/23 залишити без змін.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (08711, , Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вул. Рудиківська, 49, код ЄДРПОУ 22927045) в дохід Державного бюджету України 1121280 (один мільйон сто двадцять одну тисячу двісті вісімдесят) грн 00 коп судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 29.05.2024.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
В.В. Андрієнко