вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" травня 2024 р. Справа№ 910/15931/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Алданової С.О.
Корсака В.А.
при секретарі судового засідання: Звершховській І.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу
Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія «Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 (повний текст складено 12.02.2024)
у справі № 910/15931/23 (суддя Бойко Р.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкос Лайн"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення заборгованості у розмірі 970 136,95 грн,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інкос Лайн» (далі - ТОВ «Інкос Лайн») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом») 970 136,95 грн, з яких 965 929,20 грн заборгованості та 4 207,75 грн 3% річних.
На обґрунтування позовних вимог ТОВ «Інкос Лайн» посилається на порушення ДП «НАЕК «Енергоатом» зобов'язань за Договором поставки №53-122-01-23-13183 від 04.04.2023 в частині оплати поставленого за видатковою накладною №178 від 22.06.2023 товару вартістю 965 929,20 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 позовні вимоги ТОВ «Інкос Лайн» задоволено частково. Стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь ТОВ «Інкос Лайн» 4 207,75 грн 3% річних та 7 307,59 грн судового збору. Закрито провадження в частині позовних вимог Товариства про стягнення з Підприємства 965 929,20 грн боргу. Повернуто ТОВ «Інкос Лайн» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 7 244,46 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією №361 від 09.10.2023.
Керуючись ч. 1ст. 130 та ч. 2 ст. 252 ГПК України, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач сплатив 965 929,20 грн боргу, стягнення яких є однією з вимог позову ТОВ «Інкос лайн» до початку розгляду справи по суті, 50% судового збору в цій частині підлягають стягненню з відповідача, а 50% судового збору - поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2024, АТ «НАЕК «Енергоатом» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення з АТ «НАЕК "Енергоатом" на користь ТОВ «Інкос Лайн» 7 307,59 грн судового збору та ухвалити нове рішення, в частині, яким стягнути з АТ «НАЕК «Енергоатом» на користь ТОВ «Інкос Лайн» 63,11 грн судового збору.
На обґрунтування апеляційної скарги АТ «НАЕК «Енергоатом» посилається на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права.
На думку скаржника, підстави для стягнення з нього 50% судового збору в частині вимог, провадження за якими було закрито, відсутні.
Позиції учасників справи.
ТОВ «Інкос Лайн» надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15931/23 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою АТ «НАЕК «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 до надходження матеріалів справи №910/15931/23.
20.03.2024 матеріали справи №910/15931/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «НАЕК «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі №910/15931/23. Розгляд справи призначено на 17.04.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 заяву представника АТ «НАЕК «Енергоатом» Деркача В.В. про участь у судовому засіданні, призначеному на 17.04.2024, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
У судовому засіданні 17.04.2024 суд протокольно оголосив перерву у судовому засіданні до 20.05.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 замінено ДП «НАЕК «Енергоатом» його правонаступником Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
20.10.2023 ТОВ «Інкос Лайн» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» 970 136,95 грн заборгованості.
За подання позовної заяви Товариство платіжною інструкцією №361 від 09.10.2023 сплатило 14 552,05 грн судового збору.
У відзиві на позовну заяву ДП «НАЕК «Енергоатом» повідомило про сплату ним ТОВ «Інкос Лайн» боргу в повному обсязі, у зв'язку з чим просило закрити провадження у справі в цій частині.
На підтвердження сплати ним боргу ДП «НАЕК «Енергоатом» надало платіжні інструкції №12693 від 20.10.2023, №12884 від 24.10.2023 та №13149 від 30.10.2023.
Враховуючи, що предмет спору в частині стягнення основного боргу у розмірі 965 929,20 грн припинив своє існування після звернення позивача з позовом у справі, що розглядається, суд першої інстанції закрив провадження в цій частині позовних вимог на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
За ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ч. 1-3 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 232 ГПК України процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
У ч. 4 ст. 231 ГПК України також передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Отже, закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті, у зв'язку з чим і результат вирішення спору відсутній. У такому разі суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 3 ст. 232, п. 1 ч. 5 ст. 238 ГПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. У резолютивній частині рішення зазначається висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.
ГПК України не передбачає можливість включення до резолютивної частини рішення висновків з питань, не пов'язаних з вирішенням справи по суті, - в даному випадку щодо розподілу судових витрат щодо позовних вимог, провадження за якими закрито. Як вже зазначалось вище у цій постанові, висновки з такого питання викладаються у формі ухвали (ч. 4 ст. 231, ч. 2 ст. 232 ГПК України), яка приймається у вигляді окремого процесуального документа і може постановлюватися одночасно з рішенням суду та є виконавчим документом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».
У п. 5 ч. 1 ст. 7 цього Закону прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у т.ч. в апеляційній та касаційній інстанціях.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції вирішив спір лише у частині вимог про стягнення 4 207,75 грн 3% річних, тому відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу судовий збір лише за розгляд позовних вимог в цій частині, тобто, в сумі 63,11 грн.
Натомість витрати на сплату судового збору в сумі 7 244,46 грн відповідач не зобов'язаний відшкодовувати позивачу, оскільки в цій частині судовий збір підлягає поверненню з Державного бюджету України .
Апеляційний суд відзначає, що всього до відшкодування позивачу з Державного бюджету України підлягають 14 488,94 грн судового збору. Однак таке відшкодування має здійснюватись за наявності підстав, визначених у п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», зокрема, за клопотанням особи, яка його (судовий збір) сплатила - позивача ТОВ «Інкос Лайн».
У матеріалах справи таке клопотання ТОВ «Інкос Лайн», яке було обізнане про сплату відповідачем боргу (про це свідчить зміст відповіді на відзив), відсутнє.
Тому станом на дату прийняття оскаржуваного рішення у суду були відсутні підстави для повернення ТОВ «Інкос Лайн» судового збору у будь-якому розмірі, зокрема у розмірі 7 244,46 грн (як це ухвалено в п. 4 рішення).
За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача 7 244,46 грн судового збору та в частині повернення позивачу з Державного бюджету України 7 244,46 грн судового збору має бути скасовано, в частині стягнення 63,11 грн - залишено без змін.
Щодо доводів ТОВ «Інкос Лайн» у відзиві на апеляційну скаргу про наявність підстав для покладення на відповідача судових витрат повністю чи частково незалежно від результатів вирішення спору відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України апеляційний суд звертається до висновків Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №903/181/19. У вказаній постанові суд касаційної інстанції відзначив, що лише висновок суду першої інстанції про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог. Натомість у тому випадку, коли в резолютивній частині судового рішення зазначається про закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у зв'язку з відсутністю предмету спору, спір по суті у відповідній частині не вирішується, навіть якщо розгляд справи по суті закінчується ухваленням рішення суду, без постановлення відповідної ухвали як окремого процесуального документа. Відповідно, у такому разі (закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у резолютивній частині рішення) норма ч. 9 ст. 129 ГПК України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, не застосовуються і не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у повному обсязі, в т.ч. і щодо частини із заявлених вимог, за якою провадження було закрито.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача 7 244,46 грн судового збору та в частині повернення позивачу з Державного бюджету України 7 244,46 грн судового збору має бути скасовано, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 63,11 грн судового збору - залишено без змін.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія «Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі №910/15931/23 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі №910/15931/23 скасувати в частині стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкос Лайн" 7 244,46 грн судового збору та в частині повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Інкос Лайн" з Державного бюджету України 7 244,46 грн судового збору.
Рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 у справі №910/15931/23 в частині стягнення з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкос Лайн" (02140, м. Київ, вул. Вишняківська, буд. 3; ідентифікаційний код 39459829) 63,11 грн судового збору залишити без змін.
3. Справу №910/15931/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 28.05.2024.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.О. Алданова
В.А. Корсак