ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
29 травня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/3010/23
Південно-західного апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства ,,Українська залізниця” в особі регіональної філії ,,Південна залізниця” Акціонерного товариства ,,Українська залізниця”
на рішення Господарського суду Одеської області від 14.11.2023 (повний текст складено та підписано 20.11.2023, суддя Лічман Л.В.)
у справі №916/3010/23
за позовом Акціонерного товариства ,,Українська залізниця” в особі регіональної філії ,,Південна залізниця” Акціонерного товариства ,,Українська залізниця”
до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,БАЛК КОНТЕЙНЕР СЕРВІС”
про стягнення 113011,92 грн
Акціонерне товариство ,,Українська залізниця” в особі регіональної філії ,,Південна залізниця” Акціонерного товариства ,,Українська залізниця” (далі - АТ „Українська залізниця”) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,БАЛК КОНТЕЙНЕР СЕРВІС” (далі - ТОВ ,,БАЛК КОНТЕЙНЕР СЕРВІС”) про стягнення 113011,92 грн заборгованості, а саме збору за зберігання вантажів у вагонах.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем здійснено навантаження вагонів та після такого навантаження вагони були забрані з під'їзної колії та затримані на станційних коліях в очікуванні формування контейнерного поїзду. Затримка вагонів засвідчена актами загальної форми ГУ-23. Після закінчення навантаження вагонів, відповідачем була оформлена накладна на відправлення групи вагонів та вантаж був прийнятий до переведення. З метою отримання перевізником належних платежів, пов'язаних з затримкою вагонів з причин, що залежать від відправника, на підставі актів форми ГУ-23 працівниками станції залізниці були сформовані накопичувальні картки та нарахований збір за зберігання вантажу, який відповідач не оплатив, що й стало підставою для звернення із даним позовом до суду.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.11.2023 по справі №916/3010/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.
В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, зокрема правомірність нарахування позивачем збору за зберігання вантажів у вагонах, які затримались на станційних коліях в очікуванні формування контейнерного поїзду або групи вагонів з вини ТОВ ,,БАЛК КОНТЕЙНЕР СЕРВІС”.
Однак, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог через сплив строку позовної давності про застосування якого заявлено відповідачем.
Так, місцевим господарським судом зазначено, що позивачем пропущено шестимісячний строк пред'явлення відповідного позову визначений Статутом залізниць України.
Не погодившись із даним рішенням до Південного-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення заявлених позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги за апеляційною скаргою позивач зазначає, що місцевим господарським судом не було взято до уваги того, що за умовами укладеного між сторонами договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом визначено, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.
Відтак, з огляду на дати складання актів загальної форми ГУ-23, апелянт вважає, що ним не було пропущено строк позовної давності на звернення із даними вимогами до суду.
Наголошує апелянт й на тому, що у відповідності до приписів ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється, зокрема, якщо пред'явлено позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила).
Посилаючись на введення на території України воєнного стану, а також п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України апелянт зазначає, що на період дії воєнного стану в Україні строки визначені, зокрема ст. 258 ЦК України, які зокрема визначають строк пред'явлення позовів перевізника до вантажоодержувача, є продовженими на строк дії такого стану.
До того ж, як на тому наголошує апелянт, відповідні строки звернення із позовом були також продовжені й на час дії запровадженого в Україні карантину пов'язаного з запобіганням поширенню короно вірусної хвороби (COVID-19).
Скаржник вважає, що з урахуванням того, що правовідносини між сторонами виникли в період карантину, закінчення строку позовної давності також припало на строк періоду карантину, то строк позовної давності щодо вимог по даній справі не сплив.
Отже, на підставі наведеного, враховуючи домовленість сторін у договорі про збільшення строку позовної давності, а також її продовження на період дії карантину та воєнного стану, апелянт вважає, що строки для звернення із даним позовом до суду не були пропущені.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження у цій справі та визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що позивачем разом з позовом не було надано договір про надання послуг з організації перевезення вантажів від 25.02.2020.
До того ж, як стверджує відповідач, у позовній заяві позивач в обґрунтування підстав звернення до суду в межах строків позовної давності не посилався на умови договору про надання послуг з організації перевезення вантажів від 25.02.2020, в тому числі на п.7.3. даного договору.
Відповідно, як вважає відповідач, суд апеляційної інстанції на етапі апеляційного перегляду справи не може брати до уваги твердження позивача про звернення до суду в межах строку позовної давності, оскільки вони не були предметом розгляду у суді першої інстанції та про них не заявляв позивач.
Наголошує відповідач й на тому, що положення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів від 25.02.2020 не містять відповідальності сторони у вигляді стягнення збору за зберігання вантажу.
Відповідач також вважає, що передбачене Перехідними та прикінцевими положеннями ЦК України продовження строків, як на час карантину, так й на час воєнного стану, не розповсюджується на правовідносини, які вникли між сторонами у цій справі.
Зазначає відповідача й про те, що після виставлення першої партії вагонів інші вагони були в очікуванні подальшого виставлення на колію, так як у відповідності до умов п. 7 Договору про експлуатацію залізничної під?їзної колії - «Максимальна кількість вагонів у кожній партії, що передаються власнику колії - 20 вагонів».
Вищезазначене та аналіз документів, на переконання відповідача, свідчить про те, що усі перевізні документи були оформлені на усю відправну партію вагонів одразу і до того, як вони були подані на шляхи загального користування, що повністю виключає твердження позивача про те, що вагони простоюють на станційних коліях в очікуванні оформлення документів на відправлення.
Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
Як вбачається з наявних матеріалів справи 23.06.2020 ТОВ ,,БАЛК КОНТЕЙНЕР СЕРВІС” в порядку, встановленому ст. 634 ЦК України, направлено АТ «Українська залізниця» заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-41231238/2020-0001 від 23.06.2020.
23.06.2020 АТ «Українська залізниця» направлено ТОВ ,,БАЛК КОНТЕЙНЕР СЕРВІС” інформаційне повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-41231238/2020-0001 від 23.06.2020, яким позивач засвідчив прийняття від ТОВ ,,БАЛК КОНТЕЙНЕР СЕРВІС” пропозиції (акцепт) укладення договору та повідомив про присвоєння замовнику кодів відправника/одержувача, платника та повідомлено, що код платника використовується для ідентифікації договірних відносин як номер договору.
Відповідно до п. 1.1 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 (редакцію оприлюднено 25.08.2022, вводиться в дію 01.09.2022, крім змін до окремих положень Додатку 1-2 прямо передбачених вказаним додатком, які оприлюднені 18.08.2022 та вступають в дію з 18.09.2022) (повна редакція якого міститься також за посиланням https://uz-cargo.com/contractcarriage-archive.html) його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання/користування власним вагоном Перевізника не є орендною платою.
Згідно з п. 1.4 договору надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Пунктами 1.5., 1.6. договору передбачено, що він є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до Договору приймаються і враховуються відповідно до п. 9.3. та п. 9.4. договору та законодавства. Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється Перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі КЕП).
Відповідно до п. 1.7 договору договір укладається шляхом надання Перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами Договору.
Пунктом 1.10 договору визначено, що він є укладеним з дня надання Замовнику Перевізником Інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1 договору.
Відповідно до п. 2.1 договору Замовник зобов'язаний, зокрема:
- сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг Перевізника (п. 2.1.4.);
- відшкодовувати Перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.5.);
- у строки, встановлені розділом 4 договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу Замовника - підписувати та надавати Перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п. 2.1.7.);
Відповідно до п. 2.3 договору Перевізник зобов'язаний, зокрема:
- приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Замовника або у власних вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати власні вагони (контейнери) Перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками Замовника згідно інформації, розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та Збірнику тарифів (п. 2.3.2);
- складати документи, передбачені п. 1.3, 1.4 та розділом 4 Договору, щодо нарахування сум платежів (п. 2.3.5);
За умовами п. 3.1 договору розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах Замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.
Пунктом 3.4 договору встановлено, що замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами Перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих Замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від Замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від Перевізника (далі - плата за користування власними вагонами Перевізника).
Відповідно до п. 4.2 договору оплата послуг відповідно до Договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Перевізника, вказаний в розділі 15 Договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок Перевізника зі спеціальним режимом використання. Одержані на поточний рахунок з спеціальним режимом використання кошти Перевізник зараховує на особовий рахунок Замовника, а також веде облік надходження коштів і використання їх Замовником для оплати перевезень та інших послуг за умовами цього Договору.
Відповідно до п. 5.1 договору у випадку відсутності або недостатності на особовому рахунку Замовника коштів у розмірі, необхідному для оплати провізних та інших платежів, додаткових послуг, Перевізник має право припинити надання послуг за договором, у т.ч., приймання, видачу вантажів та надання додаткових послуг згідно ст. 62 Статуту залізниць України з одночасним віднесенням відповідальності на Замовника за затримку вагонів і контейнерів та зберігання вантажу. При наявності заборгованості Перевізник має право, відповідно до ст. 51, 62 Статуту залізниць України, затримати видачу вантажу, що надійшов, і реалізувати його для покриття заборгованості.
Відповідно до п. 10.3 договору документи направлені Перевізником Замовнику для підписання і не підписанні останнім (у т.ч. з внесеними зауваженнями, але не підписаними) вважаються беззаперечно прийнятими та погодженими Замовником у строк встановлений нормативно-правовими актами або договором, а якщо інше не встановлено, то після спливу 15 календарних днів з дня їх направлення, окрім випадків надання до них заперечень Замовником в такий строк. Такі строки починають свій перебіг з дня направлення Перевізником документів Замовнику, у т.ч. автоматизованими системами Перевізника і із застосуванням спеціалізованого інтерфейсу користувача. Цей пункт не стосується порядку укладення та внесення змін до Договору, визначених в розділі 9 Договору.
Пунктом 13 договору передбачено, що його невід'ємною частиною є додатки, зокрема: додаток 1-1 «Ставки плати за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами»; додаток 1-4 «Умови накопичення вагонів».
Додаток № 1-4 до договору «Умови накопичення вагонів» (далі додаток) містить наступні погоджені сторонами умови.
Відповідно до п. 1 додатку на окреме замовлення Перевізник надає послуги Замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів Перевізника та/або вагонів Замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів).
Пунктом 2 додатку передбачено, що станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення.
Для організації накопичення вагонів Замовник направляє для погодження Перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду Перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення Замовника, Перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову (п. 3 додатку).
Пунктом 4 додатку встановлено, що в межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, Замовник щомісячно надає Перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки.
Відповідно до п. 5 додатку на станціях накопичення на шляху прямування Перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки Замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення.
Згідно з п. 6 додатку початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі Замовником вагонів Перевізнику.
Пунктом 7 додатку передбачено, що часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону Перевізником.
Відповідно до п. 8 додатку час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
За умовами п. 9 додатку за послугу з накопичення вагонів Замовник сплачує:
- плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (підпункт 9.1.);
- за затримку вагонів Замовника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (підпункт 9.2.);
- за затримку власних вагонів Перевізника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини Замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. договору. Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення Замовнику не нараховується (підпункт 9.3.).
Відповідно до п. 10 додатку нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника Замовника, яким замовлено надання такої послуги.
10.03.2020 між ПАТ «Українська залізниця» та СТОВ «Дружба-Нова» укладено договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії СТОВ «Дружба-Нова», філія «Біловодський елеватор» СТОВ «Дружба-Нова» при станції Біловоди Південної залізниці.
Відповідно до умов п. 1 вищевказаного договору від 10.03.2020 згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику та залізниці, примикає до колії №5 станції Біловоди Південної залізниці стрілочним переводом №9 та обслуговується власним локомотивом.
Межею під'їзної колії є знак «Межа під'їзної колії», який встановлено на відстані 48,95 метри від гостряків стрілочного переводу №9, навпроти стика рамної рейки стрілочного переводу №15.
Пунктом 6 договору від 10.03.2020 передбачено, що: вагони на під'їзну колію подаються локомотивом залізниці на колії №1, 2, 3, 4, 5 станції Біловоди. Здавання вагонів провадиться на коліях №1, 2, 3, 4, 5 станції Біловоди. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власної колії.
Пунктом 7 договору від 10.03.2020 визначено, що максимальна кількість вагонів у кожній партії, що передаються власнику колії - 20 вагонів.
Відповідно до п. 8 договору від 10.03.2020 про готовність вагонів до забирання користувач під'їзної колії передає залізниці повідомлення по телефону прийомоздавальнику вантажу та багажу або агенту комерційному станції особами затвердженими наказом директора підприємства з послідуючим письмовим підтвердженням за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими Міністерством транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованими Міністерством юстиції України 15.03.1999 № 165/3458.
Відповідно до п. 11 договору від 10.03.2020 максимальна переробна спроможність вантажних пунктів, згідно до Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, вагонів за добу: Навантаження: 3 колія Пмакс = 0.98 (24-2) х 10 : (0.67 Ч 10/1 + 2.0) = 24 вагонів за добу зернових різних, 4 колія Пмакс = 0.98 (24-2) Ч 9 : (0.67 x 9/1 + 2.0) = 24 вагонів за добу зернових різних, 6 колія Пмакс = 0,98 (24-2) x 7 : (0.74 х 7/1 + 2.0) = 21 вагонів за добу зернових різних, 7 колія Пмакс = 0.98 (24-2) Ч 10 (0,67 х 10/1 + 2.0) - 24 вагонів за добу зернових різних. 10 колія Пмакс = 0.98 (24-2) Ч 9 : (0.67 х 9/1 + 2.0) = 24 вагонів за добу зернових різних. 4 колія Пмакс = 0.98 (24-2) х 9 : (0.74 х 9/1 +2.0) = 22 вагонів за добу комбікорму, 7 колія Пмако = 0.98 (24-2) х 10 : (0.67 х 10/1 - 0.5) = 27 вагонів за добу контейнерів, 3 колія Пмакс = 0.98 (24-2) х 10 : (0.67 х 10/1 + 0.5) = 27 вагонів за добу контейнерів. Вивантаження: 6 колія Пмакс 0.98 (24-2) х 1 : (0,67 Ч 1/1 + 2.0) - 8 вагонів за добу зернових різних, 6 колія Пмаке = 0.98 (24-2) Ч 1 : (0.67 Ч 1/1 + 2.0) = 8 вагонів за добу шроту, 3 колія Пмакс = 0.98 (24-2) Ч 10 : (1.15 х 10/1 + 2.0) = 15 вагонів за добу мінеральних добрив. Час перебування вагонів на під'їзній колій обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.
За умовами п. 12 договору від 10.03.2020 для під'їзної колії встановлюються такі терміни перебування на ній вагонів: Навантаження: зернові різні: 3 колія - 1 вагон х 0,67 год з одночасною подачею 10 вагонів, 4 колія - 1 вагон х 0,67 год. з одночасною подачею 9 вагонів, 6 колія - 1 вагон Ч 0.74 год, 3 одночасною подачею 7 вагонів, 7 колія - 1 вагон х 0.67 год з одночасною подачею 10 вагонів 10 колія - 1 вагон х 0,67 год. з одночасною подачею 9 вагонів, комбікорм колія №4 - 1 вагон х 0.74 год з одночасною подачею 9 вагонів, контейнери колія №6 - 1 вагон х 0,67 год з одночасною подачею 10 вагонів, колія №10 - 1 вагон х 0.67 гол. з одночасною подачею 10 вагонів. Вивантаження колія №6 зернові різні - 1 вагон к 0.67 год. з одночасною подачею і вагон, колія №6 шпрот - 1 вагон х 0.67 год. з одночасною подачею 1 вагон, колія №3 - 1 вагон х 1.15 год. з одночасно подачею 10 вагонів Середній час перебування вагонів на під'їзній колії -8.6 год.
Відповідно до п. 16 договору від 10.03.2020 власник сплачує залізниці плату: за користування вагонами (контейнерами) - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами; інші збори і плати згідно Тарифного керівництва № 1.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що відповідач на станції Біловоди проводив навантаження залізничних вагонів у складі одного маршрутного поїзда, які надалі слідували по перевізних документах № 44426815, 44426807, 43085422, 44995587, Черноморск-Порт.
Так, судом встановлено, що у відповідності до пам'яток про збирання вагонів, які складені та підписані залізницею та відповідачем, останнім проведено вантажні операції.
У зв'язку з затримкою вагонів, пов'язаною з оформленням вантажу після забирання їх з місць навантаження / вивантаження, на коліях станції Біловоди позивачем нараховано збір за зберігання вантажу, що засвідчено актами загальної форми ГУ-23, які містять в наявних матеріалах справи.
У всіх вищевказаних Актах в графі «Опис обставин, що викликали складання актів» вказано: затримка вагонів, пов'язана з оформленням вантажу після забирання їх з місць навантаження/вивантаження. Дані вагони простоюють на станційних коліях в очікуванні оформлення документа на відправлення та формування контейнерного поїзда локомотивом підприємства.
Позивачем нараховано відповідачу плату за зберігання вантажів, що підтверджується накопичувальними картками форми ФДУ-92 на загальну суму 113011,92 грн, які представником відповідача підписані із зауваженнями наступного змісту: «ТОВ ,,БАЛК КОНТЕЙНЕР СЕРВІС” не узгодило нараховану суму, оскільки всі вагони до моменту передачі АТ „Українська залізниця” та оформлення залізничної накладної знаходились на під'їзній колії власника».
Нараховану плату за зберігання вантажів по накопичувальним карткам форми ФДУ-92 на загальну суму 113011,92 грн відповідачем не сплачено, що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог, однак відмовив у їх задоволені у зв'язку із спливом строку позовної давності.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.
Статтею 908 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 306 ГК України, встановлено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 5 ст. 307 ГК України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
За змістом ч. 2 ст. 307 ГК України та ч. 2 ст. 909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Згідно із ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, та іншими актами законодавства України, в т.ч. Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2020 № 644, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №34, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 за №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт» нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Пунктом 2 Статуту залізниць України (далі Статут) встановлено, що він визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (п. 3 Статуту).
Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно з пунктами 22, 23 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Оформлення накладної має здійснюватися відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2020 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084, згідно з п. 1.1 яких на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 798/5989).
Відповідно до цих Правил накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов'язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді.
Перевезення вантажів на особливих умовах здійснюються за окремими договорами. При цьому, сторони вправі передбачати у договорах додаткову відповідальність за виконання зобов'язань щодо перевезень вантажів (п. 63 Статуту).
Пунктом 3 Правил складання актів (ст. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, визначено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
Відповідно до п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458 (далі Правила № 113), у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Пунктом 3 Правила № 113 визначено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними проводиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/збирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23 а, Актів загальної форми ГУ-23. Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів.
Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватись працівником станції і вантажовідправником (абз. 1-4 п. 4 Правил № 113).
Згідно з абз. 5, 6 п. 4 Правил № 113 час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника; час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій; пам'ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласник.
Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надається вантажовласнику (п. 2.6 Правил № 644).
Водночас, колегія суддів зазначає, що між сторонами наявні спеціальні правовідносини у сфері перевезення вантажів залізницею, а саме маршрутним потягом, що підтверджується тим, що 23.06.2020 позивач направив відповідачу повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-41231238/2020-0001 від 23.06.2020, за яким позивач засвідчив прийняття пропозиції (акцепт) укладення вищенаведеного договору та повідомив про присвоєння замовнику кодів відправника/одержувача: 4861, платника: 5573560 з відкриттям особового рахунку з ідентичним номером.
Як вже зазначалось, відповідно до п. 1.1 договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 (редакцію оприлюднено 25.08.2022, вводиться в дію 01.09.2022, крім змін до окремих положень Додатку 1-2 прямо передбачених вказаним додатком, які оприлюднені 18.08.2022 та вступають в дію з 18.09.2022) його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання/користування власним вагоном Перевізника не є орендною платою.
Судовою колегією встановлено, що вищевказаний договір має спеціальні умови, що відносяться до «окремих послуг», що унормовано, зокрема, додатком № 1-4 до договору, і які є відмінними від загальних умов перевезень внаслідок своєї специфіки і суті операцій - «накопичення вагонів з вантажем».
Додаток № 1-4 до договору є невід'ємною частиною останнього.
Виходячи з приписів додатку № 1-4 «Умови накопичення вагонів» до договору, при перевезенні вантажу маршрутними відправками та відсутності можливості формувати маршрут на під'їзній колії, що належить відповідачу, навантажені вагони затримуються на коліях станції.
Судом встановлено, що відповідач не має власних потужностей для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів на власній території, а тому саме для отримання послуги з накопичення вагонів, відповідач скористався передбаченими договором відповідними можливостями.
При цьому, як вже було вказано вище, 10.03.2020 між ПАТ «Українська залізниця» та СТОВ «Дружба-Нова» укладено договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії СТОВ «Дружба-Нова», філія «Біловодський елеватор» СТОВ «Дружба-Нова» при станції Біловоди Південної залізниці.
Відповідно до умов п. 1 вищевказаного договору від 10.03.2020 згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику та залізниці, примикає до колії №5 станції Біловоди Південної залізниці стрілочним переводом №9 та обслуговується власним локомотивом.
Межею під'їзної колії є знак «Межа під'їзної колії», який встановлено на відстані 48,95 метри від гостряків стрілочного переводу №9, навпроти стика рамної рейки стрілочного переводу №15.
Пунктом 6 договору від 10.03.2020 передбачено, що: вагони на під'їзну колію подаються локомотивом залізниці на колії №1, 2, 3, 4, 5 станції Біловоди. Здавання вагонів провадиться на коліях №1, 2, 3, 4, 5 станції Біловоди. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власної колії.
Пунктом 7 договору від 10.03.2020 визначено, що максимальна кількість вагонів у кожній партії, що передаються власнику колії - 20 вагонів.
Отже, з урахуванням приписів додатку № 1-4 до договору та умов договору від 10.03.2020, у даному випадку метою відповідача при замовленні спеціальної послуги було саме накопичення вагонів для формування маршрутного поїзда кількістю у 50 вагонів.
При цьому, процедура накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда, що є цілком очевидно, і на що залізниця надала свою згоду шляхом укладання з відповідачем договору.
Тобто не залежно від обраного порядку оформлення накладної як то на весь маршрутний поїзд, або на кожну партію окремо, окремі вагони/групи вагонів зі складу маршрутного поїзду не будуть відправлені до повного формування маршрутного поїзду обумовленої довжини, що повністю відповідає умовам договору та нормативних актів.
Відтак, затримка вагонів під час їх накопичення для формування маршрутного поїзда не може вважатись одностороннє порушення зобов'язань з боку відповідача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами Договору, який передбачає надання спеціальних послуг та додатку 1-4 до нього.
При цьому, оформлення/не оформлення окремої накладної на кожну групу вагонів з маршрутного потягу, або одного документа на весь маршрутний потяг ніяк не впливає на відправлення маршрутного потягу до моменту формування (накопичення) складу в 50 вагонів з вантажем.
Накопичення вагонів з вантажем (маршрут) у цьому випадку відбувається в межах договірних відносин (є предметом послуги, за яку сплачується тариф), отже, не може кваліфікуватись як "матеріальна відповідальність" та не має такого елементу, як вина відправника.
До того ж, слід відзначити, що складення актів форми ГУ-23 є обов'язком сторін, який встановлено умовами пункті 8 додатку № 1-4, за яким час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
В актах загальної форми вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (пункт 8 Правил користування вагонами та контейнерами).
Тобто в умовах Договору, що регулює спеціальну послугу, та відповідно до наведених вимог Правил користування вагонами та контейнерами Сторони узгодили, що в актом форми ГУ-23 лише фіксується час перебування вагонів на коліях загального користування, що разом з тим є предметом послуги "Накопичення вагонів з вантажем до 50 вагонів - маршрутний поїзд", оскільки вказаний акт відображає час, за який сплачується тариф.
В силу пунктів 6, 7 додатку 1-4, початком накопичення вагонів на станції відправлення є момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику, а часом закінчення накопичення на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником. Оскільки оформлення накладної на маршрут не могло відбутись до моменту накопичення (сформування) 50 вагонів (маршруту), то перебування вагонів на станції не було викликано «затримкою оформлення документів», а стало наслідком цілком законних дій обох сторін договору щодо «накопичення» маршрутного поїзда, що в свою чергу, є предметом договірної послуги з боку позивача, оскільки до моменту повного формування маршрутним поїздом установленої довжини він не міг бути відправленим.
Позивач посилаючись на пункти 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, у редакції від 28.11.2014, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 866/5087, вважає, що відповідач мав сплатити перевізнику збір за зберігання вантажу внаслідок прострочення строку накопичення вагонів.
Пунктом 8 наведених Правил зберігання вантажів передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Відповідно до п. 9 зазначених Правил зберігання вантажів за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми. Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
Положення наведених пунктів Правил свідчать про те, що нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці, та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
Із встановлених обставин справи вбачається, що позивач, наполягаючи на задоволенні позову, вказував на те, що існує затримка вагонів саме з вини відповідача, яка пов'язана з оформленням вантажу після забирання їх з місць навантаження/вивантаження.
Водночас, враховуючи, що сторони домовились про перевезення вантажів на особливих умовах - за розкладом руху маршрутних поїздів та погодили специфічні умови перевезення вантажів, які є визначальними щодо порядку надання відповідних послуг та особливостей їх оплати, з урахуванням характеру укладеного між сторонами договору, а також те, що накопичення вагонів проводилось за попередньо погодженим планом, який мав ознаку маршрутний, та за попередньою заявкою, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було допущено порушення умов договору, а також нормативних актів при оформленні маршрутного потягу.
Таким чином, у період накопичення вагонів (порожніх/з вантажем) маршрутного поїзду у позивача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов додатку № 1-4.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд вже переглядав малозначні справи у подібних правовідносинах та зазначив, що накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення як вина відповідача (справи № 915/305/22 та №915/5/23).
До того ж, за висновками суду касаційної інстанції, пункти 8, 9 Правил зберігання вантажів не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від позивача, а саме: наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях позивача з метою формування маршрутного потяга.
Отже, у даному випадку позивач не довів існування обставин, з якими пов'язується можливість застосування до спірних правовідносин приписів, передбачених пунктом 9 Правил зберігання вантажів.
Наведене відповідно є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, колегія суддів зазначає таке.
За приписами ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення
Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц.
Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (аналогічний висновок викладено у п. 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 911/1437/17).
Таким чином, беручи до уваги необґрунтованість позову у зв'язку з недоведеністю позовних вимог, підстави для застосування до позову наслідків спливу строку позовної давності відсутні.
Зазначене безпідставно залишилось поза увагою місцевого господарського суду, який відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, між тим помилковість такого висновку загалом не вплинула на правильність висновку Господарського суду Одеської області щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційний господарський суд не вбачає.
З огляду на таке, оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області підлягає залишенню без змін, однак з мотивів наведених у цій постанові.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 14.11.2023 у справі №916/3010/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Датою складання та підписання даної постанови є 29.05.2024.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Богатир К.В.
Суддя Філінюк І.Г.