79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"22" травня 2024 р. Справа №914/714/24
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Гавриляк І.В.,
явка представників сторін: не з'явилися
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 28.03.2024,
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 суддя: Березяк Н.Є., м. Львів,
про зустрічне забезпечення позову, в справі №914/714/24
за позовом ОСОБА_1 , м. Львів-Винники,
до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельно-монтажне підприємство побуту”, м. Львів,
до відповідача -2 ОСОБА_2 , м. Львів,
про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників товариства та акту приймання-передачі, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
короткий зміст позовних вимог
18.03.2024 ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача-1 ТОВ “Будівельно-монтажне підприємство побуту” та до відповідача -2 ОСОБА_2 за змістом якого просить:
-визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту», яким вирішено передати у власність нерухоме майно товариства ОСОБА_2 ;
-визнати недійсним акт приймання-передачі, серія та номер 659, 660, виданий 05.03.2024, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дулик М.Б.;
-скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71918569 від 05.03.2024 19:06:59 та індексний номер: 71918665 від 05.03.2024 19:20:06 державний реєстратор - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Дулик М.Б. щодо внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей.
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що вчинені відповідачами правочини, а саме рішення про передачу відповідачу-2 у власність майна товариства та акт приймання-передачі, серія та номер: 659, 660, виданий 05.03.2024 і подальша реєстрація права власності на майно за відповідачем-2 є фраудаторними, фіктивними та такими, що порушують публічний порядок.
Правовими підставами позову зазначено ст.ст. 13, 15, 203, 215, 216 ч. ч. 1, 2 ст. 228 ст. ст. 234, 236 ЦК України.
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
У заяві про забезпечення позову (вх.№1047/24 від 19.03.2024) просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_2 (відповідачу-2) нерухоме майно:
-83/100 частки адміністративного корпусу літ.Б-3 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 663,8 кв.м, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:1027418546101);
-трансформаторну підстанцію літ.Ф-1 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 27,7 кв.м, з відповідними спорудами: пропарочна камера «б» - 240,0 кв.м., естакада «б'» - 5501,8 кв.м, шляхи «в» - 610 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1159367646101).
В обґрунтування заяви позивач зазначає, що відповідач-1 відчужив відповідачу-2 належне позивачу нерухоме майно на підставі оспорюваних правочинів, за наявності у нього грошового зобов'язання перед позивачем. Вважає, що відповідач-1 діяв недобросовісно та зловживав правами, оскільки вчинив оспорювані правочини, які порушують майнові інтереси кредитора (позивача) і направлені на недопущення звернення стягнення на майно боржника.
На думку заявника, вчинені реєстраційні дії та зміни в ТОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту», а також реєстрація права власності на все майно товариства за його директором (кінцевим бенефіціарним власником та колишнім учасником) вчинені з метою унеможливити виконання на її користь рішення суду, в справі № 914/316/24, де боржником є товариство.
Заявник вважає, що ефективним, співмірним і адекватним способом забезпечення цього позову, буде арешт належного відповідачу-2 нерухомого майна, а саме 83/100 частки адміністративного корпусу літ.Б-3 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 663,8 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 1027418546101) та трансформаторної підстанції літ.Ф-1 загальною площею 27,7 кв.м, з відповідними спорудами: пропарочна камера «б» - 240,0 кв.м, естакада «б'» - 5501,8 кв.м, шляхи «в» - 610 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 1159367646101).
Необхідність вжиття заходу забезпечення позову обумовлено недобросовісною поведінкою відповідачів, ризику наступного продажу чи обтяження нерухомого майна або його знищення чи реконструкції.
Також, у заяві про забезпечення позову позивач (заявник) зазначає, що готовий внести на депозит суду суму в розмірі 2 000,00 грн., яка буде достатньою для зустрічного забезпечення.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 (з врахуванням ухвали суду від 20.03.2024 про виправлення описки щодо розміру суми зустрічного забезпечення) заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову (вх. № 1047/24 від 19.03.2024) у справі № 914/714/24 задоволено повністю.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме на:
-83/100 частки адміністративного корпусу літ.Б-3 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 663,8 кв.м., (реєстраційний номер об'єкта нерухомості:1027418546101);
-трансформаторну підстанцію літ.Ф-1 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 27,7 кв.м, з відповідними спорудами: пропарочна камера «б» - 240,0 кв.м, естакада «б'» - 5501,8 кв.м, шляхи «в» - 610 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 1159367646101).
Також ухвалено заявнику (позивачу) надати суду до 29.03.2024 докази вчинення дій по зустрічному забезпеченню позову, зокрема, зарахування на депозитний рахунок Господарського суду Львівської області (UA078201720355209002000000738, ідентифікаційний код - 03499974, банк - Державна казначейська служба України, МФО 820172) суми коштів в розмірі 500 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Позивач ( ОСОБА_1 ) подала апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою суду першої інстанції в частині вжиття заходів зустрічного забезпечення, а саме щодо зарахування на депозитний рахунок Господарського суду Львівської області коштів в розмірі 500 000,00 грн., вважає її незаконною та необгрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає наступне:
-суд першої інстанції безпідставно застосував ст. ст. 140, 141 ГПК України та необґрунтовано вжив заходів зустрічного забезпечення в сумі 500 000,00 грн.;
-місцевим господарським судом не наведено жодного підходу чи розрахунку, яким суд керувався, визначаючи суму зустрічного забезпечення в розмірі 500 000 грн.;
-судом не обґрунтовано те, що вжиті заходи забезпечення позову в результаті виведення відповідачем-1 нерухомого майна з товариства та вчинення фраудаторних правочинів, ще можуть заподіяти шкоду відповідачу-1;
-посилається на правові висновки викладені в ухвалі Об'єднаної Палати Верховного Суду від 29.01.2024 в справі № 17/1610/23, за змістом яких інститут зустрічного забезпечення позову не може слугувати профілактикою попередження та санкцією за необґрунтоване застосування заходів забезпечення позову за заявою позивача/заявника;
-вважає, що суд створює для позивача додаткові перешкоди в доступі до правосуддя та в забезпеченні ефективного судового захисту, покладаючи на нього додаткові обов'язки із сплати 500 000,00 грн.
-зазначає, що суд не навів мотивів відхилення пропозицій позивача щодо зустрічного забезпечення в розмірі 2 000,00 грн.
Узагальнені заперечення відповідача-1
Відповідач-1 подав відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого просить закрити апеляційне провадження в справі № 914/714/24 або відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
В обгрунтування доводів відзиву на апеляційну скаргу відповідач-1 посилається на те, що враховуючи невиконання позивачем вимог суду щодо зустрічного забезпечення, місцевий господарський суд з посиланням на ч.8 ст.141 ГПК України ухвало від 18.04.2024 в цій справі скасував ухвалу від 20.03.2024 про зустрічне забезпечення позову та про вжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, відповідач-1 посилається на те, що предмет оскарження був скасований тим судом, що приймав рішення та наданий час уже відсутній, а тому є підстави для застосування аналогії права та закриття апеляційного провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Посилається на те, що не отримував апеляційної скарги, а тому не може надати заперечення щодо такої.
Відповідач-2 не скористався правом передбаченим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подав.
У судове засідання 22.05.2024 учасники справи явку уповноважених представників не забезпечили, хоча своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції, довідками Західного апеляційного господарського суду про доставку електронного листа та повідомленням про вручення поштового відправлення.
20.05.2024 на адресу суду від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, за змістом якого зазначає, що не отримував апеляційної скарги, а в підсистемі «Електронний суд» не відображається апеляційне провадження по цій справі. Крім того посилається на те, що адвокат відповідача-1 не матиме можливості прибути в судове засідання, оскільки проходитиме військово-лікарську комісію.
21.05.2024 на адресу суду від відповідача-1 повторно надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, за змістом якого повідомляє, що матеріали апеляційного провадження в цій справі отримав 20.05.2024 о 18:48 год. При цьому, посилається на те, що судове засідання призначено на 22.05.2024, а тому представник відповідача-1 не в змозі в такий короткий термін підготувати відзив на апеляційну скаргу.
Також, 21.05.2024 на адресу суду від апелянта (позивача) надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.
Розглянувши подані відповідачем-1 клопотання про відкладення розгляду справи апеляційний господарський суд зазначає, що посилання відповідача-1 на те, що він не отримував апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, а саме квитанцією про за № 812816 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС (час доставки 28.03.2024 о 18:35) (т. 2 а.с. 27).
Крім того, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Таким чином, апеляційний господарський суд відмовляє в задоволенні клопотань відповідача про відкладення розгляду справи та визнає неявку відповідача-1 без поважних причин.
При цьому, судом враховано положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, що не з'явилися за наявними в справі доказами.
Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається
Предметом апеляційного перегляду є ухвала місцевого господарського суду про зустрічне забезпечення, яка відповідно до ч. 9 ст. 141 ГПК України може бути оскаржена разом із ухвалою про забезпечення позову або окремо.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 (з врахуванням ухвали суду від 20.03.2024 про виправлення описки щодо розміру суми зустрічного забезпечення) заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову (вх. № 1047/24 від 19.03.2024) у справі № 914/714/24 задоволено повністю.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_2 нерухоме майно, а саме на:
-83/100 частки адміністративного корпусу літ.Б-3 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 663,8 кв.м., (реєстраційний номер об'єкта нерухомості:1027418546101);
-трансформаторну підстанцію літ.Ф-1 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 27,7 кв.м, з відповідними спорудами: пропарочна камера «б» - 240,0 кв.м, естакада «б'» - 5501,8 кв.м, шляхи «в» - 610 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості: 1159367646101).
Також ухвалено заявнику (позивачу) надати суду до 29.03.2024 докази вчинення дій по зустрічному забезпеченню позову, зокрема, зарахування на депозитний рахунок Господарського суду Львівської області (UA078201720355209002000000738, ідентифікаційний код - 03499974, банк - Державна казначейська служба України, МФО 820172) суми коштів в розмірі 500 000,00 грн.
Водночас процесуальний закон передбачає також право господарського суду застосувати зустрічне забезпечення до особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, що передбачено статтею 141 ГПК України.
Метою зустрічного забезпечення є співмірне вжиття судом заходів, спрямованих на забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача відповідно до статті 146 ГПК України, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Інститут зустрічного забезпечення спрямований на реалізацію таких основних засад господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та пропорційність, адже забезпечення позову певною мірою обтяжує відповідача і у випадку незадоволення вимог позивача зустрічне забезпечення гарантує можливість відшкодувати збитки.
Відповідно до частини першої статті 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
За положенням частини другої статті 141 ГПК України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом:
1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів;
2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову.
На відміну від забезпечення позову, яке застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача та виконання судового рішення та вживається судом виключно за заявою учасника справи, зустрічне забезпечення має на меті зберегти певний баланс сторін та мінімізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів, і може застосовуватися судом за власною ініціативою. Окрім того, зустрічне забезпечення позову застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
У принципі 7 доповіді Асоціації міжнародного права "Про забезпечувальні та запобіжні засоби в міжнародному цивільному процесі" (ILA, 1996) зазначається, що суд повинен мати повноваження вимагати від позивача гарантії відшкодування збитків відповідачу чи третій стороні, які можуть виникнути в результаті застосування забезпечувальних заходів. Сказане застосовне і до господарського процесу, який в цій частині містить аналогічне регулювання.
Колегія суддів наголошує, що метою вжиття заходів забезпечення позову та зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості реального виконання рішення суду, убезпечення учасників справи від неможливості ефективно захистити свої законні права та інтереси в межах даного судового процесу, недопущення погіршення стану учасників спірних відносин до вирішення спору по суті. При цьому, при вжитті заходів забезпечення позову та зустрічного забезпечення позову суд має враховувати баланс інтересів обох сторін щодо забезпечення відшкодування можливих збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову ухвалою суду від 06.12.2021.
Колегія суддів зауважує, що метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий status quo між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору.
Суд самостійно оцінює необхідність зустрічного забезпечення. За загальним правилом, вирішення цього питання має диспозитивний характер. Тобто реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов'язком.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 в справі № 910/9907/21 (п. 57), який в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України враховано апеляційним господарським судом.
Разом з тим, Верховний Суд, передаючи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу №17/1610/23, в ухвалі від 29.01.2024 зазначив, що інститут зустрічного забезпечення позову не може слугувати профілактикою попередження та санкцією за необґрунтоване застосування заходів забезпечення позову за заявою позивача/заявника, адже кожне судове рішення має відповідати вимогам статей 236-238 ГПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ГПК України розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції в ухвалі від 20.03.2024 (з врахуванням ухвали суду від 20.03.2024 про виправлення описки) скористався правом вимоги від позивача забезпечити можливі збитки відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення) та визначив розмір зустрічного забезпечення - 500 000,00 грн.
Спір у справі виник внаслідок прийняття Загальними зборами учасників ТОВ «Будівельно-монтажне підприємство побуту» рішення про передачу у власність ОСОБА_2 нерухомого майна товариства), а саме трансформаторної підстанції (площа 27.7 кв.м, адреса: АДРЕСА_1 ) та адміністративного корпусу (площа 663.8 кв.м, адреса: АДРЕСА_1 ).
Проте, як вбачається з оскаржуваної ухвали, місцевим господарським судом не наведено обґрунтування щодо застосування зустрічного забезпечення з врахуванням обставин справи, а також не обгрунтовано визначення розміру зустрічного забезпечення.
Апеляційний господарський суд зазначає, що умовою застосування заходів зустрічного забезпечення є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів з урахуванням обставин справи може утруднити чи зробити неможливим відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
При цьому, у вирішенні питання про зустрічне забезпечення господарський суд має здійснити оцінку доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності заходів зустрічного забезпечення, а також наявності зв'язку між конкретним заходом зустрічного забезпечення і заходами забезпечення позову. Отже, з вищенаведених норм вбачається обов'язкова необхідність доказування відповідними доказами можливості виникнення у відповідача збитків, у якому грошовому еквіваленті такі збитки можуть виникнути, чим зумовлена така можливість виникнення у відповідача відповідних збитків тощо.
Однак, на переконання колегії суддів, вжиті судом заходи забезпечення позову не несуть для відповідача-2 загрози завдання збитків. Вказане полягає у тому, що хоча арешт нерухомого майна (83/100 частки адміністративного корпусу літ.Б-3 та трансформаторна підстанція літ.Ф-1 за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 253) і обмежує право відповідача-2 на розпорядження таким майном, однак суть вжитих заходів забезпечення якраз і полягає в тому, щоб уникнути під час розгляду спору по суті подальших дій щодо відчуження нерухомого майна та, фактично, зафіксувати правове становище учасників справи станом на час звернення з позовом. Метою цього є уникнення в подальшому звернення позивача з новими позовами для захисту свої прав, а також забезпечення можливості виконання рішення у справі.
Апеляційний суд зазначає, що заходи забезпечення є тимчасовим обмеженням, не несуть загрози завдання збитків ні відповідачам, ні іншим особам, жодним чином не блокують можливість здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплати податків тощо, а лише тимчасово обмежують право власника нерухомого майна.
Тому, висновки місцевого господарського суду в частині вжиття зустрічного забезпечення з метою компенсації можливих збитків відповідача-2 здійснені без урахування всіх обставин справи.
З аналізу приписів процесуального закону слідує, що суд має право вжити заходи зустрічного забезпечення саме з метою забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені заходами забезпеченням позову. Проте, зустрічне забезпечення не може бути жодним чином пов'язане з виконанням/невиконанням позивачем можливого в майбутньому рішення суду про задоволення позову.
Отже, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції належним чином не обґрунтовано необхідність вжиття зустрічного забезпечення в цій справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 141 ГПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.
Тобто, процесуальний закон надає можливість учаснику справи заявити клопотання про зустрічне забезпечення з наведенням відповідних мотивів та поданням доказів на підтвердження своєї вимоги.
Поряд з цим, на переконання апеляційного суду, в цій ситуації суд першої інстанції, застосовуючи зустрічне забезпечення в ухвалі про забезпечення позову, дійшов передчасних висновків щодо наявності відповідних підстав без урахування обставин справи. Проте, відповідачі не позбавлені можливості в подальшому звернутися до суду з відповідним клопотанням.
Як наслідок встановлення наведених обставин справи, суд визнає обґрунтованими доводи позивача, викладені ним в апеляційній скарзі.
Обговорюючи доводи відзиву на апеляційну скаргу в частині посилання відповідача-1 на те, що позивач не виконав вимог суду щодо зустрічного забезпечення, а тому місцевий господарський суд з посиланням на ч.8 ст.141 ГПК України ухвало від 18.04.2024 в цій справі скасував ухвалу від 20.03.2024 про зустрічне забезпечення позову та про вжиття заходів забезпечення позову, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 6-8 ст. 141 ГПК України строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення.
Особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.
Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що переглядає законність та обгрунтованість оскаржуваної ухвали саме на момент її винесення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Суд першої інстанції при прийнятті ухвали в частині зустрічного забезпечення позову порушив норми процесуального права, що у відповідності до вимог ст. 277 ГПК України є підставою для часткового скасування ухвали Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 (з врахуванням ухвали суду від 20.03.2024 про виправлення описки щодо розміру суми зустрічного забезпечення) в частині п. 6 резолютивної частини щодо зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок суду у строк 10 днів з дня її постановлення зустрічного забезпечення у розмірі 500 000,00 грн. та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 28.03.2024.
Згідно з ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Керуючись, ст. ст. 86, 136, 137, 140, 197, 255, 269, 270, 271, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 28.03.2024 - задоволити.
Ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.03.2024, в справі №914/714/24 про зустрічне забезпечення позову скасувати.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий-суддя Бойко С.М.
Судді Бонк Т.Б.
Якімець Г.Г.
Повний текст постанови складено 24.05.2024