Справа № 454/1034/23 Головуючий у 1 інстанції Адамович М.Я.
Провадження № 22-з/811/97/24 Доповідач в 2 інстанції Шеремета Н. О.
28 травня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Цьони С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 22 листопада 2023 року,-
у березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 , за участю Сокальської державної нотаріальної контори Львівської області про визнання недійсною відмови від спадкування та скасування свідоцтва про право на спадщину.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 22 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсною заяву ОСОБА_1 про відмову від спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , посвідчену 20.06.1997р. державним нотаріусом Сокальської державної нотаріальної контори Хома В.О. та зареєстровану в реєстрі за №2-1371.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 20.06.1997р. Сокальською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_3 після смерті чоловіка ОСОБА_5 на спадкове майно 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 20.06.1997р. Сокальською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_3 після смерті чоловіка ОСОБА_5 на спадкове майно 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 805,20 грн. судового збору та 6375 грн. витрат на правову допомогу.
Постановою Львівського апеляційного суду від 11 березня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - задоволено частково.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 22 листопада 2023 року - скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 20.06.1997р. Сокальською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_3 після смерті чоловіка ОСОБА_5 на спадкове майно, яке складається з житлового будинку АДРЕСА_1 , з будівлями і спорудами.
В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсною заяви ОСОБА_1 про відмову від спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , посвідчену 20.06.1997р. державним нотаріусом Сокальської державної нотаріальної контори Хома В.О. та зареєстровану в реєстрі за №2-1371 - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1073.60 грн. судового збору за подання позову та 1610,40 грн. в дохід держави недоплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
18 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі.
В обґрунтування заяви покликається на те, що при ухваленні постанови Львівського апеляційного суду від 11 березня 2024 року судом не вирішено питання щодо розподілу судових витрат, понесених ОСОБА_1 за час розгляду справи в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції. Стверджує, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Зазначає, що інші судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Вказує, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Звертає увагу, що вимога про відшкодування судових витрат у справі зазначена у позовній заяві, в якій вказано, що позивач очікує понести витрати, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
З наведених підстав просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 805,20 грн. судового збору та 6375 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а також 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених на стадії апеляційного розгляду справи.
В судове засідання не з'явилися сторони, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки текст ухвали складено 28 травня 2024 року, то незважаючи на те, що судове засідання призначене на 20 травня 2024 року, датою ухвалення постанови є саме 28 травня 2024 року.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви, колегія суддів приходить до висновку, що в прийнятті додаткового рішення слід відмовити з огляду на таке.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 134 ЦПК України).
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється у разі подання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності умов, що ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, і сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, кореспондується з її обов'язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв'язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 17 грудня 2021 року у справі № 925/1502/20.
В позовній заяві представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вказала попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Таким чином, позивачем виконано процесуальний обов'язок щодо подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він може понести в зв'язку із розглядом справи.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, до закінчення судових дебатів ні позивач, ні його представник не зробили заяву про те, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, ОСОБА_2 долучила до матеріалів справи лише копію квитанції до прибуткового касового ордеру №33 від 03.03.2023 року на 6700.00 грн. на підтвердження оплати ОСОБА_1 правової допомоги, в тому числі судовий збір 2200.00 грн., документи, передбачені статтею 137 ЦПК України, ними до матеріалів справи в суді першої інстанції не долучалися.
З матеріалів справи вбачається, що в заяві про ухвалення додаткового рішення, ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь 6000.00 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
На підтвердження вимог долучено квитанції до прибуткового касового ордеру №21 від 04.01.2023 року на суму 2000.00 грн., №43 від 04.06.2023 року на суму 3000.00 грн. ,№68 від 29.09.2023 року на суму 1000.00 грн., №83 від 11.10.2023 року на суму 1000.00 грн., всього на суму 7000.00 грн.
Крім цього, долучено квитанції до прибуткового касового ордеру від 29.11.2023 року на суму 3000.00 грн. (написання відзиву), та №87 від 11.03.2024 року на суму 3000.00 грн. (участь в судовому засіданні в апеляційному суді.
Колегія суддів звертає увагу, що більшість квитанцій до прибуткового касового ордеру були виписані до ухвалення рішення судом першої інстанції, однак такі не були долучені до матеріалів справи, поважних причин неподання суду першої інстанції цих доказів на підтвердження понесених витрат, ні позивачем, ні його представником не зазначено.
На підтвердженні наданих послуг ОСОБА_2 долучила до заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу Звіт наданих послуг (згідно договору про надання правничої допомоги від 04.01.2023 року) від 11.03.2024 року №11.
Інших документів на підтвердження наданих послуг ні позивач, ні його представник не долучили.
Покликаючись в Звіті наданих послуг на договір про надання правничої допомоги від 04.01.2023 року, ні позивач, ні його представник цей договір ні до матеріалів справи, ні до заяви про ухвалення додаткового рішення, не долучили, такий в матеріалах справи відсутній.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять детального опису виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), який би підтверджував обсяг наданої правничої допомоги.
З врахуванням положень статті 137 ЦПК України, яка передбачає, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, і що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, що повинно враховуватись судом при стягненні витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що долучення до заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу лише квитанцій до прибуткового касового ордеру і Звіту наданих послуг на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, є недостатніми для вирішення судом питання про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Відтак, колегія суддів вважає відсутніми підстави в розумінні положень частини восьмої статті 141 ЦПК України для ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів враховує і те, що до закінчення судових дебатів в суді апеляційної інстанції ні позивач, ні його представник не зробили заяву про те, що докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані ними протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
Вимога заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 805.20 грн. сплаченого судового збору за подання позову є безпідставною, оскільки в резолютивній частині постанови Львівського апеляційного суду від 11 березня 2024 року вирішено питання щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судового збору за подання позову.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність процесуальних підстав для ухвалення додаткового рішення у справі.
Керуючись ст.ст. 141, 270 ЦПК України, суд, -
в прийнятті додаткового рішення за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судового збору за подання позову та витрат на професійну правничу допомогу, понесених ним в суді першої та апеляційної інстанцій - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення ухвали.
Ухвала складена 28.05.2024 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк