Справа № 148/391/24
Провадження № 33/801/501/2024
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С. В.
Доповідач: Войтко Ю. Б.
28 травня 2024 року м. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Войтко Ю. Б.,
розглянувши апеляційну скаргу адвоката Дунаєва Івана Борисовича, подану від імені ОСОБА_1 , на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 08 травня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 08 травня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто з нього на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.
Відповідно до обставин встановлених судовим рішенням, 11.02.2024 о 00:05 год, в м. Тульчині по вул. М. Леонтовича, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Мерседес-Бенц, державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки зі згоди водія за допомогою приладу алкотест «Drager» 6810, результат огляду 0,30%, позитивний, чим порушив п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП
Не погодившись з постановою суду першої інстанції адвокат Дунаєв І. Б. від імені ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що вищевказана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповно з'ясованих фактичних обставин справи та не дослідження і ненадання належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам. При цьому суд першої інстанції не взяв до уваги виправлення в часі складання протоколу про адміністративне правопорушення та у даті народження ОСОБА_1 . Крім того, поліцейські вносили записи до протоколу вже після його підписання ОСОБА_1 .
Також суд першої інстанції не звернув увагу на відмінність у протоколі про адміністративне правопорушення і у направленні на огляд водія транспортного засобу в частині приладу, яким проводився огляд на стан сп'яніння: у протоколі вказано алкотест «Drager» 6810, у направленні алкотест «Drager» 6820.
Апелянт вказує, що на відеозаписі, який міститься у матеріалах справи не зафіксовано роз'яснення ОСОБА_2 його прав та обов'язків, а копія протоколу про адміністративне правопорушення взагалі не видавалась ОСОБА_1 .
У суд працівниками поліції було надано технічний паспорт не приладу алкотест «Drager» 6810, а портативного принтеру для протоколювання результатів вимірювання, отриманих на діагностичних приладах Драгер Алкотест «Драгер Мобайл», а на клопотання захисника про витребування доказів, яке було задоволено судом першої інстанції, жодного документу не надійшло.
На думку апелянта, сукупність таких обставин викликає сумнів у достовірності наданих доказів на доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Дунаєв І. Б. не з'явилися.
Суд вважає, що розгляд справи можна провести без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки ОСОБА_1 та його захисник своєчасно сповіщені про місце і час розгляду справи, не надали суду доказів неможливості приймати участь у судовому засіданні.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи апеляційної скарги суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Апеляційний суд, враховуючи положення ст. 294 КУпАП, переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
За змістом ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності, а положеннями ст. 245 цього ж Кодексу визначено, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КпАП України).
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП забороняється керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частини 2 статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Відповідно до п. 2 розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд приходить до висновку, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідають встановленим фактичним обставинам справи, вина ОСОБА_1 доведена наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами, а його дії за частиною 1 статті 130 КУпАП кваліфіковані правильно.
До таких висновків суд прийшов дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №290573 від 11.02.2024; направлення водія ОСОБА_1 , у якого виявлено ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини роту, почервоніння очей, тремтіння пальців рук, результат огляду - позитивний 0,30 проміле, на огляд до закладу охорони здоров'я з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; відеозаписами з бодікамери працівників поліції; даними роздруківки приладу Drager від 11.02.2024, відповідно до якого після тестування ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння встановлений результат 0,30 проміле.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції був досліджений відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції.
Зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
З дослідженого відеозапису встановлені обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №290573 від 11.02.2024.
Твердження захисника про те, що під час огляду та вимірювання алкогольного сп'яніння вимірювання відбулось з порушенням технічного обслуговування технічного приладу «Драгер 6810», що, у свою чергу, могло вплинути на точність вимірювання, оскільки прилад експлуатувався понад 6 місяців без технічного обслуговування, на увагу не заслуговують з огляду на наступне.
Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність», який набрав чинності 1 січня 2016 року, до засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, відносяться і вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається.
Пунктом 1 статті 17 цього Закону передбачено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Тобто законом не встановлено вимог до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, пов'язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, які видавалися Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 1 січня 2016 року. А тому газоаналізатори (алкотестери), що вже перебувають в експлуатації, в тому числі і Drager Alkotest 6810, виробництва компанії Drager Safety AG &aas; Co. KGaA, Німеччина, можуть експлуатуватись і надалі за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту. Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 і становить 1 рік.
Останнє калібрування газоаналізатора (алкотестера) Drager Alkotest 6810, який застосовувався поліцейським під час огляду ОСОБА_1 здійснено було 22 лютого 2023 року, тобто станом на 11 лютого 2024 року один рік ще не минув. Станом на 15.04.2024 - час надходження витребуваних доказів, згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а. с. 44), газоаналізатор «Drager Alkotest 6810» № ARAM-2253 пройшов перевірку 21 лютого 2024 року, яка згідно свідоцтва чинна до 21 лютого 2025 року.
Окрім цього, з відеозапису з нагрудної бодікамери, який доданий до матеріалів справи, протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що ОСОБА_1 при проходженні огляду на стан сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу приладу Drager Alkotest 6810 не заявляв жодних зауважень щодо справності такого приладу, сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки у поліцейського не вимагав, отже і в цій частині поліцейським вимоги Інструкції порушені не були, а тому доводи сторони захисту в апеляційній скарзі про зворотне не заслуговують на увагу.
Також не відповідають дійсності доводи про проведення вимірювання приладом Drager Alkotest 6810 при температурі -14,0С, оскільки на надісланій на запит суду роздруківці (а. с. 42) чітко видно що температура зазначена приладом +14,0С, що можливо при зберіганні приладу в транспортному засобі службового автомобіля працівників поліції.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він містить: об'єкт; об'єктивну сторону; суб'єкт; суб'єктивну сторону.
Враховуючи наведене, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про закриття провадження у справі з підстав того, що є виправлення в хвилинах (00 год.10 хв. чи 00 год. 20 хв.) складання протоколу про адміністративне правопорушення та у даті народження ОСОБА_1 , оскільки зазначене не вплинуло на відсутність складу адміністративного правопорушення, також захист не зазначає в апеляційній скарзі як саме. Крім того, доводи про внесення таких виправлень після підписання їх ОСОБА_1 є лише припущенням захисту, як і те, що первісно було виправлено з 10 хв. на 20 хв. чи навпаки.
В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлені обставини скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. З таким висновком погоджується і апеляційний суд, оскільки такий висновок суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, яким судом першої інстанції було надано належну оцінку.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 09 липня 1997 року). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20 травня 2010 року).
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.93 N 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Таким чином, суд приходить до висновку про порушення ОСОБА_1 зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення вимог ПДР, а саме п. 2.9 (а), що свідчить про скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції не знайшов підтвердження доводів апелянта щодо порушення його процесуальних прав при розгляді справи судом першої інстанції, а порушення вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості апелянта у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, відсутні.
За таких обставин та з урахуванням положень статей 268, 294 КпАП України апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України, а відтак постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 08 травня 2024 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Дунаєва Івана Борисовича, подану від імені ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 08 травня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду Ю. Б. Войтко