Справа № 752/9984/24
Провадження №: 2-н/752/391/24
про відмову у видачі судового наказу
28.05.2024 Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанова А.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» заборгованості по заробітній платі,
До Голосіївського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 (далі - заявник), адреса: АДРЕСА_2, 10.07.2023 р., боржник - Державне підприємство «Українське державне аерогеодезичне підприємство», адреса: 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 69, в якій заявник просить: видати судовий наказ про стягнення з Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» заборгованості на користь ОСОБА_1 заборгованості із заробітної платим в сумі 69 473,60 грн.
Ознайомившись з заявою ОСОБА_1 та доданими до неї документами, встановлено наступне.
Згідно пункту 2 частини другої статті 163 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заяві повинно бути зазначено: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Проте, в порушення вимог пункту 2 частини другої статті 163 Цивільного процесуального кодексу України, ОСОБА_1 не зазначено місця його проживання.
Так, відповідно до частини першої статті 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Згідно частини шостої статті 29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання.
Правовідносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання, випадки їх обмеження регулює Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
В статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV, визначені наступні терміни: - місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги (абзац п'ятий статті 3 в редакції Законів від 15 серпня 2022 року № 2518-IX).
Відповідно до частини другої статті 16 Прикінцевих положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання особи, яке на день набрання чинності цим Законом підтверджувалося пропискою або було відповідно зареєстроване, вважається зареєстрованим.
Наведене в сукупності свідчить, що зазначення у якості зареєстрованого місця проживання « АДРЕСА_1 , 10.07.2023 р.» не є зазначенням місця проживання чи перебування заявника у розумінні вимог діючого законодавства України.
Більш того, слід звернути увагу, що пунктом 3 частини першої статті 168 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовому наказі зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стягувача та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків стягувача та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, а також інші дані, якщо вони відомі суду, які ідентифікують стягувача та боржника.
Водночас, зважаючи, що заявником не зазначено його місця проживання у заяві про видачу судового наказу, суд позбавлений можливості зазначити й такі відомості у судовому наказі, у разі прийняття суддею рішення про його видачу.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 165 Цивільного процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Зважаючи, що заявником порушено вимоги пункту 2 частини другої статті 163 Цивільного процесуального кодексу України, приходжу до висновку про наявність правових підстав для відмови у видачі судового наказу.
На підставі викладеного та керуючись статтями 165, 166, 259-261, 353-355 ЦПК України, суддя
1. У видачі судового наказу ОСОБА_1 про стягнення з Державного підприємства «Українське державне аерогеодезичне підприємство» заборгованості по заробітній платі - відмовити.
2. Роз'яснити ОСОБА_1 що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
3. Копію ухвали надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 261 Цивільного процесуального кодексу України та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду за правилами, встановленими статтями 353-355 Цивільного процесуального кодексу України.
Суддя А.О. Митрофанова