Справа № 752/7732/24
Провадження №: 1-кп/752/1716/24
29.05.2024 рокум. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024100000000196 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сердегівка, Шполянського району, Черкаської області, громадянина України, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, полковника Головного оперативного управління Генерального штабу ЗСУ, одружений, не має на утриманні неповнолітніх чи малолітніх дітей, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7 ,
встановив:
ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем ЗС України, 06.02.2024 року близько 07 год. 44 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки «Toyota Corolla» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись четвертою смугою проїзної частини вул.Антоновича зі сторони вул. Жилянської в напрямку вул. Ділової в м. Києві, будучи заздалегідь поінформованим відповідним інформаційно-вказівним дорожнім знаком 5.18, що на даному перехресті рух по його смузі дозволений лише прямо. порушуючи вимоги п. 1.5, 2.3 (б), 10.1, 10.4 та вимог дорожнього знаку 5.18, діючи необережно, маючи на меті здійснити поворот ліворуч та маючи об?єктивну можливість завчасно зайняти крайнє ліве положення, не зміг вірно оцінити дорожню обстановку та обрати безпечні прийоми керування, не впевнився, що зміна напрямку руху буде безпечною та не створить небезпеки або перешкод іншим учасникам руху, виїхав на регульоване перехрестя вул. Антоновича та вул. Фізкультури, створюючи загрозу життю і здоров?ю громадян, розпочав маневр повороту ліворуч, виїхав в п?яту смугу попутного напрямку руху, де здійснив зіткнення з автомобілем марки «Mazda CX-5» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 . Після чого, автомобіль марки «Mazda CX-5» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , який внаслідок зіткнення транспортних засобів опинившись в умовах аварійної обстановки, втратив можливість безпечно керувати транспортним засобом, змістився до лівого краю проїзної частини регульованого перехрестя вул. Антоновича та вул. Фізкультури, здійснив наїзд на бордюр, виїхав за межі проїзної частини, контактував з електроопорою та дорожнім контролером, і здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , які стояли на тротуарі перед регульованим пішохідним переходом.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження, які відносяться до тяжкого тілесного ушкодження.
Причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідність дій водія автомобіля марки «Toyota Corolla» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 вимогам п.п. 1.5, 2.3(б), 10.1, 10.4 та вимог дорожнього знаку 5.18 ПДР України.
Порушення водієм ОСОБА_3 пунктів 1.5, 2.3(б), 10.1, 10.4 та вимог дорожнього знаку 5.18 ПДР України знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжке тілесне ушкодження.
Допитаний в суді обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та підтвердив, що дійсно 06.02.2024 року вранці близько 07 години прямував на службу, в АДРЕСА_2 в напрямку вул. Ділової керував технічно справним автомобілем марки «Toyota Corolla» д.н.з. НОМЕР_1 та рухався четвертою смугою проїзної частини. Вказав, що бачив знак 5.18, але не впевнився, що зміна напрямку руху буде безпечною, виїхав на регульоване перехрестя вул. Антоновича та вул. Фізкультури, виїхав в п?яту смугу попутного напрямку руху, де здійснив зіткнення з автомобілем марки «Mazda CX-5» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням іншого водія ОСОБА_8 . Вказав, що потім автомобіль марки «Mazda CX-5» д.н.з. НОМЕР_2 , через зіткнення, яке він спричинив, змістився до лівого краю проїзної частини регульованого перехрестя виїхав за межі проїзної частини, вдарився з електроопорою та здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , які стояли на тротуарі. Вказав, що внаслідок його дій потерпіла ОСОБА_7 отримала тяжке тілесне ушкодження. Ступінь ушкоджень він не оспорює. Вказав, що після зіткнення викликав швидку та допоміг донести потерпілу до карети швидкої допомоги. Зазначив, що впродовж досудового розслідування надавав всю необхідну матеріальну допомогу потерпілій на обстеження та лікування. У вчиненому щиро кається, висновки для себе зробив, таке ніколи не повториться та просить врахувати, що він повністю відшкодував потерпілій збитки.
Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що з обвинуваченим не була знайома до подій. В той день стояла на пішоходному переході та повернулась подивитись чи проїжджає тролейбус, а побачила сіре авто, після чого прийшла до тями вже в лікарні. Вказала, що обвинувачений приходив до неї в лікарню, вибачався, каявся та матеріально допомагав. Зазначила, що вибачила обвинуваченого, але не морально, бо це важко, та просить суворо його не карати. Матеріальні та моральні збитки їй відшкодовані.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених у обвинувальному акті та вироку суду, та беручи до уваги, що інші учасники судового провадження також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений та потерпіла правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілу та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.
При призначенні ОСОБА_3 покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до необережних тяжких злочинів, обставини вчинення злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, є військовослужбовцем, який за місцем служби характеризується виключно позитивно, приймав участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської області, не притягався до адміністративної відповідальності, має постійне місце проживання та реєстрації в м.Києві, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття у вчиненому, добровільне відшкодування шкоди потерпілій в повному обсязі, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах передбачених санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.
Разом з цим, враховуючи те, що вчинений злочин ОСОБА_3 не спричинено зухвалими навмисними діями обвинуваченого, а є проявом його необережності, з урахуванням того, що обвинувачений проходить військову службу і перебування за кермом входить до його службових обов'язків і, поряд з цим, становить його фінансову опору, враховуючи відсутність у обвинуваченого інших джерел доходу, враховуючи також позицію потерпілої та прокурора, які не просили позбавляти ОСОБА_3 права керування, беручи до уваги також ту обставину, що наразі триває військовий стан через повномасштабне вторгнення країни-агресора, тому існують небезпечні для життя та здоров'я людини ситуації, з метою мобільного уникнення яких, а також задля можливості надання необхідної допомоги стороннім особам, вкрай важливо мати змогу вільно пересуватись, в тому числі використовуючи транспортні засоби, суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, тому, враховуючи дані про особу обвинуваченого, зокрема, те, що злочин ним вчинено вперше, раніше не судимий, те, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України, має відзнаки за сумлінну службу в період з 2007 по 2023 рік, за місцем служби характеризується виключно позитивно, має постійне місце проживання та реєстрації, позицію сторони обвинувачення у судових дебатах щодо можливості застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, думку потерпілої, яка повідомила, що не має будь-яких претензій до обвинувачено, вибачила його та не наполягала на реальному покаранні, обставини, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням ряду обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
На думку суду, призначене обвинуваченому ОСОБА_3 основне покарання є необхідним та достатнім для його виправлення і запобігання вчинення нових проступків та злочинів.
Згідно вимог ст.ст. 174, 374 КПК України слід скасувати накладений арешт на автомобіль «Toyota Corolla» д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки вказане авто на праві власності належить ОСОБА_10 та арешт на нього накладався як на речовий доказ.
Питання щодо речових доказів та процесуальних витрат вирішити відповідно до ст.ст. 100, 124 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
На підставі ч. ч. 1, 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази по справі:
автомобіль марки «Toyota Corolla» д.н.з. НОМЕР_1 , який зберігається на території спеціального майданчику для утримання транспортних засобів, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_10 - повернути власнику ОСОБА_10 .
автомобіль марки «Mazda CX-5» д.н.з. НОМЕР_2 , який зберігається на території спеціального майданчику для утримання транспортних засобів, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_8 - повернути власнику ОСОБА_8 .
Стягнути із ОСОБА_3 документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 3029,12 грн., 4543,68 грн., 5300,96 грн., 5300,96 грн., 3786,40 грн. на користь держави.
Арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.02.2024 року, на автомобіль «Toyota Corolla» д.н.з. НОМЕР_1 - скасувати.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з моменту проголошення з підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1