Єдиний унікальний номер 719/189/23
Номер провадження 2/719/38/23
29 травня 2024 року м. Новодністровськ
Новодністровський міський суд Чернівецької області в складі:
судді Луців О.В.,
за участю секретаря Скрипник Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новодністровськ, Чернівецької області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
27 березня 2023 року в суд надійшла позовна заява АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 713 024,89 грн. та судових витрат в сумі 10 695,37 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 17.12.2012 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено Договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за договором про іпотечний кредит №224 від 02.04.2007 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та відповідачем на користь ПАТ «Альфа-Банк».
Також, 02.04.2007 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір №224. Відповідно до умов вищевказаного Кредитного договору банк зобов?язувався надати боржнику кредит у сумі 20 000,00 дол.США, а відповідач - повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором. Кредитор свої зобов'язання за Договором виконав, надавши відповідачеві кредит у 20 000,00 дол. США, однак відповідач свої зобов'язання за вищевказаним договором не виконував належним чином, внаслідок чого рішенням Новодністровського міського суду Чернівецької області від 23.07.2014 року було стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором від 02.04.2007 року в сумі 158461,68 грн. та судові витрати.
12.08.2022 року позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк» та внесенні відповідні зміни до відомостей про юридичну особу в ЄДРПОУ.
Внаслідок порушення умов Договору від 02.04.2007 року у відповідача виникла заборгованість, розрахована на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, яка складається з суми заборгованості за ставкою 24% на кредитну заборгованість по тілу кредиту - 283 725,34 грн., суми заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість по відсотках, комісіях, пені - 1 163,84 грн., суми заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість по тілу кредиту - 413 203,93 грн. та заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість по відсотках, комісіях, пені - 14 931,78 грн. З огляду на зазначене, просить стягнути з відповідача заборгованість, розраховану на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, у сумі 713 024,89 грн. і судові витрати у розмірі 10 695,37 грн.
25 квітня 2023р. представник позивача ОСОБА_2 подав додаткові письмові пояснення, у яких вказав, що предметом позову є стягнення заборгованості, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України в розмірі 24%, визначеному п.6.5 Кредитного договору №224 від 02.04.2007 року. Окрім того, зауважив, що п.6.9 кредитного договору встановлено строк позовної давності тривалістю у 10 років щодо будь-яких протиріч, що можуть виникнути між стронами при виконанні умов цього Договору.
06 червня 2023 року було винесено заочне рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області у справі №719/553/21, позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостібуло задоволено частково та стягнуто загальну заборгованість в сумі 593365,35 грн..
29 січня 2024 року в суд надійшла заява від представника відповідача адвоката Новікова Олександра Павловича про перегляд заочного рішення.
В обґрунтування заяви адвокат Новіков О.П. вказав, що 22.07.2021 року приватним виконавцем Кондрюком К.О. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження щодо виконання рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 23.07.2014 року у зв'язку із повною сплатою заборгованості. Відтак, представник відповідача вважав безпідставним нарахування позивачем заборгованості в порядку ст..625 ЦК України.
Окрім того, посилався на неправомірне нарахування інфляційних втрат, з огляду на отримання кредиту в іноземній валюті, та заявив про пропущення строків позовної давності і неможливість врахування положень п.6.9 кредитного договору. При цьому, просив зменшити розмір неустойки.
06 лютого 2024 року ухвалою Новодністровського міського суду Чернівецької області було скасовано заочне рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 06.06.2023р. по справі №719/189/23 і призначено справу до підготовчого засідання на 27 лютого 2024 року о 12 год. 00 хв., яке відкладено на 06 березня 2024 року о 14 год. 00 хв. та 19 березня 2024 року о 14 год. 00 хв.
06 березня 2024 року представником позивача було подано клопотання про долучення доказів, а саме копії постанови приватного виконавця від 06.03.2024 року про скасування процесуального документу.
Ухвалою суду від 19.03.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
01 квітня 2024 року представник відповідача ОСОБА_3 подав до суду письмову промову в судових дебатах, зазначивши доводи аналогічні тим, що були вказані ним у заяві про перегляд заочного рішення.
При цьому, в судовому засіданні представник відповідача зауважив, що йому відомо про скасування приватним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження, однак його клієнт ОСОБА_1 наполягає на тому, що заборгованість за рішенням Новодністровського міського суду Чер6івецької області від 23.07.2014 року ним була повністю погашена. Однак, сам адвокат Новіков О.П. визнав в судовому засіданні, що матеріали виконавчого провадження не містять доказів погашення його клієнтом всієї суми заборгованості.
08 квітня 2024 року представник відповідача подав до суду клопотання про долучення доказів, у якому просив долучити платіжне доручення №114 від 30.06.2020 року приватного виконавця Кондрюка К.О. про перерахування АТ "Альфа-БАНК" 64191,37
грн. (призначення платежу: кошти від реалізації майна по боржнику ОСОБА_1 за виконавчим документом №719/327/14-ц, виданого 06.04.2015 року згідно виконавчого
провадження). На думку ОСОБА_3 , зазначений доказ має значення для спростування тверджень позивача, що ОСОБА_1 рішення суду у справі №719/327/14-ц не виконувалось. Із зазначеного платіжного доручення вбачається, що АТ "Альфа БАНК" на виконання рішення у справі №719/327/14 отримав 64 191,37 грн.
07 травня 2024 року представник позивача ОСОБА_2 подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, зазначив, що після перегляду заочного рішення у справі та закриття підготовчого провадження і призначення справи до розгляду по суті, відповідач подав до суду заяву про долучення доказів, а саме квитанції про часткове погашення заборгованості. Вказав, що відповідач переробив розрахунок заборгованості із врахуванням нових доказів, та п. 19 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” ЦК України, в результаті чого сума заборгованості зменшилась і станом на 23.02.2022 року складає 593 732,62 грн., з яких: сума заборгованості за ставкою 24% на кредитну заборгованість по тілу кредиту 262 629,16 грн., сума заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість по відсотках, комісії, пені 1 149,21 грн., сума заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість по тілу кредиту 317 906,89 грн., сума заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість по відсотках, комісії, пені 12 047,36 грн.
На підставі вищезазначеного, просив поновити строк на подачу заяви про зменшення розміру позовних вимоги та прийняти її до розгляду та стягнути з відповідача 593 732, 62 грн. та витрати по сплаті судового збору.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Тому, суд вважав за необхідне прийняти заяву про зменшення позовних вимог до розгляду, поновивши строк на її подання та зменшити позовні вимоги з 713 024,89 грн. до 593 732,62 грн.
23 квітня 2024 року представник банку просив долучити матеріали виконавчого провадження, що містяться в АСВП шляхом надання суду коду ідентифікатора.
Дане клопотання було задоволено та ухвалено долучити до матеріалів справи копії документів, що містяться у виконавчому провадженні в АСВП.
Ухвалою про відкладення розгляду справи та витребування доказів від 14.05.2024 року відкладено розгляд справи на 22 травня о 13 год. 45 хв. та витребувано у приватного виконавця Кондрюка Костянтина Олександровича копії документів виконавчого провадження 60507841.
14 травня 2024 року ОСОБА_3 подав письмову промову в дебатах, де зазначив доводи, аналогічні тим, що заявлялись ним раніше, зокрема, про застосування строків позовної давності, неможливість нарахування інфляційних витрат для валютного кредиту та прохання зменшити нараховані відсотки через їх компенсаційний характер.
28 травня 2024 року представники сторін подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, при цьому представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених вище.
У зв'язку з неявкою сторін на підставі ст.. 247 ЦПК України фіксування судового засідання не проводилось.
З урахуванням вищевказаних заяв, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Так, з'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази, суд встановив, що 02.04.2007 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізична особа - ОСОБА_1 уклали Кредитний договір №224 (а.с.12).
17.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено Договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило ПАТ «Альфа-Банк» права вимоги до кредитних договорів укладених між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичними особами. Відповідно до Договору Покупець набув усі права вимоги по відступленим кредитним договорам включаючи сплату суми основного боргу, відсотків, комісій, нарахованих штрафних санкцій. Згідно вищезазначеного Договору відбулося відступлення Права вимоги за Договором про іпотечний кредит №224 від 02.04.2007 року, що було укладено між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичною особою ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Альфа-Банк», правонаступник АТ «Альфа-Банк» (а.с.22).
Відповідно до рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 23.07.2014 року з відповідача на рахунок ПАТ «Альфа-Банк» стягнуто 158 461,68 грн. та понесені судові витрати в сумі 1 584,62 грн. (а.с. 9-11). Як зазначає позивач вказане рішення суду відповідачем виконано не було.
12.08.2022 року позачерговими загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерного товариство «Сенс-Банк», а також про внесення змін до статуту АТ «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції (а.с. 50).
Відповідно до п.2.1., п.3.1. Кредитного договору, банк надає позичальнику кредит у сумі 20 000 доларів США на умовах передбачених Договором та одноразово в повному обсязі шляхом перерахування з позичкового рахунку позичальника НОМЕР_1 відкритого банком, на поточний рахунок НОМЕР_2 , МФО 356163, код банку 09356164.
Згідно п.2.2. Кредитного договору, за користування кредитом встановлюється процентна ставка в розмірі 12% річних.
Відповідно до п.6.5. Кредитного договору, у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного ним кредиту, він сплачує проценти у розмірі 24% річних від простроченої суми згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Пунктами 3.2-3.3, 5.2.7 Кредитного договору передбачено, що у випадку прострочення позичальником виконання зобов'язання по поверненню банку суми боргу за цим Договором він зобов'язаний відповідно до ст. 625 ЦК України сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу. Нарахування банком процентів з користування кредитом починається з дати його видачі по день повного погашення кредиту на суму, щоденного залишку заборгованості за кредитом.
У випадку прострочення позичальником зобов'язань по погашенню одержаного ним кредиту, проценти за користування ним продовжують нараховуватись відповідно до п.3.3. Кредитного договору.
Суд встановив, що 20.02.2023 року представник АТ «Сенс Банк» направив ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень, однак відповіді так і не отримав.
Представник відповідача зазначив, що приватний виконавець Кондрюк К.О. відкрив виконавче провадження 06.11.2019 року та закінчив його 22.07.2021 року у зв'язку з повним виконанням рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 23.07.2014 року. На підтвердження надав копію постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.07.2021 року.
Представник позивача, спростовуючи доводи ОСОБА_3 надав суду копію постанови приватного виконавця від 06.03.2024 року про скасування процесуального документу. З якого вбачається, що рішення Новодністровського міського суду Чернівецької області від 23.07.2014 року не виконане, у зв'язку з чим було скасовано постанову приватного виконавця.
Дані обставини підтверджуються також матеріалами виконавчого провадження.
Таким чином на сьогоднішній день згідно платіжного доручення №114 від 30.06.2020 року відповідачем погашено було лише 64191,37 грн., що відображається у наданому позивачем уточненому розрахунку заборгованості.
Суд звертає увагу, що при подані позовної заяви про стягнення основної суми заборгованості ще в 2014 році кредитор скористався своїм правом на вибір валюти погашення заборгованості, заявивши позовні вимоги лише у гривневому еквіваленті.
Тобто позивач скористався своїм процесуальним правом обирати валюту зобов'язання, пред'явивши позовну вимогу щодо стягнення заборгованості в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 01 травня 2014 року. Відтак, з цієї дати валютою заборгованості стала національна валюта України - гривня. Такі висновки суду узгоджуються із правовою позицією ВП ВС, висловленою у постанові від 27.11.2019 року у справі №340/385/17 (провадження № 14-495цс19).
Тому суд вважає підставним нарахування позивачем ОСОБА_1 індексу інфляції на прострочену заборгованість, а відтак відхиляє доводи адвоката Новікова О.П. щодо неправомірності нарахування інфляційних втрат.
Окрім того, суд не погоджується із доводами представника відповідача по пропущення банком строків позовної давності, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Сторони мають право врегулювати в договорі, передбаченому актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (частина друга статті 6 ЦК України).
За змістом частини третьої цієї статті сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, однак не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Виходячи з аналізу зазначених правових норм можна зробити висновок про те, що якщо сторони кредитного договору досягли згоди про збільшення позовної давності за всіма або окремими вимогами і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам статті 6 і частини першої статті 259 ЦК України, то розрахунок розміру пені та штрафу слід провести за кожною вимогою в межах збільшеної позовної давності, установленої сторонами в договорі, ураховуючи періодичність платежів, визначених договором.
Суд встановив, що сторони кредитного договору в п. 6.9. домовились про встановлення строку позовної давності тривалістю 10 років щодо усіх непорозумінь, які виникають внаслідок виконання кредитного договору, а не лише сплати основної суми боргу.
Отже, сторони погодили збільшення позовної давності на підставі ст..259 ЦК України до 10 років щодо нарахування відсотків і інфляційних втрат згідно ст.. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 1410цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2014 році зобов'язання відповідача щодо сплати заборгованості за Кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу за увесь час прострочення, з урахуванням погодженого сторонами договору розміру відсотків, які нараховуються в порядку ст. 625 ЦК України.
Щодо клопотання представника відповідача про зменшення розміру процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України до розміру, який буде відповідати принципам розумності, справедливості та пропорційності, суд зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2023 року у справі №910/15411/21 вирішував питання щодо можливості звільнення або зменшення розміру інфляційних витрат. У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, інфляційні втрати (індекс споживчих цін) - це показник, який характеризує зміни загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №341/915/16-ц).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.19 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18). Визначені ч.2 ст.625 ЦК право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
При цьому, у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
Відтак, оскільки стягнення втрат від інфляції та певного розміру відсотків річних, спрямовані на те, щоб боржник сплачував кредитору грошові кошти тієї ж цінності на момент, коли такі кошти мали були сплачені, суд не вбачає правових підстав для їх зменшення.
При цьому, суд звертає увагу, що представником банку вже були зменшені позовні вимоги з огляду на воєнний стан, а адвокат Новіков О.П. не надав жодних доказів на підтвердження вжиття ОСОБА_1 з 2014 року будь-яких заходів, спрямованих на зменшення чи повне погашення заборгованості або важке матеріальне становище.
З урахуванням вищенаведених висновків суду, позовні вимоги АТ «Сенс Банк» підлягають повному задоволенню, у зв'язку з чим із ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість в загальній сумі 593 732,62 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Встановлено, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 10 695,37 грн. при заявлених позовних вимогах в сумі 713 024,89 грн., а в подальшому зменшив позовні вимоги до розміру 593 732,62 грн.
Отже, у зв'язку із зменшенням позовних вимог та їх задоволенням поверненню підлягають з Державного бюджету України на користь позивача 1789,38 грн. (10 695,37 - (10 695,37 х 593 732,62 грн. / 713 024,89 грн.).
З відповідача на користь позивача підлягають стягненню 8905,99 грн. (10 695,37 - 1789,38).
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 8905,99 грн., натомість з Державного бюджету України позивачу необхідно повернути 1789,38 грн. сплаченого судового збору.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 2-4, 7-13, 17-19, 76-82, 89, 95, 141, 223, 240, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-275, 279-289, 352, 354-355, 430, п. 3 Прикінцевих положень, п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України, -
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100; код ЄДРПОУ 23494714) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100; код ЄДРПОУ 23494714, п/р № НОМЕР_4 ) заборгованість за Кредитним договором №224 від 02.04.2007 року, яка станом на 23.02.2022 року становить 593 732,62 грн. (п'ятсот дев'яносто три тисячі сімсот тридцять дві гривнi 62 копійки), та складається із суми заборгованості за ставкою 24% на кредитну заборгованість по тілу кредиту в розмірі 262 629,16 грн. (двісті шістдесят дві тисячі шістсот двадцять дев'ять гривень 16 копійок), суми заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість по відсотках у розмірі 1149,21 грн. (одна тисяча сто сорок дев'ять гривень 21 копійка), суми заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість по тілу кредиту 317 906,89 грн. (триста сімнадцять тисяч дев'ятсот шість гривень 89 копійок), суми заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість по відсотках, комісіях та пені 12 047,36 грн. (дванадцять тисяч сорок сім гривень 36 копійок).
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100; код ЄДРПОУ 23494714, п/р № НОМЕР_4 ) судовий збір в сумі 8905,99 грн. (вісім тисяч дев'ятсот п'ять гривень 99 копійок).
Повернути Акціонерному товариству «Сенс Банк» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100; код ЄДРПОУ 23494714, п/р № НОМЕР_4 ) з Державного бюджету України 1789,38 грн. (одну тисячу сімсот вісімдесят дев'ять гривень 38 копійок) судового збору, сплаченого за меморіальним ордером №1609694939 від 24.02.2023 року.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Новодністровський міський суд Чернівецької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: