Справа № 548/841/24
Провадження № 2/548/335/24
22.05.2024 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області в складі :
головуючого судді - Коновод О. В.
за участю : секретаря судового засідання - Манжос Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом
Позиція позивача та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.
Позивач звернувся до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.
На обґрунтування позову зазначив, що він ОСОБА_1 , є рідним сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 09.05.1982.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 28.12.2020.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема на:
(одну другу) частки житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: житлового будинку літ. А-1, загальною площею 53,6 кв.м., житловою площею 33,8 кв.м.; погребу літ. підА-1; сараю літ. Б; вбиральні літ. В; огорожі № 1, яки належав померлому відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.03.2008, виданого державним нотаріусом Хорольської державної нотаріальної контори Вовк А.М., зареєстрованого в реєстрі № 843.
При цьому, відповідно до рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 11.05.2018 (справа № 548/511/17), за ОСОБА_2 визнано право власності: в житловому будинку літ. А-1 на кімнату 1-4 площею 22,5 кв.м.; сарай літ. Б; частину огорожі № 1. За ОСОБА_4 визнано право власності: в житловому будинку літ. А-1 на коридор 1-1 площею 6,8 кв.м., котельню 1-2 площею 5,3 кв.м., кухню 1-3 площею 7,7 кв.м., кімнату 1-5 площею 11,3 кв.м.; погріб літ. підА-1; частину огорожі №1.
Разом з цим рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 548/511/17 право спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , не припинено та державним реєстратором виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Соць В.Г. на підставі рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 11.05.2018 (справа № 548/511/17) за ОСОБА_2 зареєстровано право спільної часткової власності (1/2 частки) на житловий будинок (загальною площею 53,6 кв.м., житловою площею 33,8 кв.м.) з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане вище підтверджується витягом № 307123269 від 11.08.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та Інформаційною довідкою № 373144379 від 07.04.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Відповідно до звіту про оцінку майна житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ринкова вартість об'єкту оцінки станом на 30.03.2024 становить 367500 грн.00 коп., у тому числі вартість частки ОСОБА_2 (1/2) - 183750 грн. 00 коп.
Позивач з метою спадкування майна померлого батька 12.05.2021 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Приватним нотаріусом Березею Д.В. зареєстровано спадкову справу № 67222769 за реєстром (номер у нотаріуса 11/2021)
Однак позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщина на (одну другу) частки житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки № 88/01-16 від 21.03.2024, наданої приватним нотаріусом Березою Д.В., останньою 18.02.2021 була заведена спадкова справа за № 11/2021 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , останнім місцем проживання якого було АДРЕСА_2 .
Позивач, ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом ОСОБА_2 , посвідченим ОСОБА_5 , секретарем Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області 13 жовтня 2020 року, зареєстрованого у реєстрі № 64, на все його майно крім квартири АДРЕСА_3 .
12.04.2024 року по справі було відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.
В судове засідання позивач не з"явився, але в позовній заяві прохав суд провести розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у підготовче судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, протягом строку, встановленого судом, подали до суду відзив на позовну заяву, в якому просять розглянути справу у відсутність їх представників та при вирішенні спарви покладаються на розсуд суду.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Врахувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Позивач, ОСОБА_1 , є рідним сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 09.05.1982.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 28.12.2020.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема на: (одну другу) частки житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: житлового будинку літ. А-1, загальною площею 53,6 кв.м., житловою площею 33,8 кв.м.; погребу літ. підА-1; сараю літ. Б; вбиральні літ. В; огорожі № 1, яки належав померлому відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.03.2008, виданого державним нотаріусом Хорольської державної нотаріальної контори Вовк А.М., зареєстрованого в реєстрі № 843.
При цьому, відповідно до рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 11.05.2018 (справа № 548/511/17), за ОСОБА_2 визнано право власності: в житловому будинку літ. А-1 на кімнату 1-4 площею 22,5 кв.м.; сарай літ. Б; частину огорожі № 1. За ОСОБА_4 визнано право власності: в житловому будинку літ. А-1 на коридор 1-1 площею 6,8 кв.м., котельню 1-2 площею 5,3 кв.м., кухню 1-3 площею 7,7 кв.м., кімнату 1-5 площею 11,3 кв.м.; погріб літ. підА-1; частину огорожі №1.
Разом з цим рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 548/511/17 право спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , не припинено та державним реєстратором виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Соць В.Г. на підставі рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 11.05.2018 (справа № 548/511/17) за ОСОБА_2 зареєстровано право спільної часткової власності (1/2 частки) на житловий будинок (загальною площею 53,6 кв.м., житловою площею 33,8 кв.м.) з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане вище підтверджується витягом № 307123269 від 11.08.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та Інформаційною довідкою № 373144379 від 07.04.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Відповідно до звіту про оцінку майна житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ринкова вартість об'єкту оцінки станом на 30.03.2024 становить 367500 грн.00 коп., у тому числі вартість частки ОСОБА_2 (1/2) - 183750 грн. 00 коп.
Позивач з метою спадкування майна померлого батька 12.05.2021 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Приватним нотаріусом Березею Д.В. зареєстровано спадкову справу № 67222769 за реєстром (номер у нотаріуса 11/2021)
Однак позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщина на (одну другу) частки житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки № 88/01-16 від 21.03.2024, наданої приватним нотаріусом Березою Д.В., останньою 18.02.2021 була заведена спадкова справа за № 11/2021 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , останнім місцем проживання якого було АДРЕСА_2 .
Позивач, ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом ОСОБА_2 , посвідченим ОСОБА_5 , секретарем Староаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області 13 жовтня 2020 року, зареєстрованого у реєстрі № 64, на все його майно крім квартири АДРЕСА_3 .
На підтвердження факту належності ОСОБА_2 частки в праві власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 (позивачем) було надано свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_6 , державним нотаріусом Хорольської державної нотаріальної контори 24.02.2008 за реєстровим № 843 та рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 11.05.2018 (справа № 548/511/17), згідно якого за спадкодавцем визнано право власності на конкретне приміщення в житловому будинку та конкретні побутові споруди.
Однак, згідно з інформацією, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за спадкодавцем зареєстровано право власності на частку в праві власності на вищевказаний будинок та господарські споруди на підставі цього ж рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 11.05.2018 у справі № 548/511/17.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 46, 49, 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріус відмовив позивачу - ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частки в праві власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Нотаріусом роз'яснено право звернутися до суду для визнання права власності у порядку спадкування.
Викладені у позовні заяві обставини, підтверджують наступні письмові докази: копія паспорта громадянина України позивача ОСОБА_1 ; копія витягу з реєстру територіальних громад щодо позивача ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ; копія свідоцтва про право на спадщину за законом; копія інформаційної довідки КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації»; копія рішення Хорольського районного суду від 11.05.2018; копія витягу з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва; копія технічного паспорта на об'єкт нерухомого майна; копія витягу № 307123269 від 11.08.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; копія інформаційної довідки № 373144379 від 07.04.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна; копія звіту про оцінку майна - житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами; копія витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі; копія довідки приватного нотаріуса Берези Д.В. № 250/02-14 від 19.10.2021; копія довідки приватного нотаріуса Берези Д.В. № 88/01-16 від 21.03.2024; інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Норми права, застосовані судом.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 4.16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок) видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього (п. 4.19 Порядку).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Статтею 1221 ЦК України визначено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Статтею 1236 ЦК України визначено, що заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Згідно з ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Статтею 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини'суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Поняття власності чи «майна» за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини «майном» в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спобіг, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа також має право на захист свого інетерсу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Відтак, зазначена норма визначає об'єкт захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для повновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов'язків. Відповідно до них цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов'язки.
Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.
Таким чином,під способами захисту суб'єктивних цивільних прав/інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру,за допомогою яких проводиться повновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та охоронюваних законом інтересів.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.
У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України випливає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом ніж той, який встановлений договором або законом.
Законодавчі обмеження матеріально- правових способів захисту цивільно права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8-9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.
За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15,16,328,392 ЦК України, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ) до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області ( код ЄРДПОУ: 22528612, адреса знаходження: вул. 1 Травня, 4 м. Хорол Лубенського району Полтавської області) про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , індивідуальний податковий номер НОМЕР_3 , у порядку спадкування за заповітом право власності на (одну другу) частки житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: житлового будинку літ. А-1, загальною площею 53,6 кв.м., житловою площею 33,8 кв.м.; погребу літ. підА-1; сараю літ. Б; вбиральні літ. В; огорожі № 1, що належали померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 22.05.2024 року.
Суддя : О.В. Коновод