27 травня 2024 року Справа № 380/14207/23 пров. № А/857/3380/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про стягнення грошових коштів, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року (суддя Кузан Р.І.. м.Львів), -
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУНП) в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі податку з доходів фізичних осіб, утриманого при виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки за 2018-2019 роки на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2022 року у справі №380/7705/22, яке набрало законної сили 14.02.2023, а саме 10480,20 грн (далі - Рішення суду).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю.
В доводах апеляційної скарги вказує, що виплата згідно Рішення суду компенсації за невикористані відпустки не є різновидом грошового забезпечення та елементом структури грошового забезпечення. Відтак, компенсація за невикористані відпустки не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні зі служби у позивача виникло право на компенсацію за всі невикористані ним дні відпустки. При цьому правова природа вказаної компенсації не змінилася, адже право на неї позивач набув під час служби, а відтак, така підлягає виплаті з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО). Аналогічно вказане право зберігається у позивача і при виплаті компенсації за невикористані дні відпустки на виконання рішення суду, яким відновлено порушене право позивача на вказані виплати
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 у період з 19.07.1995 по 06.11.2015 перебував на службі в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 прийнятий на службу до Національної поліції.
Наказом ГУНП від 14.07.2020 № 107о/с позивача звільнено зі служби в поліції, відповідно до частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) за пунктом 2 (через хворобу).
При звільненні позивачу не виплачено грошову компенсацію за невикористані дні відпустки за 2018 та 2019 роки.
Рішенням суду позов задоволено повністю, зокрема, визнано протиправною бездіяльність ГУНП щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за 2018 та 2019 роки. Зобов'язано ГУНП нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за 2018 та 2019 роки.
На виконання вказаного судового рішення ГУНП нараховано та виплачено позивачу грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки за 2018 та 2019 роки у сумі 46869,79 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №31 від 19.05.2023.
Згідно з розрахунку з нарахованої суми утримано ПДФО (18%) та військовий збір за ставкою 1,5%. Вказане підтверджується також платіжними інструкціями №33 від 19.05.2023 на суму 10480,20 грн (податок з доходів фізичних осіб), №32 від 19.05.2023 на суму 873,35 грн (військовий збір).
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон №580-VIII.
Відповідно до частин першої. другої статті 94 Закону №580-VІІІ, поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 затверджено «Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських» (далі - Порядок №260).
Пунктом 3 розділу І Порядку №260 закріплено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260, при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.
«Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44).
Згідно з пунктами 2-5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Таким чином, на суб'єкта владних повноважень - ГУНП, у якому позивач проходив службу та отримував грошове забезпечення, було покладено обов'язок вжити заходів з проведення з позивачем повного розрахунку за всіма видами забезпечення на день звільнення зі служби в поліції. Однак, відповідні заходи відповідачем щодо повного розрахунку з позивачем на час його звільнення зі служби в поліції вжито не було.
Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (далі - ПК), суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Таким чином, відповідачу належало при виплаті позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпустки компенсувати суму податку на доходи фізичних осіб, оскільки право на грошову компенсацію за невикористані дні відпустки позивач набув під час проходження служби в поліції та повинен був її отримати при звільненні (14.07.2020), однак не отримав з вини ГУНП.
Втрата ж позивачем статусу поліцейського на час виплати компенсації за невикористані дні відпустки не звільняє ГУНП від обов'язку компенсувати позивачу суму податку на доходи фізичних осіб, оскільки саме бездіяльність відповідача призвела до виплати позивачеві грошової компенсації за невикористані дні відпустки вже після звільнення зі служби в поліції і як наслідок, після втрати статусу поліцейського.
Вказане право зберігається за позивачем і при виплаті компенсації за невикористані дні відпустки на виконання рішення суду, яким відновлено порушене право позивача на вказані виплати.
Такий висновок суду збігається з висновком Верховного Суду, наведеного у постанові від 25.06.2020 у справі №825/761/17.
Щодо посилання відповідача на судову практику апеляційного суду у справі №380/7597/22 щодо відсутності права на компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, то така правова позиція не є релевантною до спірних правовідносин.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача суму ПДФО, яка належала позивачу на виконання Рішення суду за невиплачену своєчасно грошову компенсацію за невикористані дні відпустки.
Оцінюючи наведені скаржником доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
С. М. Кузьмич