15 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 951/53/24 пров. № А/857/5808/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області,
на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 19 лютого 2024 року (суддя - Гриновець О.Б., час ухвалення - 17:03 год., місце ухвалення - смт.Козова, дата складання повного тексту - 22.02.2024),
в адміністративній справі № 951/53/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області,
про скасування постанови,
встановив:
У січні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, в якому просив скасувати постанову серії БАД №551876 від 06.10.2023 сержанта поліції ОСОБА_2 .
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому висловив незгоду з її вимогами. Просив відмовити у задоволенні позовну у зв'язку з його безпідставністю.
Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 19.02.2024 задоволено адміністративний позов. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 551876 від 6.10.2023 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 121-3 КУпАП у виді штрафу в розмірі 1190 грн, а справу про адміністративне правопорушення закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп..
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що рішення суду винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права та всупереч об'єктивним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Вважає апелянт, що оскаржувана постанова є обґрунтованою та законною, так як позивач дійсно допустив порушення ПДР, а саме, 06.10.2023 керував транспортним засобом «Peugeot», у якому в темну пору доби не світила передня ліва фара ближнього світла, а також не освітлювався задній державний номерний знак, чим порушив п.п. 31.4.3.в, 2.9.в ПДР України. Оскаржувану постанову від 06.10.203 винесено працівником поліції у межах повноважень та у суворому дотриманні закону, відповідно до об'єктивних обставин справи, що підтверджується відповідними доказами, тому позов до задоволення не підлягає.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 19.02.2024.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 551876 від 06.10.2023, складеної поліцейським СРПП №2 ( м. Зборів) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області сержантом поліції Шубертом Ю.С., визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121, ч.1 ст.121-3 КУпАП, зокрема в тому, що ОСОБА_1 06.10.2023 о 19:04 на автодорозі Т 2018 «Зборів-Козова» керував транспортним засобом «Peugeot», у якому в темну пору доби не світила передня ліва фара ближнього світла, а також не освітлювався задній державний номерний знак, чим порушив п.п. 31.4.3.в, 2.9.в ПДР України, у зв'язку з чим на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1190 грн. (а.с. 6).
Не погодившись із винесенням вказаної постанови, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, здійснено без повного та об'єктивного з'ясування усіх обставин справи, а тому спірна постанова від 06.10.2023 підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Суд апеляційної інстанції не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є протиправність постанови поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»).
Також, згідно із п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.31.4.3.в ПДР, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності технічних несправностей і невідповідності вимогам, зокрема, не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла.
Згідно із п.2.9.в ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом з номерним знаком, зокрема, неосвітленим (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості).
Відповідно до ч.1 ст.121 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 1 статті 121-3 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 36 КУпАП передбачено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Колегія суддів також зазначає, що відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з частинами 1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).
Як передбачено приписами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як видно зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ч.4 ст.258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (ПІБ (за наявності) дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII), поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.40 Закону №580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Суд апеляційної інстанції враховує, що на обґрунтування правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та винесення спірної постанови від 06.10.2023 відповідач надав суду належні та допустимі докази, які підтверджують вину позивача у допущенні порушення вимог п.31.4.3"в", п.2.9"в" ПДР, що виразилось у керуванні транспортним засобом "Peugeot" в темну пору доби з неробочою лівою фарою ближнього світла (не світила) і не освітлювався задній номерний знак, адміністративна відповідальність за що передбачена ч.1 ст.121, ч.1 ст.121-3 КУпАП.
Апеляційним судом уважно переглянуто наявні відеозаписи щодо обставин події та встановлено, що факт вчинення позивачем правопорушення підтверджуються наданими суду відео-доказами, зокрема: відео 2_5267167666396741332 на 0:02:37 хв., на якому зафіксований рух автомобіля позивача з вимкненою лівою фарою ближнього світла. Вбачається, що це темна пора доби. На відео 2_5271862383478846258, починаючи з 0:00:20 сек. зафіксовано, що задній номерний знак автомобіля не освітлюється (а.с. 7, 30).
Обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення повністю викладені в оскарженій постанові про накладення адміністративного стягнення, з якої видно, що 06.10.2023 о 19:04 на автодорозі Т 2018 «Зборів-Козова» водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Peugeot», у якому в темну пору доби не світила передня ліва фара ближнього світла, а також не освітлювався задній державний номерний знак, чим порушив п.п. 31.4.3"в", п.2.9"в" ПДР.
При цьому, колегія суддів зазначає, що адміністративна відповідальність за ч.1 ст.121 і ч.1 ст.121-3 КУпАП наступає саме за факт керування транспортним засобом із несправностями зовнішніх світлових приладів, та за керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком.
Таким чином колегія суддів вважає, що відповідач довів правомірність прийняття спірної постанови, з дотриманням правил чинного законодавства, оскільки вказана постанова винесена уповноваженою особою на підставі встановлених дійсних фактичних обставин, які знайшли своє підтвердження під час судового розгляду цієї справи.
З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та наведеного правового регулювання колегія суддів приходить до переконання щодо доведеності вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що виявилось у порушення вимог п.п. 31.4.3"в", 2.9"в" Правил дорожнього руху, а тому відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121, ч.1 ст.121-3 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 1190,00 грн..
Отже, підстави для скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення серії БАД № 551876 від 06.10.2023 відсутні, що вказує на відсутність підстав для задоволення позову.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження та спростовують помилкові висновки суду першої інстанції.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції розгляд адміністративної справи проведено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що є підставою для його скасування та прийняття нової постанови суду про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області - задоволити.
Рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 19 лютого 2024 року в адміністративній справі № 951/53/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови - скасувати і прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль
Повний текст постанови суду складено 27.05.2024 року