27 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/26431/23 пров. № А/857/4253/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року (судді Ланкевича А.З., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Львів) у справі №380/26431/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 13.10.2023 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області в якому просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови позивачеві у призначенні пенсії за віком за період роботи з лютого 1985 року по січень 1990 року на підставі довідки про заробітну плату від 11.05.2022 року №13, виданої ПАТ “Завод Львівсільмаш”, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок пенсії позивачеві з урахуванням заробітної плати за 60 календарних місяців підряд з лютого 1985 року по січень 1990 року на підставі довідки про заробітну плату від 11.05.2022 року №13, виданої ПАТ “Завод Львівсільмаш” з моменту звернення із заявою за призначенням пенсії за віком.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року задоволено позов частково. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області рішення від 07.09.2023 року №134650018248 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування гр. ОСОБА_1 ”. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) від 01.09.2023 року про перерахунок пенсії відповідно до ст.40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на підставі довідки від 11.05.2022 року №13 про заробітну плату за період роботи з 01.02.1985 року по 30.01.1990 року, виданої ТОВ “Леополіс Конгрес Хол”, з урахуванням наданої у рішенні правової оцінки суду щодо підстав визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області рішення від 07.09.2023 року №134650018248. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що довідка, яка видана ТОВ «Леополіс Конгресс Хол» від 11.05.2022 року №13 не підтверджена жодним первинним документом.
Апеляційну скаргу подано також Головним управлінням Пенсійного фонду України Львівській області, оскільки на його думку судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення. Вказує, що на запити пенсійного органу Державним архівом Львівської області повідомлено про те, що на зберігання до архівної установи надійшли документи постійного терміну зберігання ПАТ “Завод “Львівсільмаш” за 1945-1968, однак через брак коштів здійснити упорядкування архівної документації не є можливим. Зазначає про те, що ТОВ "Леополіс Конгрес Хол" скеровані запити щодо надання підтверджуючих документів, однак відповіді до пенсійного органу не надійшли.
Згідно статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2024 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подані скарги не підлягають задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що позивач, ОСОБА_1 , з 01.03.2022 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за віком згідно із Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Загальний розмір пенсійної виплати позивача з 01.03.2022 року становив 2823,76 грн, а з 01.03.2023 року - 2923,76 грн.
01.09.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст.40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на підставі довідки ТОВ “Леополіс Конгрес Хол” від 11.05.2022 року №13 про заробітну плату за період роботи з 01.02.1985 року по 30.01.1990 року. До заяви додав вищевказану довідку, копії паспорта громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру.
За принципом екстериторіальності заява позивача та додані документи розглядались та, відповідно, рішення приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 07.09.2023 року №134650018248 відмовлено у перерахунку пенсії позивача. Зазначена відмова мотивована тим, що довідка від 11.05.2022 року №13 про заробітну плату за період роботи з 01.02.1985 року по 30.01.1990 року, всупереч приписам ст.40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, не підтверджена жодним первинним документом.
Вважаючи дії відповідачів щодо відмови у перерахунку пенсії протиправними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянтів, що викладені у апеляційних скаргах, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно із статтею 20 Закону України №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до вказаного Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені зазначеним Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Згідно з п.2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1), довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
З аналізу наведених вище положень законодавства слідує, що єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписок з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за призначенням/перерахунком пенсії. Тобто обов'язковим є не лише наявність відповідної довідки про заробітну плату (дохід), але й підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.
Такий правовий висновок відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постановах від 31.08.2022 у справі №280/8521/20 та від 17.05.2023 у справі №400/2297/19.
Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що позивач разом із заявою про перерахунок пенсії за віком подав довідку від 11.05.2022 року №13 про заробітну плату за період роботи з 01.02.1985 року по 30.01.1990 року, видану ТОВ “Леополіс Конгрес Хол”.
Будь-яких первинних документів, які б підтверджували нарахування, а крім того й виплату позивачеві зазначених в довідці сум (платіжні відомості тощо), позивачем не надано.
Частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Крім того, за змістом п.4.2 розділу IV Порядку №22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, серед іншого: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Отже, перед тим, як прийняти рішення за результатами розгляду заяви про перерахунок пенсії, працівник структурного підрозділу пенсійного органу, який здійснював прийом та обслуговування осіб, в силу вимог п.4.2 розділу IV Порядку №22-1, мав би повідомити позивача про необхідність надання додаткових документів, зокрема - первинних документів для підтвердження даних, що містяться у довідці від 11.05.2022 року №13 про заробітну плату позивача за період роботи з 01.02.1985 року по 30.01.1990 року (виписок з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював заявник). Втім, вказаного порядку відповідачем дотримано не було, що і не спростовано в апеляційних скаргах.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).
Згідно частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина 1 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачає, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Законом України "Про пенсійне забезпечення" передбачено зарахування періоду роботи на умовах трудового договору на підприємствах незалежно від форм власності та господарювання до загального трудового стажу особи.
За змістом статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 1985 року по 1990 рік працював на ПАТ "Завод "Львівсільмаш", що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 (а.с.7-8), і цей факт не заперечується пенсійним органом.
01.09.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст.40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на підставі довідки ТОВ “Леополіс Конгрес Хол” від 11.05.2022 року №13 про заробітну плату за період роботи з 01.02.1985 року по 30.01.1990 року (а.с. 10).
При цьому колегія суддів звертає увагу, що довідка від 11.05.2022 року №13 видана ТОВ "Леополіс Конгрес Хол" про заробітну плату для обчислення пенсії містить інформацію про первинні документи (особові рахунки за 1985-1990 роки) на підставі яких її було видано та інформацію про місцезнаходження та адресу вказаного Товариства.
Колегія суддів вважає, що орган пенсійного фонду має усі правові підстави для того, щоб самостійно витребовувати документи, необхідні для перевірки інформації, яка зазначена у довідці, має право провести перевірку ТОВ "Леополіс Конгрес Хол" на предмет обґрунтованості видачі довідки 11.05.2022 року №13 та достовірності поданих у ній відомостей про заробітну плату ОСОБА_1 за спірний період, однак у спірних правовідносинах пенсійним органом не подано жодного доказу щодо вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності записів у поданій позивачем довідці, як і не надано суду доказів існування обставин, які перешкоджають провести перевірку ТОВ "Леополіс Конгрес Хол".
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів погоджується із висновком суд першої інстанції, що позивач був позбавлений можливості подати додаткові документи, а тому прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Донецькій області рішення від 07.09.2023 №134650018248 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування гр. ОСОБА_1 » є передчасним та скасовано суд першої інстанції правомірно, а належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 01.09.2023 із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, відповідно наведені в апеляційних скаргах доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, тому апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
В Рішенні у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (пункт 70).
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 січня 2024 року у справі №380/26431/23 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді Р.Й. Коваль
В.В. Гуляк
Повний текст постанови складено 27.05.2024