Головуючий суддя у першій інстанції: Братичак У.В.
28 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/26591/23 пров. № А/857/7550/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Запотічного І.І., Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у справі № 380/26591/23 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
14.11.2023р. позивач, Головне управління ДПС у Львівській області звернувся з позовом до ОСОБА_1 , у якому просив суд:
- стягнути до бюджету податковий борг в розмірі - 15767,62 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2024р. позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.02.2024р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області як платник податків.
Із змісту довідки Головного управління ДПС у Львівській області про наявність заборгованості з податків і зборів (обов'язкових платежів), що і №12041/5/13-01-13-09-09 від 02.11.2023р., видно, що станом на 30.10.2023р. за ОСОБА_1 рахується заборгованість по сплаті земельного податку у розмірі 15767,62 грн.
Сума податкового боргу складається з:
- 7293,81 грн. - основний платіж, залишок несплаченого грошового зобов'язання. (податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 03.10.2022р. №279946-2416-1328 (дата виникнення боргу 26.12.2022р.);
- 69,02 грн. - основний платіж, залишок несплаченого грошового зобов'язання. (податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 03.10.2022р. №279948-2416-1328 (дата виникнення боргу 26.12.2022р.);
- 3,89 грн. - основний платіж, залишок несплаченого грошового зобов'язання. (податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 03.10.2022р. №279950-2416-1328 (дата виникнення боргу 26.12.2022р.);
- 13,01 грн. - основний платіж, залишок несплаченого грошового зобов'язання. (податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 03.10.2022р. №279952-2416-1328 (дата виникнення боргу 26.12.2022р.).
- 8387,89 грн. - основний платіж, залишок несплаченого грошового зобов'язання. (податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 06.03.2023р. №170272-2416-1328 (дата виникнення боргу 29.08.2023р.).
У зв'язку з несплатою ОСОБА_1 грошових зобов'язань податковий орган виніс податкову вимогу форми «Ф» №5441-13 від 02.02.2021р., яку надіслав платнику податків, що підтверджується матеріалами справи.
Докази, які б підтверджували, що згадані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога оскаржувалися в адміністративному чи судовому порядку у справі відсутні.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу апелянта на ту обставину, що судом першої інстанції на виконання вимог ч. 3 ст.171 КАС України зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване місце проживання фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
З письмової відповіді на запит суду від 25.10.2023р. видно, що фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, видно, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України, передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податковим боргом згідно п.14.1.175 ст.14 ПК України є сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Із змісту ст.57 ПК України видно, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання декларації, крім випадків, встановленим цим Кодексом.
У разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п. 54.3.1-54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем узгодження.
Усупереч наведеним нормам чинного законодавства платник податків не вжив жодних заходів для погашення податкових зобов'язань або оскарження таких в адміністративному чи судовому порядку.
Отже, суми грошових зобов'язань ОСОБА_1 є узгодженими та у встановлені законом строки не сплачені. Тобто, визнаються сумою податкового боргу у відповідності до п.п..14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України.
У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган, у відповідності до вимог п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
п.59.5 ст.59 ПК України, визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що на виконання вищевказаних положень ПК України контролюючий орган надіслав на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ф» від 02.02.2021р. № 5441-13, що підтверджується матеріалами справи.
Отже, податковий орган дотримав процедуру стягнення податкового боргу.
п.п.95.1, 95.2 ст.95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
В п.87.11 ст.87 ПК України видно, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Станом на дату розгляду справи, податковий борг позивача перед бюджетом, який підлягає стягненню в судовому порядку становить 15767,62 грн., та залишається непогашеним.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, про наявність підстав для задоволення позову, оскільки ОСОБА_1 не сплачував узгодженні суми податкових зобов'язань, а тому такі підлягають стягненню в судовому порядку.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
В п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, видно, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2024 року у справі № 380/26591/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді І. І. Запотічний
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 28.05.2024р