Справа № 560/16484/23
Головуючий у І інстанції: Салюк П.І.
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
28 травня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров'я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комунального закладу охорони здоров'я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" в особі Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комунального закладу охорони здоров'я «Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи» в особі Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії, викладене у вигляді довідки (без номера і дати) про невизнання інвалідом ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Комунальний заклад охорони здоров'я «Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи» в особі Хмельницької обласної медико-соціальної експертної комісії передати матеріали медико-експертної справи ОСОБА_1 за належністю - Комунальному закладу охорони здоров'я «Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи» в особі Кардіологічної медико-соціальної експертної комісії для проведення огляду для встановлення інвалідності.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року позовні вимоги задоволено.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 07 травня 2024 року апеляційну скаргу Комунального закладу охорони здоров'я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" залишив без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2023 року - без змін.
Відповідно до матеріалів справи у відзиві на апеляційну скаргу представником позивача зазначено, що докази на підтвердження витрат, які позивач сплатила або має намір сплатити у зв'язку з розглядом цієї справи у суді апеляційної інстанції, будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
10 травня 2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача на її користь витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000 грн.
27 травня 2024 року від відповідача надійшло клопотання, в якому представник Комунального закладу охорони здоров'я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" просить суд застосувати принцип співмірності судових витрат із реальністю та необхідністю наданих адвокатських послуг та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Оцінюючи наявність підстав для ухвалення додаткового рішення, доводи заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а також доводи відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Компенсація витрат на правничу допомогу здійснюється у порядку, встановленому ст.134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом ч.1 та ч.2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат, згідно з ч.7 ст.134 КАС України, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні докази.
Відповідно до змісту поданої заяви позивач просить стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.
На підтвердження витрат на правову допомогу надано до суду копії наступних документів: Договору про надання професійної правничої допомоги від 09.08.2023, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 09.05.2024, Акту приймання-передачі грошових коштів від 05.02.2024.
Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 09.05.2024 адвокатом замовнику надано послуги з підготовки відзиву на апеляційну скаргу, підготовки клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, участь в судових засіданнях.
Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону №5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
З урахуванням висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17, колегія суддів зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18, від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
З урахуванням зазначеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Отже, з урахуванням наданих позивачем доказів понесених витрат на правничу допомогу, суд не заперечує обґрунтованості встановленого договірними відносинами розміру адвокатського гонорару, який було сплачений позивачем за надані послуги, однак оцінюючи співмірність заявленої до стягнення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 КАС України, з урахуванням обсягу необхідної правової допомоги, колегія суддів вважає, що розмір витрат, які можуть бути відшкодовані за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, становить 3000 грн.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи в розмірі 3000 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 252, 310, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Комунального закладу охорони здоров'я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.328 КАС України.
Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.