Справа № 560/18509/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
27 травня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Старокостянтинівнафтопродукт» до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
в жовтні 2023 року позивач звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, Державної податкової служби України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби України в Хмельницькій області №9603241/38618476 від 27.09.2023.
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівнафтопродукт" №7 від 31.01.2023.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 31.01.2024 позов задовольнив. Судове рішення що видаткова накладна №PH-000048 від 31.01.2023, подана податковому органу, містить відомості, які дозволяють ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції: печатки з назвою і реквізитами постачальника та покупця, підписи, а також дату складання, зміст та обсяг господарської операції.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що позивачем подано видаткову накладну №48 від 31.01.2023 (одержувач AT «Державна Продовольчо-Зернова Корпорація України», філія АТ «ДПЗКУ» «Харківський КХП №2», сума 686 494,58 грн) - без обов'язкових реквізитів, що ідентифікують відповідальних осіб, які брали участь у господарській операції, а саме зі сторони покупця. Крім того, не надано товарно - транспортні накладні, що підтверджують транспортування дизпалива від постачальника та до покупця.
Натомість, до суду надано видаткову накладну №48 від 31.01.2023 із зміненими відомостями та надано товарно - транспортні документи.
Вважає, що позивачем на розблокування податкової накладної не надано необхідних первинних документів, а отже не спростовано критерій ризиковості здійснення операції визначений п. 1 Додатку 3 Порядку 1165.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівнафтопродукт" зареєстровано як юридична особа та є платником податку на додану вартість.
До 21 травня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Старокостянтинівнафтопродукт" мало назву ТОВ "Накбудтранс" і одним із основних видів діяльності підприємства був вантажний автомобільний транспорт (49.41). Протягом 2013-2015рр. підприємство надавало послуги з перевезення вантажів. В період 2016-2019 років підприємство не здійснювало господарської діяльності.
21 травня 2020 ТОВ "Накбудтранс" змінило назву на ТОВ "Старокостянтинівнафтопродукт" та розширило види економічної діяльності додавши зокрема: 46,71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом І подібними продуктами, 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами, 47.30 Роздрібна торгівля пальним, 52.10 Складське господарство, 52.24 Транспортне оброблення вантажів.
ТОВ "Старокостянтинівнафтопродукт" має ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі від 02.03.2021 №990514202100014, видану ГУ ДПС у Хмельницькій області, ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі від 03.06.2020 №990614202000314, видану ГУ ДПС у Хмельницькій області, а також ліцензію на право зберігання пального від 02.03.2021 № 22300414202100028 видану ГУ ДПС у Хмельницькій області.
У вересні 2020 року позивач зареєструвався платником акцизного податку з реалізації пального, зареєстрував акцизний склад.
18.11.2022 ТОВ "Старокостянтинівнафтопродукт" уклало з філією Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Харківський КХП № 2м договір поставки № 7.
Відповідно до умов договору Постачальник зобов'язався поставити покупцю дизельне паливо наливом та здійснити доставку товару за місцезнаходженням покупця.
31.01.2023 було укладено додаток № 1 до договору поставки №7 Специфікація № 2.
31.01.2023 дизельне пальне поставлено філії АТ «ДПЗКУ» Харківський КХП № 2 у кількості 12258 л за місцезнаходженням покупця.
Оплата за поставлене пальне була здійснена покупцем у сумі 686 448,00 грн 27.02.2023 та 46,58 грн 25.07.2023.
З метою виконання умов вищезазначеного договору ТОВ "Старокостянтинівнафтопродукт" придбало дизельне паливо у ТОВ "Пейд" згідно договору поставки № П-93 від 17.01.2023 р, предметом якого є поставка нафтопродуктів. Згідно рахунку №614 від 24.01.2023, наданого ТОВ "Пейд" позивач здійснив оплату дизельного палива. Згідно видаткової накладної №1445 від 27.01.2023 р, позивач отримав дизельне паливо, яке в подальшому у кількості 12258 л поставив філії АТ «ДПЗКУ» Харківське КХП № 2 за місцем його знаходження.
Перевезення дизельного палива здійснювалось за допомогою тягача, який використовуються позивачем згідно договору оренди транспортних засобів з екіпажем №1 від 01.04.2022, укладеного з ТОВ "Торгова компанія «Альфа Сервіс". Згідно договору оренди № 1 від 07.04.2022 позивач орендує напівпричіп (цистерну).
За наслідками господарської операції з філією АТ «ДПКЗУ «Харківське КХП №2» відповідно до приписів п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України було складено податкову накладну за №7 від 31.01.2023, де загальна сума господарської операції становить 686494,58 грн, з них ПДВ 44910,86 грн. Податкова накладна направлена в електронній формі через електронний кабінет. За результатами подання податкової накладної №7 від 31.01.2023 позивачем було одержано квитанцію від 14.02.2023 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, яка зареєстрована за № 9023750688. Цією квитанцією повідомлено, що податкова накладна прийнята, а реєстрація зупинена, оскільки податкова накладна складена та подана платником податку, який відповідає п.8 критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної.
Після одержання даної квитанції через електронний кабінет платника податків позивачем було надіслано Пояснення від 26 вересня 2023 № 71 щодо підтвердження реальності здійснення господарської операції.
27.09.2023 комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби України в Хмельницькій області прийнято Рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за №9603241/38618476, яким прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв'язку з наданням платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства. Додаткова інформація: "Видаткова накладна №48 від 31.01.2023 року (одержувач філія ATДПЗКУ Харківський КХП№", сума 686 494,58 грн.) без обов'язкових реквізитів, що ідентифікують відповідальних осіб, які брали участь у господарській операції, а саме зі сторони покупця. Крім того, відсутні ТТН, що підтверджують транспортування дизпалива від постачальника та до покупця".
Позивач вважає, що зупинення реєстрації податкової накладної було неправомірним, контролюючий орган не обґрунтував фактичні та правові підстави такого зупинення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 “Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних” (далі - Порядок № 1246), Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 “Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних” (надалі - Порядок № 1165), та Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2019 року за № 1245/34216 (далі - Порядок № 520).
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Відповідно до пункту 44 Порядку №1165, Комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем були надані пояснення та копії ряду первинних документів, складених під час здійснення відповідної господарської операції, що підтверджується контролюючим органом.
При цьому, видаткова накладна №PH-000048 від 31.01.2023, подана податковому органу, містить відомості, які дозволяють ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції: печатки з назвою і реквізитами постачальника та покупця, підписи, а також дату складання, зміст та обсяг господарської операції.
Разом з тим, стосовно відсутності товарно-транспортних накладних на транспортування дизельного палива, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що спірна податкова накладна була складена на підставі договору поставки, який, своєю чергою, є різновидом договору купівлі-продажу, а не на підставі договору про надання послуг з перевезення. Отже, надання таких документів при реєстрації податкової накладної не є обов'язковим, за умов надання платником податку інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції.
Тобто, відповідачем не доведено надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДПС рішення про реєстрацію податкової накладної.
Матеріалами справи не підтверджено факт виявлення під час моніторингу об'єктивних ознак неможливості здійснення позивачем господарської операції, дані про яку зазначено у податковій накладній, та/або ймовірності уникнення позивачем виконання свого податкового обов'язку, які б свідчили про ризик порушення ним норм податкового законодавства. Натомість містять докази, які були надані контролюючому органу для розблокування реєстрації податкових накладних, які підтверджуються факт поставки товару та проведення оплати за нього.
Також, приймаючи рішення про реєстрацію податкових накладних, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарської операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. У свою чергу, при реєстрації податкових накладних фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому і суд за результатами розгляду цієї справи не робить висновків щодо реальності господарських операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної.
Зокрема, у постановах від 12 листопада 2019 року у справі №816/2183/18, від 21 травня 2019 року у справі №0940/1240/18, від 18 лютого 2020 року у справі №360/1776/19, від 27 квітня 2020 року у справі №360/1050/19, від 18 червня 2020 року у справі №824/245/19-а та ряду інших, суд касаційної інстанції наголошував на тому, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Отже, у контролюючого органу були наявні достатні документи для спростування сумнівів щодо ризиковості здійснення операції, а наданих контролюючому органу документів та письмових пояснень було достатньо для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної, тому, оскаржуване рішення є протиправним та підлягало скасуванню.
Колегія суддів вважає, що про дотримання податковим органом вимог обґрунтованості під час прийняття відповідного акта індивідуальної дії свідчитиме належна мотивація його висновку, зокрема зі встановленням обставин, що мають значення для реєстрації податкової накладної, а також за умови посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення.
І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень суб'єктивізує акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.
Недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкової накладної, теж не є законним.
Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постановах від 22.07.2019 у справі №815/2985/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, висновки якого, в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
За результатами дослідження документів, наданих позивачем контролюючого органу разом з поясненнями, суд приходить до висновку, що такі підтверджують проведення господарської операції між позивачем та його контрагентом, а також інформацію, наведену у податковій накладній, в реєстрації якої відмовлено оспорюваним рішенням.
Водночас зазначає, що контролюючий орган мав формальні підстави для прийняття спірного рішення у зв'язку з неподання позивачем додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, реєстрацію якої було зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність їх подання для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Однак, з огляду на те, що платник податків надав пояснення та копії документів, які підтверджують правомірність складення податкової накладної та наявність підстав для її реєстрації після зупинення її реєстрації, суд приходить до висновку, що направлення комісією повідомлення не обумовлено легітимною метою, а тому прийняте комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладеної, на переконання суду, підлягає визнанню протиправним та скасуванню, як таке, що протиправно обмежує законне право платника на реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
При цьому, зазначені у повідомленні комісії документи, жодним чином не впливають на правомірність складення платником податків податкової накладної, реєстрація якої була зупинена, оскільки не підтверджують та не спростовують першої події, з існуванням якої приписи Податкового кодексу України пов'язують виникнення у платника обов'язку скласти та зареєструвати податкову накладну.
З урахуванням вищезазначеного, доводи відповідача щодо наявності підстав для прийняття оскаржуваного рішення є помилковими.
Отже, відповідачами у ході судового розгляду справи не доведено наявності достатніх підстав для відмови у реєстрації в ЄРПН податкової накладної №7 від 31.01.2023, складеної позивачем.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо протиправності спірного рішення №9603241/38618476 від 27.09.2023.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо позовної вимоги про зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №7 від 31.01.2023, колегія суддів з врахуванням пунктів 19-20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, погоджується із судом першої інстанції в частині зобов'язання ДПС України зареєструвати податкові накладні №7 від 31.01.2023 в ЄРПН.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.