Справа № 620/17177/23
27 травня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Єжелі А.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року, суддя Клопот С.Л., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення згідно з Постановою КМУ від 29.04.2020 №375 за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, за період з березня 2021 по лютий 2022 року, за виключенням періодів перебування у відпустках, з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату згідно з Постановою КМУ від 29.04.2020 №375 за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, за період з березня 2021 по лютий 2022 року, за виключенням періодів перебування у відпустках, з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення.
Позовні вимоги обґрунтувано тим, що не нарахування та не виплата Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення згідно з Постановою КМУ від 29.04.2020 №375 за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину, за період з березня 2021 по лютий 2022 року є протиправним та порушує його права і соціальні гарантії.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що з 07.11.2015 року ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Чернігівській області.
Наказом від 30 серпня 2023 року № 430 о/с позивач був звільнений зі служби 31 серпня 2023 за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
ОСОБА_1 проходив службу на посаді старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділення № 1 Ніжинського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області.
За період проходження служби в Національній поліції позивачу не була проведена виплата додаткових коштів за несення служби в період з березня 2021 по лютий 2022 року, визначена постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №375.
З відповіді, наданої Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області від 03.10.2023 № 21/К-118, доданої позивачем до матеріалів позову, вбачається, що, в період з березня 2020 року по лютий 2021 року, ГУ НП в Чернігівській області, по відношенню до позивача, видавалися накази про нарахування та виплату додаткових коштів згідно постанови КМУ № 375. Також, з додатків до наданої відповіді вбачається факт проведення виплат за вказані в наказах періоди.
Фінансування коштами для проведення виплати додаткової доплати за час дії карантину за рахунок КПКВ 1007070 "Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" за березень 2021 року по лютий 2022 року не проводилося.
Також, з наданої позивачем до позовної заяви копії відповіді ГУ НП в Чернігівській області від 20.10.2023 № 21/К-125 вбачається, що за період з березня 2021 року по лютий 2022 року відповідні накази відповідачем щодо позивача не видавалися за відсутністю документів, які б свідчили про залучення позивача до карантинних заходів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до частин першої та другої статті 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 року на усій території України карантин, який у подальшому неодноразово продовжувався.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, у справі відсутні докази участі позивача у спеціальних заходах, які могли проводитися (не підтверджується чи проводились такі заходи взагалі у спірний період) на території Чернігівської області щодо забезпечення життєдіяльності населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян), на обов'язковість яких для спірних правовідносин вказують норми пункту 3 Постанови Кабінет Міністрів України від 29.04.2020 №342, пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375.
При цьому, будь-яка посада поліцейського, в загальному розумінні, передбачає виконання обов'язків із забезпечення правопорядку і безпеки громадян, це закладено в статті 2 Закону України «Про Національну поліцію».
Саме по собі перебування позивача в статусі поліцейського, в спірний період, не є достатньою підставою для нарахування та виплати додаткових коштів відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375.
Посада, на якій перебував позивач у спірний період, віднесена до посад блоку кримінальної поліції, оперативні працівники.
Тобто в загальному розумінні це поліцейський - оперативний працівник кримінальної поліції, посада якого не передбачає безпосередньої участі в заходах із забезпечення життєдіяльності населення, визначених Постановою КМУ № 211, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на усій території України карантин.
29.04.2020 Кабінет Міністрів України видав Постанову №342 «Про визначення переліку посад працівників, службових і посадових осіб, щодо яких не застосовується обмеження під час нарахування заробітної плати, грошового забезпечення у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова №342), де визначив зняття обмежень на грошове забезпечення в тому числі поліцейських, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Також, пунктом 3 вказаної постанови законодавець визначив, що персональний перелік поліцейських, зазначених у пункті 1 цієї постанови, визначається керівником (керівником державної служби) відповідної установи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» (далі - Постанова №375) установлено, що на період дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
На виконання пункту 4 Постанови №375, Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 03.06.2020 №431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину», яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).
Стаття 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначає основні повноваження поліції. Додаткові повноваження відповідно до частини першої статті 24 Закону може бути покладене на поліцію виключно законом. Заходи, визначені Кабінетом Міністрів України у Постанові від 11 березня 2020 р. № 211 щодо запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби не входять до основних та додаткових повноважень поліції.
Заходи, визначені Кабінетом Міністрів України у Постанові від 11 березня 2020 року № 211 щодо запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби не входять до основних та додаткових повноважень поліції в силу Закону, а отже посадові обов'язки поліцейського не передбачають і не повинні передбачати такі функції.
Таким чином, доказом залучення поліцейського до карантинних заходів, в силу пункту 3 Постанови Кабінет Міністрів України від 29.04.2020 №342 є наказ керівника відповідного органу.
Отже, залучення до карантинних заходів є окремим, додатковим навантаженням на поліцейських, що відповідно пункту 3 Постанови Кабінет Міністрів України від 29.04.2020 №342, пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04,2020 № 375 і про його покладання на поліцейського видається наказ, а час такого залучення фіксується окремо, і окремо оплачується.
Така виплата має компенсаторний характер і не може вважатися такою, що належить до складу основного грошового забезпечення поліцейського, оскільки: залучення до виконання карантинних заходів окремих поліцейських є тимчасовим і періодичним (на період саме цього карантину і у випадку необхідності); участь у карантинних заходах не належить до основних та додаткових повноважень поліції, отже не визначена типовими посадовими обов'язками поліцейських; виплата не передбачена Постановою КМУ № 988 та наказом МВС № 260 (про грошове забезпечення поліцейських).
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2020 № 485 "Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я" затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я (далі по тексту - Порядок №485).
У пункті 1 Порядку № 485 вказано, що цей Порядок визначає механізм використання коштів державного бюджету за програмами, зокрема: "Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками" (бюджетні кошти).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 485 головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (органи системи МВС).
Абзацами першим та другим пункту 4 Порядку № 485 визначено, що кошти, отримані органами системи МВС відповідно до пункту 3 цього Порядку, використовуються виключно для: доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
На виконання пункту 4 Постанови № 375 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 03.06.2020 № 431 "Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину" , яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).
Таким чином, підставою для отримання доплати за Постановою № 375 є сукупність таких умов: 1) особа є поліцейським; 2) забезпечує життєдіяльність населення, зокрема шляхом забезпечення правопорядку і безпеки громадян, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв'язку з чим мають з населенням безпосередній контакт.
Як уже зазначалось, згідно з пунктом 4 Постанови № 375 персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
В свою чергу, такі ж положення знайшли своє відображення й у дорученні Національної поліції України від 25.06.2020 № 7789/01/29-2020 «Про організацію заходів, спрямованих на забезпечення встановлення додаткової доплати поліцейським, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375».
Таким чином, посилання лише на факт виконання позивачем обов'язків поліцейського (статті 18 Закону) у спірний період не є підставою для висновку, що виконання цього обов'язку було безпосередньо пов'язано із заходами, визначеними Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2020 №211.
Разом з тим, доказом такого факту в силу пункту 3 Постанови КМУ №342 є персональний перелік поліцейських, зазначених у пункті 1 цієї постанови, який визначається керівником (керівником державної служби) відповідної установи.
Відповідач наголошує, що хоча первинна документація щодо несення служби поліцейськими за 2021 року - початок 2022 року була знищена, в наказах про нарахування і виплату грошового забезпечення відображено інформацію, за якою відповідач стверджує що позивач до визначених Постановою КМУ від 11.11.2020 №211 заходів впродовж березня 2021 і далі не залучався. Позивач у позові також не вказав, які саме свої дії під час несення служби за спірний період він вважає участю у карантинних заходах.
Окрім того, ГУНП в Чернігівській області наголошує на фактах і обставинах, які є загальновідомими і не потребують доказування - а саме на тому, що з березня 2021 року Національна поліція припинила участь особового складу у заходах, визначених Постановою КМУ №211.
Колегія суддів звертає увагу, що вирішальним для визначення питання позивача щодо отримання відповідної доплати є те, чи залучався позивач протягом спірних періодів(з березня 2021 року по лютий 2022 року) до виконання таких самих обов'язків, що дають право на отримання доплати.
Виконання позивачем посадових обов'язків упродовж спірного періоду за своїм змістом безпосередньо не свідчать про наявність права на отримання додаткової доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, оскільки така доплата розраховується пропорційно до відпрацьованого часу в особливих умовах, а не відпрацьованого часу на відповідній посаді.
При цьому, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження факту виконання ОСОБА_1 у спірні періоди (з березня 2021 року по лютий 2022 року) обов'язків з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) внаслідок виконання яких останній мав безпосередній контакт з населенням.
Колегія суддів зазначає, що скаржником ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів включення його до персонального переліку поліцейських для встановлення доплати поліцейським, які залучались до заходів щодо забезпечення правопорядку і безпеки громадян під час дії карантину за період з березня 2021 року по лютий 2022 року, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Також, матеріали справи не містять і доказів того, що позивачем оскаржувалася протиправна бездіяльність керівника щодо не включення до переліку осіб, яким здійснюється доплата.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Кобаль М.І.